Рішення

від 18.03.2024 по справі 757/54158/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54158/23-ц

пр. 2-4674/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «АВТОПАРКІНГ - СЕРВІС» (р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299) заборгованості за надані послуги в розмірі 35 140,00 грн. - основного боргу, інфляційної складової боргу - 7 951,21 грн., 3% річних - 1973,18 грн., пені - 3437,90 грн. та судового збору - 2684 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) є власником машиномісць № НОМЕР_2 (рівень 3), НОМЕР_4 (рівень 3) (далі - машиномісця) підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Автопаркінг). Даний факт підтверджується свідоцтвами про право власності від 22.03.2010 року. ТОВ «АВТОПАРКШГ-СЕРВІС» (далі - Позивач) є господарюючим суб`єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 11.07.2008 року, затвердженого Розпорядженням Печерської РДА від 30.09.2008 року за;№ 1221. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.-15:2007». Згідно з п. 16 Правила зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року за № 115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу. Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 01-04-87,88-3/СТ6Б «Про надання послуг» від 01.04.2012 року (далі - Договір). Відповідно до п.2.2.4. Договору Відповідач зобов`язався сплачувати Позивачу вартість його послуг та свою частку у витратах по утриманню й обслуговуванню Автопаркінгу. Даний обов`язок Відповідачем не виконується. Послуги, що надаються Позивачем Відповідачу, не можуть бути відокремлені, відповідач не може бути позбавлений на їх отримання у зв`язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно). Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 28.11.2023 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на те що між ним та відповідачем був підписаний договір № 1-04-87,88-3/СТ від 01.04.2012 року на обслуговування підземного паркінгу, зокрема, його власних машиномісць НОМЕР_2 та НОМЕР_5. Щомісячна оплата згідно договору складає 220 грн за обслуговування одного машиномісця, тобто, 440 грн за два, балансоутримувач має підтримувати підземний паркінг в належному стані. З 2022 року оплата вже складала неймовірні 690 грн. за одне паркомісце, а отже 1380 за два. Неодноразові намагання з`ясувати, в чому причин такого суттєвого підвищення цін на обслуговування з урахування зниження якості та кількості надаваних послуг, проте впирався у аргументи, що начебто багато хто має заборгованість і ми намагаємось її покрити за рахунок інших. Принагідно хочу зазначити, що з моменту підвищення вартості до 340 грн за одне паркомісце, я повідомлення про підвищення вартості не отримував. Враховуючи вище викладене, просив задовольнити частково та не заперечуює сплатити суму за період січень 2022 року - грудень 2023 року в сумі 16 320 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити. Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) є власником машиномісць № НОМЕР_2 (рівень 3), НОМЕР_4 (рівень 3) (далі - машиномісця) підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Автопаркінг). Даний факт підтверджується свідоцтвами про право власності від 22.03.2010 року. ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» (далі - Позивач) є господарюючим суб`єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 11.07.2008 року, затвердженого Розпорядженням Печерської РДА від 30.09.2008 року за;№ 1221. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.-15:2007». Згідно з п. 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року за № 115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу. Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 01-04-87,88-3/СТ6Б «Про надання послуг» від 01.04.2012 року (далі - Договір). Відповідно до п.2.2.4. Договору Відповідач зобов`язався сплачувати Позивачу вартість його послуг та свою частку у витратах по утриманню й обслуговуванню Автопаркінгу. Послуги, що надаються Позивачем Відповідачу, не можуть бути відокремлені, відповідач не може бути позбавлений на їх отримання у зв`язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно). З 01.02.2019 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця в Автопаркінгу у розмірі 450 грн. щомісячно. Цінний лист з описом з пропозицією укладення додаткової угоди на підняття тарифу на послуги Позивача надсилався Відповідачу 05.07.2021 року, проте останній проігнорував пропозицію. З 01.12.2022 року діє тариф за обслуговування одного машиномісця в Автопаркінгу у розмірі 690 грн. щомісячно. Цінний лист з описом з пропозицією укладення додаткової угоди на підняття тарифу на послуги Позивача надсилався Відповідачу 19.11.2022 року, проте останній проігнорував пропозицію. За період з 01.06.2018 року по 31.10.2023 року включно в результаті несплати за належним чином надані послуги утримання чотирьох машиномісць за Відповідачем утворився борг в розмірі 35 140,00 грн. Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до ст. ст. 6, 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу. Як визначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням? належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Для обслуговування Автопаркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), Позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, обслуговування систем протипожежної автоматики та домо- видалення та інших систем паркінгу. При цьому позивач несе виграти з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо, на підставі чого Позивачем було складено калькуляцію вартості утримання одного машиномісця, яка з 01.12.2022 року становить 690 грн. на місяць. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, в тому числі й щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземна автостоянка. При цьому, оскільки Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках не встановлюють виключень щодо врегулювання спорів, то слід керуватись загальними положеннями, встановленими законом (Постанова Верховного Суду України від 02.12.2020 року у справі №761/48615/18). Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості. Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаний правовий висновок є незмінним. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, послуги Позивачем надавалися, а Відповідач ними користувався та жодних претензій з цього питання до Позивача не заявляв. Статтею 18 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» визначено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Послуги, що надаються Позивачем Відповідачу, не можуть бути відокремлені, відповідач не може бути позбавлений на їх отримання у зв`язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно). Отже, ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати належним чином за надані позивачем послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, стороною відповідача не надано жодних доказів, звернення до ТОВ «АВТОПАРКІНГ - СЕРВІС», щодо не належної якості обслуговування. Однак, відповідач, одержуючи послуги по обслуговуванню та утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, за них не сплачує в установленому законом порядку, у зв`язку із чим за період з 01.06.2018 року по 31.10.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 35140 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС». Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати послуг по обслуговуванню та утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у визначеному договором розмірі. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по обслуговуванню та утриманню підземної автостоянки і прилеглої території за період з 01.06.2018 року по 31.10.2023 року у розмірі 35140 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» за прострочення грошового зобов`язання нарахувало пеню у розмірі 3437,90 грн. Пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку порушення зобов`язання щодо внесення платежів у строки та в розмірі, передбаченому Договором, Власник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання до дати повного погашення заборгованості. Оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання, то позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала. У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, то позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, є обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» до ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 7951,21 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1973,18 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2 684,00 грн. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 684,00 грн. у відшкодування судових витрат. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «АВТОПАРКІНГ -СЕРВІС» (р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299) заборгованості за надані послуги в розмірі 35 140,00 грн. - основного боргу, інфляційної складової боргу - 7 951,21 грн., 3% річних - 1973,18 грн., пені - 3437,90 грн. та судового збору - 2684 грн. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС», адреса: 02095, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 3, код ЄДРПОУ 36628351. Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2

Суддя Т.В.Остапчук