Рішення

від 14.03.2024 по справі 905/407/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2024р. Справа №905/407/21

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського, 32, код ЄДРПОУ 25330313)

про стягнення 224759,17 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Білогубова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1 , м.Слов`янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», м.Слов`янськ про стягнення вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у розмірі 223528,23 грн та 3% річних за несвоєчасну виплату вартості частки у статутному капіталі у розмірі 1230,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиплату його частки у статутному капіталі відповідача при виході зі складу учасників юридичної особи, що стало підставою для нарахування процентів річних.

Ухвалою суду від 23.03.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/407/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві без номеру та дати (вх. №8540/21 від 22.04.2021р.) не заперечує свого обов`язку сплатити вартість частки у статутному капіталі товариства, але вважає, що дійсною є вартість розрахована відповідачем за даними бухгалтерського обліку та на підставі експертних висновків сертифікованих оцінювачів.

У відповіді б/н від 12.05.2021р. на відзив позивач зазначав, що наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку майна від 21.01.2020р. є недостовірним доказом та не може братися для уваги для вирішення спору. Для визначення вартості частки позивача має бути врахована вартість нерухомого майна, визначена згідно з експертним висновком №7291 від 04.11.2020р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022р. на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024р., строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 14.02.2024р. строком на 90 діб.

Наказом №20 від 28.02.2022р. голови господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Донецької області» у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст.3 Конституції України, ст.29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022р., враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022р., розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», установлено особливий режим роботи господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану та запроваджено тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмеження доступу до приміщення суду.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022р. господарського суду Донецької області, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресію проти України, відповідно до ст.3 Конституції України, ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022р. №133/2022, рішень Ради суддів України №9 від 24.02.2022р. та №10 від 14.03.2022р., розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи наказ голови господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану» від 28.02.2022р. №20 та тимчасовим обмеженням доступу до приміщення суду з 18.04.2022р. запроваджено роботу господарського суду Донецької області у віддаленому режимі.

У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника суду №6-р від 25.05.2023р., з урахуванням рішення №1 від 13.06.2022р. зборів суддів господарського суду Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.

Приймаючи до уваги наведене, а також без пекову ситуацію у м.Харкові, спір вирішено з об`єктивних причин з перевищенням строку, визначеного ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу №905/407/21 до судового розгляду по суті на 14.03.2024р.

Представники сторін у судове засідання 14.03.2024р. з розгляду справи по суті не з`явились, судом не викликались. У заяві б/н від 12.03.2024р. ОСОБА_1 просив суд розглянути справу за власної відсутності.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

14.01.1998р. проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция».

Відповідно до п.1.1 статуту відповідача, затвердженого загальними зборами учасників (протокол №1 від 20.05.2008р.), товариство засноване шляхом об`єднання вкладів учасників для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Згідно з п.1.2 статуту товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді.

Учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (п.1.5 статуту).

Статутний капітал товариства дорівнює 33200 грн та складається з наступного майна: 1/5 частина будівлі Слов`янської міськепідстанції, яка розташована у АДРЕСА_2 . Майно оцінене згідно з оціночним актом (п.6.2 статуту).

За змістом п.6.3 статуту розподіл статутного капіталу відбувається наступним чином:

ОСОБА_2 3132,02 грн, що становить 9,4338% статутного капіталу;

ОСОБА_3 3132,02 грн, що становить 9,4338% статутного капіталу;

ОСОБА_4 626,42 грн, що становить 1,8868% статутного капіталу;

ОСОБА_5 1252,84 грн, що становить 3,7736% статутного капіталу;

ОСОБА_6 5481,31 грн, що становить 16,51% статутного капіталу;

ОСОБА_7 3132,02 грн, що становить 9,4338% статутного капіталу;

ОСОБА_8 2349,28 грн, що становить 7,0761% статутного капіталу;

ОСОБА_9 4698,03 грн, що становить 14,1507% статутного капіталу;

ОСОБА_1 6264,04 грн, що становить 18,8676% статутного капіталу;

ОСОБА_10 - 3132,02 грн, що становить 9,4338% статутного капіталу.

Згідно з п.11.1 статуту учасник має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.

Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника, а також порядок і строки її виплати встановлюються цим статутом і законом (п.11.2 статуту).

Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і у строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (п.11.3 статуту).

Пунктом 10.2 статуту передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Як встановлено, частка позивача сплачена у повному обсязі шляхом передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» відповідної частки нерухомого майна (частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ), придбаного товариством покупців членів трудового колективу Слов`янської філії ДО ДКСПП «Донпрофдезінфекція» згідно з Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств».

За змістом п.1.1 договору №2335 від 01.10.1997р., укладеного між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та товариством покупців членів трудового колективу Слов`янської філії ДО ДКСПП «Донпрофдезінфекція» (покупець), продавець зобов`язався передати у власність покупцю державне комунальне майно, яке складається з нерухомого майна: 1/5 частки приміщення Слов`янської міськсанепідемстанції, що знаходиться в АДРЕСА_2 на земельній ділянці Слов`янської міської ради.

Згідно з експертною оцінкою, затвердженою наказом №1858 від 08.08.1997р. Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України, вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить 10600 грн (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками, посвідчено державним нотаріусом Першої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Причепою В.Р. 01.10.1997р., зареєстровано в реєстрі за №-3-2121.

До матеріалів справи додано свідоцтво про власність, реєстраційний №1886 від 25.11.1997р., видане на підставі договору №2335 від 01.10.1997р.

06.02.2004р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Профдезінфекція» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; форма власності: колективна; частка: 1/5; реєстраційний номер: 4646999, що також підтверджується реєстраційним посвідченням від 06.02.2004р.

23.12.2019р. ОСОБА_1 складено заяву, адресовану державному реєстратору та Товариству з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», про те, що ним прийнято рішення про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», ідентифікаційний код юридичної особи 25330313, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Свободи, буд.12. Також, відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» заявник просив відповідача виплатити вартість його частки, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників. Просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» повідомити про вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого роду розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання цієї заяви. Справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві засвідчено приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М. та зареєстровано в реєстрі за номером №7133.

Цього ж дня ОСОБА_1 подав державному реєстратору заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция».

28.12.2019р. позивач надав відповідачу реквізити для здійснення безготівкового розрахунку виплати вартості його частки. Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не пізніше 24.01.2020р. просив надати доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», що оформлено протоколом №1 від 15.01.2020р., вирішено внести зміни до статуту товариства, шляхом викладення його у новій редакції, приведення статуту товариства у відповідність до нового Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також внесення змін, що пов`язані з виходом зі складу засновників гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Листом №1 від 23.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» направило позивачу попередній розрахунок вартості його частки в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» станом на 24.12.2019р., а також копії документів для його підтвердження. Повідомлено позивача, що остаточний розрахунок вартості частки позивача з урахуванням результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019 рік буде направлений на його адресу не пізніше 10.03.2020р., після його затвердження на загальних зборах учасників та подання річної фінансової звітності в органи держстатистики. До листа №1 від 23.01.2020р. додані попередній розрахунок вартості частки ОСОБА_1 станом на 24.12.2019р., відомість №1 оцінки вартості основних засобів станом на 24.12.2019р., акт №1 оцінки вартості майна станом на 24.12.2019р., відомість №2 оцінки вартості МНМА станом на 24.12.2019р., звіт про незалежну оцінку майна.

Відповідно до попереднього розрахунку відповідача, вартість частки ОСОБА_1 станом на 24.12.2019р. складає 121490,22 грн.

За змістом відомості №1 оцінки вартості основних засобів станом на 24.12.2019р., всього вартість основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» склала: балансова вартість 36940 грн; фактичний (фізичний) знос 26744,09 грн; фактична (залишкова) вартість 10195,91 грн; ринкова вартість 14995,23 грн.

Згідно з актом №1 оцінки вартості майна станом на 24.12.2019р., вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» склала: балансова вартість 181028,34 грн; фактичний (фізичний) знос 129306,60 грн; фактична (залишкова) вартість 51721,74 грн; ринкова вартість 643909,23 грн.

У відповідності до відомості №2 оцінки вартості МНМА станом на 24.12.2019р., всього МНМА за даними бухгалтерського обліку 33627,08 грн, за даними комісії 10950 грн.

Як визначено у звіті від 21.01.2020р. про незалежну оцінку майна, що виконаний на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Перепелицею М.О., ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 31.12.2019р. становить 573200 грн без ПДВ: приміщення в будівлі (літ.А-4), площею 125,2 кв. м. 484900 грн; приміщення в будівлі (літ.Б-1), площею 13 кв. м. 37500 грн; приміщення в будівлі (літ.К-1), площею 40,2 кв. м. 50800 грн.

Згідно з висновком №039-19 експертного автотоварознавчого дослідження оцінки транспортного засобу від 28.12.2019р., ринкова вартість автомобіля ВАЗ 210740-111-30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 44764 грн.

В подальшому, 25.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з претензією №1 для досудового врегулювання спору та, керуючись ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вимагав: провести оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у відповідності до чинного законодавства України та надати йому засвідчену оцінювачем копію звіту про оцінку його частки, який міститиме, зокрема, докази особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция»; повідомити про дійсну (ринкову) вартість його частки (з урахуванням справедливої вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция») надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку; надати засвідчені оцінювачем копії його кваліфікаційного свідоцтва/сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, довідки з Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та договору щодо проведення незалежної оцінки його частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция».

Листом №4 від 10.03.2020р. відповідач направив ОСОБА_1 розрахунок вартості його частки в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» з урахуванням результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019 рік станом на 24.12.2019р., а також копії документів для його підтвердження.

Згідно з розрахунком відповідача вартість частки ОСОБА_1 станом на 24.12.2019р. складала 103414,62 грн.

Відповідно до фінансової звітності мікропідприємства від 31.12.2019р. (форма №1-мс) баланс на 31.12.2019р. складає: необоротні активи (всього на кінець звітного періоду) 43,90 тис. грн; оборотні активи (всього на кінець звітного періоду) 33,90 тис. грн; власний капітал (-51,9 тис. грн), поточні зобов`язання 129,70 тис. грн.

Листом №9 від 31.03.2020р. відповідач надав відповідь на вимогу №1 про досудове врегулювання спору та повідомив, що на виконання вимог закону товариство надало ОСОБА_1 експертні висновки щодо вартості основних фондів, які були зроблені ліцензованими експертами.

13.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, у відповідності до якої повідомив, що не згодний з наданою оцінкою майна товариства та вартістю частки, оскільки відповідач повинен зробити експертні висновки вартості не лише основних фондів, а всього майна підприємства (ст.139 Господарського кодексу України). У п.4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз`яснено, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати учаснику, який вийшов з товариства, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення і т.п. Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не передбачено залежність оцінки майна та визначення вартості частки учасника, який вийшов від результатів фінансово-господарської діяльності товариства, або чогось іншого. Для проведення незалежної експертної оцінки, заявник вимагав забезпечити безперешкодний доступ до всього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», 21.10.2020р. починаючи з 10:00 год., а також відповідно до п.11 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» забезпечити доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки.

Відповіддю №16 від 19.10.2020р. на вищезазначену заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» повідомило позивача, що задоволення заяви є неможливим. Підприємство працює у карантинному режимі і працівники перебувають у приміщеннях тільки у разі наявності невідкладної роботи. На найближчі два тижні ніякі роботи не заплановані і відповідно надати доступ в приміщення немає можливості.

У заяві б/н від 10.11.2020р. позивач повідомив відповідача, що 21.10.2020р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України була проведена незалежна експертна оцінка щодо визначення ринкової вартості нежитлових приміщень за адресою: м.Слов`янськ, вул.Свободи, 12, станом на грудень 2019 року. Окрім того, вимагав забезпечити безперешкодний доступ до всього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», призначити день, повідомити дату, оскільки у грудні 2020 року спливає термін зобов`язання по виплаті часток.

Позивачем до матеріалів справи додано висновок експерта №7291 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта, складений 04.11.2020р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, згідно з яким ринкова вартість станом на грудень 2019 року, вбудованих нежитлових приміщень (офісні) (№76, №77, №78, №79, №80, частка сходової клітки, частка коридору ХХІІІ, частка тамбуру ХХІІ, частка коридору ХХІ, частка коридору Х) загальною площею 125,2 кв. м, які розташовані на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку (літ.А-4) за адресою: АДРЕСА_2 , могла становити 955857 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (приміщення №1, №2 - склад) загальною площею 13,0 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.Б-1) за адресою: АДРЕСА_2 , могла становити: 59949 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (склад) загальною площею 40,2 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.К-1) за адресою: АДРЕСА_2 могла становити: 169144 грн без ПДВ.

Листом №19 від 20.11.2020р., у відповідь на заяву б/н від 10.11.2020р. щодо забезпечення безперешкодного доступу до майна та бухгалтерських документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» та незалежної експертизи нерухомого майна, відповідач повідомив, що не перешкоджає у доступі, але повідомляє, що з метою захисту працівників від інфікування гострою респіраторною хворобою Covid-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, переведено деяких працівників на відділену роботу, у тому числі і бухгалтера, відповідно в приміщенні підприємства відсутні будь-які бухгалтерські документи. Зобов`язати бухгалтера надати доступ до її житлового приміщення, у якому знаходяться документи та комп`ютер, в якому зберігається звітність, відповідач не може. Щодо наданої копії висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, звертає увагу, що експерт у своєму висновку не вказав ринкової вартості нерухомого майна, а за допомогою розрахунків та припущень визначив можливу вартість майна.

14.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про негайну виплату частки, вимагав невідкладно, у будь-якому випадку, не пізніше 20.01.2021р., виплатити йому вартість його частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция».

Вказана заява отримана відповідачем 19.01.2021р., про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів виконання відповідачем вимоги позивача про виплату йому частки матеріали справи не містять, відповідачем цей факт не спростовано.

02.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» (дарувальник) та ОСОБА_9 (обдаровуваний) укладений договір дарування 1/5 частки нежитлових будівель, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар 1/5 частку у праві власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

24.02.2021р. Відділом поліції №4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження №12021052510000186 за повідомленням від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що 02.12.2020р. ОСОБА_9 , будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизенфекция», діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнив майно очолюваної ним юридичної особи, а саме: 1/5 частини приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , здійснивши його перереєстрацію у приватну власність.

У зв`язку з несплатою вартості частки позивача у статутному капіталі товариства, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» про стягнення вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у розмірі 223528,23 грн та 3% річних за несвоєчасну виплату вартості частки у статутному капіталі у розмірі 1230,94 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 1 ст.80 Господарського кодексу України передбачено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ч.1 ст.100 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

У відповідності до п.п.1, 2, підпункту «г» п.3 ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Виходячи з приписів ч.ч.6-11 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

З огляду на положення наведених правових норм учасник товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», розмір частки позивача у статутному капіталі складав 18,8676%.

Згідно з п.п.11.2, 11.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» учасник, який виходить із товариств, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника, а також порядок і строки її виплати встановлюються цим статутом і законом. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і у строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» зобов`язано здійснити виплату вартості частини майна учасника, який вийшов з товариства, після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

Як встановлено судом, 23.12.2019р. ОСОБА_1 складено заяву, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» та державному реєстратору про свій вихід зі складу учасників цього товариства.

Відповідні документи подані цього ж дня державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Відтак, позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекція», у зв`язку із виходом зі складу товариства, мав право на виплату вартості його частки у статутному капіталі товариства.

Як зазначалось вище, вартість частки учасника, згідно з ч.8 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Згідно зі ст.66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом ст.139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018р. у справі №925/1165/14.

Позивач в обґрунтування позовних вимог для визначення вартості його частки у статутному капіталі товариства надав, зокрема, висновок експерта №7291 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта, складеного 04.11.2020р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, згідно з яким ринкова вартість станом на грудень 2019 року, вбудованих нежитлових приміщень (офісні) (№76, №77, №78, №79, №80, частка сходової клітки, частка коридору ХХІІІ, частка тамбуру ХХІІ, частка коридору ХХІ, частка коридору Х) загальною площею 125,2 кв. м, які розташовані на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку (літ.А-4) за адресою: АДРЕСА_2 , могла становити 955857 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (приміщення №1, №2 - склад) загальною площею 13 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.Б-1) за адресою: АДРЕСА_2 , могла становити: 59949 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (склад) загальною площею 40,2 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.К-1) за адресою: АДРЕСА_2 могла становити: 169144 грн без ПДВ.

В свою чергу, на підтвердження вартості нерухомого майна, відповідачем наданий звіт від 21.01.2020р. про незалежну оцінку майна, а саме частки нежитлових будівель, що складаються з нежитлових приміщень, виконаний на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Перепелицею М.О. Відповідно до цього звіту ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 31.12.2019р. становить 573200 грн без ПДВ: приміщення в будівлі (літ.А-14), площею 125,2 кв. м 484900 грн; приміщення в будівлі (літ.Б-1), площею 13 кв. м 37500 грн; приміщення в будівлі (літ.К-1), площею 40,2 кв. м 50800 грн.

Виходячи з наявності спору між сторонами щодо вартості майна, з метою визначення вартості частки позивача, що підлягає виплаті у зв`язку з виходом ОСОБА_1 з товариства, суд ухвалою від 23.06.2021р. призначив судову експертизу у справі №905/407/21. На вирішення судових експертів були поставлені наступні питання: Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», м.Слов`янськ (код ЄДРПОУ 25330313) станом на 23.12.2019р. Який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», що пропорційна розміру частки 18,8676% у статутному (складеному) капіталі товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв`язку з виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» (код ЄДРПОУ 25330313) станом на 23.12.2019р. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача та відповідача в рівних частинах.

Однак, Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуті матеріали справи №905/407/21 без проведення експертизи у зв`язку з несплатою сторонами рахунків за проведення судової експертизи.

Оскільки судова експертиза з визначення розміру частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», що пропорційна розміру частки 18,8676% у статутному (складеному) капіталі товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв`язку з виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», не була проведена, суд самостійно здійснює розрахунок вартості частини майна позивача, що підлягає виплаті.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За змістом ст.98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст.104 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно звіту від 21.01.2020р. про незалежну оцінку майна, що виконаний на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Перепелицею М.О., суд зазначає наступне.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Стаття 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

За приписами ч.1 ст.18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Фізична особа-підприємець Перепелиця Максим Олександрович володіє сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності за №1040/17, виданим Фондом державного майна України від 27.10.2017р., який надає йому право здійснювати оцінку нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них.

Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єкт оціночної діяльності має право залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб`єктів підприємницької діяльності.

В абз.1 частини «Відповідальність», п.9 частини «Обмежувальні умови і зроблені припущення» звіту зазначено, що виконавець і замовник признають, що послуги були надані згідно з професійними стандартами і для виконання оцінки були задіяні відповідні спеціалісти; звіт про оцінку містить професійну думку фахівців виконавця щодо ринкової вартості майна.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності у залучених до участі у проведенні оцінки фахівців (спеціалістів) кваліфікації з оцінки нерухомого майна, що викликає сумнів у правильності оцінки.

Згідно з ч.1 ст.7 та ч.1 ст.10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Як визначено у ст.11 вказаного закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

У звіті про незалежну оцінку майна від 21.01.2020р. зазначено, що ні замовник, ні виконавець не можуть використовувати звіт інакше, ніж як це передбачено договором на оцінку, однак відповідного договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки до матеріалів справи не надано.

Частинами 1, 2, 4 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (в редакції закону станом на дату проведення оцінки) закріплено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п.54 Національного стандарту №1).

Однак, фахівці виконавця не виконували спеціальної юридичної та технічної експертизи. Всі дані про фізичні характеристики (геометричних характеристик, матеріалів) об`єкта оцінки отримані на підставі даних замовника (технічний паспорт, договір оренди, кошторисна документація, аудиторський висновок) та особистого натурного огляду (п.2 частини «Обмежувальні умови і зроблені припущення» звіту).

Вихідних дані - документи, в яких міститься характеристика об`єкта оцінки (частина 2.2 «Основні визначення. Термінологія» звіту).

Проте, у розглядуваному звіті не зазначено опису (з визначенням дати, номеру, видавника) використаних вихідних даних.

Одночасно, позивачем на підтвердження ринкової вартості нерухомого майна, наданий висновок експерта №7291 від 04.11.2020р. за результатом проведення будівельно-технічного дослідження експерта.

Дослідження проведено судовим експертом Жуковим Віктором Івановичем, який займає посаду судового експерта лабораторії інженерно-технічних досліджень Донецького науково-дослідному інституту судових експертиз та має вищу будівельно-технічну освіту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», кваліфікація «Інженер-будівельник», кваліфікацію судового експерта 3-го класу, з правом проведення експертиз за спеціальностями: 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів і споруд», свідоцтво ДНДІСЕ МЮ України про присвоєння кваліфікації судового експерта №09/16 від 21.01.2016р., стаж експертної роботи з 1997 року, строк дії до 21.01.2021р.

Згідно з висновком судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України.

Огляд об`єктів дослідження проведено 21.10.2020р.

У висновку встановлено, що ринкова вартість станом на грудень 2019 року, вбудованих нежитлових приміщень (офісні) (№76, №77, №78, №79, №80, частка сходової клітки, частка коридору ХХІІІ, частка тамбуру ХХІІ, частка коридору ХХІ, частка коридору Х) загальною площею 125,2 кв. м, які розташовані на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку (літ.А-4) за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Сводоби, 12, могла становити 955857 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (приміщення №1, №2 - склад) загальною площею 13 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.Б-1) за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Свободи, 12, могла становити: 59949 грн без ПДВ. Ринкова вартість станом на грудень 2019 року вбудованих нежитлових приміщень (склад) загальною площею 40,2 кв. м, які розташовано в одноповерховому будинку (літ.К-1) за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Свободи, 12 могла становити: 169144 грн без ПДВ.

Відповідач у відзиві зазначив, що у висновку №7291 від 04.11.2020р. судовим експертом зроблені припущення про можливу вартість майна, а не проведена її оцінка з визначенням ринкової вартості, експертом не було оглянуто приміщення, у 2020 році відповідачем виготовлений новий технічний паспорт, технічний паспорт 1996 року, що був досліджений судовим експертом, є не чинним та не відображає дійсного стану майна.

У висновку №7291 від 04.11.2020р. вказано, що визначення ринкової вартості об`єктів оцінки на грудень 2019 року носить ретроспективний характер, тобто оцінювання проводилось на дату, яка є віддаленою в минуле від дати проведення оцінки.

