Рішення

від 28.03.2024 по справі 902/1372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р.Cправа № 902/1372/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (61038, Харківська обл., місто Харків, вулиця Маршала Бистрицького, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 02910108)

в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 64, ідентифікаційний код юридичної особи 23912956)

позивача-2 - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 37472062)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (24320, Вінницька область, Гайсинський район, місто Ладижин, вулиця Слобода, будинок 141, ідентифікаційний код юридичної особи 35878908)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815)

про стягнення 503 077,60 гривень

за участю:

прокурора Рудніцька І.В., згідно посвідчення

представника позивача 1 не з`явився

представника позивача 2 не з`явився

представника відповідача адвокат Кобець Р.Ю., згідно ордеру

представника 3-ї особи не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 06.11.2023 року надійшла позовна заява № 53-100-5192вих-23 від 30.10.2023 (вх. № 1396/23 від 06.11.2023) керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації, в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика", у якій прокурор просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів від 05.03.2022 пеню за період з 15.03.2022 до 23.03.2022 у розмірі 32 145,53 гривень, з 18.03.2022 до 03.04.2022 у розмірі 336 992,35 гривень та з 03.04.2022 до 08.04.2022 у розмірі 133 939,72 гривень, всього 503 077,60 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 13.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1372/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.12.2023 року об 11:00 год.

17.11.2023 до суду від представника позивача 1 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 17.11.2023 (вх. № 01-34/10927/23 від 17.11.2023).

20.11.2023 до суду від представника позивача 2 надійшли пояснення щодо позовної заяви № б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-34/11026/23 від 20.11.2023).

30.11.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 30.11.2023 (вх. № 01-34/11492/23 від 30.11.2023) у якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, клопотав у разі наявності підстав для задоволення позову зменшити розмір пені.

04.12.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № б/н від 01.12.2023 (вх. № 01-34/11544/23 від 04.12.2023).

12.12.2023 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення № б/н від 12.12.2023 (вх. № 01-34/11916/23 від 12.12.2023).

За результатами судового засідання 12.12.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1372/23 до 28.12.2023 об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

27.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 27.12.2023 (вх. № 01-34/12439/23) про долучення додаткових пояснень до матеріалів справи.

28.12.2023 представником третьої особи подано клопотання № б/н від 28.12.2023 про долучення доказів надіслання пояснень іншим учасникам справи.

За результатами судового засідання 28.12.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання учасників судового засідання, продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1372/23 до 25.01.2024 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

22.01.2024 до суду від прокурора надійшли заперечення № б/н від 22.01.2024 (вх. № 01-34/710/24 від 22.01.2024) на додаткові пояснення відповідача по справі.

Ухвалою від 25.01.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1372/23 та призначено її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27.02.2024 о 10:00.

За результатами судового засідання 27.02.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 10:00 14 березня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 12.03.2024 (вх. № 01-34/2730/24) про долучення доказів на виконання вимог суду.

13.03.2024 до суду від представника третьої особи надійшла заява № б/н від 13.03.2024 (вх. № 01-34/2759/24) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

13.03.2024 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення № б/н від 13.03.2024 (вх. № 01-34/2770/24).

13.03.2024 до суду від прокурора надійшло клопотання № б/н від 13.03.2024 (вх. № 01-34/2773/24) про долучення доказів.

У судовому засіданні 14.03.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15:00 28 березня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

27.03.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 27.03.2024 (вх. № 01-34/3317/24 від 27.03.2024).

27.03.2024 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення № б/н від 27.03.2024 (вх. № 01-34/3329/24) щодо зазначення банківського рахунку.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача. Позивачі, третя особа правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 14.03.2024, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа (ухвали від 14.03.2024) до електронних кабінетів учасників справи.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано заяви позивачів, що містяться у наданих ними до суду поясненнях та заяву третьої особи про розгляд справи за відсутності представників позивачів та третьої особи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивачі, третя особа у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів та третіх осіб.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, у разі наявності підстав для задоволення позову просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 28.03.2024 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На проголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації, в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" про стягнення з відповідача до Державного бюджету України внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів від 05.03.2022 пені за період з 15.03.2022 до 23.03.2022 у розмірі 32 145,53 гривень, з 18.03.2022 до 03.04.2022 у розмірі 336 992,35 гривень та з 03.04.2022 до 08.04.2022 у розмірі 133 939,72 гривень, всього 503 077,60 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Харківською ОВА як замовником, АТ "Укрзалізниця" як платником та ТОВ "Вінницька птахофабрика" як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця".

TOB "Вінницька птахофабрика" за результатами розгляду заявки Харківської ОВА направило рахунки на оплату № 6 від 11.03.2022 (щодо поставки продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена у кількості 194 000 кг на загальну суму 6 518 400, 00 гривень), № 11 від 14.03.2022 (щодо поставки продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена у кількості 970 000 кг на загальну суму 36 177 120, 00 гривень) та № 17 від 28.03.2022 (щодо поставки продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена у кількості 970 000 кг на загальну суму 40 740 000, 00 гривень).

На виконання підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору платником було 12.03.2022 здійснено попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару на суму 1 955 520, 00 гривень згідно рахунку № 6 від 11.03.2022, 15.03.2022 - попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару на суму 10 853 136, 00 гривень згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 та 31.03.2022 - попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару на суму 12 222 000, 00 гривень згідно рахунку № 17 від 28.03.2022.

Як зазначено прокурором, відповідно до пунктів 5.4.-5.6. договору поставка товару відповідачем, з урахуванням проведеної попередньої оплати, мала бути здійснена за рахунком № 6 від 11.03.2022 - у строк до 14.03.2022, за рахунком № 11 від 14.03.2022 - у строк до 17.03.2022 та за рахунком № 17 від 28.03.2022 - у строк до 02.04.2022. Проте, всупереч положенню договору, постачальник допустив прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного, постачальнику нараховано неустойку в розмірі 503 077,60 гривень.

Вищевказані обставини стали підставою звернення прокурора із відповідним позовом до суду.

Харківська обласна державна (військова) адміністрація у додаткових поясненнях у справі зазначила, що Харківська обласна військова адміністрація вважає, що у правових відносинах викладених у позові, відсутні ознаки нездійснення або здійснення неналежним чином компетентним органом захисту інтересів держави.

У вказаних поясненнях позивач-1 просив суд врахувати дані пояснення при розгляді справи та розглядати справу без участі представника Харківської обласної військової адміністрації.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у поданих до суду поясненнях щодо позовної заяви зазначило, що на виконання п. 2.2. договору по першій заявці 12.03.2022 АТ "Укрзалізниця" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Вінницька птахофабрика" попередню оплату вартості товару (аванс) у розмірі 1 955 520, 00 гривень (30% від загальної вартості), по другій заявці - 15.03.2022 попередню оплату вартості товару (аванс) у розмірі 10 853 136, 00 гривень (30% від загальної вартості) та по третій заявці - 31.03.2022 попередню оплату вартості товару (аванс) у розмірі 12 222 000, 00 гривень (30% від загальної вартості).

З урахуванням сплати авансового платежу по першій заявці 12.03.2022, по другій заявці 15.03.2022 та по третій заявці 31.03.2022, поставка товару за договором мала бути здійснена відповідачем до 14.03.2022, до 17.03.2022 та до 02.04.2022 відповідно.

Разом з тим, поставка продукції за першою заявкою до Харківської ОДА (ОВА) відбулась 24.03.2022, поставка продукції за другою заявкою відбулась 04.04.2022, поставка продукції за третьою заявкою відбулась 09.04.2022, тобто з порушенням строку встановленого умовами договору.

З урахуванням наведеного, на думку позивача-2, внаслідок невчасного виконання зобов`язань за договором з відповідача підлягає стягненню пеня в судовому порядку у сумі 503 077,60 гривень, доводи прокурора є обґрунтованими, підлягають задоволенню, тому Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України просило суд задовольнити позовні вимоги Салтівської окружної прокуратури та здійснювати розгляд справи за відсутності представника Мінінфраструктури.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що визнає, що при виконанні договору мало місце прострочення поставки товару за рахунком № 6 від 11.03.2022 на 9 днів, за рахунком № 11 від 14.03.2022 на 17 днів та за рахунком № 17 від 28.03.2022 на 6 днів, однак зазначає, що незважаючи на незначне прострочення у поставці товару, орган прокуратури, звертаючись з цим позовом в інтересах держави, не враховує обставин, які перешкоджали своєчасному відвантаженню товару та повинні слугувати підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій. Також на переконання відповідача орган прокуратури не може здійснювати представництво інтересів державних органів у цьому спорі.

Відповідач у відзиві посилається на те, що період поставки товару припав на початок збройної агресії російської федерації проти України, водночас не дивлячись на всі перешкоди, безпекові ризики та відсутність будь - яких гарантій щодо можливості повернутися назад після здійснення поставки, відповідач поставив товар у повному обсязі. На думку відповідача, його дії щодо поставки товару, навіть з урахуванням найбільшої затримки в 17 днів, не можуть бути підставою для нарахування штрафних санкцій, оскільки це суперечитиме принципу розумності та справедливості.

Також відповідач зазначає, що його дії не призвели до завдання збитків сторонам договору, тривалість прострочення виконання зобов`язання є незначною, зобов`язання з поставки товару виконані у повному обсязі, відповідач здійснює допомогу Збройним силам України, ветеранам, внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням наведених обставин відповідач вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій на 95 % до 25 153, 88 гривень.

Третя особа у наданих до суду письмових поясненнях зазначила, що всупереч положенню договору, постачальник допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, відтак "Укрзалізниця" вважає нарахування пені правомірним та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор у відповіді на відзив зазначив, про те, що незвернення Харківською обласною військовою адміністрацією або Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України з позовом про стягнення з ТОВ "Вінницька птахофабрика" до Державного бюджету України відповідних сум у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Вінницька птахофабрика", як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, свідчить про неналежність виконання уповноваженими органами своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів, відтак внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів, інтереси держави залишаються незахищеними, у зв`язку із чим у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Щодо зазначених відповідачем підстав для зменшення розміру пені, прокурор вважає наведені обставини необгрунтованими, сума пені 503 077, 60 гривень на думку прокурора не є значною чи надмірно великою з огляду на загальну суму договору 83 435 520,00 гривень, доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, понесених збитків в ході виконання свого обов`язку чи інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені відповідачем не надано, відтак прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про зменшення розміру пені.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися додаткові пояснення, письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" підпунктами 1-2 пункту 1 якої встановлено, що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України - рішенням державних замовників у сфері оборони, для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Підпунктом 3 пункту 1 цієї постанови визначено, що за договорами, передбаченими абзацом третім підпункту 1 пункту 1 цієї постанови, оплата здійснюється за погодженням в частині затвердження переліків продукції, постачальників, обсягів та цін на продукцію, що закуповуються:

за продовольчу продукцію - з Міністерством аграрної політики та продовольства,

за медичні товари - з Міністерством охорони здоров`я.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з метою забезпечення належного функціонування акціонерного товариства "Українська залізниця" в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. N 64 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено виділити Міністерству інфраструктури 18006 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, медикаментів, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт, виплати заробітної плати та на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих, медичних, санітарно-гігієнічних та промислових товарів. Міністерству фінансів здійснити зазначені видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 цієї постанови з метою здійснення фінансування заходів, визначених пунктом 2 цієї постанови, за рахунок виділених із резервного фонду коштів Державна казначейська служба у разі потреби за зверненням Міністерства інфраструктури та наданих розрахунків і довідок Укрзалізниці може здійснювати перерахування коштів з рахунка Міністерства інфраструктури, відкритого в Державній казначейській службі, на рахунки Укрзалізниці, відкриті в державних банках.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Харківську обласну військову адміністрацію та встановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно частини 6 статті 4 Закону України Закону України "Про правовий режим воєнного стану" фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" 05.03.2022 року між Харківською обласною військовою адміністрацією (далі - замовник, позивач-1), Aкціонерним товариством "Укрзалізниця" (далі - платник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (далі - постачальник, відповідач) шляхом приєднання сторін до договору оприлюдненого на сайті АТ "Укрзалізниця" за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 укладено тристоронній договір на постачання продовольчих товарів (далі - договір) (т. 1 а.с. 33-42).

Положеннями пункту 1.1. договору визначено, що за цим договором - постачальник зобов`язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари (надалі - товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Згідно пункту 2.1. договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.

За умовами пункту 2.2. договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 185"), на таких умовах: Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Відповідно до пункту 2.3. договору визначені пунктом 2.2 цього договору документи (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) підлягають направленню на адреси платника згідно з додатком 2 до цього договору відповідно або за згодою сторін з використанням відповідних програмних комплексів (рішень).

За умовами пункту 5.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару.

Постачальник зобов`язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки (пункт 5.3. договору).

Відповідно до пунктів 5.4., 5.5. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.

Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника автомобільним або залізничним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства, зокрема Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником Замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі, накладна (товаротранспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами (пункти 5.6, 5.7. договору).

За умовами пункту 6.1. договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Положеннями пункту 10.1. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У пункті 11.1. міститься застереження, що сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

У пункті 11.2. договору зазначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору (пункт 11.2. договору).

Відповідно до пункту 11.3 договору постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися.

Положеннями пункту 11.4. договору передбачено, що замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Зміни до цього договору поширюються на всіх постачальників та замовників, які приєдналися до договору після набрання чинності відповідними змінами (доповненнями, уточненнями) до цього договору.

Факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору, засвідчує повну та беззаперечну згоду замовника з усіма умовами цього договору та змінами до нього.

Факт направлення постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та/або поставка товару постачальником за цим договором засвідчують повну та беззаперечну згоду постачальника з усіма умовами цього договору та змінами до нього.

Внесення змін (доповнень, уточнень) до цього договору не повинно суперечити законодавству України про публічні закупівлі (у разі застосування) та нормативно-правовим актам України, відповідно до яких укладається цей договір.

Згідно з пунктом 11.5. договору з моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами.

Харківською обласною військовою адміністрацією, АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Вінницька птахофабрика" обставина укладення цього договору визнається.

Сторонами договору також визнається обставина направлення Харківською обласною військовою адміністрацією на адресу ТОВ "Вінницька птахофабрика" заявки на закупівлю продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена (нефасований блок 15 кг, Qualiko, СНД), КОД ДК 021:2015 - 15112130-6.

Судом встановлено, що у відповідь на зазначену заявку постачальником - ТОВ "Вінницька птахофабрика" було виставлено замовнику - Харківській обласній військовій адміністрації рахунок № 6 від 11.03.2022 за постачання продовольчих товарів: четверть задня курчат - бройлерів заморожена (нефасований блок 15 кг, ТМ Qualiko, СНД) КОД ДК 021:2015 - 15112130-6 у кількості 194 000 кг за ціною - 28,00 грн.(без ПДВ) на загальну суму - 6 518 400, 00 грн. (з ПДВ) (т. 1 а.с. 43).

14.03.2022 року постачальником виставлено замовнику рахунок № 11 за постачання продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена (нефасований блок 15 кг, ТМ Qualiko, СНД) КОД ДК 021:2015 - 15112130-6 у кількості 970 000 кг за ціною - 31,08 грн (без ПДВ), на загальну суму - 36 177 120, 00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 45).

28.03.2022 року постачальником виставлено замовнику рахунок № 17 за постачання продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена КОД ДК 021:2015 - 15112130-6 у кількості 970 000 кг за ціною - 35 грн (без ПДВ), на загальну суму - 40 740 000, 00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 47).

Судом встановлено, що АТ "Укрзалізниця" 12.03.2022 згідно рахунку № 6 від 11.03.2022 перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару у сумі 1 955 520,00 гривень (т. 1 а.с. 52, 58, т. 2 а.с. 28 (зворотна сторона), 33).

15.03.2022 АТ "Укрзалізниця" згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 року перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 30 % від вартості товару у сумі 10 853 136, 00 гривень (т. 1 а.с. 53, 58, т. 2 а.с. 29 (зворотна сторона), 33).

31.03.2022 АТ "Укрзалізниця" згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 року перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару у сумі 12 222 000, 00 гривень (т. 1 а.с. 54, 58, т. 2 а.с. 32 (зворотна сторона), 33).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору замовлений та погоджений за виставленим рахунком № 6 від 11.03.2022 товар був поставлений замовнику 24.03.2022 року на підставі видаткової накладної № ВТ200003573 від 24.03.2022 (т. 1 а.с. 44).

У свою чергу замовлений та погоджений за виставленим рахунком № 11 від 14.03.2022 товар був поставлений замовнику 04.04.2022 на підставі видаткової накладної № КП200077166 від 04.04.2022 (т. 1 а.с. 46).

Згідно видаткової накладної № КП200077609 від 09.04.2022 замовлений та погоджений за виставленим рахунком № 17 від 28.03.2022 товар був поставлений замовнику 09.04.2022 (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до погоджених сторонами рахунків відповідачем було поставлено Харківській обласній військовій адміністрації товару у кількості 2 134 000,00 кг на загальну суму 83 435 520,00 гривень з ПДВ.

На виконання підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору АТ "Укрзалізниця" на підставі платіжних інструкцій від 28.03.2022, 08.04.2022 та 13.04.2022 було здійснено остаточний розрахунок за поставлений товар на користь постачальника у сумах 1 955 520,00 гривень, 2 607 360,00 гривень, 25 323 984,00 гривень та 28 518 000,00 гривень (т. 1 а.с. 54, 55, 56, 57, т. 2 а.с. 30 (зворотна сторона), 31-32).

У зв`язку із недотриманням відповідачем строку поставки товару прокурором пред`явлена вимога про стягнення з відповідача пені нарахованої на підставі пункту 6.1. договору у розмірі 503 077,60 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора про стягнення з відповідача до Державного бюджету України внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів від 05.03.2022 пені у розмірі 503 077,60 гривень, з них за період з 15.03.2022 до 23.03.2022 у розмірі 32 145,53 гривень, з 18.03.2022 до 03.04.2022 у розмірі 336 992,35 гривень та з 03.04.2022 до 08.04.2022 у розмірі 133 939,72 гривень.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Харківської обласної державної адміністрації/Харківської обласної військової адміністрації та позивача-2 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Харківську обласну військову адміністрацію та встановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно частини 6 статті 4 Закону України Закону України "Про правовий режим воєнного стану" фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 11 березня 2022 року "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану" визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Також, виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою.

Враховуючи викладене, функції в частині бюджетних повноважень покладені на Харківську обласну військову адміністрацію.

Як уже було зазначено, положеннями абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" передбачено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Харківська обласна військова адміністрація як замовник є стороною публічного договору на постачання продовольчих товарів, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" та Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Згідно умов договору до повноважень Харківської обласної військової адміністрації віднесено, зокрема направлення постачальнику заявки на постачання товару, погодження рахунків на оплату, прийняття товару та підписання документів на передачу товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його постачання, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку.

Договір, укладений між Харківською обласною військовою адміністрацією, Акціонерним товариством "Укрзалізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" фінансувався за рахунок коштів резервного фонду Державного бюджету.

Кошти для фінансування виконання з боку замовника цього договору виділялись Мінінфраструктури у вигляді субвенції відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з подальшим їх перерахуванням на рахунок Акціонерного товариства "Укрзалізниця", яке за договором було платником та здійснило попередню оплату за договором, а після завершення поставки остаточний розрахунок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика".

З наведених обставин вбачається, що Харківська обласна військова адміністрація має статус розпорядника бюджетних коштів та є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як уже було зазначено кошти з резервного фонду Державного бюджету України було виділено Міністерству інфраструктури України.

Положеннями пунктів 3-5 Порядку та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2022 року № 528 № 528, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - Акціонерне товариство "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок Акціонерного товариства "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані Акціонерним товариством "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Положеннями пункту 9 цього Порядку передбачено, що розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання. У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25 числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання.

Отже, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головний розпорядник коштів Державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині надання з резервного фонду Державного бюджету України субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок Акціонерного товариства "Укрзалізниця" відкритий в державному банку та здійснено заходи щодо відображення в обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Крім того, Міністерство відповідно до вимог Порядку забезпечувало подання та отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця до 25 числа Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції.

Враховуючи, що фінансування закупівлі товару та контроль за розпорядженням коштами покладено на Міністерство, суд вважає, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України має статус головного розпорядника бюджетних коштів та є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов`язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділяються бюджетні кошти.

Отже, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення на користь Державного бюджету з постачальника пені за договором є компенсацією за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки, що відповідає засадам забезпечення фінансування нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Харківською обласною військовою адміністрацію та Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо захисту порушених інтересів держави.

Листом від 07.08.2023 №53-100-3666вих-23 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Вінницька птахофабрика», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави. Одночасно проінформовано, що у разі не звернення військовою адміністрацією з відповідним процесуальним документом до суду, прокурором на підставі положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» буде використано своє право на представництво інтересів держави в суді.

У листі від 24.08.2023 № 01-60/5694 Харківська обласна військова адміністрація зазначила, що питання наявності чи відсутності порушеного права замовника за договором на постачання продовольчих товарів є предметом розгляду Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/15564/23. Посилаючись на положення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 Цивільного кодексу України продовжуються на строк його дії, Харківська обласна військова адміністрація зазначила, що може звернутися з таким позовом і після закінчення дії воєнного стану та зауважила, що у викладених прокурором правових відносинах відсутні ознаки нездійснення або здійснення неналежним чином компетентним органом захисту інтересів держави.

Також листом від 07.08.2023 № 53-100-3664вих-23 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про існування порушення інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Вінницька птахофабрика», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку. Одночасно проінформовано, що у разі не звернення Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України з відповідним процесуальним документом до суду, прокурором на підставі положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» буде використано своє право на представництво інтересів держави в суді.

Листом від 10.08.2023 №13058/34/10-23 Міністерство повідомило, що не є стороною за укладеним тристороннім договором, тому відсутні правові підстави для вжиття Міністерством заходів щодо стягнення з ТОВ «Вінницька птахофабрика» пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки передбачених ним.

Таким чином, ні Харківською обласною військовою адміністрацію, ні Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави.

Такі дії були обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентних органів.

Листами від 20.10.2023 року № 53-100-4800вих23, від 20.10.2023 року № 53-100-4802вих23 у порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Салтівська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Харківську обласну військову адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, що Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України буде подано позовну заяву до ТОВ «Вінницька птахофабрика» про стягнення до Державного бюджету України внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів пені у розмірі 503077,61 гривень.

Отже, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими органами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення відповідачем умов договору, оплата за яким здійснювалася з Державного бюджету України, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про стягнення ТОВ «Вінницька птахофабрика» до Державного бюджету України пені у розмірі 503 077,61 гривень.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначених прокурором позивачів, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, у зв`язку з чим твердження Харківської обласної військової адміністрації та відповідача про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України суд відхиляє.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між Харківською ОВА як замовником, АТ "Укрзалізниця" як платником та ТОВ "Вінницька птахофабрика" як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця".

Відповідач приєднався до вказаного публічного договору поставки від 05.03.2022, розміщеному на сайті АТ "Укрзалізниця" (платника) шляхом прийняття заявки, виставлення погоджених Харківською ОВА рахунків № 6 від 11.03.2022, № 11 від 14.03.2022 та № 17 від 28.03.2022 та поставки товару за видатковими накладними № ВТ200003573 від 24.03.2022, № КП200077166 від 04.04.2022 та № КП200077609 від 09.04.2022.

Отже, внаслідок акцепту відповідачем заявки замовника, виставлення підписаних відповідачем та погоджених замовником рахунків, сторонами укладено договір поставки, правовідносини за яким врегульовано умовами публічного договору, підписаними первинними документами та відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами пункту 5.4. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання пункту 2.2. договору АТ "Укрзалізниця" перераховано ТОВ "Вінницька птахофабрика" 12.03.2022 - попередню оплату (30% від визначеної у рахунку № 6 від 11.03.2022 вартості товару) у розмірі 1 955 520, 00 гривень, 15.03.2022 - попередню оплату (30% від визначеної у рахунку № 11 від 14.03.2022 вартості товару) у розмірі 10 853 136, 00 гривень та 31.03.2022 - попередню оплату (30% від визначеної у рахунку № 17 від 28.03.2022 вартості товару) у розмірі 12 222 000,00 гривень.

З урахуванням сплати попередньої оплати згідно рахунку № 6 від 11.03.2022 - 12.03.2022, згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 - 15.03.2022 та згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 - 31.03.2022, поставка товару за договором мала бути здійснена відповідачем з урахуванням положень статей 252, 253, 254 ЦК України до 14.03.2022, до 17.03.2022 та до 04.04.2022 відповідно.

Разом з тим, поставка товару згідно рахунку № 6 від 11.03.2022 відбулась 24.03.2022, поставка товару згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 відбулась 04.04.2022, поставка товару згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 відбулась 09.04.2022, тобто з порушенням строку встановленого умовами договору, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 44, 46, 48), письмовими поясненнями учасників справи та визнається відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником та платником свої зобов`язання за договором виконано належним чином, в той же час відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині своєчасної поставки товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 6.1. договору сторони погодили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Враховуючи, що АТ "Укрзалізниця" перераховувала постачальнику не власні кошти, а кошти, які були отримані ним з рахунку державного казначейства для виконання функцій платника, які виділялися державою для ОВА у вигляді субвенції, суд вважає, що положення пункту 6.1 договору передбачено сплату пені на рахунок платника, а не на його користь.

Як вбачається із матеріалів справи поставка товару за договором мала бути здійснена відповідачем з урахуванням здійсненої попередньої оплати, положень 5.4. договору та положень статей 252, 253, 254 ЦК України згідно рахунку № 6 від 11.03.2022 - до 14.03.2022, згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 - до 17.03.2022 та згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 до 04.04.2022.

Таким чином, прострочення з виконання зобов`язання з поставки товару виникло згідно рахунку № 6 від 11.03.2022 - з 15.03.2022, згідно рахунку № 11 від 14.03.2022 - з 18.03.2022 та згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 - з 05.04.2022.

Разом з тим станом на 15.03.2022, станом на 18.03.2022 та станом на 05.04.2022 зобов`язання з поставки товару за вказаними рахунками відповідачем не були виконані.

Відповідно до видаткових накладних:

- № ВТ200003573 від 24.03.2022 відповідачем здійснено 24.03.2022 поставку товару на суму 6 518 400,00 гривень згідно рахунку № 6 від 11.03.2022;

- № КП200077166 від 04.04.2022 відповідачем здійснено 04.04.2022 поставку товару на суму 36 177 120,00 гривень згідно рахунку № 11 від 14.03.2022;

- № КП200077609 від 09.04.2022 відповідачем здійснено 09.04.2022 поставку товару на суму 40 740 000,00 гривень згідно рахунку № 17 від 28.03.2022.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, вимога про стягнення неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку неустойки здійсненого прокурором, розрахунок здійснено від вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за кожним погодженим сторонами рахунком на оплату товару окремо.

Загальна сума нарахованої прокурором неустойки складає 503 077,60 гривень.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок пені, що нарахована в межах визначеного ним періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування прокурором, що прострочення з поставки товару згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 виникло з 05 квітня 2022 року.

Приймаючи до уваги, що остаточний строк поставки товару за вказаним рахунком припадає на вихідний день (02.04.2022), відповідно до положень статей 252, 253, 254 ЦК України, днем закінчення строку поставки є перший за ним робочий день, відтак прострочення з поставки товару згідно рахунку № 17 від 28.03.2022 виникло з 05.04.2022.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання складає 458 431,03 гривень.

Таким чином, вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими в сумі 458 431,03 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 44 646,57 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

У відзиві на позов відповідач з посиланням на приписи статей 551 ЦК України, 233 ГК України клопотав про зменшення штрафних санкцій та просив у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог зменшити суму пені на 95%. Прокурор заперечив проти вказаного клопотання з підстав зазначених у відповіді на відзив.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з урахуванням заявленого відповідачем клопотання та обставин справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені судом враховано ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором та те, що відповідачем здійснено поставку товару за договором у повному обсязі, термін прострочення за кожною поставкою товару був незначним та прокурором не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання, у тому числі збитків у зв`язку з простроченням поставки товару та їх розміру.

Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій до 95% суд звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій на 95% нівелюватиме саме значення пені як компенсації за порушення строку виконання зобов`язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19,від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 458 431,03 гривень, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 229 215,52 гривень, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання з поставки продовольчих товарів з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, оплата за якими здійснювалась за кошти, які виділялися безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою, сума пені підлягає стягненню з відповідача безпосередньо до Державного бюджету України на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України ГУДКС України у м. Києві, зазначений у поясненнях Салтівської окружної прокуратури міста Харкова від 27.03.2024 (вх.№ 01-34/3329/24 від 27.03.2024).

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 229 215,52 гривень пені, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Харківської обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 2521 від 16.10.2023 сплачено судовий збір у розмірі 7 546,16 гривень.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 876,82 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 669,34 гривень слід залишити за прокурором.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (24320, Вінницька область, Гайсинський район, місто Ладижин, вулиця Слобода, будинок 141, ідентифікаційний код юридичної особи 35878908) до Державного бюджету України (на рахунок IBAN-UA138999980313030106099026007 Головного управління Державної казначейської служби України ГУДКС України у м. Києві; код ЄДРПОУ 37993783, код бюджету - 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», код виду сплати 101 «Сплата суми податків, зборів, платежів, єдиного внеску») 229 215,52 гривень (двісті двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень, 52 копійки) пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (24320, Вінницька область, Гайсинський район, місто Ладижин, вулиця Слобода, будинок 141, ідентифікаційний код юридичної особи 35878908) на користь Харківської обласної прокуратури (реквізити отримувача: код ЄДРПОУ 02910108, юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) 6 876,82 гривень (шість тисяч вісімсот сімдесят шість гривень, 82 копійки) судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 273 862,08 гривень пені відмовити.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 669,34 гривень покласти на прокурора.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - 6, учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.