Рішення

від 09.04.2024 по справі 642/4103/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"09" квітня 2024 р.

Справа № 642/4103/23

Провадження №2/642/331/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Ленінськийрайонний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря Брус М.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

у липні 2023 року Приватна виробничо-комерційна фірма «Аміга», в особі директора ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди, у якому просив визнати дії ОСОБА_1 протиправними та заборонити рекламувати, розповсюдження та продавати рецепти технічних умов сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 тa начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які належать на праві інтелектуальної власності Приватній виробничій-комерційній фірмі «Аміга» (код ЄДРПОУ 30655767), та стягнути із ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 370 000.00 грн. на користь Приватної виробничої-комерційної фірми «Аміга», а також понесені судові витрати

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне.

Приватна виробничо-комерційна фірма «Аміга» (далі -ПВКФ «Аміга») створена 06 грудня 1999 року.

Розпорядженням від 20 грудня 1999 року у зв?язку з утворенням ПВКФ «Аміга», як засновник, ОСОБА_2 прийняв на себе обов?язки директора ПВКФ «Аміга».

Відповідно до виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором фірми є ОСОБА_2 .

14 грудня 1999 року, 1036, взято на облік, як платника податків Головним управлінням ДПС у Харківській області .

Згідно видів економічної діяльності ПВКФ «Аміга» здійснює діяльність у сфері: 46.90- неспеціалізована оптова торгівля (основний), 10.30- інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, 10.61-виробництво продуктів борошномельного - круп?яної промисловості, 1082- виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів.

25 лютого 2013 року відповідно до наказу N? 3 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , прийнято на посаду технолога ПВКФ «Аміга».

Відповідно до наказу від 20 жовтня 2022 року N? 25 ОСОБА_1 звільнено з посади технолога ПВКФ «Аміга» на підставі ст. 38 КЗпП України. Підстава звільнення, заява на звільнення за власним бажанням ОСОБА_1

22 вересня 2022 року Державним підприємством Тернопільський науково-центр стандартизації метрології та сертифікації, ідентифікаційний код 02568319 перевірено на відповідність законодавству України, начинки для харчової продукції та технічні умови ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України» без обмеження терміну чинності.

Вказані технічні умови начинки для харчової продукції розроблено головним технологом ПВКФ «Аміга» ОСОБА_1 , та затвердженні 12 вересня 2022 року директором ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 .

Вписано до книги обліку за N? 02568377 та N? 001974 в ДП «Тернопільстандартметрологія».

23 вересня 2022 року Державним підприємством Тернопільський науково-виробний центр стандартизації метрології та сертифікації, ідентифікаційний код 02568319 перевірено на відповідність законодавству України, суміші сухі для хлібобулочних та кондитерських виробів щодо технічних умов

ТУ У 10.6-30655767-003:2016, які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України» без обмеження терміну чинності.

Вказані технічні умови суміші сухі для хлібобулочних та кондитерських виробів, розроблено головним технологом ПВКФ «Аміга» ОСОБА_1 , та затверджені 12 вересня 2022 року директором ПВКФ

«Аміга» ОСОБА_2 . Вписано до книги обліку за N? 02568377 та N? 001975 ДП «Тернопільстандартметрологія».

В ПВКФ «Аміга» було створено робочу групу у месенджері «VIBER» з учасниками, які є клієнтами ПВКФ «Аміга». Групу було створено з метою оповіщення клієнтів із пропозиціями та рекламою продукції, а також опублікуванню нової виготовленої продукції фірми та інших цікавих комерційних пропозицій для клієнтів.

Група налічувала 201-го учасника, тобто вказана кількість учасників групи, це є клієнти ПВКФ «Аміга».

В подальшому ПВКФ «Аміга» за фінансової підтримки директора фірми ОСОБА_2 , було випущено книгу ОСОБА_3 «Уроки для кондитерів початківці», в якій ОСОБА_1 зазначає в тому числі, що фірма ПВКФ «Аміга» навчила її домагатися своєї мети, долаючи будь які перешкоди. Це виявляється в тому, що вона почала писати вказану книгу. Керівництво фірми ПВКФ «Аміга» в особі директора ОСОБА_2 , відкрив для неї величезний потенціал. Під час роботи на посаді технолога ОСОБА_1 , не заперечує, що вона саме завдяки роботі на фірмі навчилася бути справжнім спеціалістом технологом та здобула високий рівень знань в галузі хлібопекарського та кондитерського виробництва.

Щодо встановлення факту порушення прав інтелектуальної власності громадянкою ОСОБА_1 , позивач вказує, що в травні 2023 року директору Приватної виробничо-комерційної

фірми «Аміга» ОСОБА_2 в телефонному режимі надійшло повідомлення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про те, що до нього звернулась колишній технолог ПВКФ «Аміга», громадянка ОСОБА_1 та запропонувала

ОСОБА_4 купити у неї 10 позицій за 10 000.00 (десять) тисяч доларів США, рецепти технічних умов начинки для харчової промисловості. Тобто одна позиція коштує 1 000.00 (одна) тисяча доларів.

На підтвердження вказаного, позивач також вказує, що ОСОБА_1 власноручно написала на аркуші листа рецептуру начинки та рецептуру для виготовлення сухих сумішей відповідно до технічних умов, які є власністю ПВКФ «Аміга», а також список необхідної сировини для виготовленні сухих сумішей. В подальшому на підтвердження факту продажі рецептів технічних умов, надала письмову пропозицію із зазначенням вартості 10 000.00 доларів США. Крім того, написала номер банківської картки Приват банку N? НОМЕР_2 для перерахунку коштів за надання рецептури.

Крім того написала номер банківських карт на які необхідно перевести кошти, за наданий список сировини для виготовлення сухих сумішей, карта N? НОМЕР_3 - ОСОБА_5 та карта N? НОМЕР_4 «Монобанк» - ОСОБА_6 .

На що ОСОБА_4 відповів ОСОБА_1 , що купить один рецепт технічних умов для начинки, якщо все сподобається, то він їй зателефонує і вони в подальшому будуть співпрацювати в цьому напрямку. Заплатив їй за один рецепт технічних умов для начинки 1000.00 (одна тисяча) доларів США.

Ознайомившись із рецептом технічних умов ОСОБА_4 , зателефонував дирекгору ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 та повідомив, що рецепти технічних умов, які йому пропонувала та продала одну із запропонованих позицій ОСОБА_1 , належить на праві власності ПВКФ «Аміга», так як ОСОБА_4 , тривалий час обізнаний продукцією, яку виробляє та поставляє ПВКФ «Аміга».

Більше того ОСОБА_4 відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок не тривалого зберігання (основний) та КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Крім того між ПВКФ «Аміга» та ФОП « ОСОБА_4 » на протязі тривалого часу здійснюється фінансового господарська діяльність, яка передує виробництву хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Позивач посилається на те, що в подальшому також було встановлено, що ОСОБА_1 в месенджері «VIBER» створила групу « ОСОБА_7 » в якій розмістила свою фотографію, як адміністратора групи в приміщенні магазину, яке належить ПКВФ «Аміга» за адресою АДРЕСА_1 ».

В зазначену групу включила клієнтів ПВКФ «Аміга» і повідомила в групі: «Уважаемые поставщики сырья можете выставлять ссылки на свои сайты и давать рекомендации по своему сырью. У кого нет такой возможносты пишите мне в личку, я сделаю это за Вас»

« Уважаемые производители! Тех которых очень волнует, вопрос, на кого я работаю!!! И имею я ли отношения к форме Амига! РАБОТАЮ НА СЕБЯ, ОТНОШЕНИЯ К КАКОЙ НИБУДЬ ФИРМЕ (а особенно к А.....е) НЕ ИМЕЮ. (Слава Богу)!!!!!

Кріт мого на правах реклами в групі опубліковано оголошення : «Здраствуйте! Надоели не качественные начинки и наполнители, цены уже не пугают, а злят, мы поможем Вам:

1. Запуск производства начинок (гелевые, гомогенезированые, на основе пюре и без, на пектине, куски, молочка, макковая, ириска).

2. Подбор обородуания.

Помощь в приобритнении чана, для варки начинок.

4. Подбор и обучения персонала.

5. Подбор и тестирования сырья.

6. Предоставления всех рецептур.

Запуск производства под ключ, звоните НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ».

Позивач вказує, що такими діями ОСОБА_1 порушила права інтелектуальної власності позивача, тобто її дії визнаються, як вчинення особою дій, які порушують особисті немайнові права суб?єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права, що виразилися у продажі рецепту технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6 -30655767- 004:2016, та рецепту технічних умов, сухі суміші для хлібобулочних та кондитерських виробів, які внесені до бази даних «Технічних умов України» USM 099.

Зазначені технічні умови перевірені на відповідність законодавству України Державним підприємством «Тернопільський науково-виробний центр стандартизації метрології та сертифікації» та внесені до книги обліку від 22 вересня 2022 року за N? 001974 та N? 001975.

Власником зазначених рецептів начинки для харчової продукції та сухих сумішів для хлібобулочних та кондитерських виробів є ПВКФ «Аміга».

В обгрунтування завданої моральної шкоди, позивач посилається на те, що своїми діями ОСОБА_1 завдала моральної шкоди ПВКФ «Аміга», що виразилося в приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, а також своїми діями посягнула на фірмове найменування рецептів технічних умов та розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив та довіри до діяльності ПВКФ «Аміга».

Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінив у сумі 370 000 грн, які просить стягнути із ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.08.2023 року за позовною заявою відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що вказані у позовній заяві факти та долучені докази не свідчать про наявність або порушення прав інтелектуальної власності Позивача.

Відповідачка критично оцінює можливість розгляду повідомлення про начеб-то телефонну розмову як належно аргументований та обгрунтований доказ позовних вимог, та вважає такі доводи нікчемними.

Щодо посилань Позивача про те, що ОСОБА_1 власноручно написала на аркуші листа рецептуру начинки та рецептура для виготовлення сухих сумішей відповідно до технічних умов, які є власністю ПВКФ «Аміга», а також список необхідної сировини для виготовленні сухих сумішей, та на підтвердження факту продажі рецептів технічних умов, надала письмову пропозицію із зазначенням вартості 10 000.00 доларів США, сторона відповідача зазначає що ОСОБА_1 дійсно, має звичку описувати технологічні процеси власноруч на аркушах паперу. Нерідко на рецептурах, описах ТУ, та ін., здійснюються певні позначки, щодо вартості складових, ринкових вартостей як товару у цілому так і нематеріальних складових.

Відповідачка є фахівцем у галузі харчових технологій, і її конституційне право на труд і на професію не можуть бути обмежені необгрунтованими вимогами.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 начебто написала номери банківських карток для перерахунку коштів за надання рецептури. Є безпідставними, адже жодна із перерахованих карт не належить Відповідачу.

Щодо доводів позивача стосовно того, що Відповідачка у соціальних мережах начеб -то заявляє про можливість надання послуг за своїм фахом, і такі дії Відповідачки позивач вважає порушенням своїх прав інтелектуальної власності, сторона відповідача вказує, що жодного належного та допустимого доказу що Відповідачка вчиняла взагалі будь- які дії, які б вказували на порушення прав інтелектуальної власності - Позивачем не надано.

Щодо тверджень позивача, що своїми діями ОСОБА_1 порушила права інтелектуальної власності тобто її дії визнаються, як вчинення особою дій, які порушують особисті немайнові права суб?єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права, що виразилися у продажі рецепту технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6 - 30655767-004:2016, та рецепту технічних умов, сухі суміші для хлібобулочних тa кондитерських виробів, які внесені до бази даних «Технічних умов України» USM 099», сторона відповідача вказує, що Із зазначених тверджень не зрозуміло на що взагалі у Позивача є право інтелектуальної власності і чим це підтверджується.

Позивачем не доведено яким правочином підтверджується факт продажу «рецепт технічних умов та начинки».

Із суті позову виникає:

1. Позивач стверджує що його підприємство є власником певних технічних умов,

2. Позивач стверджує, що вказані технічні умови розробила технолог його підприємства, яка працювала на підприємстві,

3. Позивач стверджує, що йому зателефонував знайомий, у якого є аркуш паперу, на якому

рецептури, які ймовірно, мають якесь відношення до технічних умов, які зареєстровані на підприємство ПВКФ «Аміга».

Твердження позивача що йому було завдано моральну шкоду вартістю 370 000 грн. не обгрунтовані та позивачкою не надано доказів на підтвердження моральних страждань.

Відповідач зазначає, що будь-якого порушення інтелектуальних прав Позивача з її боку не здійснювалось, та моральної шкоди у будь-якому розмір позивачу не завдавалось.

Таким чином, Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

При цьому зазначає, що технічні умови не є об?єктами інтелектуальної власності.

Крім того, сторона відповідача зазначає, що Позивач вказав, що фактичним розробником спірних ТУ є Відповідачка. Разом з тим, діюче законодавство, у захисті прав на авторство технічних розробок, стоїть на захисті прав саме тієї особи, яка реалізовувала свій творчий потенціал у таку розробку. Саме у такої особи - у даному випадку - Відповідачки - наявне право на авторство на таку розробку, а не у Позивача.

Технічні ж умови не є предметом інтелектуальної власності, які підлягають спеціальному захисту.

Відповідачка стверджує, а матеріали справи цього ніяким чином і не спростовують, що вони не продавала, не мала наміру і не могла продавати спірні ТУ, та зазначає, що технічні умови за своєю правовою природою є одним із видів стандарту, тобто нормативним технічним документом.

Правила побудови, викладання, оформлення та позначення технічних умов чітко регламентовані у ДСТУ 1.3:2004 «Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов». Отже, за своєю зовнішньою формою технічні умови не можливо віднести до об?єкту авторського права, оскільки вона є нормативно регламентованою і розробники ТУ не мають права відступати від неї.

Технічні умови містять у собі науково-технічну інформацію та не можуть бути визнані об?єктами права інтелектуальної власності на винаходи (корисні моделі), раціоналізаторську пропозицію та комерційну таємницю.

Технічні умови не повинні та не містять всі суттєві ознаки винаходу, корисної моделі або раціоналізаторської пропозиції, наприклад - конкретна рецептура продукції, або оригінальні методи її виготовлення. ТУ лише встановлюють загальні технічні вимоги до продукції (параметри й розміри, основні показники та характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування), вимоги до безпечності , правила приймання, що передбачено у пункті 4.1 ДСТУ 1.3:2004 «Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов».

Таким чином, ані зовнішня, ані внутрішня форми ТУ не є результатом творчої праці розробників, а зміст та послідовність робіт зі створення ТУ визначаються вимогами нормативних документів.

ТУ повинні погоджуватись та, за необхідностфі коригуватись у відповідності до існуючих нормативно-технічних та інших вимог.

Відповідач зазначає, що дійсно позивач зареєстрований у державному органі як розробник, але це не надає йому статусу Автора, адже належним автором спірних ТУ є відповідач.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі, адже позовні вимоги необгрунтовані, порушене право позивача відсутнє.

У відповіді на відзив представник позивача з правовою позицією Відповідача не погодився у повному обсязі, також вважає недоречними посилання на практику Господарських судів.

Щодо визначення розміру моральної шкоди у розмірі 370 000.00 грн. додатково звертає увагу, що частинами 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об?єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об?єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об?єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об?єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 запропонувала

ОСОБА_4 купити у неї 10 позицій за 10 000.00 (десять) тисяч доларів США, рецепти технічних умов начинки для харчової промисловості. Дозволу на використання об?єкта права інтелектуальної власності, а саме продажу технічних умов сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які належать на праві інтелектуальної власності Приватній виробничій-комерційній фірмі «Аміга» код ЕДРПОУ 30655767 - не отримувала.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала моральної шкоди юридичній особі, яка полігає у приниженні ділової репутації.

Щодо тверджень у відзиві на позовну заяву представника відповідача, що рецепти технічних умов

сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, не є об?єктами інтелектуальної власності, то вважає такі твердження не відповідають дійсності, адже у загальновживаному розумінні "інтелектуальна власність" - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об?єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об?єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об?єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об?єкт можуть належати замовникові.

Технічні умови сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, розроблено ПВКФ «Аміга», затвердженні директором ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 , внесені до книги обліку за N? 02568377 та N? НОМЕР_7 в ДП «Тернопільстандартметрологія», є творами технічного характеру тa належать на праві інтелектуальної власності Приватній виробничій-комерційній фірмі «Аміга» код ЄДРПОУ 30655761.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказує, що відповідь на відзив не містить будь-якої аргументації безпідставно заявленого розміру моральної шкоди у розмірі 370 000 грн. Крім того, відповіддю на відзив представник Позивача не спростував позиції Відповідача щодо відсутності порушеного права Позивача, поза як норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права», в тому числі щодо майнових прав автора чи особі, якій такі права передано, а саме заборони використання об?єкта авторського права, не поширюються щодо технічних умов виробів.

За клопотанням сторони позивача, у судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_4 , який суду пояснив, що він є фізичною особою підприємцем, та основний вид його діяльності хлібо-булочні вироби. У Приватній виробничій-комерційній фірмі «Аміга» для діяльності брали сировину, начинки, суміши, кондитерські суміши та інше, що вони виробляють. ОСОБА_1 знає, деякий час вона працювала у нього не офіційно, коли ще рахувалась в « ОСОБА_8 ». Але його не влаштували її професійні якості. У розмові вона запропонувала йому рецепти продуктів як у « ОСОБА_8 », та написала йому які необхідно придбати продукти, щоб виготовити сухі суміши. Вказала куди треба сплатити за сировину. Він їй зауважував, що якість повинна бути як у « ОСОБА_8 ». Після початку військової агресії рф, ОСОБА_1 працювала у нього три місяці. Вважає, що вона як технолог слабка та не вміє слідкувати за цехом. Раніше, коли ОСОБА_1 працювала в « ОСОБА_8 », вона приїзжала до них на підприємство разів 3-4 та налагоджувала виробництво, проводила майстер-класи та пропонувала суміші. Вона пропонувала йому придбати у неї рецепти та казала що може допомогти налагодити ці суміші. Це відбувалось після початку війни, але вона ще не працювала у нього. Рецепт ОСОБА_9 писала не при ньому. Сировину придбали та сплатили кошти. Налаштовував виробництво чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_10 . Він налаштував вироблення гелів начинки. Начинки використали та продукт продали. Чоловіку ОСОБА_1 ОСОБА_10 та їй сплатили 1600 дол. США. Сертифікат за рецептурою ОСОБА_11 на продукт отримала пізніше.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та інших письмових заявах.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першоїстатті 2ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 4статті 129Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 1166ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правиламистатті 1166ЦК Українинеобхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збиткистаття 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із частиною першою статті 420 ЦК Українидо об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно достатті 1Закону України "Проінформацію"інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідностатті 21Закону України "Проінформацію"інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Частиною першоюстатті 505 ЦК Українивизначено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (частина другастатті 505 ЦК України).

Відповідно достатті 17Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв`язку з виконанням відповідних обов`язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб`єкту господарювання.

У Постанові Верховного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 910/1759/19 зазначено, що визначення ''комерційна таємниця'' включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб. Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Конфіденційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем, та працювала на посаді технолога.

Позивачем надано суду копію трудового договору та угоду про нерозголошення комерційної таємниці від 25.02.2013 року, які підписані директором ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 та не підписані працівником ПВКФ «Аміга» ОСОБА_1 .

У подальшому, як зазначив допитаний у судовому засіданні свідок сторони позивача, ОСОБА_1 працювала деякий час у ФОП ОСОБА_4 , який здійснює діяльність аналогічну з діяльністю позивача, щодо виробництва хлібо-булочних виробів.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 запропонувала ФОП ОСОБА_4 придбати у неї рецепти сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що будучи спеціалістом технологом кондитерського та хлібопекарського виробництва, відповідач ОСОБА_1 пропонувала інформацію та навички, здобуті саме під час роботи ПВКФ «Аміга».

Доводи позивача про те, що відповідачем та ФОП ОСОБА_4 велись переговори щодо продажу останньому технічних умов виробництва сухих сумішей, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не підтверджено жодним належним доказом що це саме ТУ У 10.6-30655767-004:2016, ТУ У 10.6-30655767-003:2016. які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України».

Позивач також стверджує, що відповідач ОСОБА_1 в месенджері «VIBER» створено групу «Допомога Технолога» та в зазначену групу включила клієнтів ПВКФ «Аміга», та пропонує свої послуги технолога.

Однак, позивачем також не доведено існування у нього клієнтської бази, та не доведено, що відповідач ОСОБА_1 здійснювала переманювання ключовихклієнтів, не наводить переліку таких клієнтів, не заявляє клопотання про виклик їх в якості свідків, не додає будь-яких інших доказів на підтвердження заявленої позиції.

Позовні вимоги також обґрунтовуються тим, що відповідач нанесла йому репутаційних збитків. Це твердження, як і всі попередні, не знайшло підтверджень.

Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності обставин, що мають значення для вирішення спору, позивач суду не надав, а самі по собі пояснення про ці обставини не дають підстав вважати їх установленими.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідностатті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

За загальними положеннямистатті 22ЦК Українизбитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Жодних доказів спричинення ОСОБА_1 збитків позивачу матеріали справи не містять.

Посилання позивача на аркуші паперу, на яких нібито містяться рецепти сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, правового значення не мають.

Жодного належного доказу того, що перелік написаних продуктів є вказаними рецептами, та відповідають вказаним технічним умовам виготовлення, позивачем не надано.

Проте, кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли на підставі прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 76ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей77,78ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 81ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З огляду на викладене суд зазначає, що долучені до позову докази не містять жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст..ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 193, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив :

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.04.2024 року.

Суддя О.В. Бородіна