Рішення

від 13.03.2024 по справі 908/1311/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 Справа № 908/1311/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: 4360570@mail.gov.ua; юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД" (електронна пошта: невідома; вул. Молодіжна, буд. 15, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135; код ЄДРПОУ 41786363)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 2 013 653,59 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Якушев С.О. (в режимі відеоконференції) - довіреність №7756-К-Н-О від 07.09.2021;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

20.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД", ОСОБА_1 про стягнення 2 013 653,59 грн.

20.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1311/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні або деокупації Бердянської міської територіальної громади та надано позивачу в розумний строк - 10 днів для усунення вищевказаних недоліків після настання однієї з вказаних подій, що станеться раніше, шляхом направлення на адреси відповідачів - 1 та 2 копії позовної заяви з додатками та надання суду доказів такого направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі), або надання доказів на підтвердження перереєстрації відповідачів - 1 та 2 на підконтрольній Україні території Держави та виконання вимог п. 1 ч.1 ст. 164, ст. 172 ГПК України, а також шляхом направлення на адресу суду та відповідачів - 1 та 2 письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

Ухвалою суду від 18.10.2023 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

14.11.2023 та 20.11.2023 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшло повідомлення № 17304/0/2-23/3 від 08.11.2023 (вх. № 24435/08-08/23 від 14.11.2023, № 24746/08-08/23 від 20.11.2023), в якому зазначено що станом на 07.11.2023 в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1311/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/274/23 та підготовче засідання призначено на 13.12.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 13.12.2023 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 15.01.2024 на 11 год. 00хв., з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.02.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 14.02.2024, враховуючи перебування судді на лікарняному у зв`язку з чим судове засідання 12.02.2024 об 11 год. 30 хв. не відбулось, то судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.02.2024 о 15 год. 00 хв. з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою від 20.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 13.03.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 27.02.2024 клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 13.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.03.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством "ЛІДЕРЛЕНД" укладено кредитний договір №41786363-КД-1 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 791 824,99 грн. із терміном повернення 01.11.2026. Також між сторонами укладено Додаткову угоду до вказаного договору, у якій сторони визначили розмір процентів від суми неповерненого в строк кредиту у відповідності до ст. 625 ЦК України, а саме в розмірі 5%. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №41786363-ДП-1/1. Однак, відповідач - 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платіж, які передбачені Графіком платежів, у зв`язку з чим у відповідача - 1 виник борг перед Банком станом на 27.02.2023 становить 2013653,59 грн., з яких заборгованість за тілом кредит в сумі 1791824,99 грн. та за процентами в сумі 221828,60 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 625, 1048 - 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів загальну заборгованість в сумі 2 013 653,59 грн.,

Представники відповідачів - 1 та 2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення телефонограм від 25.04.2023 у справі №908/1311/23 та оприлюднення тексту відповідних ухвал суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників відповідачів - 1 та 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 13.03.2024 письмових відзивів на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД" (код ЄДРПОУ 41786363) відсутній електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Згідно роздруківки з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД" (код ЄДРПОУ 41786363) є вул. Молодіжна, буд. 15, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135.

Згідно з п. 4 Роздліу II «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Бердянського району Запорізької області з 28.02.2022 перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, тексти ухвали суду від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі №908/1311/23 та ухвал суду від 13.12.2023, 15.01.2024, 20.02.2024 розміщено на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками з сайту, які містяться в матеріалах справи.

Отже, відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонований ухвалою суду від 20.11.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідачі на адресу суду не надіслали, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Наявні матеріали справи дозволяють суду вирішити спір по-суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) та Приватним підприємством "ЛІДЕРЛЕНД" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 41786363-КД-1 відповідно до умов якого ліміт цього договору становить: 1 837 217,92 грн., у тому числі на наступні цілі:

-У розмірі 1 791 825,00 грн., придбання основних засобів;

-У розмірі 45 392,92 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. (п. А.2.).

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

30.11.2021 між Банком та ПП "ЛІДЕРЛЕНД" укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 14.31% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2. 1. цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором Позичальнику було відкрито рахунок 29097020207863 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Додатком до Додаткової угоди №1 є Графік здійснення Позичальником платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ "Приватбанк" (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) 30.11.2021 укладено Договір поруки № 47186363-ДП-1/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, предметом договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ПП «ЛІДЕРЛЕНД», місцезнаходження якого: вул. Молодіжна, буд. 15, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135; код ЄДРПОУ 41786363 (далі - Боржник) зобов`язань за Кредитним договором №41786363-КД-1 від 30.11.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 837 217,92 грн.

Згідно з п. 1.2. договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи плату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Оцінюючи правовідносини сторін суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 41786363-КД-1 від 30.11.2021, Додаткову угоду № 1 від 30.11.2021 до кредитного договору, Додаток № 1 до Додаткової угоди №1, Договір поруки №41786363-ДП-1/1, Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

В матеріалах справи міститься клопотання позивача від 04.12.2023 про долучено оригінали електронних доказів, які останній просить суд долучити до матеріалів справи як оригінали електронних доказів, бо ці документи підписані сторонами (наявні у всіх сторін правочинів) за допомогою накладання кваліфікованих електронних підписів (далі - КЕП) та електронними печатками:

1) кредитний договір № 41786363-КД-1 від 30.11.2021 р., який підписаний КЕП та е-печаткою 01.12.2021 р. директором Приватного підприємства «ЛІДЕРЛЕНД» Яковчук В.І. та уповноваженою особою АТ КБ „ПРИВАТБАНК";

2) Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 41786363-КД-1 від 30.11.2021 р., яка підписана КЕП та е-печаткою 01.12.2021 р. Директором Приватного підприємства «ЛІДЕРЛЕНД» Яковчук В.І. та уповноваженою особою АТ КБ „ПРИВАТБАНК";

3) договір поруки № 41786363-ДП-1/1 від 30.11.2021 р., який підписаний КЕП та е-печаткою 01.12.2021 р. саме як фізичною особою - ОСОБА_1 та уповноваженою особою АТ КБ „ПРИВАТБАНК", а також ОСОБА_2 , але не як стороною за правочином, а як дружиною Відповідача-2 для обізнаності та надання згоди щодо укладання цієї угоди.

Отже, вищевказані документи мають правовий статус електронних документів, оскільки підписані сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів (скорочено - КЕП) та електронних печаток.

До позовної заяви позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України „Про електронні довірчі послуги" файли - протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів (за цим Законом „перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними").

Відповідачами не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Договору поруки та Додатків до них шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надано.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу.

Таким чином суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 41786363-КД-1 від 30.11.2021, Додаткова угода № 1 від 30.11.2021 до кредитного договору, Додаток № 1 до Додаткової угоди №1, Договір поруки №41786363-ДП-1/1, укладені між сторонами в електронній формі шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів, що підтверджується відповідними Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до кожного документу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пункт 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 01.12.2021 на виконання умов Кредитного договору № 41786363-КД-1 від 30.11.2021 перерахував на поточний рахунок відповідача - 1 кредитні кошти у розмірі 1 791 825,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку та Меморіальним ордером №135102605 від 01.12.2021.

Однак, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

Станом на 27.02.2023 сума заборгованості Позичальника (відповідача - 1) перед Банком за Кредитним договором №41786363-КД-1 від 30.11.2021 становить 2 013 653,59 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 791 824,99 грн. та заборгованості за процентами в сумі 221 828,60 грн., що підтверджується виписками по рахунку НОМЕР_2 , виписками по рахунку НОМЕР_3 а розрахунком заборгованості.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Таким чином, у Відповідачів виникло солідарне зобов`язання щодо оплати заборгованості за простроченим кредитом та простроченими процентами.

Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання (дострокове виконання основного зобов`язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред`явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України).

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.0.2019 у справі № 521/21255/13-ц.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 1 791 824,99 грн. станом на час прийняття цього рішення у справі відповідачами не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 791 824,99 грн. підлягає задоволенню.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 від 30.11.2021, у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 від 30.11.2021, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачу банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди № 1 від 30.11.2021 визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Позивачем Відповідачу-1 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість у сумі 221 828,60 грн.

Відповідачами не надано суду контррозрахунку вказаної суми, як і доводів на спростування позовних вимог в цій частині.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок процентів судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено вірно.

Отже, Відповідачі не надали суду доказів сплати простроченої заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову та контррозрахунку спірної суми.

Таким чином, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за процентами у сумі 221 828,60 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також суд виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД" (вул. Молодіжна, буд. 15, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135; код ЄДРПОУ 41786363) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором №41786363-КД1 від 30.11.2021 за тілом кредиту в сумі 1 791 824 (один мільйон сімсот дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 99 коп. та за процентами в сумі 221 828 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 60 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ЛІДЕРЛЕНД" (вул. Молодіжна, буд. 15, с.Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135; код ЄДРПОУ 41786363) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 15 102 (п`ятнадцять тисяч сто дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 15 102 (п`ятнадцять тисяч сто дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.