Рішення

від 04.04.2024 по справі 183/5213/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5213/23

№ 2/183/430/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Новомосковської міської ради, приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченка Олександра Михайловича, про:

- визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого на Товарній Біржі «Новомосковська», реєстраційний номер 000219 від 25 серпня 1998 року дійсним;

- визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулась до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 липня 1963 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено шлюб.

25 серпня 1998 року ОСОБА_2 , що мешкала за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , домовились про продаж житлового будинку АДРЕСА_1 . За вищезазначеною домовленістю позивачем придбаний житловий будинок - А, саманний, розміром 13,6 кв. м. жилої площі, з надвірними побудовами: Б - літня кухня, сарай - В, Е, Ж; вбиральня - Г, колодязь - К, огорожа 1 -2, розташований на земельній ділянці 560 кв. м. землі держфонду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок проданий за 5 406 грн 00 коп, які відповідачка одержала від ОСОБА_4 до підписання письмової угоди. На підтвердження правочину сторони уклали письмову угоду купівлі-продажу, яку відповідно до Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» підписали та зареєстрували на Товарній Біржі «Новомосковська» реєстраційний номер 000219 від 25 серпня 1998 року. Після укладення вищезазначеної угоди купівлі-продажу відповідач пообіцяла нотаріально посвідчити укладену угоду, але від нотаріального посвідчення ухилилась. 26 серпня 1998 року ОСОБА_4 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в БТІ «Інвентаризатор», реєстрова книга № 1, реєстровий номер 34 від 26 серпня 1998 року.

25 грудня 2004 року ОСОБА_4 склав заповіт, у якому вказав, що все майно, яке буде належати йому, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті заповідає ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

13 жовтня 2022 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Новомосковського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченка О. М. за отриманням спадщини після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 і отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок.

Позивач указує, що оскільки одна зі сторін договору купівлі-продажу будинку померла, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомості не є можливим, а отже визнання договору дійсним в порядку ЦК Української РСР можливе тільки у судовому порядку.

Постановленою судом ухвалою від 12 травня 2023 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання, витребувані докази у справі, отримані судом 01 червня 2023 року.

Постановленою судом ухвалою від 12 липня 2023 року витребувані докази у справі, отримані 25 липня 2023 року та 22 вересня 2023 року.

25 вересня 2023 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28 лютого 2024 року до початку судового засідання за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання вимог позову.

Відповідачі, кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Відзивів на позов не подали.

Представник третьої особи-1 надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, в якій також просив прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснень на позов не подав.

Повторна неявка відповідачів, їх представників, третьої особи-2, з урахуванням поданих позивачем та отриманих судом доказів не перешкоджає розгляду справи, внаслідок чого, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачів та представника третьої особи-2.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що 27 липня 1963 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що видане свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 27 липня 1963 року /а.с.6, 30/.

Судом досліджено отриманий на запит суду договір дарування будинку від 09 липня 1997 року, посвідчений 09 липня 1997 року приватним нотаріусом Новомосковського МНО Бакою О. В. за р. № 2707, згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подарували, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в рівних частках, прийняли в дар будинок АДРЕСА_4 /а.с.59/.

25 серпня 1998 року члени товарної біржі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як Продавець, та ОСОБА_4 , як Покупець, уклали угоду купівлі продажу нерухомості, згідно з якою Продавець продав, а Покупець придбав об`єкт нерухомості житловий будинок-А, саманний, розміром 13,6 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами Б - літня кухня, сарай - В, Е, Ж, вбиральня - Г, колодязь - К, огорожа № 1-2, розташований на земельній ділянці 560 кв. м. землі держфонду за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості належав Продавцю на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бакою О. В. Новомосковського МНО, 09 липня 1997 року за реєстром № 2707, зареєстрованим в Новомосковському БТІ за № 8114-59 та проданий за 5406 грн 00 коп, які Продавець одержав від Покупця до підписання письмової угоди. Угоду купівлі-продажу нерухомості, відповідно до ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», підписали сторони та зареєстрували на Товарній Біржі «Новомосковська» за реєстраційним номером 000219 від 25 серпня 1998 року /а.с.7/.

Згідно з відміткою на угоді купівлі продажу, 26 серпня 1998 року ОСОБА_4 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в БТІ «Інвентаризатор», реєстрова книга №1, реєстровий номер 34. Вказана реєстрація права власності також підтверджується і внесеними записами в технічний паспорт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.8-11/ в графі особові відмітки та відомостями про власника будинку, засвідченим 25 серпня 1995 року підписом техніка БТІ.

З отриманої на запит суду відповіді керівника КП «НМБТІ» ДОР № 296 від 20 липня 2023 року /а.с.56/ вбачається, що: відповідно до інвентаризаційної справи КП «НМБТІ`ДОР» станом на 29 грудня 2012 власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 1/2 част., ОСОБА_2 1/2 част. на підставі договору дарування, посвідченого 09 липня 1997 року приватним нотаріусом Новомосковського МНО Бакою О. В. за р. № 2707, зареєстрованого в БТІ 21 серпня 1998 року за р. № 8114-59. Згідно з інвентаризаційною справою, вилученою правоохоронними органами в НРКП БТІ «Інвентаризатор» та поверненою до КП «НМБТІ» ДОР», станом на 29 грудня 2012 року, власником вказаного будинку є ОСОБА_4 на підставі угоди купівлі-продажу, укладеної 25 серпня 1998 року на Товарній біржі «Новомосковська» (р. № 000219), зареєстрованого в НРКП БТІ «Інвентаризатор» 26 серпня 1998 за р. № 34-1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить надана суду копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2021 року, актовий запис № 2001 /а.с.13, 31/.

З отриманої копії витягу зі спадкової справи після ОСОБА_4 у сукупності з наданими позивачем копіями доказів убачається, що:

- 25 грудня 2004 року ОСОБА_4 склав заповіт, у якому вказав, що усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті від заповідає ОСОБА_1 /а.с.15, 30, зворот/;

- 21 січня 2022 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 /а.с.28/;

- на день смерті, згідно з відповіддю головного спеціаліста відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 09 лютого 2022 року № 441, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 разом з однією особою ОСОБА_1 /а.с.32/;

- 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 /а.с.31, зворот/;

13 жовтня 2022 року видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за №№ НОМЕР_3 та 809 про право на спадщину ОСОБА_1 на грошові внески та житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , належні ОСОБА_4 /а.с.32, зворот, 33/;

- постановою нотаріуса від 13 жовтня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок. Нотаріусом зазначено, що правовстановлюючий документ на майно не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України 1963 року /а.с.16, 34, зворот/.

Також судом досліджено засвідчену копію акту голови квартального комітету № 12 м. Новомосковська від 15 жовтня 2022, складеного у присутності мешканців будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , яким підтверджено проживання та ведення господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1995 року по 19 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.12/.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір підписаний ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 25 серпня 1998 року, тобто у період дії ЦК Української РСР 1963 року, то застосуванню підлягають саме норми вказаного Кодексу.

На час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу у серпні 1998 року ОСОБА_4 не було відомо, що правочин у відповідності до ст. 47 Цивільного Кодексу Української РСР (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

Відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР у редакції 1963 року цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі ст. 41 ЦК Української РСР у редакції 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

При вчиненні правочину всі дії сторін правочину були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України у 1998 році.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР у редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 224 ЦК Української РСР у редакції 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно з п. 2 ст. 220 чинного ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності зі ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Так, суду доведено, що умови договору виконані належним чином. Як убачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали цей договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцям на праві власності житлового будинку. ОСОБА_4 та відповідачами усі умови за договором виконані. Згідно з п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана ОСОБА_4 за 5406,00 гривень, які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, відповідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд ураховує, що після укладення договору, перехід права власності на спірне майно зареєстровано в органі, відповідальному за проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна на час переходу права власності відповідним місцевим бюро технічної інвентаризації та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірне майно.

При цьому суд ураховує, що покупець за договором помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого можливість нотаріального посвідчення спірної угоди на час розгляду справи відсутня.

Щодо вимоги про визнання права власності, суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав не надання документу, який би безсумнівно підтверджував право власності спадкодавця, відмова нотаріуса не дає можливості позивачеві реалізувати її спадкові права, однак наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується: факт набуття ОСОБА_4 за життя права власності на спірний будинок; судом правочин з переходу права власності визнається дійсним; право власності на спірне майно зареєстроване в органі, який на час набуття права власності здійснював державну реєстрацію переходу права власності; відсутність інших спадкоємців, окрім позивача, які мають право на обов`язкову частку у спадщині - позивач, як спадкоємець за заповітом має право на отримання спадкового майна у власність. Внаслідок вказаного, позовна заява є обґрунтованою, належні та допустимі докази, подані в її обґрунтування підтверджують викладені в заяві обставини та у своїй сукупності вказують на наявність підстав для її задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 25 серпня 1998 року житлового будинку - А, саманного, розміром 13,6 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами Б - літня кухня, сарай - В, Е, Ж, вбиральня - Г, колодязь - К, огорожа № 1-2, розташованого на земельній ділянці 560 кв. м. землі держфонду за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 , з іншої, зареєстрований на товарній біржі «Новомосковська» 25 серпня 1998 року за реєстраційним № 000219 та зареєстрований в НРКП БТІ «Інвентаризатор» 26 серпня 1998 року за реєстровим № 34.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок -А,саманний,розміром 13,6кв.м.житлової площіз надвірнимипобудовами:Б -літня кухня,сарай -В,Е,Ж,вбиральня -Г,колодязь -К,огорожа №1-2,розташований наземельній ділянці560кв.м.землі держфондуза адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 04 квітня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП невідомий; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач-2 ОСОБА_3 , дата народження невідома; РНОКПП невідомий; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа-1 Новомосковська міська рада, код в ЄДРПОУ 34359199; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14;

третя особа-2 приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Олександр Михайлович, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 21.

Суддя Д. О. Парфьонов