Ухвала

від 01.04.2024 по справі 545/131/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/131/24 Номер провадження 11-кп/814/1242/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника установи ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засуджено го ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, судимого,

засудженого25.05.2022 Долинським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 185 ст. 71 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі.

Своє рішення суд мотивував тим, що за час відбування покарання засуджений мав лише 2 заохочення та отримав 1 стягнення. Тому суд вказує про позитивні зміни у поведінці, проте вказане не свідчить, що засуджений довів своє виправлення. 12.07.2023 ОСОБА_9 комісією установи відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити подання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не врахував, що він вину у вчиненні злочину визнав та розкаявся, впродовж відбування покарання отримав 3 заохочення, стягнення було отримано під час перебування в установі попереднього ув`язнення, та погашене. В установі підвищив кваліфікацію в ПТУ та успішно склав іспити по спеціальності «столяр-будівельник».

Вказав, що він з 17.03.2023 по 16.11.2023 не перебував в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», тобто на час вирішення питання про застосування до нього ст. 82 КК України, так як знаходився на лікуванні в іншій установі, тому комісія не розглядала питання чи став він на шлях виправлення.

Також вказав, що з 2005 року хворіє та під час відбування покарання його стан здоров`я погіршився, має матір, яка потребує його допомоги.

Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.

Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, представника установи, який просив умовно-достроково звільнити від відбування покарання, перевіривши матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

На підставі п.1 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Необхідною умовою застосування положень статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов`язків.

Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_9 засуджений 25.05.2022 Долинським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 185 ст. 71 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі.

Початок строку покарання ОСОБА_9 рахується з 18.10.2022, кінець строку покарання 18.12.2024.

У місцях позбавлення волі ОСОБА_9 перебуває з 18.10.2022. Під час перебування в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», характеризувався негативно, заохочень не мав, отримав 1 стягнення. В ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» відбуває покарання з 21.11.2022. За час перебування в установі характеризується позитивно, стягнень не мав, отримав 2 заохочення. Працевлаштований робітником промислової зони установи, до праці ставиться відповідально. Бере участь у програмах диференційованого впливу. Вину у вчиненні злочину визнає. За висновком установи може бути звільнений умовно-достроково від відбування покарання.

Крім цього, відповідно до повідомлення установи, 29.03.2024 ОСОБА_9 отримав ще одне заохочення.

Твердження суду першої інстанції про наявність у засудженого стягнення, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним, оскільки дане стягнення ОСОБА_9 було отримано під час утримання в установі попереднього покарання. Впродовж відбування покарання в ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» ОСОБА_9 стягнень не отримував.

Також колегія суддів дійшла висновку, що посилання суду на рішення комісії установи 12.07.2023, яким засудженому відмовлено у поданні на підставі ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення, є неправильним, оскільки під час вирішення питання про застосування вказаної пільги, засуджений тимчасово перебував на лікуванні в іншій установі, а тому дане питання ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» фактично не вирішувало.

Разом з цим з особової справи вбачається, що ОСОБА_9 неодноразово судимий за злочини проти власності, злочин, за який ОСОБА_9 відбуває покарання, вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, що не свідчить про критичне ставлення до вчинення кримінальних правопорушень та вказує на його суспільну небезпечність. Вироком суду з ОСОБА_9 були стягнуті процесуальні витрати, проте будь-яких даних про їх погашення не надані.

Колегія суддів враховує стан здоров`я засудженого та наявність матері, якій він допомагає коштами, але вказані обставини не є достатніми для висновку про виправлення засудженого. Більше того, перерахування коштів ОСОБА_9 своїй матері були лише 21.01.2024, тобто одноразово впродовж усього часу відбування покарання та, в свою чергу, не є визначальними при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду, дані щодо засудженого, тобто враховуючи поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а не лише за період, який передував настанню пільги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання про умовно-дострокове звільнення засудженого є передчасним та ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні клопотання, так як засуджений не досяг необхідного ступеню виправлення.

Сама позитивна характеристика ОСОБА_9 відповідає нормальній поведінці свідомого засудженого і не може бути єдиною підставою для застосування щодо нього пільги.

З огляду на вказане, підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404,407,419КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4