Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/598/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/598/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Херсонський

регіональний онкологічний центр" Херсонської обласної ради

шосе В`ячеслава Чорновола, 26-Б, м. Херсон, Херсонська обл., 73000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД"

вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, м. Київ, 04119

про стягнення 59 000,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Херсонський регіональний онкологічний центр" Херсонської обласної ради (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (далі-відповідач) про стягнення 59 000,04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/598/24 від 24.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

25.01.2024 від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/598/24 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/598/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У 2020 році Комунальним некомерційним підприємством "Херсонський обласний онкологічний диспансер" Херсонської обласної ради проведені відкриті торги із закупівлі 110000 м. куб. природного газу на 2021 рік. Відкриті торги проводились за процедурою закупівлі, врегульованої Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 19.09.2019.

За результатами відкритих торгів їх переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" як учасник, який запропонував найкращу цінову пропозицію - 663300 грн.

Наслідком прийнятого рішення про переможця торгів стало укладення 27.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Херсонський обласний онкологічний диспансер" Херсонської обласної ради, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД", як постачальником, договору № 387/21/74 про постачання природного газу (далі - Договір), предметом якого є природний газ у кількості 110000 м.куб. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" зобов`язалось постачати газ протягом періоду з 01.01.2021 по 30.06.2021 (п. 3.1 Договору).

Ціна постачання у Договорі сформована відповідно до цінової пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" і становить 6030 грн з податком на додану вартість за 1000 м.куб. газу. Ціна включає тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п. 7.1 Договору). Загальна сума Договору становить 663300 грн з ПДВ (п. 7.2 Договору).

У пункті 7.4 Договору сторони погодили, що ціна природнього газу може змінюватись сторонами в порядку визначеному Договором протягом його дії у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", але не частіше одного разу протягом розрахункового періоду (календарного місяця).

Керуючись цією умовою Договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони з 05.02.2021 по 09.04.2021 уклали три додаткові угоди до Договору, якими збільшили ціну за 1000 куб.м. газу шляхом викладення в новій редакції пунктів 3.1 та 7.1 Договору. Такими додатковими угодами є:

додаткова угода № 1 від 05.02.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 6616 грн з урахуванням податку на додану вартість та вартості з його транспортування;

додаткова угода № 2 від 24.02.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 6841 грн з урахуванням податку на додану вартість та вартості з його транспортування;

додаткова угода № 3 від 09.04.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 7442 грн з урахуванням податку на додану вартість та вартості з його транспортування.

Укладення додаткових угод супроводжувалось зі сторони відповідача наданням зроблених на його замовлення цінових довідок Харківської торгово-промислової палати.

Зокрема, для укладення додаткової угоди № 1 від 05.02.2021 відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1770/20 від 05.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 31.12.2020, яка визначена у розмірі 6329,75 грн/6344,48 грн.

Для укладення додаткової угоди № 2 від 24.02.2021 відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №268/21 від 04.02.2021 щодо ціни на природний газ станом на 03.02.2021, яка визначена у розмірі 8205,49 грн/8215,49 грн.

Для укладення додаткової угоди № 3 від 09.04.2021 відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №759/21 від 01.04.2021, про що міститься посилання у відповідній Додатковій угоді.

Згідно звіту про виконання Договору, опублікованого Комунальним некомерційним підприємством "Херсонський обласний онкологічний диспансер" Херсонської обласної ради, відповідач на виконя умов Договору поставив споживачу природний газ у кількості 99922,97 м.куб. на загальну суму 663,3 тис грн.

Таким чином, як вказує позивач, внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу, яка мала місце на підставі оспорюваних додаткових угод, ціна спожитого газу в цілому за Договором збільшилась на 60764,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/7225/22 за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури додаткові угоди №1 від 05.02.2021, №2 від 24.02.2021, №3 від 09.04.2021 були визнані недійсними.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що додаткові угоди № 1,2,3 до договору про закупівлю природного газу №387/21/74 від 27.01.2021 (в частині визначення ціни на за одиницю товару) Рішенням суду визнані недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни товару, встановленій саме у договорі.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що отримана Відповідачем оплата у сумі 59 000,04 грн за природний газ за завищеними цінами, на підставі додаткових угод, що були визнані недійсними, це надлишково сплачені грошові кошти які підлягають стягненню з Відповідача.

Суд зазначає, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/7225/22 є преюдиційними для справи №910/598/24 та повторного доказування не потребують.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

Відповідно до Акту №1814 від 26.03.2021 за період 01.02.2021-14.02.2021 Позивачу було поставлено 19,30931 тис м3 газу по ціні 5 376,75 грн без ПДВ за 1 тис м3. Загалом було сплачено 103 821,33 грн без ПДВ, водночас, після визнання судом додаткової угоди №1 недійсною, ціна за основним договором складала 4 888,42 грн без ПДВ за 1 тис м3, тобто загалом мала бути сплачена сума 94 392,02 грн без ПДВ. За період 15.02.2021-28.02.2021 Позивачу було поставлено 19,36269 тис м3 по ціні 5 564,67 грн без ПДВ. Загалом було сплачено 107 746,98 грн без ПДВ, водночас, після визнання судом додаткової угоди №2 недійсною, ціна за основним договором складала 4 888,42 грн без ПДВ, тобто загалом мала бути сплачена сума 94 652,96 грн без ПДВ.

За цей же період згідно Акту №1816 від 18.03.2021 було надано послуги з бронювання цих же обсягів газу у загальній кількості 39,36 тис м3 за ціною 136,58 грн без ПДВ за 1 тис м3, загалом вартість склала 5 375,79 грн без ПДВ.

Відповідно до Акту №2612 від 16.04.2021 за березень 2021 року Позивачу було поставлено 38,955 тис м3 газу по ціні 5 564,67 грн без ПДВ за 1 тис м3. Загалом було сплачено 216 771,72 грн без ПДВ, водночас, після визнання судом додаткової угоди №2 недійсною, ціна за основним договором складала 4 888,42 грн без ПДВ за 1 тис м3, тобто загалом мала бути сплачена сума 190 428,40 грн без ПДВ.

За цей же період згідно цього ж Акту №2612 було надано послуги з бронювання обсягів газу у кількості 39,0 тис м3 за ціною 136,58 грн без ПДВ за 1 тис м3, загалом вартість склала 5 326,62 грн без ПДВ.

Відповідно до Акту №3229 від 11.05.2021 за квітень 2021 року Позивачу було поставлено 0,255 тис м3 газу по ціні 6 065,09 грн без ПДВ. Загалом було сплачено 1 546,60 грн без ПДВ, водночас, після визнання судом додаткової угоди №3 недійсною, ціна за основним договором складала 4 888,42 грн без ПДВ, тобто загалом мала бути сплачена сума 1 246,55 грн без ПДВ.

За цей же період згідно цього ж Акту № 3229 було надано послуги з бронювання обсягів газу у кількості 0,255 тис м3 за ціною 136,58 грн без ПДВ за 1 тис м3, загалом вартість склала 34,83 грн без ПДВ.

Таким чином, загалом фактично було сплачено 440 623,87 грн без ПДВ, що з урахуванням ПДВ склало 528 748,64 грн, в той час як після скасування додаткових угод, якими було збільшено ціну поставки природнього газу, загалом мала б бути сплачена сума 391 457,17 грн без ПДВ, що з урахуванням ПДВ склало 469 748,58 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата відповідачу коштів у розмірі 59 000,04 грн.

Враховуючи визнання додаткових угод № 1, 2, 3 від 05.02.2021, 24.02.2021, 09.04.2021, відповідно, недійсними, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 59 000,04 грн.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 38772399) на користь Комунального некомерційного підприємства "Херсонський регіональний онкологічний центр" Херсонської обласної ради (шосе В`ячеслава Чорновола, 26-Б, м. Херсон, Херсонська обл., 73000, ідентифікаційний код 02009896) боргу у розмірі 59 000,04 грн. та судового збору у розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов