Рішення

від 13.03.2024 по справі 911/3052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3052/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020»

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Стеблянко І.К. адвоката (ордер, серії АІ №1506432, від 05.12.2023 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 308 829,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору поставки №14 від 13.03.2023 року, згідно з якими відповідач повинен був поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався товар оплатити.

Оскільки відповідач передав позивачу товар не у повному обсязі, позивач, вважаючи що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 215 760,00 грн. основного боргу, 47 798,24 грн. пені та 45 270,83 грн. податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 06 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 10 січня 2024 року

10 січня 2023 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 14 лютого 2023 року.

14 лютого 2024 року судове засідання відкладене на 13 березня 2024 року, про що постановлена ухвала суду.

У судовому засіданні представник позивача просила стягнути з відповідача 215 760,00 грн. основного боргу, 47 798,23 грн. пені та 45 270,83 грн. збитків.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвали суду від 07.11.2023 року, від 06.12.2023 року, від 10.01.2024 року в справі № 911/3052/23, були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 09107, Київська область, місто Біла Церква, Привокзальна, будинок 10, офіс 24.

Поштові відправлення №0600060920289, №0600071259355, №0600085002209 не були вручені відповідачу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідками акціонерного товариства «Укрпошта» та повернутими поштовими конвертами, долученими до матеріалів справи.

Ухвала суду від 14.02.2024 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача. Поштове відправлення №0600090639789 також не було вручене відповідачу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта».

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі Реєстр) автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвали суду від 07.11.2023 року, від 06.12.2023 року, від 10.01.2024 року, від 14.02.2024 року в справі №911/3052/23 внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 07.11.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 13 березня 2024 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

13 березня 2023 року між приватним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020» (далі відповідач) був укладений договір поставки №14 (далі договір), згідно з умовами якого, відповідач зобов`язувався поставити і передати у власність позивачу 1,325 тон люцерни, 0,120 тон суданської рози, 15 тон вівса (далі товар), а позивач зобов`язувався прийняти товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до п. 3.1. договору, сторони домовились, що ціна товару, який поставляється згідно цього договору становить: люцерна 205 000,00 грн. за одну тону, в т. ч. ПДВ 34 166,67 грн., суданська трава 48 000,00 грн. за одну тону, в т. ч. ПДВ 8 000,00 грн., овес 14 000,00 грн. за одну тону, в т. ч. ПДВ 2 333,33 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, вартість товару складає 487 385,00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що товар за даним договором поставляється позивачу автотранспортом та за рахунок відповідача протягом 10 робочих днів після оплати за товар. Адреса доставки: Київська область, Обухівський район, село Тростинка, вулиця Кірова, 4.

Відповідно до п. 5.2. договору, товар сплачується на умовах стовідсоткової передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу рахунок №А10 від 17 березня 2023 року на оплату 1,325 тон насіння люцерни та 0,12 тон насіння суданської трави, на загальну суму 277 385,00 грн., у тому числі 46 230,83 грн. ПДВ, а також рахунок №А11 від 21 березня 2023 року на оплату 15 тон вівса посівного Нептун на загальну суму 210 000,00 грн., у тому числі 35 000,00 грн. ПДВ.

Позивач оплатив товар у сумі 277 385,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №20485 від 22.03.2023 року, а також у сумі 210 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №20486 від 22.03.2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з видатковою накладною №А2 від 20.03.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи, відповідач передав позивачу 1,325 тон насіння люцерни, на суму 271 625,00 грн., у тому числі 45 270,00 грн. ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Оскільки відповідач передав позивачу товар не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з листом №24 від 27.04.2023 року, в якому просив передати йому товар у повному обсязі.

Цей лист був направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку №0860204207207 від 27.04.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач не надав відповіді на лист, товар позивачу в повному обсязі не передав, тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 215 760,00 грн. основного боргу, 47 798,23 грн. пені та 45 270,83 грн. збитків.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач 22 березня 2023 року оплатив товар на суму 277 385,00 грн. на підставі рахунку №А10 від 17.03.2023 року, та 210 000,00 грн., на підставі рахунку №А11 від 21.03.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №20485 від 22.03.2023 року та платіжною інструкцією №20486 від 22.03.2023 року відповідно.

Проте відповідач передав позивачу товар не у повному обсязі, а саме на суму 271 625,00 грн., в тому числі 45 270,00 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №А2 від 20.03.2023 року.

Як уже зазначалось, відповідно до умов договору, товар поставляється позивачу автотранспортом та за рахунок відповідача протягом 10 робочих днів після оплати.

