Постанова

від 14.03.2024 по справі 904/6344/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 року м.Дніпро

Справа № 904/6344/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 (прийняту суддею Камша Н.М., повне судове рішення складено 08.12.2023) у справі № 904/6344/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь"

до боржника Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання грошових вимог на суму 7 863 256, 83 грн та судового збору у розмірі 5 368, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

17.04.2023 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" про визнання грошових вимог до боржника на суму 7 863 256 грн 83 коп.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у цій справі, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на суму 5 368, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 6 793 414, 29 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів); решту грошових вимог - відхилено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі № 904/6344/20, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відхилених грошових вимог та включення до 6 черги задоволення грошових вимог кредиторів на суму 6 793 414, 29 грн, а не до 4 черги задоволення вимог кредиторів та постановити в цій частині нове судове рішення, яким: визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" до боржника Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в сумі 7 863 256, 83 грн завданих збитків; включити вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" в реєстр вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів в порядку визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою в частині не визнання грошових вимог на різницю в сумі 1 069 842, 54 грн та стосовно включення визнаних грошових вимог до 6-ї черги на відміну від правильної - 4-ї черги задоволення вимог.

Апелянт вказує, що представником кредитора до суду першої інстанції було подано клопотання від 23.10.2023 з долученням до справи, окрім копії платіжних документів також належні копії Актів звірки розрахунків і в такому клопотанні представник кредитора пояснив, що окрім сум, які сплачені безпосередньо і така оплата підтверджується доданими платіжними документами, також мало місце взаємозарахування коштів, які відображені сторонами в Актах звірки з формулюванням "Коригування...".

Проте, судом першої інстанції не було враховано надані Кредитором акти звірок взаємних розрахунків між ТОВ "Автомагістраль-Південь" та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджують сплату ПДВ кредитором щодо решти заявлених грошових вимог у розмірі 1 069 842, 57 грн.

Що стосується черговості заявлених грошових вимог, апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування збитків із застосуванням штрафних санкцій та/або оперативно-господарських санкцій, оскільки перші мають іншу правову природу, відмінну від останніх, а відповідно постановлено в цій частині незаконну оскаржувану ухвалу, якою незаконно включено визнані грошові вимоги до 6-ї черги на відміну від правильної - 4-ї черги задоволення вимог кредиторів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі № 904/6344/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.03.2024 о 16:45 год.

Від арбітражного керуючого Мельника Миколи Анатолійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Також від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих клопотань, оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась.

У судовому засіданні 14.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та призначено розпорядником боржника арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича, визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до боржника на суму 268 309, 08 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 66 020, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

14.01.2021 на офіційному веб - порталі судової влади України оприлюднено повідомлення №65743 про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

17.04.2023 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" про визнання грошових вимог до боржника на суму 7 863 256,83 грн. та судового збору у розмірі 5 368, 00 грн.

Матеріалами справи підвереджується, що між ТОВ "Автомагістраль - Південь" та ДП "Дніпропетровський облавтодор", в тому числі в особі відповідного структурного підрозділу (філії), склалися господарські правовідносини згідно договірних зобов`язань, по яким нараховано податковий кредит з податку на додану вартість в таких розмірах, а саме:

1. 01.06.2020 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №0106/20-Ор-ДФ на загальну суму 342 445,57 грн. (ПДВ - 57 074,26 грн.);

2. 01.06.2020 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №0106/20-Ор-ДФ-3 на загальну суму 6 720,63 грн. (ПДВ - 1 120,10 грн.);

3. 16.04.2020 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №1604/200р-ДФ на загальну суму 136 367,50 грн. (ПДВ - 22 727,93 грн.);

4. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-16 на загальну суму 65 547,83 грн. (ПДВ - 10 924,65 грн.);

5. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-19 на загальну суму 154 954,66 грн. (ПДВ - 25 825,78 грн.);

6. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-2 на загальну суму 98 118,73 грн. (ПДВ - 16 353,12 грн.);

7. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-22 на загальну суму 43 701,72 грн. (ПДВ - 7 283,65 грн.);

8. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-24 на загальну суму 99 640,78 грн. (ПДВ - 16 606,80 грн.);

9. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-3 на загальну суму 76 447,93 грн. (ПДВ - 12 741,31 грн.);

10. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-5 на загальну суму 27 272,55 грн. (ПДВ - 4 545,44 грн.);

11. 01.11.2019 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір оренди нерухомого майна №01/11-7 на загальну суму 86 490,74 грн. (ПДВ - 14 415,12 грн.);

12. 22.04.2019 між ТОВ "Автомагістраль - Південь" та ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №2204/19-С на загальну суму 17 476 397,76 грн. (ПДВ - 2 898 785,28 грн.);

13. компенсація електропостачання та водовідведення - 114 103,01 грн. (ПДВ - 19 017,16 грн.);

14. 17.10.2019 між Філією "Васильківський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №17/10-1 на загальну суму 1 573 074,68 грн. (ПДВ - 262 179,11 грн.);

15. 18.10.2019 між Філією "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-4 на загальну суму 2 330 380,80 грн. (ПДВ - 388 396,80 грн.);

16. 18.10.2019 між Філією "Новомосковська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-3 на загальну суму 2 743 076,40 грн. (ПДВ - 457 179,40 грн.);

17. 18.10.2019 між Філією "П`ятихатський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-6 на загальну суму 2 470 667,81 грн. (ПДВ - 411 77,96 грн.);

18. послуги перевезення - 203 864,02 грн. (ПДВ - 33 977,34 грн.)

19. 18.10.2019 між Філією "Петриківський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-5 на загальну суму 6 795 872,51 грн. (ПДВ - 1 132 645,42 грн.);

20. видаткова накладна №1 від 09.01.2020 на загальну суму 33 465,60 грн. (ПДВ - 5 577,60 грн.);

21. 18.10.2019 між Філією "Покровський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-2 на загальну суму 6 517 414,80 грн. (ПДВ - 1 086 235,80 грн.);

22. 20.03.2020 між Філією "Покровський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір надання послуг техніки №2020/20-М на загальну суму 14 438,16 грн. (ПДВ - 2 406,36 грн.);

23. 18.10.2019 між Філією "Томаківський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-8 на загальну суму 3 197 743,18 грн. (ПДВ - 532 957,19 грн.);

24. 18.10.2019 між Філією "Царичанський райавтодор " ДП "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автомагістраль - Південь" укладено договір про надання послуг з обслуговування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення №18/10-7 на загальну суму 2 645 019,63 грн. (ПДВ - 442 503,27 грн.).

Доказів на підтвердження складення та реєстрації боржником податкових накладних в ЄРПН щодо оплати боржником не подано.

На думку кредитора, такі порушення боржника позбавили кредитора права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 6 793 414,29 грн. тобто кредитор поніс збитки.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного перегляду є судове рішення в частині відхилення кредиторських вимог ТОВ "Автомагістраль - Південь" в розмірі 1 069 842, 54 грн, а також віднесення кредиторських вимог заявника до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Так, частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

При цьому, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Автомагістраль - Південь" та ДП "Дніпропетровський облавтодор", в тому числі в особі відповідного структурного підрозділу (філії), склалися господарські правовідносини згідно договірних зобов`язань, по яким нараховано податковий кредит з податку на додану вартість.

Разом з тим, доказів на підтвердження складення та реєстрації боржником податкових накладних в ЄРПН щодо оплати боржником не подано.

На думку кредитора, такі порушення боржника позбавили кредитора права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 6 793 414,29 грн. тобто кредитор поніс збитки.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ст. 173 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на кредитора покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження кредитора щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювана збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме боржником.

У свою чергу, боржник має довести відсутність його вини у заподіянні збитків кредитору (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 918/219/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п 44.1. ст 44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015р. Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України і п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 569, або обчислену відповідно до п. 200-1.9 ст. 200-1 II України(п. З Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.

Згідно з п. З Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в п.п. 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових наклад і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Статтею 201 ПК України унормовано наступне.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

За результатами здійсненої оплати кредитором боржнику зобов`язань за договорами та оформлення відповідних видаткових накладних, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, боржник був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні зарахування коштів.

Суми ПДВ, які кредитор сплатив боржнику у складі оплати, мали бути додані кредитором до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, боржник встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав.

Доказів на підтвердження складення та реєстрації боржником податкових накладних в ЄРПН щодо оплати матеріали справи не містять.

Наведене вище свідчить, що такі порушення боржника позбавили кредитора права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 6 793 414,29 грн тобто кредитор поніс збитки.

А отже, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним боржником порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Доводи скаржника стосовно того, що заявлені кредиторські вимоги в сумі 1 069 842, 54 грн підтверджуються Актом звірки розрахунків є безпідставними, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, на яку посилається скаржник, зазначено: "…відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату".

Разом з тим, інших доказів, окрім Акту звірки розрахунків, на підтвердження наявності кредиторських вимог на суму 1 069 842, 54 грн, у тому числі, договору про здійснення зустрічного зарахування коштів, кредитором не надано.

Щодо черговості заявлених грошових вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 64 КУзПБ, згідно якої кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За загальним правилом до шостої черги задоволення вимог кредиторів відносяться інші кредиторські вимоги до боржника, такі як пеня, штрафи, неустойка та інші подібні вимоги до боржника, що спричиненні порушенням ним договірних зобов`язань (делікт).

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарський санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що законодавець ототожнює відшкодування збитків із застосуванням штрафних санкцій та/або оперативно-господарських санкцій ставить їх на одному рівні. Таке ототожнення законодавця обумовлене насамперед тим, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є саме вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вище наведене, визнання заявлених кредитором ТОВ "Автомагістраль-Південь" грошових вимог до боржника, які виникли через несвоєчасне подання на реєстрацію боржником податкових накладних за визначеними у заяві кредитора договорами, а також включення їх до реєстру кредиторських вимог у своїй сукупності невід`ємною господарською санкцією до боржника за вчинення ним господарського правопорушення. Тому ці вимоги слід віднести до 6-ї черги задоволення вимог кредиторів.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі № 904/6344/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі № 904/6344/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складення 09.04.2024.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз