Ухвала

від 04.04.2024 по справі 910/12133/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

04.04.2024Справа № 910/12133/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 26 березня 2024 року про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/12133/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр відновлювальної енергетики "Альтернатива" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 12 383 132,24 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (заявника): Єфремова В.О.;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр відновлювальної енергетики "Альтернатива" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 12 388 790,81 грн, з яких: 11 058 281,07 грн - основна заборгованість, 265 039,65 грн - три проценти річних, 1 065 470,09 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 26 лютого 2019 року № 16618/01 у частині здійснення оплати за куплену протягом 2021-2022 років електроенергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2023 року (суддя Баранов Д.О.) відкрито провадження у справі № 910/12133/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року № 05-23/1125/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12133/23 у зв`язку зі звільненням судді Баранова Д.О .

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2023 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року справу № 910/12133/23 прийнято вказаним суддею до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 040 597,83 грн основного боргу, 1 065 470,09 грн інфляційних втрат, 265 039,65 грн трьох процентів річних та 183 973,53 грн судового збору. Провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 12 024,67 грн закрито.

26 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 4 квітня 2024 року.

У судовому засіданні 4 квітня 2024 року представник відповідача підтримав зазначену заяву, просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року в даній справі терміном на 1 рік з моменту його ухвалення.

Позивач про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представника вказаної юридичної особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В обґрунтування заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: відсутність в Положенні про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 775 (далі - Положення ПСО), визначення джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання цього Положення; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; часткова оплата відповідачем вартості електричної енергії за спірний період позивачу; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 лютого 2022 року № 332; неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") свого обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі.

Також заявник вказував на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії, ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасне постачання електричної енергії та несвоєчасна оплата у повному обсязі вартості послуг Підприємства. Тобто, покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження Підприємства фактично зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань, у зв`язку з чим відповідні доводи заявника на залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" або будь-яких інших осіб в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань.

Наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом" також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і в майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання даного рішення.

Заявником також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішення суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Суд зазначає, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії, саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, які використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Підприємство, тому воно зобов`язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.

Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 26 березня 2024 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року в справі № 910/12133/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 9 квітня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко