Рішення

від 08.04.2024 по справі 904/6902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6902/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Слобожанської окружної прокуратури, 52005, смт.Слобожанське, вул.Героїв України, 7, код ЄДРПОУ 02909938 в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради, 51800, смт.Петриківка, пр.Калнишевського Петра, будинок 69, код ЄДРПОУ 04339698

до Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви, 51805, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Червонопартизанське(п), вулиця Косенка, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 25531690

про скасування державної реєстрації

Представники сторін:

від прокуратури: Риженко Вікторія Олегівна, посвідчення № 069939 від 01.03.2023р., прокурор

від позивача: Левечко Ольга Андріївна, паспорт НОМЕР_1 від 13.11.1996р., представник

від відповідача: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 від 01.09.2006р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви, в якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою площею 0,7048 га, кадастровий номер 1223755100:05:020:0042, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, проведену за Релігійною громадою Свято-Різдва-Богородничної Парафії Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690);

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 з припиненням права постійного користування Релігійної громади Свято-Різдва-Богородничної Парафії Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690);

- усунути перешкоди власнику державі в особі Петриківської селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 шляхом зобов`язання Релігійної громади Свято-Різдва-Богородничної Парафії Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690) повернути земельну ділянку площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 державі в особі Петриківської селищної ради;

- стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Петриківської селищної ради, а саме: вул. Косенко 30-а, с. Мала Петриківка, знаходиться пам`ятка культурної спадщини національного значення Собор Різдва Пресвятої Богородиці утворений наприкінці 1790 - 1812 років, власником якого є Петриківська селищна рада.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру з`ясовано, що даний об`єкт культурної спадщини розташовано на земельній ділянці комунальної форми власності із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га, категорія земель Землі житлової та громадської забудови, призначення 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №359972280) відомості про право власності Петриківської селищної ради на вищезгадану земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.02.2021 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290911812237), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 15.02.2021 № 56614480.

Надалі, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 15.02.2021 № 56614480, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про інше речове право, а саме: право постійного користування земельною ділянкою за Релігійною громадою Свято-Різдва-Богороднична парафія Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 25531690).

При цьому, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га, в силу закону відноситься до земель історико-культурного призначення. Релігійна громада Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви не має підстав для користування Собором Різдва Пресвятої Богородиці, розташованим на спірній земельній ділянці історико-культурного призначення, а тому не має підстав для набуття права постійного користування на земельну ділянку.

На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у цій справі прокурор зазначив, що дії відповідача з набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою порушують права та інтереси держави. Порушення вимог земельного законодавства при набутті права користування земельною ділянкою історико-культурного призначення безумовно становить суспільний інтерес. Порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час передачі земельної ділянки історико-культурного призначення комунальної власності у постійне користування відповідача як земельної ділянки житлової та громадської забудови, зміни її цільового призначення всупереч встановленого законом порядку та перешкоджає її використанню власником.

Підставою представництва інтересів держави в особі Петриківської селищно ради прокурор указав наявність у неї владних повноважень у спірних правовідносинах. Прокурор послався на те, що Петриківську селищну раду було попередньо повідомлено про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення. Водночас селищна рада не вжила жодних заходів на повернення земельної ділянки до комунальної власності.

Ухвалою суду від 03.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31.01.2024р. до суду від відповідача надійшли пояснення. В своїх поясненнях відповідач зазначає, що ним не здійснюється діяльність, яка суперечить цільовому призначенню спірної земельної ділянки та вважає, що задоволення позову призведе до правової невизначеності щодо суб`єкта, відповідального за збереження пам`ятки, що в кінцевому результаті призведе до її неминучого руйнування як джерела історичної інформації. Відповідач зазначає, що орган місцевого самоврядування неповноважний відміняти (скасовувати або визнавати нечинними) свої рішення, що як наслідок свідчить, що рішенням від 23.08.2023 року № 564-18/VIII "Про втрату чинності рішень та деяких пунктів додатків до рішень Петриківської селищної ради" не має юридичної сили, а рішення від 29.01.2021 року № 67-4/VIII залишається актуальним.

09.02.2024р. до суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив. В своїй відповіді на відзив Прокуратура зазначає, що уповноваженим органом в даному випадку є Петриківська селищна рада, як розпорядник відповідної категорії земель, а тому передача в постійне користування земельної ділянки комунальної форми власності з визначенням категорії та цільового призначення землі всупереч вимог законодавства призводить до загрози пошкодження, та подальшої руйнації пам`ятки архітектури національного значення. Зі змісту статей 91, 96 ЗК України вбачається, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. спірна земельна ділянка на підставі статті 34 Законом України «Про охорону культурної спадщини» належить до земель історико-культурного призначення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 не відповідає документації із землеустрою. Прийняття Петриківською селищною радою рішення від 23.08.2023 №564-18/VІІІ «Про втрату чинності рішень та деяких пунктів додатків до рішень Петриківської селищної ради» відповідно до якого пункт 4 додатку до рішення від 29.01.2021 № 67-4/VІІІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування» стосовно громади Свято-Різдва Богородичної парафії втратив чинність, у зв`язку із тим, що на момент формування земельної ділянки не було отримано погодження органу охорони культурної спадщини (лист від 17.11.2023 №16-2723/0/2-23).

20.02.2024р. до суду електронною поштою від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.02.2024р. до суду від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, копій листа Слобожанської окружної прокуратури від 09.02.2024 №66-634ВИХ-24 про надання інформації та відповіді Петриківської селищної ради від 15.02.2024 №14-330/0/2-24 щодо здійснення плати за земельну ділянку та звернень з приводу пам`ятки культури.

Ухвалою суду від 07.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024р.

05.04.2024р. до суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли пояснення в яких зазначила, що відповідач у судових засіданнях наголошував, серед іншого, що використання ним спірної земельної ділянки є обґрунтованим, оскільки юридична особа - Релігійна громада Свято-Різдва-Богородничної Парафії Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви зареєстрована за адресою с.Мала Петриківка, вул.Косенка, 30-а, що є адресою спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042. Проте адреса за вказаним об`єктом культурної спадщини присвоєна рішенням виконкому Петриківської селищної ради у 2013 році, що не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. Разом з цим, Релігійна громада зареєстрована за вказаною юридичною адресою тільки 26.04.2016, через 18 років після державної реєстрації самої юридичної особи. Рішення державного реєстратора стосувалось саме реєстрації змін щодо місцезнаходження юридичної особи, внаслідок змін до статуту, а також прийняття розпорядження Голови Дніпропетровської ОДА від 01.02.2016 №р-38/0/3-16 «Про реєстрацію статутів та змін до статутів релігійних громад». При цьому, реєстрація місця знаходження юридичної особи за певною адресою не тягне виникнення законних підстав для набуття права власності або користування землею за даною адресою. скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290911812237, тягне за собою припинення речових прав за відповідачем Релігійній громаді СвятоРіздва-Богороднична Парафія Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690) на спірне нерухоме майно, що узгоджується з приписами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому власник Петриківська селищна рада, позбавлена можливості самостійно скасувати відповідну державну реєстрацію.

08.04.2024р. до суду від Петриківської селищної ради надійшла заява, в якій просить суд розглянути справу без їх участі.

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та відповідача.

В судовому засіданні 08.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для усунення перешкод у здійсненні державою права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26.12.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 площею 0,7048 га перебуває у власності Петриківської селищної ради (код ЄДРПОУ 04339698). Відомості внесено 15.02.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравця Р.А. від 15.02.2021 № 56614480 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290911812237, номер відомостей про право власності 4059821).

Крім того, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравця Р.А. від 15.02.2021 № 56614480, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про інше речове право, а саме: право постійного користування зазначеною земельною ділянкою за Релігійною громадою Свято-Різдва-Богороднична парафія Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 25531690), номер запису про інше речове право 40549882.

Підставою для виникнення речових прав на вказану земельну ділянку стало рішення Петриківської селищної ради від 29.01.2021 №67-4/УІІІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування».

При цьому, на земельній ділянці з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Мала Петриківка, вул. Косенко, 30-а, розташована пам`ятка культурної спадщини національного значення Собор Різдва Пресвятої Богородиці.

На Собор Різдва Пресвятої Богородиці розроблений паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, відповідно до якого Собор утворений наприкінці 1790 - 1812 років.

Згідно відомостей паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини це одноповерхова безпідвальна тридільна хрестовокупольна однобанна будівля, витримана в стилі класицизму. Первісна функція споруди культова. Має розміри 23,7м x19,6 м x7,2 m(h).

Церква мурована з місцевої недоопаленої цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована в середині і зовні. В плані тринавова з прямокутною центральною частиною, конховою апсидою та виступаючим нартексом. Навколо будівлі з трьох боків залишки ганків зі слідами від чотириколонних портиків з фронтонами. На фасадах простежуються сліди членування пілястрами та декоративними поясами.

Центральний купол з барабаном втрачено, залишились тільки пандативи та підпружні арки центральної нави. Циліндричні склепіння південно-східної нави збереглися повністю. Склепіння північно-східної нави збереглися частково. Простежуються залишки зімкнутого склепіння над нартексом. Підпружні арки центральної нави в аварійному стані. У віконних отворах апсиди та південно-східної нави залишились первісні грати барокового типу.

Згідно з пунктом 6 паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини) власником Собору є Петриківська селищна рада

Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» церкву Різдва під охоронним номером 1084 включено до списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави.

Згідно з Указом № 49 по Дніпропетровській єпархії Української православної церкви від 11.08.2004 церкві Різдва надано статус собору.

Враховуючи викладене, офіційний облік, надання статусу об`єкта культурної спадщини церкви Різдва розпочато в 1979 році; церква Різдва 1812 р., Собор Різдва Пресвятої Богородиці є одним і тим самим об`єктом культурної спадщини, назва якого змінювалася за вказані періоди. Зазначена пам`ятка архітектури національного значення, розміщена за адресою вул. Косенко 30-а, с. Мала Петриківка Дніпровський район. Назва населеного пункту (с. Червонопартизанське на с. Мала Петриківка), району (Царичанський район згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442, Петриківський район згідно паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, Дніпровський район на сьогодні у зв`язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрою).

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га, місце розташування Дніпропетрвоська область, Петриківський (зараз Дніпровський) район, с. Мала Петриківка, вул. Косенка, 30-А, відноситься до категорії земель Землі житлової та громадської забудови, призначення 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Крім того, Релігійна громада Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви зверталася з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, 3-я особа: Відділ культури, туризму, національностей та релігій, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Релігійна організація «Релігійна Громада Парафія «Воскресіння Христового» Дніпропетровсько-Запорізької Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви у смт Петриківка, про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно Церкву Різдва 1812 р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №910/3044/18 від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та постановою Верховного Суду від 19.02.2020, у задоволенні позову Релігійної громади Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви відмовлено.

Судами при розгляді справи №910/3044/18 встановлено, що питання користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян врегульовано положеннями статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно якої релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель. Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності. Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. (п.6.19. постанови ВС у справі №910/3044/18).

З огляду на викладене, судом встановлено, що держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства (п. 6.20. постанови ВС у справі №910/3044/18).

Таким чином, у Релігійної громади Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви відсутні підстави для користування Собором Різдва Пресвятої Богородиці (Церквою Різдва 1812 року).

Водночас, рішенням Петриківської селищної ради від 29.01.2021 № 67-4/УІІІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування» затверджено проект землеустрою щодо відведення релігійній громаді земельної ділянки для житлової та громадської забудови і передачу її у постійне користування.

Проте згідно пояснювальної записки до розробленого проекту землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га (розробник ТОВ «Гео-промінь»), зазначено, що археологічні пам`ятки та інші об`єкти культурної спадщини в межах відводу відсутні, що суперечить наявним матеріалам справи.

При цьому розроблений проект землеустрою щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га, з Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП), яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не погоджувався, що підтверджується листом МКІП від 28.07.2023 №06/35/6668-23.

У подальшому Петриківською селищною радою винесено рішення від 23.08.2023 №564-18/VІІІ «Про втрату чинності рішень та деяких пунктів додатків до рішень Петриківської селищної ради», відповідно до якого пункт 4 додатку до рішення від 29.01.2021 № 67-4/VІІІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування» стосовно громади Свято-Різдва Богородичної парафії втратив чинність у зв`язку із відсутністю погодження органу охорони культурної спадщини проекту землеустрою відведення земельної ділянки в постійне користування.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Згідно із ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, умовою належності земельної ділянки до цієї категорії земель є розташування на ній, об`єктів визначених статями 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

За ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Охорона культурного надбання держави, враховуючи те, що руйнування об`єктів культурної спадщини однієї країни є втратою для всього людства, є зобов`язанням України і перед світовою спільнотою.

Відносини щодо охорони культурної спадщини регулюються не лише національним законодавством, а й на міжнародно-правовому рівні.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»).

Так, з-поміж міжнародних договорів зобов`язання України щодо охорони культурної спадщини врегульовано Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини вiд 16.11.1972, Міжнародною хартією ООН з охорони й реставрації нерухомих пам`яток і визначних місць вiд 31.03.1964, Рекомендацією ООН про збереження та сучасну роль історичних ансамблів від 26.11.1976, Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, ратифікованої Законом України від 20.09.2006 № 165-V, для цілей цієї Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає такі нерухомі об`єкти: пам`ятки усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, ратифікованої Законом України від 20.09.2006 № 165-V, кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Таким чином, архітектурні пам`ятки мають значення не лише для держави, на території якої вони розміщенні, а й для усього людства загалом.

З огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення ст. 54 Конституції України держава має забезпечувати охорону об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку українці отримали від попередніх поколінь.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частиною 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, в редакції на момент прийняття 29.01.2021 рішення радою (далі за текстом ЗК України), передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (таким органом є МКІП).

Відповідно до частини 5 статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття Петриківською селищною радою рішення № 67-4/УІІІ від 29.01.2021), органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Положеннями частини 6 статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття Петриківською селищною радою рішення № 67-4/УІІІ від 29.01.2021) визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Зі змісту статей 91, 96 ЗК України вбачається, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Положеннями частини 5 статті 20 Земельного кодексу України зазначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З положень Земельного кодексу України слідує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно зі статтею 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306, в редакції, яка діяла на момент прийняття 29.01.2021 рішення радою, затверджена Класифікація видів цільового призначення земель (за текстом КВЦПЗ).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 КВЦПЗ класифікація видів цільового призначення земель розроблена відповідно до ЗК України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Пунктом 1.3 визначено, що КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Пунктом 1.4 передбачено, що КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Отже, земельні ділянки у межах кожного виду цільового призначення розмежовуються на типи використання.

Згідно із розділом ІІ КВЦПЗ до земель громадської забудови відносяться землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

Код 03.04, який зазначено в проекті землеустрою, передбачає цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

До земель історико-культурного призначення (секція 08) належать землі, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, що містяться у постановах від 31 липня 2019 року у справі №813/4701/16, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20, про те, що, зважаючи на імперативність вимог частини першої статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини. За законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №520/3248/2020.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка на підставі статті 34 Законом України «Про охорону культурної спадщини» належить до земель історико-культурного призначення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 не відповідає документації із землеустрою.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Отже, у порушення вимог чинного законодавства, земельну ділянку, на якій розміщено пам`ятку архітектури національного значення, передано за цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови», замість «землі історико-культурного призначення», що мають інший правовий режим використання, інші типи забудови та процедуру відведення.

Водночас незважаючи на те, що на земельній ділянці із кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площа 0,7048 га, розташований об`єкт культурної спадщини національного значення, що зумовлює обов`язковість погодження розробленого проекту землеустрою з МКІП, таке погодження здійснено не було.

Вказане підтверджується листом МКІП від 28.07.2023 №06/35/6668-23, за яким перевіркою актуальної електронної бази даних документообігу звернень стосовно погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, площею 0,7048 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , до Міністерства культури та інформаційної політики не надходило, відповідних погоджень не надавалось.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка на підставі статті 34 Законом України «Про охорону культурної спадщини» належить до земель історико-культурного призначення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає документації із землеустрою, що є підставою для відмови у його затвердженні.

Також суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

Таким чином, землі історико-культурного призначення, зокрема ті, на яких розташовані пам`ятки архітектури, мають спеціальний режим охорони як об`єкти культурної спадщини.

Використання спірної ділянки як земель громадської та житлової забудови такий режим охорони порушує.

Відповідно до ч. 2, п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вирішуючи вимоги позову в частині скасування державної реєстрації права постійного користування земельної ділянки, суд виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 зареєстрована на праві власності за Петриківською селищною радою (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

При цьому, за відповідачем Релігійною громадою Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви зареєстровано право постійного користування на земельну ділянкою площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042, державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2021, індексний номер 56614480.

Прокурор вважає, що наявність зареєстрованого права постійного користування перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд погоджується, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку історико-культурного призначення за релігійною громадою, яка протиправно його набула у користування, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. При цьому, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації. Тобто, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290911812237, тягне за собою припинення речових прав за відповідачем Релігійній громаді Свято-Різдва-Богороднична Парафія Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690) на спірне нерухоме майно, що узгоджується з приписами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію права постійного користування на неї за відповідачем, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника земельної ділянки, а тому позовні вимоги прокурора у цій частині підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16.

Вирішуючи вимоги позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, суд виходить з такого.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 належить на праві постійного користування Релігійній громаді Свято-Різдва-Богороднична Парафія Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25531690). Категорія земель Землі житлової та громадської забудови, призначення 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Як зазначено вище, відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом та наведеною судовою практикою, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки архітектури.

Неприйняття селищною радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з положеннями ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі історико-культурного призначення), такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» є офіційними.

Статтею 16 ЦК України законодавцем передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, на якій розміщена пам`ятка архітектури національного значення, може, крім іншого, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, вимагаючи повернути цю ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

З огляду на особливу цінність земель історико-культурного призначення ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів культурної спадщини.

У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України вона припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що своєю чергою дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням законодавства в сфері земельних відносин та охорони культурної спадщини.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав Релігійної громади Свято-Різдва-Богороднична Парафія Дніпродзержинської єЄпархії Української православної церкви на неї є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути на користь Петриківської селищної ради з незаконного володіння відповідача, суд виходить з наступного.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічний висновок викладено у постанові № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) від 05 жовтня 2022 року.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, обраний прокурором спосіб захисту прав є ефективним, а тому позовна вимога щодо зобов`язання повернути земельну ділянку підлягає задоволенню.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Петриківської селищної ради для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Петриківською селищною радою, яка не вжила заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав докази надсилання ним на адресу позивача у справі запиту від 13.11.2023 за № 04/66-4461вих-23, у якому детально описано порушення вимог чинного законодавства щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 122375100:05:020:0042 до земель житлової та громадської забудови замість земель історико-культурного призначення.

Петриківська селищна рада листом від 17.11.2023 №16-2723/0/2-23 повідомила про скасування в частині спірного рішення, а також направлення листа до релігійної громади з обов`язком отримати погодження МКІП.

При цьому оцінка законності винесення рішення Петриківської селищної ради рішення від 23.08.2023 №564-18/VІІІ «Про втрату чинності рішень та деяких пунктів додатків до рішень Петриківської селищної ради» не впливає на предмет спору в даній справі і не змінює обставин безпідставності отримання Відповідачем земельної ділянки історико-культурного призначення у постійне користування, а лише підтверджує факт незаконності первинного рішення ради від 29.01.2021 № 67-4/VІІІ, яким Відповідачу передано земельну ділянку у постійне користування.

Таким чином, підтверджено, що Петриківською селищною радою не вжито дієвих заходів для усунення порушень вказаних прокуратурою.

Листом від 19.12.2023 за № 04/66-4876вих-23 прокурор повідомив позивача про прийняте рішення про представництво інтересів держави в особі Петриківської селищної ради до Релігійної громади Свято-Різдва-Богородничної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви про скасування державної реєстрації права постійного користування землею, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення шляхом її повернення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзивах підстав.

Позивач позов прокурора підтримує в повному обсязі.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Перевіривши доводи і докази сторін, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 6 441,60грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою площею 0,7048 га, кадастровий номер 1223755100:05:020:0042, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, проведену за Релігійною громадою Свято-Різдва-Богородничної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (51805, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Червонопартизанське(п), вулиця Косенка, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 25531690), проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області №56614480 від 15.02.2021 (номер запису про інше речове право 40549882).

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 з припиненням права постійного користування Релігійної громади Свято-Різдва-Богородничної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (51805, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Червонопартизанське(п), вулиця Косенка, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 25531690).

Усунути перешкоди власнику державі в особі Петриківської селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 шляхом зобов`язання Релігійної громади Свято-Різдва-Богородничної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (51805, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Червонопартизанське(п), вулиця Косенка, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 25531690) повернути земельну ділянку площею 0,7048 га з кадастровим номером 1223755100:05:020:0042 державі в особі Петриківської селищної ради (51800, смт.Петриківка, пр.Калнишевського Петра, будинок 69, код ЄДРПОУ 04339698).

Стягнути з Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви, 51805, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Червонопартизанське(п), вулиця Косенка, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 25531690 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA228201720343160001000000291, код за ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 6 441,60грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 09.04.2024

Суддя С.П. Панна