Рішення

від 09.04.2024 по справі 947/14172/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/14172/23

Номер провадження № 2/521/628/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 14, офіс 17) до ОСОБА_1 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться) про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09.05.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» звернулася до Київського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом про стягнення матеріальної шкоди з відповідача в сумі 25704,15 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.05.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення судового збору .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.05.2023 року справу було передано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеса.

Справа надійшла на адресу суду 28.06.2023 року.

29.06.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонову О.С.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.07.2023 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено спрощене провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до Наказу №1-в/тр/с від 18.01.2024 року суддя Леонов О.С. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи

06.02.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду заяву в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2020 року в м. Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода. Водій, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan», д.н. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ТОВ «Свята Катерина-Одеса», внаслідок чого автомобіль останнього одержав механічні пошкодження.

10.06.2020 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу на користь держави.

Судом встановлено, що на момент ДТП автомобіль «Volkswagen», д/н НОМЕР_3 був застрахований у ПрАТ СК «Теком» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №284-19 Д/Т/АТ від 21.08.2019 року. Керуючись вищевказаним Договором страхування, відповідно до страхового акту № 661 від 10.06.2020 року, Висновку №6744 від 02.06.2020 року, рахунку - фактури ФОП ОСОБА_3 №ИС-00000256 від 20.05.2020 року, Висновку експерта №6744 від 02.06.2020 року, ПрАТ СК «Теком» було сплачено за заявою страхувальника на СТО суму страхового відшкодування у розмірі 63 249,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Тобто, фактичними витратами понесеними ПрАТ СК «Теком» по Договору страхування є сума у розмірі 63 249,00 грн.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1188 ЦК України зазначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.1 4.2 ст.22. Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду спрази або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія автомобілю «Nissan», д.н. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» згідно Полісу №135961124.

При цьому, стаття 29 Закону зазначає, що у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу страховою компанією, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобілю «Nissan», д.н. НОМЕР_1 - в даному випадку ТДВ СК «Ю.с.Ай.» відшкодовуються витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, Верховний суд у постанові від 12.03.2018 року по справі №910/5001/17 дійшов до висновку, що для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд у постанові від 06.02.2018 року по справі №910/3867/16 та у постанові від 01.02.2018 року по справі № 910/22886/16.

Отже, суд роз`яснює, що порядок виплати страхового відшкодування Страховиком завдавача шкоди - даному випадку - ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» передбачений Законом, зокрема з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до ст. 29 Закону), з урахуванням франшизи передбаченої Полісом (відповідно до ст. 12 Закону) та в межах страхових сум, встановлених Полісом (згідно ст. 9 Закону).

У зв?язку з чим, ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» сплатила ПрАТ СК «Теком» суму матеріального збитку з урахуванням зносу у розмірі 37 544,85 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Отже, судом встановлено, що відповідач зобов?язаний відшкодувати ПрАТ СК «Теком» різницю між фактичними витратами по Договору страхування та розміром страхового відшкодування, яке сплачено ТДВ СК «Ю. Ес Ай.» - 25 704,15 грн. (63 249,00 грн. - 37 544,85 грн. = 25 704,15 грн.).

Так, як згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої винною особою шкоди - в даному випадку - відповідачем потерпілому сплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому, за змістом статті 1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.

Також, згідно з роз?ясненнями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», які кореспондуються з роз?ясненнями, викладеними р п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ N? 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної О небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду - в даному випадку - відповідач - не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У зв?язку з чим, 08.04.2021 року ПрАТ СК «Теком» звернулося до відповідача з претензією №145/21 щодо відшкодування позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації. Претензію було повернено за закінчення терміну зберігання, тому, 13.09.2021 року ПрАТ СК «Теком» повторно звернулося до відповідача з претензією №308/21, яку було відправлено простим листом.

01.11.2021 року на адресу ПрАТ СК «Теком» надійшла відповідь на претензію, відповідно до якої відповідач зазначає про те, що він не бачить підстав для задоволення вимог ПрАт СК «Теком», посилаючись на те, що під час огляду пошкодженого транспортного засобу його з представником ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» не було залучено, документи щодо погодження розміру страхових виплат із ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» відсутні та вказує на відсутність обов?язку відшкодувати ПрАТ СК «Теком» суму у розмірі 25 704,15 грн. на підставі висновків Верховного суду, викладених у Постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц

Судом встановлено, що ПрАТ СК «Теком» 30.11.2021 року на зазначену відповідь надіслано до ОСОБА_1 лист за вих. №431/21 (отримано відповідачем 07.12.2021 року), відповідно до якого відповідачу роз?яснено, що відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України 24.11.2003 року №142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Зміст цього пункту вказує на те, що виклик заінтересованих осіб є правом, а не обов?язком замовника дослідження.

Також, пояснено, що ПрАТ СК «Теком» під час здійснення страхового відшкодування по ДТП, вказаному у претензії, керувалося, перш за все, Договором страхування, умовами якого не передбачено погодження розміру страхових виплат із ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» - страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача та те, що погодження розміру страхових виплат з іншою страховою компанією в даному випадку не передбачено ні Договором страхування, ні Законом України «Про страхування», ні Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, обґрунтованість та правомірність оплати ТДВ СК «Ю.Ес.Ай.» страхового відшкодування у розмірі 37 544,85 грн. (38 544,85 грн. (матерільний збиток з урахуванням фізичного зносу відповідно до Висновку експерта) - 1000,00 грн. (франшиза по Полісу) = 37 544,85 грн.), у відповідності до вимог статті 29 Закону та положень Методики.

Однак, судом встановлено, що ПрАТ СК «Теком» від відповідача не отримало виплати страхового відшкодування.

Судом встановлено, що 04.04.2023 року між ПрАТ СК «Теком» та ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс», укладено Договір відступлення прав вимоги №101, відповідно до умов якого, ТОВ «ЮК «Скайлекс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по страховому акту №661 від 10.06.2020 року, тобто має право зворотної вимоги в межах фактичних затрат до ОСОБА_1 .

Згідно п. 4.2. Договору всі права кредитора у відношенні до «Боржників», що належали до цього «Первісному кредитору», а саме «право вимоги страхового відшкодування» виникає у «Нового кредитора» з моменту підписання Акту прийому-передачі, який представниками сторін підписано 06.04.2023 року.

У зв?язку з чим, 14.04.2023 року ТОВ «ОК «Скайлекс» на адресу відповідача було направлено претензію вих. №013/21.

Судом встановлено, що станом на теперішній час, ні відповіді, ні виплати страхового відшкодування ТОВ «ЮК «Скайлекс» від відповідача не отримало, а тому у суду є підстави для задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись, ст. 16, 25 Закону України «Про страхування», ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 512, 514, 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 51, 141, 200, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 14, офіс 17) до ОСОБА_1 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться) про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 14, офіс 17) суму матеріальної шкоди в порядку регресу 25704,15 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот чотири) гривні 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 14, офіс 17) суму судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.