Рішення

від 21.03.2024 по справі 753/17254/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17254/23

провадження № 2/753/1408/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю: секретаря судових засідань Давидюк В.О.

представника позивача Голосної А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВМ Холдінг" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2023 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "ЛВМ Холдінг" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 11 квітня 2023 року у м. Києві по вул. Мишуги, 4 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ "ЛВМ Холдінг" та автомобіля "Honda" д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 . Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/6375/23 від 02 травня 2023 року винною у вчиненні згаданої ДТП було визнано ОСОБА_2 . Згідно звіту визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлюваного ремонту автомобіля склала 131 306,36 грн, а вартість матеріальної шкоди - 77 369, 49 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Honda" д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ "СГ "ТАС" (приватне), та на підставі згаданого звіту даним страховиком було відшкодовано потерпілому у ДТП вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням зносу у розмірі 77 369, 49 грн. Оскільки розмір страхового відшкодування не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого автомобіля, позивач, як власник пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 , як з винуватця ДТП, різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою, що складає 53 936, 87 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2023 року цивільну справу № 753/17254/23 передано судді Шаповаловій К.В.

04 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, у якій зазначено, що ОСОБА_2 не значиться зареєстрованою ні за адресою: АДРЕСА_1 , яку зазначає у позові позивача, ні за будь-якою іншою у м. Києві.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру № 261952 від 09 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21 листопада 2023 року на 12:00 год.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС". Судове засідання було відкладено на 20 грудня 2023 року на 10:30 год.

06 грудня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Представник відповідача зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 212432647, за яким встановлено ліміт відповідальності страховика у розмірі 160 000,00 грн. Вартість відновлюваного ремонту відповідно до звіту разом з ПДВ складає 131 306,36 грн. Таким чином, сума матеріальних збитків разом з ПДВ не перевищує ліміт відповідальності страховика. Позивачем не надано суду доказів проведення відновлюваного ремонту та факту того, що особа, яка проводила ремонт є платником податку на додану вартість. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, який наявний в матеріалах справи, сума ПДВ на запасні частини становить 8 826,03 грн. Таким чином, з огляду на те, що не встановлено жодної обставини, з наявності одночасно яких можливе відшкодування відповідачем суми ПДВ проведеного відновлюваного ремонту, така вимога є незаконною та не підлягає задоволенню. Щодо урахування зносу транспортного засобу при відшкодуванні страховиком матеріальних збитків представник відповідача зазначає, що відшкодування матеріального збитку здійснюється страховиком безпосередньо потерпілому. При цьому враховується коефіцієнт зносу транспортного засобу, який вираховується відповідно до положень законодавства. Згідно з пункту 7.36. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 Ез - це коефіцієнт фізичного зносу. За пунктом 7.38. методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, рік випуску транспортного засобу - 2018, а дата першої реєстрації - 29.03.2019. У звіті встановлено строк експлуатації транспортного засобу - 4,42 роки. Таким чином, строк експлуатації транспортного засобу - менше 7 років, а тому коефіцієнт зносу повинен був прийматись таким, що дорівнює нулю. Натомість у звіті безпідставно застосовано коефіцієнт зносу транспортного засобу у розмірі 0,46. Ніяких тверджень, чому було застосовано такий коефіцієнт звіт не містить, як і не містить будь-яких доказів, які б підтверджували ці твердження. Представник відповідача зазначає, що матеріальний збиток не перевищує ліміт, встановлений страховим полісом, а тому саме страховик повинен відшкодувати матеріальні збитки, завдані позивачу. Окрім того, представник відповідача заперечує щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених останнім на правову допомогу.

18 грудня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зауважив наступне. На підтвердження вимог про відшкодування матеріального збитку у заявленому розмірі позивач надав суду звіт № 46534 від 01 травня 2023 року, складений суб`єктом оціночної діяльності Береговим В.М . Позивач не вимагає від відповідача відшкодовувати ту частину матеріального збитку, яку відшкодувала страхова компанія в межах ліміту, який не може бути більшим, ніж розмір шкоди, визначеної у звіті за вирахуванням франшизи. Позивач намагається стягнути суму, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку відповідач зобов`язаний сплатити відповідно до норм законодавства та відповідної судової практики. Представник позивача наголошує, що висновок щодо розміру матеріального збитку є обґрунтованими та відповідачем не спростований. Твердження представника відповідача, що звіт складений з порушенням Методики щодо урахування зносу ТЗ не відповідає дійсності, адже звітскладений суб`єктом оціночної діяльності у відповідності до Методики, рецензування звіту відповідачем не проводилося, звіт містить усі необхідні матеріали на підставі якого складався. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу«Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , роком його випуску є 2018 рік. З 2010 року аналогічні автомобілі виготовляються у росії, термін експлуатації - 4.42 роки. Підставою для визначення коефіцієнту зносу став саме пункт 7.37 Методики, коефіцієнт зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років для легкових автомобілів виробництва СНД за винятком деяких вимог, які зазначені у Методиці. А тому саме і враховуючи виняток було розраховано коефіцієнт не 0, а саме 0.46 відповідно до належної формули. Представник позивача зазначає, що неналежними є доводи представника відповідача стосовно сплати/несплати ПДВ і відповідно наявності /відсутності ремонту автомобіля, оскільки наразі предметом спору є стягнення заборгованості, а не доведення факту проведення ремонту. Представник позивача вказує, що страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування на підставі вищезазначеного звіту і розмір страхового відшкодування від страхової компанії сплачується в сумі відновлювального ремонту з урахуванням зносу за вирахуванням франшизи, а з відповідача стягується різниця між вартістю відновлювального ремонту та відновлювального ремонту з урахуванням зносу (матеріальної шкоди, встановленої у звіті та відповідно суми страхового відшкодування, яке було сплачено страховиком). Страхова компанія сплачує страхове відшкодування з ПДВ чи без в залежності від того чи був здійснений ремонт ТЗ чи ні. Оскільки в заяві про виплату страхового відшкодування позивач вказав банківські реквізити особистого рахунку, то страхова компанія сплачує страхове відшкодування без ПДВ. Відновлювальний ремонт, тобто фактичний розмір збитків завжди йде з ПДВ, оскільки цей ремонт передбачає комплекс відновлювальних дій, придбання запчастин, тощо. Сума матеріальних збитків, завданих позивачу пошкодженням його автомобіля, підтверджується наявним у справі звітом, який відповідачем не спростований. Окрім того, представник позивача виклав свої заперечення щодо відсутності доказів наданих послуг з правової допомоги.

Судове засідання призначене на 20 грудня 2023 року було відкладено за клопотанням представника позивача на 12 лютого 2024 року на 14:30 год.

25 грудня 2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначив, що позивач вказує, що коефіцієнт зносу транспортного засобу 0,46 визначений правильно, відповідно заявлена ним сума підлягає стягненню. Разом з тим, позивач визнає, що транспортний засіб перебуває в експлуатації менше 7 років, а тому за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт зносу мав би застосовуватись у розмірі 0. Між тим, такий коефіцієнт не застосовується, та зі слів представника позивача для нього наявний виняток, однак, який саме виняток і чому він застосовується у цій ситуації, та які докази підтверджують цей виняток, позивачем не зазначено. До всього, звіт, на який посилається позивач, не містить такої інформації, як і не містить підтверджуючих доказів щодо можливості застосування такого винятку. Представник відповідача зазначає, що позивачем так і не було обґрунтовано та доведено достатніми доказами того, що коефіцієнт зносу повинен застосовуватись у розмірі 0,46, а не 0, як це передбачає Методика. За таких обставин, вбачається за неможливе задоволення позовних вимог у цій частині. Щодо суми податку на додану вартість, то представник відповідача зауважує, що позивачем було зазначено, що сума податку на додану вартість стягується у будь-якому випадку із відповідача, незалежно від надання доказів понесення витрат за відновлювальним ремонтом у платника ПДВ, та незалежно від того, чи перевищує сума ПДВ ліміт відповідальності страховика. Однак такі твердження позивача не відповідають нормам матеріального права та усталеній судовій практиці, тому, посилання позивача щодо того, що неважливо, чи фактично понесено витрати на проведення відновлюваного ремонту та чи перевищує така сума податку ліміт відповідальності страховика, не заслуговують на увагу. Адже якщо навіть ним будуть понесені витрати на сплату ПДВ, то за відшкодування таких витрат позивач повинен звернутися до страховика, а відповідач у будь-якому разі, враховуючи, що ліміт відповідальності страховика не перевищено, є неналежним відповідачем у цій частині спору. Таким чином представник відповідача зазначає, що не встановлено жодної обставини, з наявності одночасно яких можливе відшкодування відповідачем суми ПДВ проведеного відновлюваного ремонту. Окрім того, представник відповідача повторно висловив думку щодо відсутності підстав у задоволенні вимоги про стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Судове засідання призначене на 12 лютого 2024 року було відкладено на 20 березня 2024 року за клопотання представника відповідача.

У судове засідання призначене на 20 березня 2024 року з`явилася представник позивача - адвокат Голосна А.В., яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Від представника відповідача - адвоката Шапошнікова І.Б. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Причини неявки представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суду невідомі, жодних заяв, які стосуються розгляду справи від представника третьої особи до суду не надходило.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та вивчивши позиції стрін, викладені у заявах по суті справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

11 квітня 2023 року у м. Києві по вул. Мишуги, 4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «ЛВМ Холдінг» та "Honda" д.н.з. НОМЕР_2 , яким на момент ДТП керувала ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/6375/23 від 02 травня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 20). Постанова набрала законної сили.

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоду було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності зареєстрований за позивачем ТОВ «ЛВМ Холдінг» (а.с.10-11).

Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 від 01 травня 2023 року, вартість відновлюваного ремонту зазначеного автомобіля склала 131 306, 36 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу після аварійного пошкодження автомобіля без врахування ВТВ склала 86 195, 53 грн - без врахування ПДВ, 77369, 49 грн - з врахуванням ПДВ (а.с. 27-36).

Із вказаного висновку вбачається, що при проведенні дослідження експертом, в тому числі та зокрема враховувався акт огляду транспортного засобу № 46534 від 28 квітня 2023 року, яким було визначено характер отриманих автомобілем пошкоджень (а.с.39)

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Honda" д.н.з. НОМЕР_2 була зарахована у АТ «СГ «ТАС (приватне)» згідно полісу ЕР212432647 (а.с.16).

15 травня 2023 року АТ «СГ «ТАС (приватне)» виплатило позивачу частину страхового відшкодування у розмірі 77 369, 90 грн, про що свідчить копія платіжної інструкції, яка наявна у матеріалах справи (а.с.49).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Тому при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов`язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, у зв`язку із чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 сформульовано висновок про те, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у звіті про визначення вартості матеріального збитку не вірно визначено коефіцієнт фізичного зносу, з урахуванням того, що строк експлуатації транспортного засобу менше 7 років, оскільки як вбачається зі змісту звіту від28 квітня 2023 року у пункті 3.2 зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу 0, 46 визначався для КТЗ, який має сліди відновлювального ремонту, а не у зв`язку із строком експлуатації транспортного засобу.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки у нього виникло право на відшкодування шкоди, а саме різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Звертаючись із позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 53 936, 87 грн, які становлять різницю між визначеною за експертним дослідженням саме сумою матеріального збитку та сплаченим страховим відшкодуванням, при цьому позивач зазначив такий розрахунок: 131 306,36 грн (матеріальний збиток) - 77 369,49 грн (страхове відшкодування) = 53 936,87 грн. Згідно звіту сума 77369,49 грн, шо була сплачена страховою компанією, є сумою матеріального збитку без ПДВ, а отже за позицією позивача суму ПДВ має сплатити винуватець ДТП (відповідач).

Проте, суд не погоджується із такою позицією позивача, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами (аналогічна правова позиція, викладене у постановах Верховного Суду № 206/5271/14-ц від 11.12.2019 року; № 295/6973/16-ц від 20.11.2019 року; № 212/2534/16-ц від 13.11.2019 року; № 161/2017/16-ц від 02.10.2019 року; № 200/6084/14-ц від 21.08.2019 року; № 296/10171/14-ц від 03.07.2019 року; № 398/1808/15-ц від 03.07.2019 року; № 619/2671/16-ц від 27.03.2019 року).

Представник позивача у судовому засіданні зазначали, що ремонт пошкодженого транспортного засобу не здійснювався, а тому встановивши, що документи, які б підтверджували факт проведення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ та докази на підтвердження того, що позивачем під час проведення ремонтних робіт понесені витрати із сплати ПДВ, відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодуванню позивачу вартості ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за вирахуванням суми ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування у розмірі 45 110,84 грн.

Разом з тим позивач просила стягнути з відповідача витрати понесені нею на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 01Б-1/112 від 19 червня 2020 року, укладеному між АБ «Лідії Поліщук» та ТОВ «ЛВМ Холдінг», клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надати йому правову допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта, зокрема і в усіх судових установах, а також надати види правової допомоги у зв`язку із відшкодуванням шкоди, що була завдана транспортним засобам, які належать на праві приватної власності замовнику, внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до положень додаткової угоди № 11 від 11 квітня 2022 року до вищевказаного договору, сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката, який діє від імені бюро з надання клієнту правової допомоги, яка полягатиме у підготовці до розгляду та участі у судовому розгляді справи у зв`язку із відшкодуванням шкоди, завданої транспортному засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 11 квітня 2023 року буде складати 2000 грн.

Згідно розрахунку № 1 суми гонорару за надану правову допомогу зо договором про надання правової допомоги, клієнту були надані послуги в наступному обсязі: написання адвокатського запиту до Дарницького районного суду м. Києва - кількість витраченого часу - 0,5 годин, вартість - 1000 грн; написання адвокатського запиту до АТ «ТАС (приватне)» - кількість витраченого часу - 1 година, вартість - 2000 грн; вивчення та надання правової оцінки звіту № 46534 , кількість витраченого часу - 1,5 годин, вартість - 3000 грн; написання вимоги до ОСОБА_2 - кількість витраченого часу - 1,5 години, вартість - 3000 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду, кількість витраченого часу - 3 години, вартість - 6000 грн. Загальна вартість виконаних робіт склала 15 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 4261 від 19 вересня 203 року, ТОВ «ЛВМ Холдінг» здійснило виплату на рахунок АБ 2Лідії Поліщук» у сумі 15000,00 грн.

Отже, представником позивача надано суду докази щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви, кількість та вид додатків долучених до неї, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, з огляду на те, що написання вимоги до ОСОБА_2 не є обов`язковою у цій справі, огляду на те, що позовні вимоги були задоволені частково, зважаючи на заперечення представника відповідача та клопотання про відмову у стягненні таких витрат у повному обсязі, що в тому числі розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер, а тому вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 7000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір, який прямо пропорційно до розміру позовних вимог складає 2244,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВМ Холдінг" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 н користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВМ Холдінг" на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 45110,84 грн, судовий збір у розмірі 2244,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВМ Холдінг", ЄДРПОУ 40539121, м. Київ, пр-т Перемоги, 91

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 8 квітня 2024 року.

Суддя К.В. Шаповалова