Ухвала

від 01.04.2024 по справі 346/1617/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1617/24

Провадження № 6/346/17/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайоннийсуд Івано-Франківськоїобласті ускладі головуючогосудді КоваленкаД.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, подання державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фокіна О.Г. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа,

в с т а н о в и в :

Державний виконавець Фокін О.Г. звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із поданням, яким просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа.

Аргументи виконавця. У нього в провадженні знаходиться виконавче провадження щодо виконання наказу № 909/768/23 про стягнення з ТзОВ «Арх-Буд Технологія», керівником якої є ОСОБА_1 , 339999 грн. штрафу та 339999 грн. пені, зарахувавши зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Всього 679998 грн. Але оскільки ОСОБА_1 як керівник ТзОВ «Арх-Буд Технологія» ухиляється від виконання рішення, його слід тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України.

Оцінка суду щодо фактів.

Господарським судом Івано-Франківської області 08 грудня 2023 року було винесено наказ про примусове виконання рішення, на підставі якого вирішено стягнути з ТзОВ «Арх-Буд Технологія», керівником якої є ОСОБА_1 , 339999 грн. штрафу та 339999 грн. пені, зарахувавши зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України (а.с. 14).

На підставі наказу, який виданий 08.12.2023 року, 26 січня 2024 року головним державним виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фокіном О.Г., постановою, відкрив виконавче провадження № 73977324, із зобов`язанням боржника подати декларацію про доходи та майно, а також оформив на його ім`я виклик державного виконавця, із зобов`язанням з`явитись до виконавця 04 квітня 2024 року, на 10 годину 30 хвилин і надати відомості про майновий стан (а.с.7,13).

Також вказаним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 11,12).

А 01 квітня 2024 року, виконавець Фокін О.Г. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що з того часу він декларацію не подав і будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснив. А отже ухиляється від його виконання (а.с.2-5).

Оцінка суду щодо суті подання.

Відповідно до положень частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який було ратифіковано Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, і які передбачені законом.

Отже, право на свободу пересування не є абсолютним та у випадках, які передбачені законом і з метою захисту прав інших осіб, таке право може бути обмежене.

В Україні, законом який визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України є Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року №3857-XII, статтею 6 якого, виходячи з пункту 5 частини 1 вказаної статті, є ухилення громадянина України від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань за таким рішенням.

Право державного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника громадянина України у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, саме за наявності такої підстави, встановлено пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-XVІІІ. Разом з цим суд враховує, що цивільне судочинство діє на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Зважаючи на це, саме державний виконавець, який звертається із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України повинен довести: факт не виконання боржником зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням; факт ухилення боржника від виконання такого зобов`язання; факт того, що обмеження права на свободу пересування боржника необхідно для захисту прав інших осіб.

Однак суд зазначає, що виконавець не надав суду переконливих доказів на підтвердження того, що боржник саме ухиляється від виконання грошового зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду.

Суд констатує, що виконавець не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав хоча би копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2024 року, якою його було зобов`язано до вчинення певних дій, для того аби суд зміг пересвідчитись в його обізнаності стосовно його обов`язку, покладеного на нього рішенням суду, до того ж, відсутні дані про те, що боржник свідомо перешкоджає виконавцю будь-яким чином, у примусовому виконанні судового рішення.

А самі по собі факти того, що у ОСОБА_1 наявний борг за рішенням суду, відсутнє майно для його погашення, при недоведенні вказаного вище, вочевидь, не можуть свідчити про його ухилення від виконання грошового зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, що є єдиною підставою для тимчасового обмеження права ОСОБА_1 , який є боржником, на виїзд з України. При цьому суд відзначає, що виконавець не надав суду будь-яких доказів того, що він направив йому повідомлення про виклик та копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Тож зважаючи на викладене, у задоволенні подання виконавця слід відмовити.

Таким чином, керуючись статтями1-26,34,76-89,258-261,351-354,441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні подання державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фокіна О.Г. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 08 квітня 2024 року.

Суддя: Коваленко Д. С.