Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/1281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/1281/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні технології плюс»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 405 699,96 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні технології плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 405 699, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору № 52.23-8 від 12.01.2023.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1281/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 06.02.2024, яка доставлена до електронного кабінету відповідача 08.02.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 09.02.2024.

Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору № 52.23-8 від 12.01.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 315 098,00 грн, на підтвердження поставки позивач надав видаткові накладні: №ТТ02-637 від 27 лютого 2023 року на суму 83 150,00 грн, №ТТ03-641 від 07 березня 2023 року на суму 66 900,00 грн, №ТТ03-640 від 07 березня 2023 року на суму 100 720,00 грн, №ТТ03-643 від 13 березня 2023 року на суму 64 328,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у позивача виникла заборгованість у сумі 315 098,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором № 52.23-8 від 12.01.2023, у зв`язку із чим позивачем нараховані 3% річних у сумі 5566,00 грн та пеня у сумі 85 035,96 грн.

Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортні технології плюс» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (покупець, відповідач) укладено договір № 52.23-8 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: Запасні частини до тролейбусів, код 34630000-2 за ДК 021:2015 «Частина залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху», надалі - Товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від наявності коштів або виробничих потреб покупця та у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.1. договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 3 460 810,00 грн (три мільйони чотириста шістдесят тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів за кількістю і якістю, які передбачені цим договором, виконуються філіями або відокремленими підрозділами КП «КИЇВПАСТРАНС», перелік яких зазначається в Додатку № 4, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.2. договору).

За умовами п. 5.1. договору строк поставки товару: протягам строку дії договору. Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «КИЇВПАСТРАНС», перелік, яких зазначається у Додатку № 4 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Згідно з п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Водночас, покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам; своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам (п. 6.1.1., п. 6.1.2. договору).

Відповідно до п. 7.4. договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (п. 10.1. договору).

У Специфікації товару, яка є Додатком № 1 до договору, сторонами погоджено найменування товару, кількість та вартість товару без ПДВ.

На виконання умов договору згідно видаткових накладних: №ТТ02-637 від 27 лютого 2023 року, №ТТ03-641 від 07 березня 2023 року, №ТТ03-640 від 07 березня 2023 року, №ТТ03-643 від 13 березня 2023 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 315 098,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у сумі 315 098,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 5566,00 грн та пеня у сумі 85 035,96 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір № 52.23-8 від 12.01.2023, відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: Запасні частини до тролейбусів, код 34630000-2 за ДК 021:2015 «Частина залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху», а відповідач сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № ТТ02-637 від 27 лютого 2023 року, №ТТ03-641 від 07 березня 2023 року, №ТТ03-640 від 07 березня 2023 року, №ТТ03-643 від 13 березня 2023 року, поставив відповідачу товар на суму 315 098,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на встановлені договором строки оплати відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар згідно з видатковою накладною ТТ02-637 від 27 лютого 2023 року в строк до 29.03.2023, за видатковими накладними №ТТ03-641 від 07 березня 2023 року та №ТТ03-640 від 07 березня 2023 року в строк до 06.04.2023, за видатковою накладною №ТТ03-643 від 13 березня 2023 року в строк до 12.04.2023.

Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 315 098,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 315 098,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 5566,00 грн та пеня у сумі 85 035,96 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування річних та пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.4. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 84 880,58 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних у сумі 5566,00 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні технології плюс» до Комунального підприємства «Київпастранс» частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо судових витрат на правову допомогу у сумі 14 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: ордер серії АІ №1491219 на надання правової допомоги від 30.01.2024 виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 04.05.2023; додаткову угоду №1 від 24.05.2023 до договору, акт №1 виконаних робіт від 25.01.2024.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/1281/24 у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідачами клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.

З урахуванням викладеного вище, понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний номер 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні технології плюс» (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, буд. 41, оф. 304, ідентифікаційний код 40126576) заборгованість у сумі 315 098,00 грн, пеню у сумі 84 880,58 грн, 3% річних у сумі 5566,00 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 13 994,64 грн та судовий збір у сумі 6102,66 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2024.

Суддя О.В. Гулевець