Так, відповідач повинен був поставити оплачений позивачем товар, на загальну суму 487 385,00 грн., до 04.04.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б поставку оплаченого позивачем товару в повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 215 760,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 47 798,23 грн. та збитки в сумі 45 270,83 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення термінів поставки товару відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

з 06.04.2023 року до 27.07.2023 року, суму боргу в розмірі 215 760,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 33 398,47 грн.;

з 28.07.2023 року до 14.09.2023 року, суму боргу в розмірі 215 760,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 22,0%, складає 12 744,62 грн.;

з 15.09.2023 року до 21.09.2023 року, суму боргу в розмірі 215 760,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 20,0%, складає 1 655,15 грн.;

а разом 47 798,23 грн., які підлягають стягненню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 45 270,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення збитків позивач послався на те, що відповідач не надав податкову накладну в строки, встановлені законодавством України, у зв`язку з чим, до податкового кредиту не були включені грошові кошти в сумі ПДВ, - 45 270,83 грн.

Як уже було зазначено вище, відповідач надав позивачу рахунок №А10 від 17.03.2023 року на оплату 1,325 тон насіння люцерни та 0,12 тон насіння суданської трави, на загальну суму 277 385,00 грн., у тому числі 46 230,83 грн. ПДВ, а також рахунок №А11 від 21.03.2023 року на оплату 15 тон вівса, на загальну суму 210 000,00 грн., у тому числі 35 000,00 грн. ПДВ.

На підставі вказаних рахунків позивач оплатив відповідачу 277 385,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №20485 від 22.03.2023 року, а також 210 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №20486 від 22.03.2023 року.

Пунктом 7.5. договору встановлено, що в разі ненадання відповідачем в строки, визначені законодавством України, податкової накладної, оформленої належним чином відповідно до законодавства України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, або надання податкової накладної, оформленої з порушеннями (в тому числі в разі порушення строку реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних) з будь-якої причини, відповідач зобов`язаний не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту отримання повідомлення про це від позивача (яке може бути здійснено в тому числі по електронній пошті) сплатити останньому грошові кошти в розмірі суми податку на додану вартість, який позивач сплатив в складі оплати за товар, поставлений відповідачем, але який не включено до податкового кредиту у зв`язку з ненаданням податкової накладної (надання податкової накладної, оформленої з порушеннями, або податкової накладної, що не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних).

За твердженнями представника позивача, після оплати ним вартості товару, відповідач не надав в строки, визначені законодавством України, податкову накладну, оформлену належним чином, відповідно до законодавства України, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24 лютого 2022 року, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що документи, які підтверджували б складення та реєстрацію податкової накладної, до матеріалів справи не долучені.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання (ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги п. 7.5. договору та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки не склав податкову накладну, не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надав позивачу за його вимогою, тому позивач був позбавлений права на податковий кредит у сумі зобов`язання з податку на додану вартість, 45 270,83 грн., а також можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Так, вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов`язань та умов договору, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту в сумі 45 270,83 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Так, хоча обов`язок відповідача зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед позивачем, невиконання такого обов`язку завдало позивачу збитків.

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунок коригування податкової накладної та неможливістю позивача зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка, фактично, є збитками цієї особи, тому наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 року в справі №925/556/21, від 03.08.2018 року в справі №917/877/17, від 10.01.2022 року в справі №910/3338/21, від 31.01.2023 року в справі №904/72/22.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б відшкодовування відповідачем збитків, суду не надано, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 45 270,83 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, ст. ст. 174, 216, 218, 230, 231, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 22, 96, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 187 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. ст. 9, 73, 74, 116, 120, 129, 165, 173, 174, 202, 222, 223, ч. 3 ст. 232, ст. ст. 233, 236-238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020» про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020» (09107, Київська область, місто Біла Церква, Привокзальна, будинок 10, офіс 24, ідентифікаційний код 43062395) на користь приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (08670, Київська область, Васильківський район, село Тростинка, вулиця Кірова, будинок 4, ідентифікаційний код 31379694) 215 760,00 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 47 798,23 грн. (сорок сім тисяч сімсот дев`яносто вісім грн. 23 коп.) пені, 45 270,83 грн. (сорок п`ять тисяч двісті сімдесят грн. 83 коп.) збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Голд 2020» (09107, Київська область, місто Біла Церква, Привокзальна, будинок 10, офіс 24, ідентифікаційний код 43062395) на користь приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (08670, Київська область, Васильківський район, село Тростинка, вулиця Кірова, будинок 4, ідентифікаційний код 31379694) 4 632,44 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять дві грн. 44 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 09.04.2024 року.

Суддя С. Грабець