Рішення

від 05.04.2024 по справі 611/740/23

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/740/23

Провадження №2/611/50/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2023 року Головне управлінняДержгеокадастру уХарківській області звернулось до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при передачі земельної ділянки з державної у приватну власність, було порушено вимоги ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України, а саме ОСОБА_1 повторно використано право безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки попередньо отримано у приватну власність іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:01:002:0002 площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Посилаючись на викладене, Головне управлінняДержгеокадастру уХарківській області просило витребувати у ОСОБА_1 у власність держави земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:016, а також стягнути судові витрати у сумі 4026,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином. Будь яких клопотань не заявляв.

Відповідно доч.1ст.280ЦПК України,суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: 1)відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

22 квітня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області отримано заяву ОСОБА_1 від 22.04.2019, відповідно до якої останній просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 оформлення прав власності для ведення особистого селянського господарства площею 2 (два) га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку у власність (а.с.31).

При цьому, заявником вказано, що правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121Земельного кодексуУкраїни він не скористався.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 22.04.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ від 02.05.2019 № 3557-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 площею 2,0000 га, яка розташована на території Грушуваської сільської раді Барвінківського району Харківської області та передано вказану земельну ділянку власність ОСОБА_1 (а.с.37-38).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 за ОСОБА_1 зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державні; реєстратором Барвінківської районної державної адміністрації Харківської облас" Ляховою Оксаною Василівною 13.05.2019, номер відомостей про речове прав 31549253, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1829471463204 (а.с.28-29).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав - нерухоме майно, у подальшому, земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 було передано у користування за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзизу), серія та номер: б/н, виданого 30.05.2019 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 27.11.2019, номер відомостей про речове право: 34392766 (а.с.28-29).

Також буловстановлено,що ОСОБА_1 попередньо вжебуло реалізованосвоє право безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 04.04.2019 №18-27-12/16-19-СГ, яким було надано йому у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:01:002:0002 площею 2,000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:01:002:0002 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області Гавриленко Миколою Васильовичем 05.04.2019, номер відомостей про речове право: 31060296, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804754559212 (а.с. 29).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій, ОСОБА_1 було двічі безоплатно отримано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей 116 та 121 Земельного кодексу України, та як наслідок, відбулось порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши на їх підставі усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд приймаючи рішення у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 15Цивільного кодексуУкраїни передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої статті 116Земельного кодексуУкраїни передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (пункт "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

22.04.2019 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.05.2019 № 3557-СГ, яким було надано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 площею 2,0000 га, яка розташована на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області Ляховою О.В. 13.05.2019, номер відомостей про речове право: 31549253, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1829471463204.

Таким чином, суд установив, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.05.2019 № 3557-СГ) скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України, повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 334 Цивільного кодексу України, а також положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 948/73/23.

Відповідно до статей 11, 13 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Частиною дев`ятою статті 118Земельного кодексуУкраїни встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За системним зв`язком та змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз.

Відповідно, прийняття органами виконавчої влади або місцевого самоврядування рішень про таку передачу без додержання вказаних вимог також є недопустимим.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18).

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно.

Таким чином, інтереси держави є порушеними і підлягають судовому захисту.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Главою 29Цивільного кодексуУкраїни визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Цивільним кодексомУкраїни передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України) та від добросовісного набувача (стаття 388 Цивільного кодексу України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Враховуючи відчуження права власності на земельну ділянку після протиправної повторної приватизації, належним способом захисту прав та інтересів держави є витребування земельної ділянки у кінцевого набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388Цивільного кодексуУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 вибула з власності поза волею належного розпорядника землі, існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставістатті 388 Цивільного кодексу України.

У статті 330Цивільного кодексуУкраїни передбачено: якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

Власник з дотриманням вимог статей 387і 388Цивільного кодексуУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, законодавець передбачив можливість розпорядження земельними ділянками державної форми власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у виключних випадках, зокрема, у разі визнання за державою в особі відповідного органу виконавчої влади права власності на земельну ділянку за рішенням суду.

Приймаючи до уваги те, що органом, який на момент звернення з позовом наділений правом розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 4026,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 у власність держави земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161.

Заходи забезпечення позову на підставі ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 29.12.2023, яка 29.12.2023 набрала чинності, щодо заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482000:02:000:0161 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судові витрати у розмірі 4026, 04 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 04 копійки.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул. Космічна, будинок 21, поверх 8-9, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 39792822.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 05 квітня 2024 року.

Суддя Ю.А. Коптєв