Рішення

від 08.04.2024 по справі 917/175/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 917/175/24

Суддя Мацко О.С. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувальне підприємство "ПРОМЕЛЕКТРО", 78200, Івано-Франківська область, Коломийський район, місто Коломия, вул. Петлюри С., буд. 43, кв. 4, код ЄДРПОУ 25644276,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 19, код ЄДРПОУ 23812953

про cтягнення 293 562,32 грн.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

05.02.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувальне підприємство "ПРОМЕЛЕКТРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" про cтягнення 293 562,32 грн., з яких 217 400,00 грн. заборгованість за договором поставки № 3797 від 21.01.2022 р., 63 619,86 грн. інфляційних нарахувань, 12 542,46 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 06.02.2024р. відкрито провадження в даній справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору. Ухвала скерована учасникам справи: позивачу до електронного кабінету, відповідачу поштою на адресу його державної реєстрації, у зв`язку з відсутністю у нього електронного кабінету станом на 06.02.2024р. Дана ухвала була доставлена відповідачу 15.02.2024р., що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення. Відповідач відзив на позов не надав натомість 21.02.2024р. звернувся до суду з заявою про надання справи на ознайомлення та продовження строку на подання відзиву. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не отримував від позивача ні претензій, ні копії позовної заяви з додатками стосовно заборгованості перед позивачем за договором поставки. Судом встановлено. що станом на час подання даного клопотання відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету в системі Електронний суд, хоча відповідно до ст.6 ГПК України як юридична особа був зобов`язаний його зареєструвати. Згідно ст.170 ГПК України, суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) без розгляду у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Відтак, клопотання від 21.02.2024р. вх.№2309 підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі даної норми. Будь-яких інших заяв та клопотань до суду від відповідача не надходило, Для ознайомлення зі справою представник відповідача станом на 08.04.2024р. до суду не з`явився.

П. 5 ухвали від 06.02.2024р. (отримана відповідачем 15.02.2024р.) суд попереджав відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України). Враховуючи закінчення строку розгляду справи, встановленого ст.248 ГПК України, суд приймає рішення за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.01.2022р. між сторонами по справі було укладено договір поставки №3797 (арк..справи 17-18). За умовами даного договору:

- покупець (відповідач) доручає, а постачальник (позивач) зобов`язується придбати і поставити покупцю для власних потреб товар електротовари кількість, ціна та загальна вартість яких наведена у окремих рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору;

- товар постачається протягом строку, узгодженого сторонами у додатках, специфікаціях до даного договору, або вказується у рахунках-фактурах, так само і ціна за одиницю товару;

- перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю;

- умови оплати: відстрочка оплати на 14 календарних днів моменту отримання товару;

- договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 1 календарного року до 31.12.2022р. Якщо по закінченню строку дії договору протягом 30 календарних днів жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір , він вважається пролонгованим на наступний рік.

Позивач вказує, що ним належним чином виконувалися умови даного договору, посилається на видаткові накладні №1255 від 08.02.2022р., №1256 від 08.02.2022р., №1257 від 08.02.2022р., №1688 від 17.02.2022р., №1689 від 17.02.2022р., №601 від 02.08.2022р., за якими було передано відповідачу товару на загальну суму 610 190,00 грн. Також позивач надає відповідні податкові накладні з доказами їх реєстрації (арк..справи 19-36). Відповідач, підписавши дані накладні та прийнявши товар, здійснив його часткову оплату на суму 392 790,00 грн., у зв`язку з чим залишок основного боргу становить 217 400,00 грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією про погашення даної суми заборгованості, а також направляв для підписання Акт звірки взаємних розрахунків (примірник акту звірки та копії претензії позивач надає суду, однак без доказів направлення їх відповідачу). Непогашення заборгованості стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути 63 619,86 грн. інфляційних за період з 01.03.2022р. по 31.12.2023р., 12 542,46 грн. 3% річних за період з 23.02.2022р. по 25.01.2024р., а також відшкодувати судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

Відповідач, як зазначено вище, правом на подання відзиву з запереченнями проти позову не скористався.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 3797 від 21.01.2022р. щодо передачі товару відповідачу. Так, судом досліджено видаткові накладні № №1255 від 08.02.2022р., №1256 від 08.02.2022р., №1257 від 08.02.2022р., №1688 від 17.02.2022р., №1689 від 17.02.2022р., №601 від 02.08.2022р., за якими було передано відповідачу товару на загальну суму 610 190,00 грн., та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, містять посилання на договір №3797, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору на вищевказану суму.

Згідно ст..530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, ним встановлено наступний порядок оплати прийнятого товару: відстрочка оплати на 14 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2.1). Відтак, строк оплати по всім вказаним видатковим накладеним настав. Однак, відповідачем проведено часткову оплату на суму 392 790,00 грн. (дані про оплати відображені у Акті звірки взаємних розрахунків, складеному та підписаному позивачем, відповідачем не спростовуються).

Доказів на підтвердження повного виконання зобов`язань за договором поставки щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 217 400,00 грн. заборгованості за договором поставки № 3797 від 21.01.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку річних та інфляційних, який міститься в тексті позовної заяви, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних втрат є правомірними та підлягають задоволенню, відповідачем не спростовуються.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністюТОВ «Монтажно-налагоджувальне підприємство «Промелектро» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 403,43 грн.

Крім того, позивач просить відшкодувати йому витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. При цьому позивачем подано: ордер на надання правничої правової допомоги адвокатом Галюлько В.І. від 29.01.2024р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.06.2017р., посвідчення адвоката Галюлько В.І., договір №20/03/23 від 20.03.2023р. про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього №18 від 29.01.2024р. За умовами даної додаткової угоди адвокат Галюлько В.І уповноважений позивачем надавати правову допомогу, передбачену Договором, а саме:

-підготовка та подання в інтересах клієнта позовної заяви в Господарський суд Полтавської області;

-за необхідності участь у судових засіданнях та представлення клієнта в суді;

-коротка суть позовних вимог: стягнення коштів за договором поставки;

-- Відповідач по справі ТОВ «Машинобудівна енергетична компанія».

Сторони узгодили, що за правову допомогу адвоката, передбачену договором та даною додатковою угодою, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 15 000,00 грн протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання додаткової угоди. Додаткова угода підписана сторонами, скріплена печатками (а.с.40). На підставі рахунку №6 від 29.01.2024р. проведена оплата гонорару у розмірі 15000,00 грн платіжною інструкцією №9717 від 29.01.2024р. (арк..справи 41-42).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст..ст.126,129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна енергетична компанія» (36009, м.Полтава, вул.Зіньківська, буд.19, код ЄДРПОУ 23812953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Налагоджувальне підприємство «Промелектро» (78200, Івано-Франківська обл.., Коломийський р-н, м.Коломия, вул..Петлюри С., буд.43, кв.4, ЄДРПОУ 25644276) 217 400, 00 грн. основного боргу, 63 619,86 грн. інфляційних, 12 542,46 грн. річних, 4 403,43 грн. судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 08.04.2024р.

Суддя О.С.Мацко