Постанова
від 18.03.2024 по справі 903/759/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 903/759/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ульчак Б. І. - адвокат

відповідача: представник Сорокопуд М.О. - адвокат

третьої особи: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023, ухвалених суддею Вороняком А.С. у м.Луцьку, у справі № 903/759/23

за позовом Фізичної особм-підприємця Ситнік Сергія Степановича

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мороз Олени Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 5769519,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні рішення, які оскаржуються у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 у справі №903/759/23.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 у справі №903/759/23 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця (ФОП) Ситніка Сергія Степановича до Фізичної особи - підприємця (ФОП) Мороз Олени Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 5769519,69 грн.

1.3. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 у справі №903/759/23 відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в сумі 30000,00 грн. Частково задоволено заяву відповідача про стягнення судових витрат. Стягнуто із позивача на користь відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відповідача - Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни відмовлено.

2. Короткий зміст процесуальних рішень суду першої інстанції.

2.1.1. 06.02.2019 постановою Верховного Суду у справі № 154/3223/15 частково позов Ситніка С.С. до Мороз О.М. та ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниця А.І.; визнано недійсними: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру, загальною площею 2 363,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 між Ситніком С. С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О. М. ; договір купівлі продажу адміністративного приміщення (А-2), загальною площею 165,7 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 Ситніком С. С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О. М. ; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 між Ситніком С. С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О. М. ; договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,5647 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 між Ситніком С. С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О. М .

2.1.2. Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки вони були укладені ОСОБА_1 та Мороз О. М. під час шлюбу, а тому відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України ОСОБА_1 уклав ці договори в своїх інтересах та в інтересах своєї сім`ї, оскільки майно придбане Мороз О. М. , відповідно до статті 60 Сімейного кодексу (СК) України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2.1.3. Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

2.1.4. Позивач - ФОП Ситнік С.С. звертаючись із позовною заявою ФОП Мороз Олени Миколаївни зазначає, що остання в період неправомірного володіння та користування його майном отримала дохід від здачі в оренду нерухомого майна, що складає упущену вигоду, яку міг би отримати позивач в сумі 4493314,62 грн, крім того вважає, що йому завдано реальних збитків на суму 276205,07 грн, які складаються із вимушеної оренди та реконструкції котельні, а також неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку останній оцінив у 1000000,00 грн та просить стягнути дані суми на його користь.

2.1.5. За змістом частин 1, 2 ст. 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Суд першої інстанції звертає увагу, що вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому ст. 216 ЦК України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину. Недійсність правочину як приватно-правова категорія покликана не допускати або попереджати порушення цивільних прав/інтересів позивача відповідачем, який презюмується порушником цих прав, а тому саме за рахунок якого порушене право позивача і підлягає поновленню.

2.1.6. Судом першої інстанції враховано, що касаційна скарга позивача у справі №154/3223/15, якраз і була мотивована тим, що судами не враховано того, що Мороз О.М. придбала нерухоме майно як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, а тому це майно є спільним майном подружжя. Вказані обставини підтверджуються рішенням Апеляційного суду Волинської області від 21.09.2015 у справі № 154/2995/14-ц за позовом Ситніка С.С. до Мороз О.М. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, де у задоволенні позову було відмовлено. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

2.1.7. На переконання суду у даній справі за позовом заінтересованої особи про застосування правових наслідків недійсності правочину, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, подружжя Мороз О.М. та ОСОБА_1 з урахуванням статті 60 Сімейного кодексу України , а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору ( Мороз Олена Миколаївни та ОСОБА_1 ), а не одна із них, так ще й з статусом підприємця, а не як сторона договору - фізична особа. У даній справі позивач звернувся з позовом до ФОП Мороз О.М. , яка придбала нерухоме майно як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, не була стороною договорів купівлі-продажу визнаних недійсними з таким статусом, ОСОБА_1 (одна із сторін договорів купівлі-продажу, які визнано недійними) є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Позивач клопотань про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем чи заміну неналежного позивача не заявляв.

2.1.8. Оскільки позивач пред`явив позов до ФОП Мороз Олени Миколаївни, і лише третя особа є стороною визнаних недійсними договорів купівлі-продажу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Крім того, судом враховано, що відповідачами у справі №154/3223/15 про визнання недійсними правочинів були Мороз О.М. та ОСОБА_1 , (сторони правочинів, подружжя), відповідно і у позові з даним предметом про застосування правових наслідків недійсності таких правочинів склад відповідачів має бути аналогічним.

2.2. Щодо ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції зазначено наступне.

2.2.1. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2.2.2. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути з позивача 30000,00 грн судових витрат понесених третьою особою. Відповідач Мороз О.М. у своїй заяві просила стягнути з позивача 65 000,00 грн судових витрат.

2.2.3. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України). Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що представник третьої особи при подані першої заяви по суті (пояснення третьої особи) (т.2 а.с.9-18) не подали попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом.

2.2.4. Щодо заяви відповідача - в силу вимог норм ГПК України, Конституції України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" суд першої інстанції звертає увагу на те, що співмірність витрат, що залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Судом досліджено та враховано договір про надання правничої допомоги між відповідачем та адвокатським об`єднанням щодо надання професійної правничої допомоги у господарській справі № 903/759/23 у Господарському суді Волинської області. Відповідно до п. 4.3 договору фіксована сума гонорару складає 65000,00 гривень. Згідно акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 08.12.2023 виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу на загальну суму 65000,00 грн. Так, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

2.2.5. Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок ФОП Ситніка С.С. має бути встановлено, що такі витрати ФОП Мороз О. М. були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

2.2.6. Приймаючи до уваги розумну необхідність судових витрат для конкретно даної справи, завищеність розміру фіксованої суми щодо іншої сторони спору, особливу відсутність, на думку суду, складності даної справи, кількість і тривалість засідань у справі в яких брав участь представник відповідача (2 судових засідання), не прийняття судом відзиву та відмову у задоволенні клопотання про поновлення строків на подання відзиву, заперечення позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу в сумі 35000,00 грн, та відповідно покладено такі витрати на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вказаний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

3. Доводи апеляційних скарг; короткий зміст вимог апеляційних скарг.

3.1.1. Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ситнік Сергій Степанович, 04.01.2024 через систему "Електронний суд" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у даній справі; постановити нове рішення котрим позовні вимоги ФОП Ситнік С.С. задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача 5769519,69 грн, з них 4769519,69 грн збитків (реальні - в сумі 276205,07 грн та упущена вигода - в сумі 4493314,62 грн) та 1000000,00 грн моральної шкоди. Постановити нове рішення котрим відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат у суді першої інстанції в повному обсязі. Покласти на відповідача судові витрати в тому числі й кошти затрачені на правову допомогу в розмірі 30 000 гривень

3.1.2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду від 05.12.2023 скаржник зазначає про наступні обставини. 25.09.2014 на підставі чотирьох договорів купівлі-продажу відповідач - Мороз Олена Миколаївна , всупереч волі власника неправомірно придбала у позивача Ситніка С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2363,6 м2; адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 м2; нежитлове приміщення торгового центру /З-1/ загальною площею 184,0 м2; земельну ділянку загальною площею 0,5647 га, кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу). Цього ж дня, приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності Мороз О.М. на вказані об`єкти нерухомості. Постановою Верховного Суду 06.02.2019 у вказаній справі частково задоволено касаційну скаргу Ситніка С.С. , скасовано рішення Володимир-Волинського міського суду від 26.01.2018 та постанову Волинського апеляційного суду від 20.04.2018 (справа № 154/3223/15). Прийнято нове рішення, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу від 15.09.2014. Верховний Суд не застосував наслідків недійсності правочинів. Було внесено відповідні записи, про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно за Ситніком С.С .

3.1.3. Апелянт зазначає, що з моменту набуття майна у власність Мороз О. фактично заволоділа зазначеними приміщеннями, документацією та розпочала його використовувати в господарських цілях. За період неправомірного володіння та користування моїм майном відповідач здавала в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення (магазини, офіси), земельну ділянку) іншим особам-підприємцям, та іншим юридичним особам, що підтверджено матеріалами справи, котрі їй сплачували орендну плату. Фактично дані особи є тими ж самими орендарями, що і орендували у скаржника відповідні нежитлові приміщення.

3.1.4. Апелянт, вважає, що сума орендної плати, котру отримувала ФОП Мороз О.М. від орендарів, складає суму упущеної вигоди (доходи, які отримував би апелянт за звичайних обставин), факт порушення його права стверджується тими обставинами, що майно вибуло з володіння поза його волею, що підтверджується висновками та мотивами у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №154/3223/15. Так, судом було встановлено, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки вони були укладені між Мороз О.М. та ОСОБА_1 під час шлюбу, а тому відповідно до частини 3 статті 238 ЦК України ОСОБА_1 уклав ці договори в своїх інтересах та в інтересах своєї сім`ї, оскільки майно придбане Мороз О.М. , відповідно до статті 60 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відтак в рамках такої справи підлягало доведення обставини, що ОСОБА_1 вчиняв дії саме від імені Ситніка С.С. в інтересах своєї сім`ї і своїх інтересах. Відповідно ототожнювати вказані правовідносини та зазначати про те, що у справі про відшкодування збитків має бути аналогічний склад учасників абсолютно безпідставно. В даному випадку стороною позивача з метою усунення будь яких процесуальних моментів було залучено саме ОСОБА_1 як третю особу на стороні відповідача. ОСОБА_1 вказане майно у господарській діяльності не використовував. У випадку спірних моментів щодо спірного майна подружжя останні мають право, в тому числі й поділити боргові зобов`язання, що виникнуть з вказаного спору.

3.1.5. При поданні позову до суду, формулюванні позовних вимог, сторона позивача виходила з того, хто був безпосереднім титульним власником майна, відповідно особою, котра незаконно, протягом довгого періоду часу володіла, користувалася та розпоряджалась майном, та фактично здавала його в оренду, отримуючи прибуток, в той час як Ситнік С.С. не мав можливості отримати цей же прибуток з оренди, котрий ним отримувався до цього часу. Саме Мороз Олена була титульним власником даного майна, саме нею було укладено договори оренди та акти приймання-передачі комерційних приміщень, копії котрих знаходяться у матеріалах справи, та відповідно саме вона, отримавши майно у власність, завдала збитків Ситніку С.С. В даному випадку порушенням права стало неправомірне заволодіння майном в кінцевому підсумку, титульним власником котрого стала Мороз О.М .. Визнаний недійсний правочин є недійсним з моменту його укладення і не породжує жодних правових наслідків. Відтак, з 25.09.2014 Мороз О.М. не мала жодних юридичних підстав використовувати вказане майно у своїх підприємницьких цілях. А використовуючи вказане майно фактично заподіяла збитки Ситніку С.С . Саме в її діях наявний склад правопорушення.

3.1.6. Скаржник з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), зазначає, що саме в ракурсі даної позиції позовні вимоги до ФОП Мороз О.М. повинні були б бути задоволені, оскільки саме вона набула майно у власність, саме вона його здавала в оренду та отримувала дохід, той дохід, котрий міг би отримувати Ситнік С.С. , якби майно незаконним шляхом не вибуло з його правомірного володіння. При цьому, скаржник посилається на ст. 22 ЦК України, щодо відшкодування збитків (упущеної вигоди). Фактично стороною позивача долучено до матеріалів справи докази та обрахунки упущеної вигоди. Підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він реально і обґрунтовано розраховував, і який би точно отримав у разі відсутності таких дій. (висновок зазначений у постанові КГС від 16.06.2021 у справі №910/14341/18. Також, скаржник посилається, правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

3.1.7. Враховуючи вище викладені, встановлені обставини у справі №154/3223/15, керуючись ч. 4 ст.75 ГПК України, ч.3 ст.147 ГК України, статтею 22 ЦК України апелянт надає у позовній заяві детальний опис розрахунку завданих реальних збитків, а також упущеної вигоди. Зазначає, що жоден з даних розрахунків, наведених сум не був спростований стороною відповідача у судовому провадженні.

3.1.8. Щодо винесення додаткового рішення суду від 19.12.2023, апелянт зазначає, що сума витрат на правову допомогу що була задоволена до стягнення з позивача на користь відповідача, є надмірною, неспівмірною та, відповідно, додаткове рішення повинно бути скасоване також у апеляційному порядку. У поданій заяві про компенсацію понесених судових витрат сторона відповідача зауважує про визначення гонорару у фіксованому розмірі, водночас у акті виконаних робіт сторона визначає види робіт та часові рамки, їх виконання, що по своїй суті є суперечним, оскільки в момент укладення договору та визначення розміру гонорару сторони не можуть визначити обсягу часу. Відтак якщо виходити з необхідності аналізу видів робіт, сторони мали б визначити вартість години роботи адвоката, даний акт є неналежним доказом надання правничої допомоги, оскільки у ньому не зазначено вартість однієї години роботи адвоката. Окрім того надання таких послуг, як: вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики Верховного суду при розгляді подібних спорів та попередня консультація Замовника з приводу даного спору, узгодження правової позиції є тотожним видом наданих послуг, на котру, в акті значиться, адвокат затратив 6 годин, що виключає ствердження про обґрунтованість таких витрат. Складення відзиву і клопотання про поновлення строку для його подання не прийняті судом та відхилені, які такі що подані поза процесуальними строками і поважних причин сторона відповідача не навела. Судові засідання у справі, в котрих приймав участь адвокат Сорокопуд М.О. тривали менше часу, ніж про це зазначено у акті від 08.12.2023. Окрім того не надано договір від 16.10.2023 на котрий наявне посилання у Акті прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 08.12.2023 року, котрий був укладений між АО "Ковальов, Сорокопуд та партнери" та ФОП Мороз О.М .. Відповідно відсутні докази щодо погодження умов оплати за надані послуги, вартість години затраченого часу та порядок та умови проведення розрахунку.

3.1.9.Суд при винесенні додаткового рішення не врахував, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг бути витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

3.1.10. Обставини справи свідчать, що стягнута судом сума в розмірі 30 000,00 грн не є обґрунтованою відповідачем у відношенні до розгляду справи. Вартість послуг адвоката з підготовки відзиву на позовну заяву та участь у двох судових засіданнях для кваліфікованого юриста не складали великої складності. Крім того, розгляд справи не вимагав опрацювання та застосування великої кількості законів і підзаконних актів. За таких обставин, стягнута судом сума витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн не відповідає фактичним обставинам, реальним затратам робочого часу адвоката.

3.2. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 08.01.2024 (поштовим зв`язком) звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду від 19.12.2023 у справі № 903/759/23 в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні судових витрат в сумі 30000,00 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича на користь ОСОБА_1 30000 гривень - судові витрати на професійну правничу допомогу які пов`язані з розглядом справи. В решті додаткове рішення суду від 19.12.2023 залишити без змін.

3.2.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення в частині відмови третій особі у стягненні судових витрат не відповідає критеріям, визначеним статтею 236 ГПК України, є необґрунтованим, та ухваленим без врахування висновків Верховного Суду. Так, статті 124 ГПК України надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що представник третьої особи при подані першої заяви по суті (пояснення третьої особи) не подали попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, скаржник посилається постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №757/31792/20. Що стосується даного випадку, апелянт зазначає, що у письмових поясненнях третьої особи, які були подані до господарського суду 18.10.2023 і копія яких попередньо була направлена учасникам справи зазначавсь розмір судових витрат на правову допомогу надану скаржнику, як третій особі без самостійних вимог на предмет спору. Незважаючи на допущений недолік внаслідок якого письмові пояснення були судом залишені без розгляду позивачу був відомий розмір судових витрат.

3.2.2. Представник позивача заперечував у стягненні таких витрат не з підстави не зазначення про такі витрати в письмових поясненнях, а з підстави нібито відсутності правової норми яка врегульовує можливість відшкодування витрат на правову допомогу третій особі без самостійних вимог на предмет спору. Відтак очевидною є та обставина, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволені заяви лише з підстави не зазначення попереднього розрахунку.

3.2.3. Надання правової допомоги у суді першої інстанції здійснювалось згідно договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 та ордеру, які наявні в матеріалах справи. Умовами договору про надання правової допомоги встановлено гонорар у фіксованому розмірі. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини З урахуванням правових висновків та умов договору сторонами 08.12.2023 складено акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг). Актом сторони визначили, що з урахуванням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" виконавець надав, а замовник отримав професійну правову допомогу у справі №903/759/23.

3.2.4. В Акті також зазначено, що враховуючи обсяг наданих послуг, узгоджена сторонами винагорода становить 30 000,00 грн. Підписанням акту сторони засвідчують, що послуги (робота) надані (виконана) виконавцем належним чином відповідно до умов Договору від 17.10.2023, претензій та зауважень щодо наданої професійної правової допомоги у замовника немає.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відповідач Фізична особа - підприємець Мороз Олена Миколаївна у відзиві на апеляційну скаргу ФОП Ситніка С.С. просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 - без змін. Стягнути з позивача понесені судові витрати.

4.2. Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 у відзиві просить апеляційну скаргу ФОП Ситніка С.С. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023. Стягнути понесені судові витрати.

4.3. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 та апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі №903/759/23.

4.3.1 Розгляд апеляційних скарг призначено на 14.02.2024 о 15:15 год. та 15:30 відповідно.

4.4. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Юрчука М.І. судові засідання 14.02.2024 о 15:15 год. та о 15:30 год з розгляду апеляційних скарг Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі №903/759/23 не відбулися, про що учасники провадження у справі були повідомлені у встановленому порядку.

4.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 розгляд апеляційних скарг у справі №903/759/23 призначено на 13.03.2024 об 14:30 год.

4.6. В судовому засіданні 13.03.2024 розгляд апеляційних скарг у даній справі розпочато по суті, за участю представника апелянта (позивача) адвоката Ульчака Б. І. (в режимі відеоконференції), представника апелянта (третьої особи) адвоката Карпука А.С., третьої особи ОСОБА_1 та представника відповідача адвоката Сорокопуда М.О.

4.7. За результатами судового засідання 13.03.2024, судом апеляційної інстанції оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційних скарг у справі №903/759/23 на 18.03.2024 об 09:45 год, про що постановлено відповідну ухвалу. При цьому, судом враховано заяву представника апелянта (позивача) адвоката Ульчака Б. І. про його участь у наступному судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

4.8. 18.03.2024 до початку судового засідання від представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Карпука А.С. надійшла заява у якій, останній просить розгляд апеляційних скарг у даній справі 18.03.2024 завершувати за його відсутності, апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримує, проти апеляційної скарги позивача Ситніка С. заперечує.

4.8.1. Зазначив, що оскільки станом на момент подання заяви розгляд справи ще не завершився, кінцеві документи щодо витрат на правову допомогу не підписані сторонами, тому повідомляє суд, що у встановлений ГПК України строк, ним буде подано заяву про винесення додаткового рішення щодо компенсації третій особі ОСОБА_1 витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на правову допомогу.

4.9. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.10. В судовому засіданні 18.03.2024 представники: апелянта (позивача), відповідача та третя особа ОСОБА_1 (апелянт) надали пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційних скарг у даній справі.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг.

6.1. Під час розгляду апеляційних скарг Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 та під час розгляду апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі №903/759/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційних скарг по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта (позивача), третьої особи ОСОБА_1 (апелянта) та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи Фізична особа - підприємець Ситнік Сергій Степанович звернувся до господарського суду із позовною заявою до Фізичної особи підприємця Мороз Олени Миколаївни про стягнення 5769519,69 грн, з них 4769519,69 грн збитків (реальні в сумі 276205,07 грн та упущена вигода в сумі 4493314,62 грн) та 1000000,00 грн моральної шкоди.

7.3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.08.2023 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/759/23; призначено підготовче засідання.

7.4. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25.09.2014 було укладено чотири договори купівлі-продажу майна позивача, які постановою Верховного Суду від 06.02.2019 було визнано недійсними. За період неправомірного володіння та користування майном позивача, відповідачем було завдано позивачу збитки (реальні та упущену вигоду), а також моральну шкоду, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

7.4.1. В період неправомірного володіння та користування його майном відповідач отримала дохід від здачі в оренду нерухомого майна, що складає упущену вигоду, яку міг би отримати позивач в сумі 4493314,62 грн, крім того позивач вважає, що йому завдано реальних збитків на суму 276205,07 грн, які складаються із вимушеної оренди та реконструкції котельні, а також неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку останній оцінив у 1000000,00 грн та просить стягнути дані суми на його користь.

7.5. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.09.2023 до участі у даній справі залучено третьою особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

7.6. 17.10.2023 відповідачем Мороз О.М. подано до суду відзив на позовну заяву. До відзиву долучено клопотання, у якому остання просить продовжити строк для подання відзиву, обґрунтовуючи це тим, що тільки 16.10.2023 було укладено договір про надання правової допомоги, зазначає, що відзив раніше не було подано через відсутність достатніх знань у сфері права.

7.7. 18.10.2023 третя особа, ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, до пояснення долучено клопотання про продовження строку для подання письмових пояснень на позовну заяву, а також клопотання про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.

7.8. Ухвалою Господарського суду Волинської області суду від 18.10.2023 у відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву відмовлено; відзив на позовну заяву від 17.10.2023 залишено без розгляду; пояснення та клопотання від 18.10.2023 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача повернуто без розгляду.

7.9. 24.10.2023 третя особа - ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких просив поновити строк для подання письмових пояснень та відмовити у задоволенні повністю.

7.9.1. При цьому, третя особа вказує, що позивач Ситнік С.С. видаючи довіреність ОСОБА_1 знав, що остання є способом забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 25.02.2014, згідно з яким він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150 тис. дол. США. Зазначають, що за умовами договору від 25.09.2014 позивач отримав кошти в сумі 166 тисяч доларів, які є власністю Мороз Олени Миколаївни . На даний час існує спір про стягнення в користь Мороз Олени Миколаївни , грошових коштів у розмірі 166000 дол. США, як наслідок недійсності договорів. Разом з тим, позивач повернувши собі у власність об`єкти нерухомості, при цьому не повернувши фактично отримані кошти за нерухомість, звернувся до суду з позовом про стягнення збитків та моральної шкоди. Звертає увагу суду, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного (господарського) правопорушення. Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

7.9.2. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначає, що позивач заявляючи до відшкодування 100000,00 грн моральної шкоди не обґрунтував своєї вимоги, не надав розрахунку чи критеріїв, з яких він виходив при визначенні заявленої до стягнення суми, лише зазначив, що це розмір, достатній для розумного задоволення його потреб на локалізацію негативних наслідків від порушення незаконними діями та рішеннями судів.

7.9.3. Проте, третя особа позбавлена можливості перевірити такі твердження позивача з огляду на відсутність будь-яких обґрунтувань та доказів в цій частині позову. На обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання письмових пояснень зазначає, що договір про правову допомогу було укладено лише 17.10.2023 і через відсутність достатніх знань у сфері права третя особа письмові пояснення не подала.

7.10. Вказані пояснення, були прийняті судом першої інстанції в судовому засіданні 24.10.2023.

7.11. 24.10.2023 відповідач Мороз О.М. подала до суду письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову (наведені пояснення оцінено судом як відзив на позов, що поданий з пропуском строку).

7.12. За результатами розгляду даного спору, з урахуванням постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №154/3223/15, застосування наслідків недійсності правочину в порядку, передбаченому ст. 216 ЦК України та норм Сімейного кодексу України Господарським судом Волинської області 05.12.2023 ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.-1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.1.8. даної постанови.

7.13. 12.12.2023 до господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача 30000,00 грн судових витрат понесених третьою особою.

7.14. 13.12.2023 до господарського суду від відповідача - Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни надійшла заява щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 65000,00 грн судових витрат понесених відповідачем.

7.15. Ухвалами Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 та від 13.12.2023 вказані заяви у даній справі призначено до розгляду в судовому засіданні.

7.16. 19.12.2023 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/759/23, яким відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в сумі 30000,00 грн. та частково задоволено заяву відповідача - стягнуто із позивача на користь відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відповідача відмовлено, з підстав, наведених у пунктах 2.2. - 2.2.6. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарг, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційних скарг, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення: вказаних апеляційних скарг на рішення суду від 05.12.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 без задоволення. Додаткового рішення від 19.12.2023 - без змін. При цьому, рішення суду від 05.12.2023 у даній справі слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у наступній редакції даної постанови.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.5. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.6. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.6.1. Як уже зазначалося у даній постанові вище, позивачем ФОП Ситніком С.С. заявлено позовні вимоги до ФОП Мороз Олена Миколаївни про стягнення збитків (реальні та упущену вигоду), а також моральну шкоду, у зв`язку із незаконно відібраним майном у 2014 році.

8.6.2. 25.09.2014 на підставі 4-ох договорів купівлі-продажу майна відповідач Мороз Олена Миколаївна за участі представника за довіреністю ОСОБА_1 (чоловіка) придбала у Ситніка С.С. : 1) нерухоме майно - нежитлове приміщення торгового центру (Ж-1) загальною площею 2 363,6 кв.м.; 2) адміністративне приміщення (А-2), загальною площею 165,7 кв. м.; 3) нежитлове приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184 кв. м.; 4) земельну ділянку площею 0,5647 га.

8.6.3. 06.02.2019 вказані договори купівлі-продажу майна від 25.09.2014 визнані недійсними згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №154/3223/15.

8.6.4. Позивач зазначає, що за період неправомірного володіння та користування майном позивача, відповідачем було завдано позивачу збитки (реальні та упущену вигоду), а також моральну шкоду, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

8.6.5. За доводами позивача, в період неправомірного володіння та користування його майном відповідач отримала дохід від здачі в оренду нерухомого майна, що складає упущену вигоду, яку міг би отримати позивач в сумі 4493314,62 грн, крім того позивач вважає, що йому завдано реальних збитків на суму 276205,07 грн, які складаються із вимушеної оренди та реконструкції котельні, а також неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку останній оцінив у 1000000,00 грн та просить стягнути дані суми на його користь.

8.6.6. Підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він реально і обґрунтовано розраховував, і який би точно отримав у разі відсутності таких дій.

8.6.7. Позивачем долучено до матеріалів справи докази та обрахунки упущеної вигоди.

8.7. Місцевий господарський суд за результатами розгляду позовних вимог позивача прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

8.7.1. При цьому суд першої інстанції підкреслив, що у даній справі позивач звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни, яка придбала нерухоме майно як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, не була стороною договорів купівлі-продажу визнаних недійсними з таким статусом, ОСОБА_1 (одна із сторін договорів купівлі-продажу, які визнано недійними) є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

8.7.2. Позивач клопотань про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем чи заміну неналежного позивача не заявляв.

8.7.3. Оскільки позивач пред`явив позов до фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни, і лише третя особа є стороною визнаних недійсними договорів купівлі-продажу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

8.7.4. Таким чином по суті позов не розглядався.

8.8. Як вбачається із матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру, загальною площею 2 363,6 кв. м; договору купівлі продажу адміністративного приміщення (А-2), загальною площею 165,7 кв.м; договору купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184 кв.м; договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5647 га, укладених 25 вересня 2014 року між Ситніком С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О.М. до Мороз Олени Миколаївни перейшло право власності на нежитлові приміщення та земельну ділянку.

8.8.1. Усі об`єкти знаходяться по АДРЕСА_1 .

8.8.2. 25 вересня 2014 року приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаницею А.І., на підставі посвідчених ним же договорів (п.8.8. цієї постанови), до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності Мороз О.М. на зазначені об`єкти нерухомості.

8.8.3. Ситнік С.С. , вважаючи, що зазначеними договорами купівлі-продажу майно у нього відібрано незаконно, ініціював позов про визнання таких договорів недійсними.

8.8.4. Упродовж тривалого часу розгляду спору про визнання недійсними договорів Верховний Суд постановою від 06 лютого 2019 року у справі №154/3223/15 скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухваливши нове рішення, яким позов задоволив, договори купівлі-продажу від 25.09.2014 визнав недійсними.

8.8.5. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності за Ситніком С.С. 13.03.2019.

8.8.6. Таким чином об`єкти нерухомості перебували у власності Мороз Олени Миколаївни з 25.09.2014 по 12.03.2019.

8.8.7. З`ясовуючи обставини використання об`єктів нерухомості упродовж усього строку незаконного перебування майна у власності (спільної сумісної власності подружжя) Мороз О.М. судом апеляційної інстанції встановлено, що вони (об`єкти) використовувалися у підприємницькій діяльності останньої.

8.8.8. Специфіка об`єктів нерухомості полягає у використанні їх у якості торгівельних площ, які здаються в оренду іншим суб`єктам господарської діяльності та у своїй сукупності об`єднані у торгівельний центр із адміністративним приміщенням, які розташовані на земельній ділянці цільового використання.

Адже з моменту незаконного набуття права власності на об`єкти нерухомості Мороз О.М. було переукладено ряд Договорів із іншими суб`єктами підприємницької діяльності на торгівельні площі (а.с.135-146, т.1).

8.8.9. Статус суб`єкта підприємницької діяльності Мороз Олени Миколаївни підтверджується Витягами із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОП та ГФ), які були замовлені судом апеляційної інстанції станом на 31.12.2007 (з метою встановлення дати отримання статусу підприємця - 21.05.2007), станом на 25.09.2014 (на дату укладення договорів купівлі-продажу), станом на 19.07.2023 (на дату звернення до Господарського суду Волинської області із позовом).

8.8.10. Таким чином на день звернення позивача до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення збитків та моральної шкоди - 19.07.2023 - Мороз Олена Миколаївна перебувала у статусі суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця.

8.8.11. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

8.8.12. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

8.8.13. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

8.8.14. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

8.8.15. З огляду на зазначене позивачем правильно визначено суб`єктний склад учасників спору та характер господарських правовідносин у межах даного спору, а відтак статус Мороз Олени Миколаївни , як суб`єкта підприємницької діяльності визначено вірно.

8.8.16. Судом першої інстанції зазначених обставин не враховано, що призвело до помилкового висновку про відмову від позову з підстав, що вона у господарських правовідносинах про надання в оренду торгівельних площ діяла як фізична особа, а не як фізична особа підприємець.

8.8.17. У цій частині оспорюване рішення (в його мотивувальній частині) підлягає скасуванню із прийняттям рішення за результатами позову по суті в суді апеляційної інстанції.

8.9. З матеріалів справи прослідковується, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 06.02.2019 у справі №154/3223/15 задоволено позов Ситніка С.С. до Мороз Олени Миколаївни та ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниця А.І. визнано недійсними:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру, загальною площею 2363,6кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року між Ситніком С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О. М. ;

- договір купівлі продажу адміністративного приміщення (А-2), загальною площею 165,7кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року Ситніком С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О.М. ;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року між Ситніком С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О.М. ;

- договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,5647 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року між Ситніком С.С. від імені якого діяв ОСОБА_1 та Мороз О.М .

8.9.1. За результатами розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції позовних вимог Ситніка Сергія Степановича до Мороз Олени Миколаївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25.09.2014 у справі №154/3223/15 судами встановлено наступні обставини.

8.9.2. Відповідно до довіреності від 25 лютого 2014 року Ситнік С.С. уповноважив ОСОБА_1 бути його представником, користуватися і розпоряджатися (продавати, обміняти, передавати в заставу та іпотеку, передавати в оренду та найм тощо) від його імені за ціною та на умовах на його розсуд належними йому на праві приватної власності об`єктами нерухомого майна, а саме: нежитловим приміщенням торгового центру (Ж-1) загальною площею 2363,6кв.м; нежитловим приміщенням торгового центру (3-1) загальною площею 184,0 кв. м; адміністративним приміщенням (А-2) загальною площею 165,7 кв. м; земельною ділянкою, загальною площею 0,5647 га, які розташовані по АДРЕСА_2 . На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_1 від імені позивача Ситніка С.С. продав належні останньому на праві приватної власності вищезазначені об`єкти нерухомого майна своїй дружині Мороз О.М. уклавши з нею відповідні договори купівлі-продажу від 25 вересня 2014 року, посвідчені приватним нотаріусом.

8.9.3. Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки вони були укладені ОСОБА_1 та Мороз О.М. під час шлюбу, а тому відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України ОСОБА_1 уклав ці договори в своїх інтересах та в інтересах своєї сім`ї, оскільки майно придбане Мороз О.М. , відповідно до статті 60 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

8.10. Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.11. Згідно частини 1, 2 статті 216 ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

8.12. В даному випадку, слід звернути увагу на те, що позивач звернувся до господарського суду із вказаними позовними вимогами про стягнення з відповідача ФОП Мороз О.М. 5769519,69 грн. лише 19.07.2023.

8.13. При цьому з позовної заяви слідує, що реальні збитки, які позивач поніс за період неправомірного володіння та користування відповідачем майном що належить позивачу становлять 276 205,07 грн:

- вимушена оренда території у АТ "Володимир-Волинський консервний завод" для паркування власної будівельної техніки та вантажних автомобілів з 01.12.2014 по 01.07.2015. Загальна сума збитків становить 7 000,00 грн. (Договір оренди);

- вимушена оренда території та приміщень у ПАТ "Луга" для паркування власної будівельної техніки та вантажних автомобілів, приміщень для складування частково вивезеного майна з 01.04.2017 по 01.06.2019 (Договір оренди). Загальна сума збитків становить 236 947,50 грн;

- самовільна реконструкція котельні всупереч заборони ухвали суду. Збитки на відновлення обладнання котельні у відповідності до проектної документації (ухвала суду від 29 січня 2016 про заборону реконструкції; Договір на виконання робіт №2Ю5-Д від 21.05.2019 р.; протокол погодження договірної ціни від 21.05.201. № 2105 П; Акт обстеження приміщення котельні від 07.05.2019 ; Акт виконаних робіт 31807-А від 18.07.2019. Загальна сума збитків становить 32 257,57грн.

8.13.1. Щодо обрахунку розміру упущеної вигоди, позивачем взято за основу щомісячну плату за оренди майна (за жовтень 2014 року), з урахуванням загальної його площі. Жодних періодів нарахування позивачем не визначено. Так, за розрахунком позивача чистий дохід (упущена вигода) за 54 місяці оренди його майна який він міг отримати в період неправомірного володіння та користування його майном відповідачем отримала дохід від здачі в оренду нерухомого майна (право власності на яке отримала згідно зазначених вище 4ох купівлі-продажу майна від 25.09.2014.), що складає 4 493 314,62 грн.

8.13.2. Також позивачем відповідно до частини 1 частини 2 статті 23 ЦК України заявляє до стягнення з відповідача 1000000,00 грн моральної шкоди.

8.13.3. Зазначає, що неправомірність дій відповідача є доведеними у судовому порядку, котрими було завдано моральних страждань Ситніку С.С .

8.13.4. Між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача Ситніка С.С. та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у перенесенні моральних стражданнях у зв`язку з незаконним заволодінням майном є причинно-слідчий зв`язок (виписки із медичної карти стаціонарного хворого, періодичне перебування на стаціонарному лікуванні у лікарні).

8.14. Враховуючи предмет та підстави позову, дослідивши наявні у матеріалах справи докази позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача розмір реальних збитків, упущеної вигоди, які він би отримати в період коли відповідач неправомірно користувалася його майном та отримувала отримала дохід від здачі в оренду нерухомого майна, яке було придбане відповідачем - Мороз О.М. відповідно до договорів купівлі продажу, які 06.02.2019 визнані в судовому порядку недійсними.

8.15. Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.16. Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

8.17. Згідно частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

8.18. Частиною 3 статті 225 ГК України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

8.19. Частинами 1-4 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

8.20. Виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

8.21. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

8.21.1 Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

8.21.2. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

8.21.3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

8.21.4. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

8.22. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.

8.23. Відповідно до частини 2 статті 623 ЦК України розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

8.24. Пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

8.25. Крім того, враховуючи вимоги позовної заяви, слід зазначити, що збитки за своєю правовою природою не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

8.25.1. Також, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

8.25.2. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

8.25.3. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

8.25.4. Крім того, необхідно враховувати, що у ринкових відносинах на рішення того чи іншого покупця щодо вибору продавця товарів, робіт, послуг, впливає значна кількість факторів, як і сама кількість покупців та їх потреба у відповідному обсязі товарів, робіт, послуг, у кожний окремий період є змінною величиною та залежить від різних чинників.

8.25.5. Зокрема, основними факторами, що впливають на попит, є: ціни на товари та послуги; доходи споживачів; ціни на товари-замінники; сезонність; кількість споживачів; очікування споживачів; реклама.

8.25.6. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

8.26. Для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

8.27. Так, в матеріалах даної справи відсутні будь які докази, документи (первинні документи бухгалтерського обліку здійснення господарських операцій), які б підтверджували що за орендовані приміщення (майно яке належало позивачу) орендарями, які нібито орендували у нього (позивача) нежитлові приміщення до продажу останніх згідно договорів від 25.09.2014 дійсно сплачувалася відповідна встановлена відповідним договором орендна плата і це були реальні господарські операції щодо здійснення підприємницької діяльності.

8.28. З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунки позивача є теоретичними, не підтвердженні відповідними документами, які свідчили б про конкретний розмір збитків, яких зазнав позивач, у зв`язку неправомірним володінням відповідачем майном, що належить позивачу.

8.29. Наявність теоретичного обґрунтування збитків/отримання прибутку не є підставою для їх стягнення.

8.30. Доводи та обґрунтування позивача, заявленої до стягнення упущеної вигоди за 54 місяці лише є припущенням самого позивача, тому розрахунок упущеної вигоди на 54 календарних місяці не ґрунтується на беззаперечних доказах.

8.31. Під час розгляду судового даного спору, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів - первинно-бухгалтерських документів, які б у встановленому законом порядку підстави заявлених позовних вимог, згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

8.32. Як уже зазначалось у даній постанові, норми права трактують збитки як матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Суд враховує, що між сторонами виникли правовідносини, що носять зобов`язальний характер (щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору), проте закон, що має вищу юридичну силу над договором, вимагає реальності наявних збитків, тому умовами договору не можливо змінити поняття збитків та передбачити відшкодування теоретичних (не реальних) збитків.

8.33. Під час розгляду даного спору, апеляційним судом не встановлено факту завданих реальних збитків позивачу і відповідно безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням (діями) відповідача та заподіянням збитків, як елементів складу цивільного правопорушення, а у разі відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.

8.34. Відтак в даному випадку позивач не довів всіх складових, які підлягають доведенню в порядку статей 224, 225 ГК України.

8.35. Вимога позивача про стягнення з відповідача 4769519,69 грн збитків - реальних збитків в сумі 276205,07 грн та упущеної вигоди в сумі 4493314,62 грн. є безпідставною та не доведеною належними та допустимими доказами.

8.36. Враховуючи норми Конституції України, виходячи зі змісту статті 23 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

8.37. Позивач вважає, що відповідач завдав йому моральних страждань своїми неправомірними діями, відповідно просив суд стягнути з останнього 1 000 000,00 грн моральної шкоди.

8.38. Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду.

8.39. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.40. Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також, з яких міркувань позивач виходив, визнаючи її розмір - 1 000 000,00 грн, не доведено наявності як протиправної поведінки, так і причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненою позивачу моральною шкодою, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у зазначеному розмірі також не підлягають до задоволення.

8.41. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.42. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.43. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.44. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.45. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.46. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.47. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.48. В даному випадку, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення/відшкодування збитків.

8.49. Позивачем також, не доведено у даному випадку наявності протиправної поведінки відповідача, обґрунтованості заявленої до стягнення як збитки (реальні збитки, упущена вигода) суми та існування причинного зв`язку, що є підставою для відмови у позові

8.50. Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.

8.51. Скаржник (позивач) не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.52. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича до Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 5769519,69 грн є правомірним.

8.53. Однак, враховуючи всі встановлені апеляційним судом обставини даного спору, підставою для відмови у задоволені позовних вимог є недоведеність у встановленому порядку, належними доказами підстав заявлених позовних вимог, а у зв`язку із неналежним складом відповідачів уданій справі.

8.54 Відповідно, мотивувальна частина рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 у справі №903/759/23 підлягає зміні та викладенні судом апеляційної інстанції у відповідний редакції згідно даної постанови.

8.55. Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

8.56. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду від 05.12.2023 слід змінити з підстав, передбачених п.1, 2, 3 ч.1 ст.277 ГПК України.

8.57. Апеляційна скарга ФОП Ситніка С.С. в частині оскарження рішення суду від 05.12.2023 прийнятого за розгляду даного спору по суті до задоволення не підлягає.

Щодо оскарження ФОП Ситніком С.С. додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 в частині стягнення з нього судових витрат та апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 в частині відмови йому у стягненні з позивача на його користь судових витрат.

8.58. З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2023 Фізична особа - підприємець Ситнік Сергій Степанович звернулася до господарського суду із позовною заявою до Фізичної особи підприємця Мороз Олени Миколаївни про стягнення 5769519,69 грн, з них 4769519,69 грн збитків (реальні в сумі 276205,07 грн та упущена вигода в сумі 4493314,62 грн) та 1000000,00 грн моральної шкоди.

8.59. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.08.2023 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/759/23; призначено підготовче засідання.

8.60. 05.12.2023 за результатами розгляду даного спору судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні заявлених Фізичною особою - підприємцем Ситніком Сергієм Степановичем позовних вимог.

8.61. 12.12.2023 до господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача 30000,00 грн судових витрат понесених третьою особою.

8.62. 13.12.2023 до господарського суду від відповідача - фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни надійшла заява щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 65000,00 грн судових витрат понесених відповідачем.

8.63.Ухвалами Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 та від 13.12.2023 вказані заяви у даній справі призначено до розгляду в судовому засіданні.

8.64. У заяві від 18.12.2023 (01-75/7738) просив відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни про стягнення 65000,00 грн судових витрат, при цьому вказує, що сума в розмірі 65000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, розрахунки надання послуг на правничу допомогу, в розрізі затраченого часу є неправильними, та не можуть братись за належні. Зазначає, що у поданій заяві відповідач зауважує про визначення гонорару у фіксованому розмірі, водночас у акті виконаних робіт сторона визначає види робіт та часові рамки, їх виконання, що по своїй суті є суперечним, оскільки в момент укладення договору та визначення розміру гонорару сторони не можуть визначити обсягу часу. Відтак якщо виходити з необхідності аналізу видів робіт, сторони мали б визначити вартість години роботи адвоката, даний акт є неналежним доказом надання правничої допомоги, оскільки у ньому не зазначено вартість однієї години роботи адвоката. Вказує, що вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики Верховного суду при розгляді подібних спорів та попередня консультація Замовника з приводу даного спору, узгодження правової позиції є тотожним видом наданих послуг, на котру, в акті значиться, адвокат затратив 6 годин, що виключає ствердження про обґрунтованість таких витрат.

8.65. Зазначив, складення відзиву і клопотання про поновлення строку для його подання не прийняті судом та відхилені, як такі що подані поза процесуальними строками і поважних причин сторона відповідача не навела. Окрім того, судові засідання у справі, в котрих приймав участь адвокат Сорокопуд М.О. тривали менше часу, ніж про це зазначено у акті від 08.12.2023. Так, судове засідання 14.11.2023 року тривало не більше 1,5 год. часу, 05.12.2023 , з урахуванням нарадчої кімнати, не більше 1,5 год. У акті зазначено в загальному 5 год., по 2,5 год. кожне судове засідання. Також вказував, що до заяви про стягнення судових витрат стороною відповідача не було додано договір від 16.10.2023 на який останній посилається у акту прийому наданих послуг. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

8.66. Позивач у заяві від 18.12.2023 (01-75/7741/23) просив відмовити у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 30000,00 грн судових витрат, оскільки чинним ГПК України не передбачено право на відшкодування понесених судових витрат (витрат на правничу допомогу), учаснику справи - третій особі.

8.67. 19.12.2023 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/759/23, яким відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в сумі 30000,00 грн. та частково задоволено заяву відповідача - стягнуто із позивача на користь відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відповідача відмовлено.

8.68. Згідно частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

8.69. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.70. Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

8.71. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.72. Згідно статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.73. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.74. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.75. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.76. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.77. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.78. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

8.79. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

8.80. Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

8.81. Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

8.82. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

8.83. Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

8.84. Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.85. Щодо заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.

8.85.1. З матеріалів справи слідує, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 при подані першої заяви по суті (пояснення третьої особи) (т.2 а.с.9-18) не подали попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом.

8.85.2. При цьому, 11.12.2023 (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 подано заяву про стягнення з позивача судових витрат в сумі 30000,00 грн,

8.85.3. Так, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно статті 126 ГПК України здійснюється з урахуванням попереднього визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

8.85.4. Слід зазначити, що положеннями частини 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

8.85.5. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

8.85.6. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

8.85.7. Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви третьої особи про стягнення з позивача 30000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

8.86. Щодо заяви відповідача - Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Миколаївни про стягнення з позивача 65000,00 грн слід зазначити наступне.

8.86.1. Відповідач у своїх поясненнях по справі від 24.10.2023 зазначала, що очікує понести витрати у зв`язку із розглядом даного спору у розмірі 65 000,00грн.

8.86.2. Так, за результатами розгляду даного спору судом першої інстанції прийнято рішення 05.12.2023.

8.86.3. У заяві від 11.12.2023, яка надійшла на адресу суду 12.12.2023 відповідач Мороз Олена Миколаївна просить стягнути з позивача 65000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.86.4. На підтвердження факту понесених витрат відповідачем подано до суду: акт прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт) від 08.12.2023 року, рахунок-фактуру № 08/12/23 від 08.12.2023 на суму 65000,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 19 від 29.06.1993 року.

8.86.5. Копія договору про надання правничої допомоги № 16/10/23 від 16.10.2023 також була долучена представником відповідача - адвокатом до матеріалів справи (т.1 а.с. 230-231).

8.86.6. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

8.86.7. Так, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

8.86.8. Матеріалами справи встановлено, що 16.10.2023 між Адвокатським об`єднанням "Ковальов, Сорокопуд та партнери" (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Мороз Оленою Миколаївною (замовник/клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги №16/10/23, згідно пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останнього в установах, організаціях, в господарському суді, як першої, апеляційної так і касаційної інстанціях у господарській справі за позовом ФОП Ситнік Сергій Степанович про стягнення збитків та моральної шкоди у Господарському суді Волинської області по справі № 903/759/23.

8.86.9. Відповідно до пункту 4.3 договору фіксована сума гонорару складає 65000,00 гривень.

8.86.10. Так, 08.12.2023 між Адвокатським об`єднанням "Ковальов, Сорокопуд та партнери" (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Мороз О.М складено Акт прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт).

8.86.11. Згідно вказаного Акту адвокатом надано відповідачу послуг з професійної правничої допомоги з розгляду справи №903/759/23, всього на суму 65000,00 грн., як це було обумовлено у Договорі від 16.10.2023.

8.86.12.Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (правова позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

8.86.13. Відповідно, надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи на загальну суму 65 000,00 грн.

8.87. Разом з тим, слід зазначити, згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

8.88. Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково". Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі №922/445/19.

8.89. З огляду на вказане, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

8.90. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

8.91. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8.92. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

8.93. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

8.94. Враховуючи наведені обставини щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом Сорокопуд М.О. як представником відповідача у суді першої інстанції, приймаючи до уваги розумну необхідність судових витрат у даній справі, доводи та обґрунтування заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що заявлені відповідачем витрати на послуги професійної правничої допомоги при розгляді даної справи у розмірі 65000,00грн. підлягають задоволенню частково, у розмірі 35000,00 грн.

8.95. Витрати на правничу допомогу під час розгляду даного спору у суді першої інстанції у розмірі 35000,00грн, колегія суддів вважає співмірними та такими, що відповідають категорії та складності дано справи.

8.96. В стягненні 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідачу слід відмовити.

8.97. Господарським судом Волинської області правомірно ухвалено додаткове рішення у справі №903/759/23 про часткове задоволення заяви відповідача та стягнуто з позивача на користь відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.98. Доводи апелянтів - третьої особи так і позивача щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі №903/759/23 не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

8.99. З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу ФОП Ситника С.С. в частині оскарження додаткового рішення у справі та апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі № 903/759/23- без змін.

8.100. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення від 19.12.2023.

8.101. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9. Розподіл судових витрат.

9.1. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

9.2. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

9.3. Апелянт Ситнік Сергій Степанович є інвалідом II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від14.04.2022, відповідно, згідно вказаної норми Закону, скаржник звільнений від сплати судового збору.

9.4. Разом з тим, за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не сплачується. Відсутня у вказаному Законі і норма, яка визначає розмір ставки за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення.

9.5. Відповідно апелянтом ОСОБА_1 також не сплачувався судовий збір за оскарження додаткового рішення у даній справі.

9.6. Оскільки апелянтам відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ситніка Сергія Степановича від 04.01.24р. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 08.01.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 05 грудня 2023 року у справі №903/759/23 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 у справі № 903/759/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/759/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення18.03.2024
Оприлюднено10.04.2024
Номер документу118216917
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —903/759/23

Ухвала від 02.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Судовий наказ від 01.05.2024

Господарське

Господарський суд Волинської області

Вороняк Андрій Сергійович

Постанова від 15.04.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

Постанова від 18.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні