Постанова

від 08.04.2024 по справі 295/13837/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13837/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 29 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/13837/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» про розірвання попереднього договору та стягнення сплачених коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що 05.10.2021 між нею та відповідачем - ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» уклали попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язались у строк до 05.11.2024 укласти договір купівлі-продажу квартири, проектний номер АДРЕСА_1 . За змістом договору в забезпечення його виконання позивач як сторона, сплачує на користь відповідача платіж у розмірі, що складає еквівалент 46 585 доларів США, визначений станом на момент укладення основного договору - 1234 968,35грн. Протягом періоду з 01.11.2021 по 01.07.2023 позивачем сплачено на користь відповідача частину забезпечувального платежу в сумі 9318,32 долари США, що у гривневому еквіваленті становить 250 666,20 грн. Зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, можливість сплати забезпечувального платежу припинилась у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, потребою забезпечення двох неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні позивача та потребують першочергової уваги. Вказані умови покликають необхідність розірвання попереднього договору, внаслідок істотної зміни обставин, пов`язаних із війною. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати попередній договір від 05.10.2021, укладений між нею та ТОВ «Крістал Ессет Менеджмент», стягнути з ТОВ «Крістал Ессет Менеджмент» забезпечувальний платіж на суму 9318,32 долари США, відшкодувати судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути витрати на правову допомогу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, внесення забезпечувальних платежів на банківський рахунок позивачем припинилося у зв`язку із тим, що остання втратила постійний грошовий дохід та не має можливості надалі виплачувати забезпечувальний платіж. Крім того, на утриманні у позивача перебуває двоє малолітніх дітей, чиї потреби вона зобов`язана забезпечувати першочергово. ОСОБА_1 вважає, що скрутне фінансове становище, яке виникло внаслідок війни, має характер істотної зміни обставин, що тягне за собою розірвання договірних зобов`язань у порядку ст. 652 ЦК України. Станом на момент укладання попереднього договору, позивач не могла передбачити, що обставини зміняться на стільки, що якби вона могла це передбачити, то не укладала б цей договір взагалі. Так, в даному випадку наявні дві обставини - воєнна агресія та всі похідні від неї наслідки, в тому числі втрата доходу. Водночас, після 24.02.2022 відповідач припинив будівництво об`єкту. На офіційному веб-сайті відповідача починаючи з 24.02.2022 було опубліковано інформацію про призупинити вимоги щодо поточних платежів по програмам розтермінування, відповідно до якого протягом 3 місяців не нараховуватиметься пеня та будь-які інші штрафні санкції та про необхідність відновлення обов`язкових виплат за договорами з 01.07.2023 року. Ті клієнти, хто наразі з тих чи інше причин не в змозі виконувати свої фінансові зобов`язання у повному обсязі, мають звернутися до відділу продажів, де будуть запропоновані додаткові рішення з перегляду графіку виплат, реструктуризації заборгованості, в тому числі шляхом надання банківського кредиту на спеціальних умовах. В липні 2023 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до менеджера з продажу Товариства про неспроможність сплачувати обов`язкові платежі, однак її питання не було вирішене та відповідач почав нараховувати пеню. За таких обставин, дії відповідача вказують на порушення з його боку положень попереднього договору, оскільки ним не передбачено нарахування пені. Крім цього, надання позивачу рахунку на оплату залишку забезпечувального платежу однією сумою вказує на те, що відповідач змінив в односторонньому порядку строк сплати чергових платежів, що не передбачено умовами договору. Водночас, позивач не має наміру та реальної можливості в подальшому сплачувати платежі за попереднім договором.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» було укладено попередній договір, згідно з умовами якого сторони зобов`язались у строк до 05.11.2024 укласти договір купівлі - продажу квартири, проектний номер 98, проектною загальною площею 60,5 кв.м., проектною житлової площею 33,8 кв.м., що складається з двох житлових кімнат та знаходиться згідно проекту на 14 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2 договору розрахункова вартість квартири визначатиметься сторонами на момент укладення основного договору та має дорівнювати сумі грошових коштів в українських гривнях, фактично сплачених стороною 2 ( ОСОБА_1 ) в якості забезпечувального платежу згідно з умовами попереднього договору (за умови оплати стороною 2 повного розміру забезпечувального платежу).

Згідно з п.4.2 договору для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо укладення основного договору сторона 2 сплачує стороні 1 забезпечувальний платіж у розмірі, що складає еквівалент 46 585,00 доларів США, в українських гривнях, - на момент укладення договору становить 1 234 968,35 грн.

Пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік поетапного внесення забезпечувального платежу, 05.10.2021 - в сумі 4660,00 долари США, у період з 05.11.2021 по 05.09.2024 - по 1164,58 долари США щомісячно, та 05.10.2024 - 1164,70 долари США.

Протягом періоду з 01.11.2021 по 01.07.2023 ОСОБА_1 сплачено забезпечувальний платіж в сумі 9318,32 долари США, що не заперечується учасниками.

Вбачається, що будинок АДРЕСА_1 зведено 31.08.2021 та складено акт готовності об`єкта до експлуатації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність одночасного існування всіх необхідних умов, визначених положеннями ст.652 ЦК України як підставу розірвання договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини першої статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 635 ЦК України у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов`язання у виді штрафних санкцій.

Відповідно до змісту статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні ст. 651 ЦК України оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це друге оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У постанові Верховного Суду України 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що «у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Таким чином, застосовуючи ч. 2 ст. 651 ЦК України, слід виходити з того, що підставою розірвання договору на вимогу однієї сторони є не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов`язкова наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу розірвання попереднього договору позивач посилалася на погіршення свого матеріального стану після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що сталося 24.02.2022 та перебування на її утриманні двоє малолітніх дітей.

Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан був у неї на час укладення попереднього договору 05.10.2021, на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та яким він є на час звернення до суду, позивач не надала та не посилалася на них в позовній заяві.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів погіршення майнового стану позивача, зокрема останньою не надано суду доказів щодо зміни розміру її доходів в бік погіршення після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

На час укладення попереднього договору 05.10.2021 року ОСОБА_1 мала на утриманні двох малолітніх дітей, а відтак ця обставина не є підставою для розірвання спірного договору.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені доводи в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права .

Щодо клопотання ОСОБА_1 про долучення на стадії апеляційного розгляду до матеріалів справи письмових доказів, зокрема виписки із медичної карти стаціонарного хворого, копії закордонних паспортів, присвоєння сину Песеля ( РНОКПП Польщі), відомостей з державного реєстру ФО - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 20.02.2024 року.

Частинами 1 та 3 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких обставин, які виникли на стадії апеляційного перегляду справи, і є виключними в розумінні ст. 367 ч. 3 ЦПК України, як підстава для долучення нових доказів, у клопотанні ОСОБА_1 не наведено.

За таких обставин не може бути визнане обґрунтованим зазначене клопотання про приєднання до матеріалів нових доказів, оскільки наведені у клопотанні мотиви не можуть вважатися виключними обставинами в розумінні ст. 367 ч. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 09 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді