Рішення

від 07.03.2024 по справі 908/3779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 908/3779/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс», 49005, м. Дніпро, вул. Гусенка, буд 17, офіс. 138

до відповідача Фермерського господарства «Сузір`я», 70130, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Київське, вул. Київська, буд. 1

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

21.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» до відповідача Фермерського господарства «Сузір`я» про стягнення заборгованість за договором перевезення вантажу № 07/12-23ПТ-1 від 07.12.2023 в розмірі 90 000,00 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 60 000,00 грн, штраф за несвоєчасну оплату за надані послуги у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 справу № 908/3779/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3779/23. Присвоєно справі номер провадження 15/292/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 02.02.2024 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 16.02.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 04.03.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали суду від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі № 908/3779/23 відповідач отримав 25.01.2024.

Підставою для звернення з позовом до суду стало порушення відповідачем умов договору перевезення вантажу № 07/12-23ПТ-1 від 07.12.2023 щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу в розмірі 60 000,00 грн. У в`язку з порушенням строків оплати позивач просить також стягнути з відповідача штраф в розмірі 50% від загальної суми заборгованості в сумі 30 000,00 грн.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив відповідача. З підстав, викладених у відзиві, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що оплатив вартість наданих послуг в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 303 від 27.12.2023. Щодо стягнення штрафу вказує, що оскільки договір, на який посилається позивач, не набув юридичної сили, а залишився проєктом, вважає вимоги про стягнення штрафу в розмірі 50% від суми боргу безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

28.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії квитанції про направлення листа з описом вкладення за трекномером 4904412964927, витягу з офіційного сайту «Укрпошта», що підтверджує відмову відповідача від отримання оригіналів документів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

07.12.2023 між ТОВ «Профіт Транс» (Перевізник, позивач у справі) та ФГ «Сузір`я» (Замовник, відповідач у справі) укладено договір перевезення вантажу № 07/12-23ПТ-1 (далі - Договір), яким регулюються взаємовідносини, що виникають між замовником та перевізником під час здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (п. 1.1.).

Згідно з п. 1.2. договору перевізник бере на себе зобов`язання отримувати ввірений йому для перевезення вантаж транспортним засобом, доставляти його до пункту призначення і видавати уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Відповідно до п. 1.3 договору дані, необхідні для надання послуг (реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача, характеристики вантажу, адреси пунктів завантаження та призначення, розмір плати за перевезення і строк доставляння вантажу, тощо), вказуються у заявках (заявка), що є невід`ємними частинами даного договору.

У пункті 1.4 договору сторони домовились, що перевезення вантажу може здійснюватись без письмової заявки, передбаченої п. 1.3 договору, в такому випадку листи, що містять інформацію про пункт завантаження та розвантаження, найменування вантажу надіслані замовником на електронну адресу перевізника onednepr@gmail.com або на телефонний номер представника перевізника в довільній формі, за умови отримання відповіді від перевізника про згоду на перевезення, вважається заявкою.

07.12.2023 сторонами оформлено заявку № 0712 до договору № 07/12-23ПТ-1 від 07.12.2022 (заявка).

За умовами заявки, перевізник зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити перевезення сівалки за маршрутом с. Чернин, Київська область - с. Київське Запорізької області.

Вартість перевезення визначена в розмірі 60 000,00 грн зі строком оплати до вивантаження. Дата завантаження - 08.12.2023. Дата вивантаження - 09.12.2023.

Відповідно до п. 4.6 договору первинним документом, що підтверджує факт надання послуги є товарно-транспортна накладна з підписом вантажовідправника та вантажоотримувача та/або акт приймання-передачі наданих послуг з підписом замовника та Перевізника в оригіналі або надіслані скан-копії на електронну адресу перевізника.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному об`ємі та здійснив перевезення, про що свідчить копія товарно-транспортної накладної № 0810 від 08.12.2023 та погоджений сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000293 від 10.12.2023.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок замовником перевізнику здійснюється на підставі скан-копій рахунків, наданих перевізником електронним зв`язком до вивантаження вантажу, якщо інше не вказано заявці. По факту виконаних робіт складаються Акти приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, якщо інше не зазначено в заявці.

Позивачем було виставлено та направлено на електронну адресу відповідача скан-копію рахунку № СФ-0000144 від 07.12.2023 на суму 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3.8 договору замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість наданих транспортних послуг в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 7.4 договору сторони дійшли згоди, що у разі не оплати замовником суми цього договору в погоджені сторонами терміни, замовник сплачує перевізнику штраф в розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

Позивач направив на електронну пошту відповідача претензію вих. № 2023-12-17 від 20.12.2023 та просив сплати суму заборгованості.

Відповідач борг не сплатив.

Отже, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажу не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати послуг перевезення вантажу стала підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 60 000,00 грн та штрафу в розмірі 50% від загальної суми заборгованості в сумі 30 000,00 грн.

На час звернення позивача до суду (21.12.2023) заборгованість за надані послуги перевезення вантажу становила 60 000,00 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 Цивільним кодексом України (ЦК України).

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Між сторонами укладено договір перевезення вантажу, за умовами якого позивач зобов`язався за відповідну плату надавати послуги з перевезення вантажу.

Згідно із Заявкою позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу - сівалки, 3 тони, за маршрутом с. Чернин, Київська область - с. Київське Запорізької області.

За приписами ч. 1ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість перевезення визначена у Заявці в розмірі 60 000,00 грн зі строком оплати до вивантаження.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок відповідачем позивачу здійснюється на підставі скан-копій рахунків, наданих позивачем електронним зв`язком до вивантаження вантажу, якщо інше не вказано заявці. По факту виконаних робіт складаються Акти приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, якщо інше не зазначено в заявці.

Частиною другою статті 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами заявки дата завантаження - 08.12.2023, дата вивантаження - 09.12.2023.

Відповідно до п. 4.6 договору первинним документом, що підтверджує факт надання послуги є товарно-транспортна накладна з підписом вантажовідправника та вантажоотримувача та/або акт приймання-передачі наданих послуг з підписом замовника та перевізника в оригіналі або надіслані скан-копії на електронну адресу перевізника.

Судом встановлено та підтверджується матеріали справи, що позивачем надано послуги з перевезення вантажу (сівалки), про що свідчить копія товарно-транспортної накладної № 0810 від 08.12.2023 та погоджений сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000293 від 10.12.2023.

Позивачем було виставлено та направлено на електронну адресу відповідача скан-копію рахунку № СФ-0000144 від 07.12.2023 на суму 60 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 7.4 договору сторони дійшли згоди, що у разі не оплати замовником суми цього договору в погоджені сторонами терміни, замовник сплачує перевізнику штраф в розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо послуг з перевезення вантажу, у свою чергу відповідач ці послуги у визначені договором строки не оплатив, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 60 000,00 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати за послуги перевезення вантажу стала підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 60 000,00 грн та штрафу в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На час звернення позивача до суду заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу становила 60 000,00 грн.

Разом з відзивом відповідач надав докази сплати боргу, а саме платіжну інструкцію № 303 від 27.12.2023 про оплату послуг перевезення вантажу згідно з рахунком № 144 від 07.12.2023 в розмірі 60 000,00 грн.

З урахуванням наданих доказів, під час розгляду справи по суті судом установлено, що на час прийняття рішення у справі, у відповідача відсутня заборгованість, яка була заявлена позивачем до стягнення - 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи надання доказів сплати відповідачем коштів, заявлених до стягнення, провадження у справі необхідно закрити.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе закрити провадження у справі за відсутності предмета спору в частині стягнення 60 000,00 грн боргу за перевезення вантажу.

Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 50% від загальної суми заборгованості в розмірі 30 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.4 договору сторони обумовили, що у разі не оплати відповідачем суми цього договору в погоджені сторонами терміни, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

За умовами п. 4.2. договору та заявки вартість послуг в розмірі 60 000,00 грн сплачується до вивантаження вантажу.

Згідно із заявкою датою вивантаження встановлено 09.12.2023.

Водночас акт здачі-приймання наданих послуг (у даному випадку перевезення вантажу) підписаний сторонами 10.12.2023.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 № 914/1888/19, від 26.01.2021 № 916/880/20, від 23.01.2021 № 921/580/19.

Суд зауважує, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, сплату відповідачем суми боргу, незначний строк прострочення оплати, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд прийшов до висновку про зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України заявленого до стягнення штрафу до 15 000,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу, суд виходить з того, що:

- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- відповідне зменшення штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не повинен перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

За таких обставин, суд вважає, що наявні правових підстав для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 15 000,00 грн штрафу.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування штрафу, оскільки договір, на який посилається позивач, не набув юридичної сили, а залишився проєктом, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією договору перевезення вантажу №07/12-23ПТ-1 від 07.12.2023 з підписами та печатками сторін, та фактичним виконанням умов договору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору повністю (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Позивачем у позові наведено попередній розрахунок судових витрат, у т.ч. витрати на листування - 80,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До матеріалів справи не надано доказів понесення витрат на листування в розмірі 80,00 грн. Натомість надано докази проведення листування на електронну адресу відповідача.

За відсутності доказів понесення вказаних витрат, їх розподіл судом не здійснювався.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Сузір`я» (70130, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Київське, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 23796450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» (49005, м. Дніпро, вул. Гусенка, буд 17, офіс. 138; ідентифікаційний код юридичної особи 40914188) штраф у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення 15 000,00 грн штрафу відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Сузір`я» (70130, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Київське, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 23796450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» (49005, м. Дніпро, вул. Гусенка, буд 17, офіс. 138; ідентифікаційний код юридичної особи 40914188) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 60 000,00 грн боргу за послуги з перевезення вантажу за відсутності предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.04.2024.

Суддя І. С. Горохов