У пункті 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, визначені поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим стандартом, зокрема: дата оцінки дата (число, місяць та рік) на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість; вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Таким чином, вжите у висновку №7291 від 04.11.2020р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта словосполучення «могла становити» для визначення ринкової вартості нежитлового приміщення, відповідає поняттю ринкової вартості встановленому в Національному стандарті №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та дає відповідь на поставлене замовником питання.

Оскільки до матеріалів справи не надано доказів того, що станом на грудень 2019 року був чинний інший технічний паспорт, ніж зазначений судовим експертом (технічний паспорт 1996 року), суду не доведено факт використання судовим експертом недостовірних вихідних даних.

Також судом враховано, що у висновку експерта №7291 від 04.11.2020р. зазначено, що судовим експертом був проведений огляд об`єктів дослідження.

Поряд з цим, позивач у своїх поясненнях просив суд застосувати положення ч.4 ст.102 Господарського процесуального кодексу України та визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, а саме, визнати встановленим фактом вартість належного відповідачу на момент виходу учасника з товариства нерухомого майна у розмірі 1184950 грн.

Згідно з ч.4 ст.102 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 23.06.2021р. призначено судову експертизу у справі №905/407/21, а також витребувано у відповідача документи, необхідні для її проведення, оплату за проведення експертизи покладено на сторони у рівних частинах.

Ухвалою суду від 04.08.2021р. задоволено клопотання №3863 від 20.07.2021р. Донецького відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України в частині надання для ознайомлення переліку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у м.Слов`янськ станом на 23.12.2019р. та технічної документації на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у м.Слов`янськ, витребувано у відповідача відповідні документи.

01.09.2021р. від відповідача надійшли пояснення б/н від 31.08.2021р. на ухвалу суду від 23.06.2021р. про призначення у справі судової експертизи, за змістом яких, зокрема, відповідач повідомляв суд про фінансову неможливість оплатити призначену судом експертизу.

Тобто, ще до отримання рахунку на оплату судової експертизи відповідач відмовився від оплати її вартості, а також не надав витребувані судом документи у повному обсязі, що свідчить про ухилення відповідача від проведення експертизи.

Водночас, позивач не здійснив оплату вартості експертизи, зокрема, у зв`язку з відмовою відповідача від її оплати, оскільки судова експертиза може бути проведена тільки після повної оплати вартості експертизи.

Таким чином, судова експертиза не була проведена саме з вини відповідача.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав у розумінні ч.4 ст.102 Господарського процесуального кодексу України для спростування доводів відповідача, зазначених ним у відзиві на позовну заяву щодо визначення вартості нерухомого майна на підставі звіту від 21.01.2020р. про незалежну оцінку майна, що виконаний на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», а не висновку експерта №7291 від 04.11.2020р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта.

Оцінюючи висновок експерта №7291 від 04.11.2020р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 Кримінального кодексу України.

Водночас, згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.ст.76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», є більш вірогідними, ніж докази, які надав в матеріали справи відповідач.

На підставі викладеного, а також враховуючи встановлені судом зауваження до звіту від 21.01.2020р. про незалежну оцінку майна, застосовуючи ч.4 ст.102 Господарського процесуального кодексу України, суд розраховує вартість частки позивача з урахуванням висновку експерта №7291 від 04.11.2020р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження експерта.

Згідно з розрахунком вартості частки ОСОБА_1 станом на 24.12.2019р., наданого відповідачем позивачу та наявного в матеріалах справи, балансова вартість необоротних активів становить 43928,76 грн, ринкова вартість необоротних активів становить 643909,23 грн; балансова вартість та ринкова вартість оборотних активів становить 33938,04 грн; балансова вартість та ринкова вартість пасивів 129740,37 грн. Вартість частки ОСОБА_1 складає 103414,62 грн.

Позивачем нарахована вартість частки наступним чином: нерухоме майно 1184950 грн (за висновком експертного дослідження); машини та обладнання 4777,20 грн (за визначеною відповідачем балансовою вартістю, зменшеною на 28%); автомобіль 44764 грн (за висновком авто-товарознавчого дослідження); інвентар 21819,60 грн (за визначеною відповідачем балансовою вартістю, зменшеною на 28%); малоцінні активи 24211,50 грн (за визначеною відповідачем балансовою вартістю, зменшеною на 28%); оборотні активи 33938,04 грн (за даними відповідача); пасиви 129740,37 грн (за даними відповідача). За розрахунком позивача вартість його частки, що підлягає виплаті складає 223528,23 грн.

Сторони не заперечують та визнають обґрунтованою вартість автомобіля згідно з висновком №039-19 експертного автотоварознавчого дослідження оцінки транспортного засобу від 28.12.2019р., згідно з яким ринкова вартість автомобіля ВАЗ 210740-111-30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 44764,00 грн.

Відповідно до фінансової звітності мікропідприємства від 31.12.2019р. (форма №1-мс) баланс на 31.12.2019р. складає: необоротні активи (всього на кінець звітного періоду) 43,90 тис. грн; оборотні активи (всього на кінець звітного періоду) 33,90 тис. грн; власний капітал (51,9 тис. грн), поточні зобов`язання -129,70 тис. грн.

Між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо визначеної відповідачем ринкової вартості оборотних активів в розмірі 33938,04 грн та пасивів в розмірі 129740,37 грн.

Позивач наполягає, що вартість машин, обладнання, інвентарю та малоцінних активів явно занижена відповідачем при оцінці вартості майна по відношенню до її реальної вартості, а відтак не може вважатися справедливою, вважає обґрунтованим розрахунок позивача з урахуванням зниження визначеної балансової вартості основних засобів та малоцінних активів (за аналогією з результатами оцінки вартості автомобіля) на 28%. Одночасно, належних доказів на підтвердження зазначених доводів суду не надано, враховуючи викладене суд застосовує при розрахунку дані ринкової вартості машин, обладнання, інвентарю, малоцінних активів відповідача.

Відповідно до вищенаведеного, ринкова вартість частки позивача, яка підлягає сплаті відповідачем, повинна здійснюватися за наступним розрахунком:

1184950 грн (ринкова вартість нерухомого майна) + 44764 грн (ринкова вартість автомобіля) + 1500 грн (машини та обладнання) + 13495,23 грн (інвентар) + 10950 грн (малоцінні активи) + 33938,04 грн (оборотні активи) 129740,37 грн (пасиви) = 1159856,90 грн (100% ринкової вартості).

18,8676% від 1159856,90 грн складає 218837,16 грн (ринкова вартість частки позивача, яка підлягає сплаті).

Виходячи з того, що відповідачем не доведено виконання ним обов`язку з виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу його зі складу засновників, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 218837,16 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1230,94 грн за період з 25.12.2020р. по 01.03.2021р.

Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга. Закон», господарський суд встановив, що 3% річних за період з 25.12.2020р. по 01.03.2021р. від суми заборгованості у розмірі 218837,16 грн становлять 1204,76 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция», такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом з цим, позивачем було заявлено клопотання про притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу за проявлену неповагу до суду.

Згідно зі ст.131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Статтею 132 цього кодексу передбачено види заходів процесуального примусу, а саме: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Відповідно до ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3)неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено застосування заходів процесуального примусу за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені ст.131 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку таких обставин та підстав не встановлено, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3371,39 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Що стосується 168,20 грн витрат за відправку позовної заяви з додатками на адресу відповідача, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи підтверджуючі документи про оплату поштових витрат, а саме копії фіскальних чеків, є підставою для їх відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського, 32, код ЄДРПОУ 25330313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) вартість частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезинфекция» у розмірі 218837,16 грн, 3% річних у розмірі 1204,76 грн, а також судовий збір в сумі 3300,63 грн та поштові витрати в сумі 168,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено 14.03.2024р.

Повний текст рішення складено 25.03.2024р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця