Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/17135/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024Справа № 910/17135/23

За первісним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"

про стягнення 520 096,80 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе"

про стягнення 137 891,96 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство "Високе" (далі - ПСП "Високе", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (далі - ТОВ "Агросем", відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 520 096,80 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору комісії № 20.06.22-234 від 20.06.2022 в частині своєчасної сплати грошових коштів, отриманих у зв`язку із продажем товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

У позові ПСП "Високе" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 471 319,69 грн. та 3 % річних у сумі 48 777,11 грн., що разом складає 520 096,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що розрахунок матеріальних втрат був здійснений позивачем невірно, без урахування п. 3.4 договору комісії. Крім того, вказав, що, оскільки позивач ухилявся від сплати відповідачу винагороди комісіонера, то було здійснено зарахування зустрічних вимог за договором комісії № 20.06.22-234 від 20.06.2022 та договором поставки № 20.6.22-234 від 20.06.2022.

Також у строк, визначений законом для подання відзиву, ТОВ "Агросем" подало зустрічну позовну заяву до ПСП "Високе", у якій просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 125 590,80 грн. та 3 % річних у сумі 12 301,16 грн., що разом становить 137 891,96 грн. за прострочення зобов`язання за договором комісії № 20.06.22-234 від 20.06.2022. Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ПСП "Високе" зобов`язань за договором комісії в частині своєчасної сплати позивачу комісійної винагороди за виконання доручення, у зв`язку з чим комітенту були нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та здійснено їх розгляд в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання.

04.01.2024 відповідач за зустрічним позовом (ПСП "Високе") надав суду відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив про відсутність у позивача підстав для нарахування матеріальних втрат, оскільки прострочення виконання зобов`язання сталось не з вини ПСП "Високе" та залежало від виконання ТОВ "Агросем" власного обов`язку зі сплати коштів, отриманих у зв`язку із продажем товару, оскільки вони перебували саме у комісіонера.

08.01.2024 від позивача за зустрічним позовом, а 30.01.2024 від позивача за первісним позовом надійшли відповідь на відзив - на зустрічну позовну заяву та первісну позовну заяву (відповідно), у яких сторони проти доводів один одного заперечили, вважали їх необґрунтованими.

12.03.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення, у яких останній виклав свої доводи по суті зустрічних позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 910/17135/23 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представники сторін за первісним та зустрічним позовами свої вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, відповідно, проти заявлених до них вимог - заперечили.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 02 квітня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2022 між ПСП "Високе" (комітент) та ТОВ "Агросем" (комісіонер) був укладений договір комісії № 20.06.22-234 (далі - договір комісії). Відповідно до умов цього договору комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за винагороду, від свого імені, укласти із третіми особами угоди/договори/контракти на реалізацію за межами території України, сільськогосподарської продукції (товар), що є власністю комітента (п. 1.1).

Передача товару може здійснюватись як разово, так і окремими партіями, на підставі актів приймання-передачі, які укладаються на кожну партію товару. Товар в жодному разі не переходить у власність комісіонера і до моменту його передачі покупцю, залишається власністю комітента (п. 1.3 договору).

Комітент зобов`язаний:

- передати комісіонеру товар для реалізації, відповідно до умов цього договору (п. 2.1.1 договору);

- сплатити комісіонеру винагороду, відповідно до умов цього договору та відшкодувати всі документально підтверджені витрати на транспортування та митне оформлення товару, а також витрати на повторну перевірку якості товару та витрати, пов`язані з простоєм та поверненням транспорту, які виникнуть у зв`язку з неналежною якістю товару (його партії) (п. 2.1.6 договору).

Комісіонер зобов`язаний:

- надати комітенту належним чином оформлений звіт комісіонера про виконання доручення та акт про надані послуги на суму винагороди комісіонера. Одночасно із звітом та актом про надані послуги, комітенту надаються ВМД (п. 2.2.5 договору);

- перерахувати на рахунок комітента грошові кошти, отримані у зв`язку із продажем товару (п. 2.2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за виконання доручення, комітент сплачує комісіонерові винагороду в розмірі, визначеному у додатках до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору комісійна винагорода, визначена у додатку до договору в іноземній валюті, сплачується в національній валюті України за офіційним курсом продажу іноземної валюти, встановленим Національним банком України (НБУ) на наступний робочий день від дня зарахування іноземної валюти на рахунок комісіонера.

Виплата комісійної винагороди та відшкодування комісіонеру всіх документально підтверджених витрат, в т.ч., але не виключно: витрат на транспортування, на митне оформлення товару, на повторну перевірку якості товару та витрат, пов`язаних з простоєм та поверненням транспорту, які виникнуть у зв`язку з неналежною якістю товару (його партії) здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок комісіонера не пізніше 5-ти робочих днів, з моменту затвердження комітентом звіту комісіонера та підписання акту наданих послуг (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору комісії визначено, що комісіонер не пізніше 5-ти робочих днів, з моменту затвердження комітентом звіту комісіонера та підписання акту наданих послуг, перераховує на рахунок комітента кошти, отримані від покупця за продаж товару комітенту. Кошти перезараховуються в національній валюті України, за офіційним курсом продажу іноземної валюти, встановленим НБУ, на наступний робочий день від дня зарахування валюти на рахунок комісіонера.

У пункті 3.6 договору сторони домовились, що за наявності взаємної заборгованості, за будь-якими іншими взаємними зобов`язаннями сторін, будь-які грошові розрахунки за цим договором можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформляється окремою угодою.

Комісіонер зобов`язаний надати комітентові звіт комісіонера протягом 5-ти календарних днів з моменту надходження від покупця повної оплати за товар (його партію). Звіт комісіонера та акт наданих послуг надаються у двох примірниках, підписаних зі сторони комісіонера. Комітент зобов`язаний підписати документи впродовж 3 робочих днів з дати їх отримання або в цей же строк надати мотивовану відмову. Якщо комітент не підписав звіт та акт або не відхилив їх з зауваженнями, послуги вважаються такими, що прийняті без зауважень на четвертий робочий день, з дати отримання документів (п. 3.7 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 6.1).

У додатку № 1 від 20.06.2022 до договору сторони погодили товар на реалізацію - кукурудзу 3-го класу, врожаю 2021, його кількість та вартість. Також було погоджено: умови оплати товару покупцями: до 30.09.2022 (п. 4); строк виконання доручення комісіонером: протягом 2 місяців з моменту отримання товару на комісію за актом приймання-передачі (п. 5); винагорода комісіонера становить: 1 євро з ПДВ за 1 тону проданого на експорт товару. Винагорода врахована у ціну товару, зазначену у цьому додатку (п. 6).

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору, відповідно до підписаного обома сторонами 31.08.2022 звіту комісіонера № 1, який одночасно є актом наданих послуг, комісіонер здійснив продаж товару (кукурудзи 3 класу, врожаю 2021 року) комітента на загальну суму 10 597 407,39 грн. (п. 5). У цьому звіті сторони погодили, що комісійна винагорода (плата) комісіонера згідно договору складає 47 952,07 грн. (п. 4), а витрати, понесені комісіонером (відповідно до рахунку № СФ-0001212 від 31.07.2022/акту наданих послуг № 109 від 31.07.2022) становлять 2 775 889,44 грн.

Отже, враховуючи п. 3.3, 3.4 договору комісії, до 07.09.2022 комісіонер має перерахувати на рахунок комітента грошові кошти, отримані у зв`язку з продажем товару у сумі 10 597 407,39 грн., а комітент має сплатити комісіонеру винагороду у сумі 47 952,07 грн. та відшкодувати всі документально підтверджені витрати на транспортування та митне оформлення товару в сумі 2 775 899,44 грн., що разом становить 2 823 851,51 грн.

Проте, сторони свої зобов`язання за договором комісії не виконали, та комісіонер кошти у сумі 10 597 407,39 грн. у зв`язку із продажем товару, які і комітент кошти комісійної винагороди та інші витрати у загальній сумі 2 823 851,51 грн., один одному не перерахували.

Також судом встановлено, що 20.06.2022 між ПСП "Високе" (покупець) та ТОВ "Агросем" (постачальник) був укладений договір поставки № 20.06.22-234 (далі - договір поставки). Відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується переди (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити її.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки погоджені сторонами найменування, асортимент, одиниця виміру та кількість товару, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору розрахунки між сторонами можуть проводитись в інших формах, окрім грошової, які не заборонені діючим законодавством України, у тому числі з використанням вексельної форми розрахунків або припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Специфікацією № 1 від 20.06.2022 до договору поставки сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість у сумі 6 964 878,96 грн., що станом на дату укладання цієї специфікації еквівалентно 232 550,21 дол. США.

Також у п. 2 даної специфікації погоджено, що коригування вартості застосовується лише у разі збільшення курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує позивач і з цим погодився відповідач, ПСП "Високе" (покупець) не виконало свого обов`язку перед ТОВ "Агросем", та поставлений постачальником товар на суму 8 486 033,84 грн., що за курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України склало 229 760,25 дол. США, не оплатило.

31.10.2022, враховуючи наявність зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли у сторін на підставі договору поставки № 20.06.22-234 від 20.06.2022 та специфікації № 1 від 20.06.2022, а також договору комісії № 20.06.22-234 від 20.06.2022 та звіту комісіонера від 31.08.2022, відповідач (із цим погодився позивач) здійснив зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ "Агросем" та ПСП "Високе" на суму 10 597 407,39 грн. (заява № ОЛ-31.10.2022/741 від 31.10.2022).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Умови припинення господарських зобов`язань визначено статтею 202 ГК України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави припинення зобов`язань також передбачено у статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до ст. 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 910/21652/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/21648/17, від 11 жовтня 2018 року у справі №910/23246/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 910/21683/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/21566/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 910/21645/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/12968/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду своєю постановою від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 уточнив висновки щодо застосування відповідної норми права наступним чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вже було встановено судом, ПСП "Високе" погодилось з одностороннім правочином ТОВ "Агросем" про зарахування зустрічних грошових вимог, оформлених заявою № ОЛ-31.10.2022/741 від 31.10.2022.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що зобов`язання ТОВ "Агросем" (відповідача) перед ПСП "Високе" (позивача) згідно договору комісії № 20.06.22-234 від 20.06.2022 у зв`язку з продажем товару на суму 10 597 407,39 грн., та зобов`язання ПСП "Високе" перед ТОВ "Агросем" згідно договору комісії на суму 2 823 851,51 грн. та договору поставки на суму 8 486 033,84 грн., що разом становить 10 597 407,39 грн., були припинені повністю одностороннім правочином про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Агросем" № ОЛ-31.10.2022/741 від 31.10.2022.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та не спростовано ТОВ "Агросем", що відповідач допустив прострочення зобов`язання зі сплати позивачу вартості поставленого товару, що є порушенням господарського зобов`язання, у зв`язку із чим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 471 319,69 грн. та 3 % річних у сумі 48 777,11 грн. за період з 06.09.2022 по 31.10.2022.

Так, суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ТОВ "Агросем" допустило прострочення зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у зв`язку з реалізацією товару, що є порушенням господарського зобов`язання, а тому відповідач має сплатити інфляційні втрати та 3 % річних.

При цьому, суд погоджується із доводами відповідача, що позивачем невірно здійснено розрахунок матеріальних втрат, оскільки не враховано умови п. 3.4 договору комісії щодо перерахування коштів не пізніше 5-ти робочих днів, а не календарних, як вважав позивач, тобто до 07.09.2022. Отже, прострочення зобов`язання починається з 08.09.2022, а не з 06.09.2022, як визначив позивач.

Також позивач врахував день припинення зобов`язань відповідача перед позивачем за правочином комісії у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог - 31.10.2022, що є неправомірним.

Тому, за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 471 319,69 грн. та 3 % річних у сумі 46 164,05 грн. У решті частині вимоги про стягнення 2 613,06 грн. - 3 % річних слід відмовити.

Отже, первісні вимоги ПСП "Високе" підлягають задоволенню частково.

Щодо зустрічного позову ТОВ "Агросем" про стягнення з ПСП "Високе" інфляційних втрат у сумі 125 590,80 грн. та 3 % річних у сумі 12 301,16 грн. за період з 08.09.2022 по 30.10.2022, у зв`язку з несвоєчасною сплатою комітентом комісійної винагороди, суд зазначає, що у цих вимогах слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 3.3 договору комісії передбачено, що виплата комісійної винагороди та відшкодування комісіонеру всіх документально підтверджених витрат здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок комісіонера не пізніше 5- ти робочих днів, з моменту затвердження комітентом звіту комісіонера та підписання акту наданих послуг.

Також відповідно до п. 3.1 договору комісії за виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду в розмірі, визначеному у додатках до цього договору.

У пункті 6 додатку № 1 до договору комісії сторони погодили, що винагорода комісіонера становить 1 євро з ПДВ за тонну переданого на експорт товару. Винагорода врахована у ціну товару, зазначену у таблиці цього додатку.

Отже, зі змісту вказаних умов вбачається, що винагорода комісіонера становить виключно суму коштів, що формується за рахунок проданого товару та сплачується комісіонеру саме за рахунок цих коштів, оскільки сума реалізованого товару складається як з прибутку ПСП "Високе", так і з комісійної винагороди позивача за зустрічним позовом.

Також за приписами ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Отже, зміст як договору комісії, так і норм закону встановлюють певну послідовність дій сторін, які супроводжують зобов`язання за договором комісії з метою його виконання. Зокрема, обов`язку комітента перерахувати комісійну винагороду комісіонеру передує обов`язок комісіонера зі сплати коштів комітенту від реалізації товару, переданого йому на продаж, що включають у себе кошти комісійної винагороди.

При цьому вказаний обов`язок ТОВ "Агросем" не залежав від виконання/невиконання ПСП "Високе" своїх зобов`язань за договором комісії. Тим більше, що ініціатором зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви № ОЛ-31.10.2022/741 від 31.10.2022 виступило саме ТОВ "Агросем" (комісіонер).

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Згідно з частиною 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що невиконання комісіонером своїх договірних зобов`язань потягло за собою прострочення зобов`язання комітента з перерахування комісійної винагороди, за яке він відповідальності не несе.

Отже, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача за зустрічним позовом заходів цивільної (господарської) відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат у сумі 125 590,80 грн. та 3 % річних у сумі 12 301,16 грн., а тому - немає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

За таких обставин у зустрічному позові ТОВ "Агросем" суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення первісного позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови у зустрічному позові - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" про стягнення 520 096,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9в, ідентифікаційний код 30967207) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" (07400, Київська область, місто Бровари(з), вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код 05287868) інфляційні втрати у сумі 471 319 (чотириста сімдесят одна тисяча триста дев`ятнадцять) грн. 69 коп., 3 % річних у сумі 46 164 (сорок шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 05 коп. та судовий збір в сумі 7 762 (сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 25 коп.

У решті вимог первісного позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" про стягнення 137 891,96 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08 квітня 2024

Суддя Борисенко І. І.