Ухвала

від 09.04.2024 по справі 903/302/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 квітня 2024 року Справа № 903/302/24 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М, розглянувши заяву представника Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт»

про ухвалення додаткового рішення

у наказному провадженні за заявою Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» (43006, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 05433614)

до боржника: Фізичної особи підприємця Белянського Віталія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника 10 654, 76 грн. заборгованості в т.ч. 5927, 09 грн. орендної плати, 2946, 25 грн. видатків на утримання і обслуговування орендованих і загальних приміщень та комунікацій будівлі, 1781, 42 грн. витрат за надання комунальних послуг згідно договору №25/01-20 від 29.01.2020 та 302, 80 грн. сплаченого судового збору.

Встановив: Господарський суд Волинської області від 01.04.2024 видав судовий наказ №903/302/24 про стягнення з Фізичної особи підприємця Белянського Віталія Юрійовича на користь Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» 10 654, 76 грн. заборгованості в т.ч. 5927, 09 грн. орендної плати, 2946, 25 грн. видатків на утримання і обслуговування орендованих і загальних приміщень та комунікацій будівлі, 1781, 42 грн. витрат за надання комунальних послуг згідно договору №25/01-20 від 29.01.2020 та 302, 80 грн. сплаченого судового збору.

04.04.2024 від представника Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 01-75/2625/24 у якій просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат у судовому наказі №903/302/24 шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Белянського Віталія Юрійовича на користь Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на те, що судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які заявлялись стягувачем при зверненні із заявою про видачу судового наказу.

Крім того, зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ відноситься до судових рішень, а оскільки, додаткове рішення приймається у тому ж порядку, що і судове рішення, то підлягає до задоволення заява та слід прийняти додаткове рішення шляхом видачі додаткового судового наказу.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення суд дійшов висновку про відмову у прийнятті останньої до розгляду з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Водночас, заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. жодним чином не стосується укладеного між сторонами спору договору та не є безспірною.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України, покладається саме на сторін по справі.

Задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу одночасно із задоволенням заяви про видачу судового наказу фактично позбавляє боржника можливості надати заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу.

Із зазначених процесуальних норм вбачається, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частини ч.4 ст. 129 ГПК України.

Як зазначено вище, заявник просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат у судовому наказі №903/302/24 та посилається зокрема на приписи пункту 4 частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якого судовий наказ відноситься до судових рішень та оскільки, додаткове рішення приймається у тому ж порядку, що і судове рішення, а відтак доводить, що заява підлягає до задоволення шляхом прийняття додаткового рішення та видачі додаткового судового наказу.

Водночас, ГПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат на послуги адвоката між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку видачі судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладається обов`язок відшкодування боржнику витрат на правову допомогу.

Крім того, чинний Господарський процесуальний кодекс не містить положень щодо порядку видачі додаткового судового наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення шляхом видачі додаткового судового наказу у наказному провадженні не підлягає до розгляду, як така, що не врегульована нормами ГПК України.

А відтак є наявні правові підстави для відмови в її прийняті.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 147, 148, 154, 155, п.1.ч.1 ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ухвалив:

У прийнятті заяви до розгляду Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 01-75/2625/24 від 04.04.2024 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвали суду можуть бути оскаржені до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. М. Дем`як