Рішення

від 09.04.2024 по справі 916/148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/148/24Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №916/148/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА "641"

про стягнення 34825,11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА "641" основної суми заборгованості в розмірі 19 831,36 грн., штрафу в розмірі 9 915,68 грн., пені в розмірі 4 548,82 грн., трьох процентів річних в розмірі 341,56 грн., інфляційних збитків в розмірі 187,69 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №1788/03юр від 01.02.2021 щодо повної оплати за поставлений товар.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

17.01.2024 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвалу суду від 17.01.2024, яку направлено відповідачу на адресу зазначену у позові та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, повернуто до суду органами поштового зв`язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5,6 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач відзив на позов у встановлений в ухвалі суду від 17.01.2024 строк до суду не надав.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено:

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА "641" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1788/03юр, згідно з яким Продавець на протязі терміну дії чинного Договору зобов`язується передавати у власність, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Найменування, асортимент, кількість і вартість Товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2. договору).

У п. 3.2. договору вказано, що момент переходу права власності на Товар до Покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати Товар, є момент підписання Покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.

Згідно з умовами п. 4.1., п. 4.2. договору вартість Товару визначається сумарною вартістю переданого Товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного Договору. Покупець сплачує вартість отриманого Товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України.

Відповідно до п. 4.3. договору Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого Товару на поточний рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 4.5. договору у випадку порушення Покупцем п. 4.3. чинного Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню в подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару за кожний календарю прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через 6 місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконанні.

У п. 4.6. договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем п. 4.3. чинного Договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів Покупець сплачує Продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару.

Відповідно до п. 4.8. договору при наявності заборгованості у Покупця перед Продавцем за раніше отриманий Товар, при надходженні за Товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується Продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений Товар, або (на вибір Продавця), у разі нарахування Продавцем неустойки відповідно до п. 4.5. або п. 4.6. даного Договору, згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується Продавцем в першу чергу як оплата неустойки.

У п. 6.1. договору вказано, що Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Додатковою угодою від 07.03.2023 до договору купівлі-продажу №1788/03юр від 01.02.2021, сторони виклали п. 4.3. Договору в наступній редакції: «п. 4.3. Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого Товару на поточний рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної. За Товар категорій охолоджена риба, охолоджені морепродукти Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого Товару на поточний рахунок Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.»

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23 980,81 грн., про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні № 1020153 від 12.04.2023 на суму 10042,20 грн., № 1230116 від 03.05.2023 на суму 10380,37 грн., № 1230168 від 03.05.2023 на суму 3558,24 грн., а також товарно-транспортні накладні №1020153 від 12.04.2023, №1230116, №1230168 від 03.05.2023,

В свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 4 000 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 36104 від 25.08.2023.

Вказані отримані грошові кошти, на підставі п. 4.8. Договору, позивач зарахував наступним чином: - 4 000,00 грн. зараховано в якості часткової оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 1020153 від 12.04.2023, у результаті чого заборгованість за видатковою накладною № 0600378 від 01.03.2023, з урахуванням попередніх оплат, зменшилась та становить 5 892,75 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 19 831,36 грн., що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звіряння розрахунків станом на 10.01.2024.

Окрім того, позивачем надано складені та зареєстровані податкові накладні №1020153 від 12.04.2023, №1230116 від 03.05.2023, №1230168 від 03.05.2023.

У зв`язку з несплатою відповідачем основного боргу у розмірі 19 831, 36 грн., позивач нарахував відповідачу 187,69 грн. інфляційних витрат, 341,56 грн. 3 % річних, 4 548, 82 грн. пені, 9915,68 грн. штраф та звернувся з даним позовом до суду.

Висновки суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу №1788/03юр, згідно з яким позивач зобов`язався передавати у власність позивача товар, а відповідач зобов`язався повністю сплатити вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та за товар категорій охолоджена риба, охолоджені морепродукти протягом 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено господарським судом, обставини поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 23 980,81 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме підписаними сторонами видатковими накладними№ 1020153 від 12.04.2023, № 1230116 від 03.05.2023, № 1230168 від 03.05.2023 та ТТН, складеними та зареєстрованими позивачем податковими накладними №1020153 від 12.04.2023, №1230116 від 03.05.2023, №1230168 від 03.05.2023, підписаним сторонами Актом звіряння розрахунків станом на 10.01.2024, а також частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару.

Водночас відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо наявності заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 19831,36 грн., а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 4.5. договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем п. 4.3. чинного Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню в подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару за кожний календарю прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через 6 місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконанні.

У п. 4.6. договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем п. 4.3. чинного Договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів Покупець сплачує Продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені становить 4548, 82 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір штрафу становить 9915,68 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас, господарським судом враховується правовий висновок, викладений у Постанові ВП ВС від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, згідно з яким, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Окрім того, господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, а також враховуючи, що розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 50% від суми заборгованості, та відповідачу одночасно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованого відповідачу штрафу до 4957,84 грн.

Разом з цим, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних становить 341,56 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 187, 69 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД, а отже, і їх часткове задоволення у звязку із зменшенням судом розміру нарахованого відповідачу штрафу.

На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору.

При цьому, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД до Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА "641" про стягнення 34825,11 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА "641" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вул. Велика Арнаутська, будинок 99, код ЄДРПОУ 25420542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» (07442, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Велика Димерка, вул. Броварська, будинок 152, код ЄДРПОУ 39369112) основну суму заборгованості в розмірі 19 831,36 грн., штраф в розмірі 4957,84 грн., пеню в розмірі 4 548,82 грн., 3 % річних в розмірі 341,56 грн., інфляційні збитки в розмірі 187,69 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець