Рішення

від 28.03.2024 по справі 918/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/98/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (вул. Сирецька, 28/2, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 23162981)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл. м.Вараш, Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046)

про стягнення 1 614 012 грн 88 коп.

у судовому засіданні брали участь представники у режимі ВКЗ:

- від позивача: Погорілець Роман Васильович;

- від відповідача: Тарасюта Наталія Володимирівна

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" надійшов позов до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 615 373 грн 68 коп. (з яких: 1 552 561,59 грн. - основний борг, 38 812,13 грн. - інфляційні втрати, 23 999,96 грн. - та 3% річних).

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань із повного та своєчасного проведення розрахунків за Договором поставки №53-122-01-23-13418 від 16.05.2023, укладеним між позивачем (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (замовник).

Ухвалою від 31.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/98/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2024. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

15 лютого 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив, у якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 1 552 561,59 грн. У зв`язку із визнанням вказаних позовних вимог в частині відповідач просить суд в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України вирішити питання про повернення позивачу 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову. В решті позовних вимог відповідач просить відмовити, оскільки відповідач вважає, що позивач неправомірно збільшив розмір інфляційних втрат, уникнувши включення в періоди розрахунків індексів інфляції за місяці, коли мала місце дефляція. Стосовно вимоги про стягнення 3 % річних, відповідач зауважує, що оскільки позивач за видатковою накладною від 31.07.2023 № 148275 неправильно визначив період розрахунку, а саме: перший день прострочення, у зв`язку із чим нараховані ним 3 % річних не відповідають дійсності.

23 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зазначив, що при підготовці позовної заяви було допущено описку у додатку №1 до позовної заяви, що призвело до некоректного пред`явлення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 та їх помилкового розрахунку. У даті початку періоду нарахування інфляційних збитків та 3% річних за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 була здійснена описка, тому у додатку №1 до позовної заяви «Обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються» помилково зазначена дата початку « 07.08.2023» замість вірної « 22.09.2023». В подальшому вказана описка призвела до помилкового розрахунку як і інфляційних збитків, так і 3% річних за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023. На підставі вищевикладеного позивач просив суд:

- задовольнити цю заяву про зменшення розміру позовних вимог та долучити її до матеріалів справи;

- долучити до матеріалів справи виправлений додаток №1 до позовної заяви «Обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються»;

- зменшити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 до суми 140,83 грн;

- зменшити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 до суми 71,90 грн.

23 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" надійшли додаткові пояснення.

26 лютого 2024 року від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на правничу правову допомогу, заявлену до стягнення позивачем.

Ухвалою від 27.02.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, якими є стягнення 1 615 278 грн 14 коп. (з яких: 1 552 561,59 грн. основний борг, 38 757,42 грн. інфляційні втрати та 23 959,13 грн. - 3% річних). Запропоновано відповідачу у справі надати суду письмові пояснення з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог - до 08.03.2024 (включно). Додаткові пояснення (відповідь на відзив) Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" - залишено без розгляду. Запропоновано Приватному акціонерному товариству "Солді і Ко" надати суду у термін до 08.03.2024 (включно) правову позицію щодо належного відповідача у справі № 918/98/24. Відкладено підготовче засідання на 14.03.2024.

29 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 29.02.2024 у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" про поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі - відмовлено. Визнано причини пропуску строку на подання відповіді на відзив Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" поважними. Прийнято та долучено до матеріалів справи №918/98/24 відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору.

01 березня 2024 року від позивача надійшла правова позиція стосовно того, що належним відповідачем у справі є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

11 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 3 % річних на суму 1 319 грн 26 коп. Заява обґрунтована тим, що 07.03.2024 між позивачем та відповідачем було підписано Угоду № 61-122-24-14495, предметом якої є зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 319,26 грн.

Ухвалою від 14.03.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" про відмову від позову в частині стягнення 3% річних на суму 1 319 грн 26 коп. - прийнято. Закрито провадження у справі № 918/98/24 в частині стягнення 3 % річних на суму 1 319 грн 26 коп. Постановлено подальший розгляд справи № 918/98/24 здійснювати в межах позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" 1 614 012 грн 88 коп. (з яких: 1 552 561,59 грн - основний борг, 38 757,42 грн. - інфляційні втрати, 22 693,87 грн. - 3 % річних). Закрито підготовче провадження у справі № 918/98/24. Призначено справу № 918/98/24 до судового розгляду по суті на 26.03.2024. Постановлено провести судове засіданні з розгляду справи по суті, що відбудеться 26.03.2024 із представниками позивача та відповідача в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 26.03.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Разом з тим, суд, на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, дійшов висновку про необхідність оголошення перерви для надання належної оцінки дослідженим у судовому засіданні доказів, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Відтак протокольною ухвалою від 26.03.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 28.03.2024.

28 березня 2024 року у судове засідання з`явились представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції, які підтримали викладені у заявах по суті спору правові позиції.

Судом встановлено, що постановою КМУ від 29.12.2023 за № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (повний текст якої опубліковано 10.01.2024) відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», КМУ постановлено утворити акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 % якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 Постанови КМУ від 29.12.2023 за № 1420 установлено, що:

- товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства;

- відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулась 11.01.2024, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» Витягу з ЄРЮОФОПГФ зазначено: державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661.

Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, правонаступником ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.05.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - замовник, покупець) (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція") та Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» (далі постачальник) було укладено Договір поставки №53-122-01-23-13418 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1.(додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 1 383 589 грн 53 коп., крім того ПДВ 276 771 грн 91 коп.

Пункт 2.2 Договору встановлює загальну суму Договору (вартість продукції) 1 660 631,44 грн.

Сторонами погоджено у пункті 3.1. Договору, що строк поставки продукції - по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу з згідно Закону України "про публічні закупівлі". Місцем поставки визначено 34400, м.Вараш, склад Рівненського відділення ВП Складське господарство ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ.

У підписаній Сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік, кількість та ціну Товару, що мав бути поставлений на загальну суму з ПДВ 1 660 631 грн 44 коп.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару , а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 660 631,43 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 91067 від 23.05.2023 на суму 1 564 240,45 грн, довіреністю № 1/311 від 23.05.2023, виданою для Бідзюри Поліни Миколаївни; прибутковим ордером № 85 від 26.05.2023 на суму 1303 533 грн 71 коп. (без ПДВ);

- видатковою накладною № 100114 від 02.06.2023 на суму 37 886,18 грн, довіреністю № 1/350 від 02.06.2023, виданою для Мендусь Євгенія Володимировича; прибутковим ордером № 102 від 05.06.2023 на суму 31 571 грн 82 коп. (без ПДВ);

- видатковою накладною № 114334 від 16.06.2023 на суму 34 320,00 грн, прибутковим ордером № 113 від 20.06.2023 на суму 28 600 грн 00 коп. (без ПДВ);

- видатковою накладною № 121228 від 28.06.2023 на суму 13 384,80 грн, прибутковим ордером № 123 від 29.06.2023 на суму 11 154 грн 00 коп. (без ПДВ);

- видатковою накладною № 148275 від 31.07.2023 на суму 10 800,00 грн, довіреністю № 1/505 від 31.07.2023, виданою для Мендусь Євгенія Володимировича; прибутковим ордером № 150 від 31.07.2023 на суму 9 000 грн 00 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Матеріалами справи стверджується, що весь товар було прийнято відповідачем без зауважень щодо якості або його кількості, за наслідками чого було оформлено Ярлики на придатну продукцію та прибуткові ордери.

Таким чином, позивачем було належним чином виконано взяте на себе зобов`язання в частині поставки товару відповідачу.

З вказаного вбачається, що у відповідача виник обов`язок здійснити повний та своєчасний розрахунок за придбану ним продукцію.

Судом встановлено, що Ярлик на придатну продукцію №1-3-63 за видатковою накладною №91067 від 23.05.2023 на суму 1 564 240,45 грн був оформлений 05.06.2023. Отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена відповідачем в строк до 20.07.2023 включно.

Ярлик на придатну продукцію №1-1-78 за видатковою накладною №100114 від 02.06.2023 на суму 37 886,18 грн був оформлений 09.06.2023. Отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена відповідачем в строк до 24.07.2023 включно.

Ярлик на придатну продукцію №1-1-86 за видатковою №114334 від 16.06.2023 на суму 34 320,00 грн був оформлений 04.07.2023. Отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена відповідачем в строк до 18.08.2023 включно.

Ярлик на придатну продукцію №1-1-93 за видатковою накладною №121228 від 28.06.2023 на суму 13 384,80 грн був оформлений 29.06.2023. Отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена відповідачем в строк до 13.08.2023 включно.

Ярлик на придатну продукцію №1-1-112 за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 на суму 10 800,00 грн був оформлений 07.08.2023. Отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена відповідачем в строк в строк до 21.09.2023 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець здійснив оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме:

1) за видатковою накладною № 91067 від 23.05.2023: 25.07.2023 - у розмірі 300,00 грн, 25.07.2023 - у розмірі 340,80 грн, 25.07.2023 у розмірі 441,60 грн, 26.07.2023 - у розмірі 2 638,42 грн, 26.07.2023 у розмірі 2 373,12 грн, 26.07.2023 у розмірі 3 566,76 грн, 26.07.2023 у розмірі 823,68 грн, 26.07.2023 у розмірі 3 126,48 грн, 26.07.2023 у розмірі 3 512,40 грн, 27.07.2023 у розмірі 3 414,77 грн, 28.07.2023 у розмірі 1 596,67 грн, 28.07.2023 - у розмірі 1 915,32 грн, 02.08.2023 у розмірі 3 702,00 грн, 02.08.2023 у розмірі 5 401,80 грн, 02.08.2023 - у розмірі 5 610,24 грн, 02.08.2023 у розмірі 48,00 грн, 02.08.2023 у розмірі 48,00 грн, 03.08.2023 у розмірі 5 225,81 грн, 03.08.2023 у розмірі 7 837,92 грн, 03.08.2023 у розмірі 6 618,00 грн, 08.08.2023 у розмірі 10 079,11 грн, 26.12.2023 у розмірі 18 372,91 грн.

2) за видатковою накладною №100114 від 02.06.2023: 2311.2023 у розмірі 5 760,00 грн, 30.11.2023 у розмірі 4 516,03 грн.

3) за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023: 12.12.2023 у розмірі 10 800,00 грн.

Оплати за видатковими накладними №114334 від 16.06.2023, №121228 від 28.06.2023 покупцем не проведено.

Відтак судом встановлено, що покупцем проведено оплату товару на суму 108 069,84 грн із належних 1 660 631,43 грн.

Оскільки жодних інших оплат здійснено не було і сума боргу 1 552 561,59 грн. не змінилася, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

У відзиві відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 1 552 561,59 грн.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 1 552 561,59 грн. підтверджуються матеріалами справи (позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1 660 631 грн 43 коп, із яких відповідач оплатив 108 069 грн 84 коп.), відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу на суму 1 552 561,59 грн., то суд задовольняє дані позовні вимоги про стягнення основного боргу у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив оплату товару:

1) за видатковою накладною №91067 від 23.05.2023 на суму 1 564 240,45 грн:

- із 21.07.2023 на суму 1 564 240,45 грн;

- із 25.07.2023 на суму 1 563 158 грн 05 коп (з урахуванням проплат 25.07.2023 на суми 300 грн, 340 грн 80 коп, 441 грн 60 коп)

- із 26.07.2023 на суму 1 547 117 грн 19 коп. (з урахуванням проплат 26.07.2023 на суми 2 638 грн 42 коп, 2 373 грн 12 коп, 3 566 грн 76 коп, 823 грн 68 коп, 3 126 грн 48 коп, 3 512 грн 40 коп);

- із 27.07.2023 на суму 1 543 702 грн 42 коп (з урахуванням проплати 27.07.2023 на суму 3 414 грн 77 коп);

- із 28.07.2023 на суму 1 540 190 грн 43 коп. (з урахуванням проплат 28.07.2023 на суми 1 596 грн 67 коп та 1 915 грн 32 коп;

- із 02.08.2023 на суму 1 525 380 грн 39 коп (з урахуванням проплат 02.08.2023 на суми 3 702 грн 00 коп, 5 401 грн 80 коп, 5 610 грн 24 коп, 48 грн 00 коп, 48 грн 00 коп)

- із 03.08.2023 на суму 1 505 698 грн 66 коп. (з урахуванням проплат 03.08.2023 на суми 5 225 грн 81 коп, 7 837 грн 92 коп, 6 618 грн 00 коп);

із 08.08.2023 на суму 1 495 619 грн 55 коп (з урахуванням проплати на суму 10 079 грн 11 коп);

- із 26.12.2023 на суму 1 477 246 грн 64 коп (із урахуванням проплати 26.12.2023 на суму 18 372 грн 91 коп).

2) за видатковою накладною №100114 від 02.06.2023:

- із 25.07.2023 на суму 37 886,18 грн;

- із 23.11.2023 на суму 32 126 грн 18 коп (із урахуванням проплати 23.11.2023 на суму 5 760 грн 00 коп)

- із 30.11.2023 на суму 27 610 грн 15 коп. (із урахуванням проплати 30.11.2023 на суму 4 516 грн 00 коп);

3) за видатковою накладною №114334 від 16.06.2023 на суму 34 320,00 грн із 19.09.2023;

4) за видатковою накладною №121228 від 28.06.2023 на суму 13 384,80 грн із 14.08.2023;

5) за видатковою накладною №148275 від 31.07.2023 на суму 10 800,00 грн із 22.09.2023 до 12.12.2023.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав в обумовлені строки, за поставлений товар розрахувався не повністю та із простроченням - відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає як 3 % річних так і інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України.

Як вбачається, позивач здійснив нарахування:

1) інфляційних втрат:

- за видатковою накладною № 91067 від 23.05.2023 за період із 01.09.2023 до 26.01.2024 на суму 37 737 грн 38 коп;

- за видатковою накладною № 100114 від 02.06.2023 за період із 01.09.2023 до 26.01.2024 на суму 879 грн 21 коп;

- за видатковою накладною № 148275 від 31.07.2023 за період з 22.09.2023 до 11.12.2023 на суму 140 грн 83 коп;

2) 3 % річних:

- за видатковою накладною № 91067 від 23.05.2023 за період із 21.07.2023 до 26.01.2024 на суму 23 360 грн 50 коп;

- за видатковою накладною № 100114 від 02.06.2023 за період із 25.07.2023 до 26.01.2024 на суму 526 грн 73 коп;

- за видатковою накладною № 148275 від 31.07.2023 за період з 22.09.2023 до 11.12.2023 на суму 71 грн 90 коп.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про відмову від позову позивач просить суд стягнути з відповідача 38 757,42 грн. - інфляційних втрат та 22 693,87 грн. - 3 % річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення з нього інфляційних втрат, зауважує, що при розрахунку інфляційних втрат за видатковими накладними від 23.05.2023 № 91067 та від 02.06.2023 № 100114 позивач не врахував індекс інфляції за серпень 2023 року, який становив 98,60. При цьому Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 25.08.2020 № 924/534/19 зробив наступний висновок. Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому характеристику - "дефляція, то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошві доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003. Отже, у розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що протягом серпня 2023 (місяць у якому мало місце порушення грошового зобов`язання за договором поставки), індекс інфляції становив 98,6 відповідно, то у даному випадку інфляційне збільшення має інше числове значення, а розрахунок повинен бути таким, як наведено відповідачем у контррозрахунку, зокрема:

1) за видатковою накладною № 91067 від 23.05.2023: за період 8 - із 08.08.2023 до 25.12.2023 інфляційне збільшення 16 270 грн 38 коп; за період 9 26.12.2023 до 26.01.2024 інфляційне збільшення 00 грн.

2) за видатковою накладною № 100114 від 02.06.2023: за період 1 - із 25.07.2023 до 22.11.20233 інфляційне збільшення145 грн 93 коп; за період 2 із 23.11.2023 до 29.11.2023 інфляційне збільшення 00 грн; за період 3 із 30.11.2023 до 26.01.2024 інфляційне збільшення 193 грн 27 коп.

Відтак відповідач підсумовує, що оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивач не бере до уваги індекс інфляції за серпень 2023 року, хоча з тексту позовної заяви логічно випливає, що інфляційні втрати мали б розраховуватися за період з 21.07.2023 (включаючи липень та серпень 2023), - отже позивач неправомірно збільшив розмір інфляційних втрат, уникнувши включення в періоди розрахунків індексів інфляції за місяці, в яких була дефляція. Такий умовивід підкріплюється й тим фактом, що розрахунок 3 % річних здійснювався позивачем саме починаючи з 21.07.2023.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні неправомірно нарахованих інфляційних втрат.

Як вбачається із відповіді на відзив, позивач звертає увагу, що у додатку №1 до позову викладено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються. У даному додатку дійсно зазначені періоди та суми нарахування інфляційних збитків та 3% річних за видатковими накладними №91067 від 23.05.2023, №100114 від 02.06.2023, №148275 від 31.07.2023. Ці періоди були зазначені саме в такому вигляді задля того, щоб визначити, з якого саме моменту відповідач несе відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, позивачем було прийнято рішення про стягнення інфляційних збитків, починаючи з періоду, що настає пізніше, ніж момент настання відповідальності відповідача, а саме з 01.09.2023, що чітко та відокремлено відображено в розрахунках за кожною видатковою накладною на сторінках 2, 3, 4 додатку №1 до позовної заяви. Тобто, позивач заявляє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків за видатковими накладними №91067 від 23.05.2023, №100114 від 02.06.2023 по періоду 01.09.2024 26.01.2024.

Заслухавши означені доводи сторін, суд виснує про безпідставність аргументів позивача з огляду на наступне.

Суд приймає до уваги, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).

Статтею 625 ЦК передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Установлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок інфляційних втрат у спірних правовідносинах позивач здійснює за видатковими накладними №91067 від 23.05.2023, № 100114 від 02.06.2023 та №148275 від 31.07.2023.

Нормативною підставою для нарахування інфляційних втрат є ст. 625 ЦК України, що є достатньою підставою для нарахування та стягнення відповідної грошової суми.

В той же час, позивач користується своїм диспозитивним правом на заявлення до стягнення інфляційних втрат у розмірі, що визначений самостійно, за період прострочення виконання зобов`язання із урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Статтею 625 ЦК передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, обрані самостійно позивачем, а в цілому за весь період прострочення.

Згідно з правовою позицією, висвітленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у cправі № 903/806/21, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 № 921/212/18, - вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Аналогічна висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Щодо аргументів позивача про те, що позивач наділений правом самостійно встановлювати період, за який він вимагає стягнення грошових коштів компенсаційного характеру суд зазначає, що при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2024 у справі 910/9745/22, у якій також враховувались висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 дійшла висновків, що методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (до 26.01.2024) та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а позивачем дійсно, як про це доречно зауважує відповідач, не враховано, що у серпні 2023 була дефляція із показником 98,60.

За розрахунками суду обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат за видатковими накладними № 91067 від 23.05.2023, № 100114 від 02.06.2023 та № 148275 від 31.07.2023 (включно до 26.01.2024) є 22 270 грн 61 коп.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат частково сумі 22 270 грн 61 коп. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 16 486 грн 81 коп. суд відмовляє.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 21.07.2023 до 26.01.2024) та встановлено, що останній є арифметично вірним, а обґрунтований розрахунок 3 % річних за вказаний період складає 23 959 грн 13 коп.

З урахуванням того, що позивачем вчинено заяву про відмову від позовних вимог про стягнення 3 % річних в частині 1 319 грн 26 коп, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних на суму 22 693 грн 87.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 року в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 598 026 грн 07 коп. (з яких: 1 552 561,59 грн - основний борг, 22 770 грн 61 коп. - інфляційні втрати, 22 693,87 грн. - 3 % річних).

В решті позовних вимог про стягнення 16 486 грн 81 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 1 615 373 грн 68 коп.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір", з урахуванням того, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 24 230,61 грн * 0, 8 = 19 384 грн 49 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі (19 384 грн 49 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією № 493 від 29.01.2024.

У зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог (згідно з ухвалою від 27.02.2024), - суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству "Солді і Ко" з Державного бюджету України становить 01 грн 15 коп. Відтак суд у вказаній ухвалі від 27.02.2024 роз`яснив позивачу про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 01 грн 15 коп. коп. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

За позовні вимоги про стягнення 1 615 278 грн 14 коп. судовий збір становив 19 383 грн 34 коп.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині, за позовні вимоги про стягнення 1 614 012 грн 88 коп. судовий збір становить 19 368 грн 16 коп.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку з тим, що позивач відмовився від позову про стягнення на суму 1 319 грн 26 коп. судовий збір у розмірі 15 грн 18 коп. (як різниця між 19 383 грн 34 коп. та 19 368 грн 16 коп.) залишається за Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 598 026 грн 07 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної позовної вимоги становить 19 176 грн 32 коп.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат судовий збір у розмірі 207 грн 02 коп. залишається за позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 1 552 561 грн 59 коп, за які судовий збір (з урахуванням коефіцієнта 0.8) становить 18 630 грн 74 коп.

Таким чином, суд покладає на відповідача 50 % судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом за позовні вимоги про стягнення основного боргу, тобто в сумі 9 315 грн 37 коп.

При цьому, суд повертає позивачу з Державного бюджету України решту з 50 % судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом за позовні вимоги про стягнення основного боргу, тобто в розмірі 9 315 грн 37 коп.

Таким чином, за результатом розгляду даного спору витрати у вигляді судового збору у розмірі 9 860 грн 95 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 614 012 грн 88 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл. м.Вараш, Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (вул. Сирецька, 28/2, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 23162981) 1 552 561 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн 59 коп. - основного боргу, 22 770 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн 61 коп. - інфляційних втрат, 22 693 (двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто три) грн 87 коп. - 3 % річних, 9 860 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) грн 95 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог про стягнення 16 486 грн 81 коп. інфляційних втрат - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути ухвалою суду Приватному акціонерному товариству "Солді і Ко" (вул. Сирецька, 28/2, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 23162981) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 9 315 грн 37 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 493 від 29.01.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи № 918/98/24. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано - 08.04.2024.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич