Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/9626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/9626/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

про стягнення 367730,30 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про стягнення за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про відступлення права вимоги від 05.02.2021 № 50А491-444-21 пені в сумі 35201,67 грн., трьох процентів річних у сумі 45756,64 грн., інфляційних втрат у сумі 286771,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Також навів заперечення проти розрахунку інфляційних втрат за лютий 2021 року.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 між позивачем (первісний кредитор) та відповідачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 50А491-444-21, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання азот» (надалі - боржник) за Договором купівлі-продажу природного газу № СТ-19/837 від 31.08.2018 (надалі - основний договір).

Відповідно до пункту 1.2 договору право вимоги, що передається за цим договором, належне первісному кредитору па підставі договору про відступлення права вимоги № 50А491-3499-19 від 27.03.2019, договору про відступлення права вимоги № СТ-37/2011 від 12.03.2019 та підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 23.07.2019 у справі № 913/238/19.

Сума заборгованості боржника, право вимоги якої передається за цим договором, за основним договором станом на день підписання цього договору становить 105 000 000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області під 23.07.2019 у справі № 913/238/19 - 105 000 000,00 грн., крім того витрати на судовий збір у сумі 672 350,00 грн. (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 1.6 договору право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до нового кредитора з моменту укладення цього договору, Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по підношенню до Боржника та набуває відповідне право вимоги.

У пункті 2.1 договору передбачено, що за відступлене право вимоги за цим договором новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору у сумі 105 672 350 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточним рахунок первісного протягом 2 (двох) днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 2.2 договору погоджено, що за домовленістю між первісним кредитором та новим кредитором може встановлюватися інші форма, вид та/або порядок розрахунків за цим договором (в тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторін).

Із матеріалів справи слідує, що 17.05.2023 відповідач надав позивачу заяву № 00000063 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій вказав, що позивач має невиконане грошове зобов`язання перед відповідачем з оплати за природний газ за Договором постачання природного газу для власних потреб №12А167-1166-21 від 29.10.2021 у розмірі 5 068 644,46 грн. Одночасно, відповідач має перед позивачем зобов`язання з оплати за відступлення права вимоги зі сплати судового збору за Договором про відступлення права вимоги № 50А491-444-21 від 05.02.2021 у сумі 672 350,00 грн. Таким чином, відповідач указав, що заявляє про припинення своїх зобов`язань перед позивачем шляхом зарахування вказаних зустрічних однорідних вимог, а саме зобов`язання з оплати за відступлення права вимоги зі сплати судового збору за Договором про відступлення права вимоги № 50А491-444-21 від 05.02.2021 у сумі 672 350,00 грн. та зустрічне припинення зобов`язань позивача перед відповідачем з оплати за природний газ за Договором постачання природного газу для власних потреб №12А167-1166-21 від 29.10.2021 у розмірі 672 350,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач нарахував відповідачу на суму боргу 672 350,00 грн. пеню в сумі 35201,67 грн. за період з 08.02.2021 до 25.06.2021, а також за період з 08.02.2021 до 16.05.2023 три проценти річних у сумі 45756,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 286771,99 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з пункту 2.1 договору, строк оплати за відступлене право вимоги тривав протягом 2 (двох) днів з моменту підписання цього договору, тобто до 07.02.2021 включно.

Обставини щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема, за Договором про відступлення права вимоги № 50А491-444-21 від 05.02.2021 у сумі 672 350,00 грн., шляхом направлення відповідачем позивачу відповідної заяви від 17.05.2021 обома сторонами під час розгляду справи не заперечувалися.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.4 договору у випадку порушення строків оплати первісному кредитору суми, передбаченої п. 2.1 договору, за відступлене право вимоги первісний кредитор має право стягнути з нового кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Із розрахунку позивача слідує, що останнім нарахована пеня в сумі 35201,67 грн. на суму боргу 672 350,00 грн. за період з 08.02.2021 до 25.06.2021 року.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення пені в заявленому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відтак, оскільки розрахунок прострочення триває з 08.02.2021, то лютий 2021 року включається до індексації суми боргу.

За арифметичним перерахунком суду, нараховані на суму боргу 672 350,00 грн. за період із 08.02.2021 до 16.05.2023 три проценти річних у сумі 45756,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 286771,99 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення пені за період з 08.02.2021 до 25.06.2021 не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, прим. 33, 18-й поверх; ідентифікаційний код 38863790) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. Кониського, 5; ідентифікаційний код 20262860) 35201 (тридцять п`ять тисяч двісті одну) грн. 67 коп. пені, 45756 (сорок п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 64 коп. трьох процентів річних, 286771 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 99 коп. інфляційних втрат, а також 5515 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова