Постанова

від 04.04.2024 по справі 917/1568/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1568/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вх. № 216 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі №917/1568/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірош Д.М., повний текст рішення складено 18.12.2023)

за позовом ОСОБА_1 , с. Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область,

до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, м. Лубни, Полтавська область,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та гр. ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686, площею 36,6712 га (кадастровий номер 5322880300:03:002:0031), яка знаходиться на території Березівської сільської ради Лубенського району Полтавської області на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 01.06.2016 та додатковою угодою від 28.12.2021 в редакції прохальної частини позовної заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що своєчасно направив на адресу Лубенської міської ради заяву із проектом додаткової угоди до договору оренди землі з проханням укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Проте відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не прийняв рішення з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди землі. Орендар вважає, що має законні сподівання на поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах, що і первинний договір оренди землі. Правовою підставою позову позивач визначив частину 6 статті 33 Закону України Про оренду землі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі №917/1568/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та гр. ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686, площею 36,6712 га (кадастровий номер 5322880300:03:002:0031), яка знаходиться на території Березівської сільської ради Лубенського району Полтавської області на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 01.06.2016 та додатковою угодою від 28.12.2021 в редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 01 червня 2016 року (кадастровий номер 5322880300:03:002:0031)

ОРЕНДОДАВЕЦЬ (уповноважена ним особа): Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області в особі Лубенського міського голови Грицаєнка Олександра Петровича, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 122 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", з одного боку, та ОРЕНДАР - громадянин ОСОБА_1 , з другого, уклали цю додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року право оренди за яким зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686 про таке:

На підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" до пункту 8 розділу "Строк дії договору" договору оренди землі від 01 червня 2016 року, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686, сторони вирішили внести такі зміни:

Перше речення пункту 8 розділу "Строк дії договору" викласти в такій редакції: Договір поновлено строком на 7 років (сім років).

Інші умови договору оренди землі від 01 червня 2016 року не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Ця додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686, є невід`ємною частиною цього договору, складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і видаються сторонам, право оренди за якою підлягає обов`язковій держаній реєстрації відповідно до чинного Законодавства України.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ

Лубенська міська рада

Лубенського району

Полтавської області,

код ЄДРПОУ21053182,

місцезнаходження:

37500, Полтавська обл.,

м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33.

ОРЕНДАР

Гр. ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Підписи сторін.

Стягнуто з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 2 684,00 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ураховуючи обставини своєчасного звернення позивача до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області із заявою про поновлення договору оренди, надання ним проекту додаткової угоди, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження користування земельною ділянкою зі сплатою орендної плати, а також відсутність заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі №917/1568/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга обґрунтована тим, що на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судового рішення у справі, діяла нова редакція Закону Про оренду землі із внесеними змінами, а тому суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору оренди. Таким чином, на думку апелянта, позивач не мав правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною, а мав право діяти у інший спосіб.

Зазначає, що 23 серпня 2023 року Лубенська міська рада прийняла рішення, яким відмовила ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк, на спірну земельну ділянку. Дане рішення є чинним, позивачем не оскаржене. 21 вересня 2023 року Лубенська міська рада надала дозвіл на поділ земельної ділянки на три окремі ділянки, з метою підготовки їх на земельні торги. Дане рішення також не оскаржувалося позивачем. На даний час землевпорядна організація, яка виготовляла документацію щодо поділу земельної ділянки, подала її на реєстрацію, в результаті чого у Державному земельному кадастрі зареєстровані три ділянки. Лубенська міська рада землевпорядну документацію не затверджувала і своє право власності на ці новоутворені ділянки не реєструвала.

Посилається на те, що позивачем у заяві від 27.04.2023 та проекті договору оренди землі було змінено істотну умову договору, а саме термін дії договору збільшено з 7 до 10 років, а відтак зміна строку дії договору оренди унеможливлює поновлення укладеного раніше договору оренди з позивачем у редакції додаткової угоди на тих же умовах.

07.03.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3432), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апелянт не заперечує щодо належного виконання умов договору з боку орендаря. Відомості про порушення умов договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні. Відповідач про такі порушення в апеляційній скарзі теж не зазначає, а також не спростовує той факт, що Лубенська міська рада у визначений законодавством строк (30 днів) заяви ОСОБА_1 від 27.04.2023 не розглянула та не прийняла жодного рішення. У заяві ОСОБА_1 від 27.04.2023 та проекті додаткової угоди до договору оренди землі пропонувалося поновлення договору оренди землі на 10 років, однак у зв`язку із тим, що протягом визначеного законом строку Лубенська міська рада не розглянула дану пропозицію та не прийняла жодного рішення з даного питання, ОСОБА_1 було направлено на адресу відповідача заяву з проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення договору на тих самих умовах (з урахуванням укладених додаткових угод з відповідачем).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2016 між ОСОБА_1 , орендарем, та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, орендодавцем, було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5322880300:03:002:0031) для ведення фермерського господарства, загальною площею 36,6712 га, у тому числі рілля 36,6712 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Березівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

17.01.2017 ОСОБА_1 створив Фермерське господарство ТАРХ (код ЄДРПОУ 41085143).

28.12.2021 Лубенська міська рада та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.201, державна реєстрація іншого речового права № 14867686 від 08.06.2016 (кадастровий номер земельної ділянки 5322880300:03:002:0031, площа 36,6712 га), якою внесено зміни у розділ реквізити сторін в частині даних орендодавця, у пункти 5, 9, 11, 13 договору оренди землі.

Відповідно до пункту 5 договору оренди, в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016, державна реєстрація іншого речового права № 14867686 від 08.06.2016, від 28.12.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 100 567,73 грн (один мільйон сто тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень 73 копійки).

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено терміном на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 договору оренди, в редакції вказаної додаткової угоди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. Річна сума орендної плати на дату укладення додаткової угоди становить 132 068,13 грн (сто тридцять дві тисячі шістдесят вісім гривень 13 копійок).

Відповідно до пункту 14 вказаного договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з пунктом 44 договору право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

08.06.2016 право оренди земельної ділянки зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 14867686).

Строк дії договору оренди землі закінчився 08.06.2023.

Як зазначено в позові, ОСОБА_1 належним чином виконував свої зобов`язання за вказаним договором оренди землі, використовував земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримувався вимог законодавства щодо охорони земель, вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату.

27.04.2023 ОСОБА_1 , скориставшись переважним правом орендаря, згідно з договором оренди землі від 01.06.2016, звернувся до Лубенської міської ради із заявою щодо продовження договору оренди землі строком на 10 років та орендною платою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. До заяви позивач додав відповідний пакет документів (проект додаткової угоди до договору оренди землі, копію договору оренди, копію паспорта та ідентифікаційного номера орендаря). Клопотання подано до відповідного структурного підрозділу виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Зазначене питання було предметом розгляду сесії Лубенської міської ради VIII скликання (позачергова 29 сесія від 25.05.2023).

За результатами поіменного голосування рішення не прийнято.

На черговій 30 сесії Лубенської міської ради VIII скликання від 22.06.2023 рішення про поновлення договору оренди землі, також не було прийнято.

На адвокатський запит виконавчим комітетом Лубенської міської ради надано відповідь від 07.08.2023 № 0111/4550, відповідно якої будь-якого рішення щодо звернення позивача з заявою про поновлення договору оренди Лубенською міською радою у встановленому законом порядку не приймалося.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії вказаного договору оренди землі він продовжував користуватися земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, сплачувати орендну плату та подавати відповідну звітність до податкових органів.

17.08.2023 у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі від 01.06.2016 та неприйняттям Лубенською міською радою рішення за зверненням позивача щодо продовження цього договору у визначений законодавством строк та відсутністю заперечень протягом місяця після закінчення строку договору зі сторони орендодавця позивач на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату укладення договору оренди землі) звернувся до відповідача із заявою щодо підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди від 01.06.2016 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. До заяви додано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Рішенням тридцять другої сесії восьмого скликання від 23.08.2023 відмовлено ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Лубенської територіальної громади за межами с. Березівка, Лубенського р-ну, площею 36,6712 га, кадастровий номер 5322880300:03:002:0031, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Зі змісту листа Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5387/15-23 від 08.11.2023 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5322880300:03:002:0031, розташована за адресою: Полтавська область, Лубенський район, за межами с. Березівка, видалена в архів в результаті поділу земельних ділянок від 29.09.2023, розробленої ТОВ Експертне бюро Рідний дім, згідно з рішенням позачергової тридцять третьої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 21.09.2023 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Березівка. В результаті зазначеного поділу сформовано та зареєстровано 23.10.2023 державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Півень О. П. дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 5322880300:03:002:0044 площею 16,6712 га та кадастровий номер 5322880300:03:002:0043 площею 20,00 га.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту в суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (пункт 1).

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Разом з тим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ОСОБА_1 просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та гр. ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, номер запису про інше речове право: 14867686, площею 36,6712 га (кадастровий номер 5322880300:03:002:0031), яка знаходиться на території Березівської сільської ради Лубенського району Полтавської області на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 01.06.2016 та додатковою угодою від 28.12.2021 в редакції прохальної частини позовної заяви.

Тобто, позивачем у даній справі є фізична особа.

Колегія суддів вважає, що цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом учасників спірних матеріальних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Приписи Цивільного процесуального кодексу України не виключають розгляду за його правилами справ, сторонами у яких є виключно юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.

У пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04) і включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Колегія суддів, зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні відхилив доводи відповідача про неналежність заявника ( ОСОБА_1 ) у справі про поновлення договору оренди землі, пославшись на те, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19). Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу норм Закону Про фермерське господарство № 973-IV прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим (постанова Великої палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).

В той же час місцевий господарський суд не надав оцінки тій обставині, що особою, яка подала позов про захист порушеного права є саме ОСОБА_1 , а не фермерське господарство.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини у справах, що наведені судом не є релевантними до справи №917/1568/23. Крім того, стороною у наведених справах, було фермерське господарство, а не його засновник фізична особа.

Частиною 2 статті 278 ГПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Пунктом 4 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Оскільки Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі №917/1568/23 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.231, 269, 270, п.4 ч.1 статті 275, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі №917/1568/23 скасувати. Провадження у справі №917/1568/23 закрити.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Східного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи №917/1568/23 за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.04.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова