Рішення

від 08.04.2024 по справі 922/4978/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024м. ХарківСправа № 922/4978/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" до Фізична особа-підприємець Багрянцев Вячеслав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів за участю представників:

позивача - Меркулова Наталія Андріївна (ордер АХ №1152428 від 09.10.2023)

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом в якому з урахуванням заяви про зменшення (вх. №2459 від 26.01.2024) просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Багрянцева Вячеслава Володимировича (Відповідач) 33 757,96 грн заборгованості та пені у сумі 8 680,19 грн за договором оренди №1245 від 26.03.2003 року та зобов`язати відповідача звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху №19, 20, 22-:-25, 29, 30 загальною площею 114,5 кв.м. в житловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Саперна, 10-А, літ. "А-2" протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 23.11.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4978/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

20.12.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №35041) в якому він заперечує проти позову та просить суд призначити розгляд справи з викликом сторін, який долучено судом до матеріалів справи.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 35716 від 26.12.2023) та докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу третьої особи (вх. № 35729 від 27.12.2023), яку долучено судом до матеріалів справи.

15.01.2024 відповідачем подані пояснення у справі (вх. №1132), які долучені судом до матеріалів справи.

Також, позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 2459 від 26.01.2024), яку було прийнято судом та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

26.02.2024 відповідачем подано клопотання (вх. №5077) в якому відповідач просить не застосовувати до спірних правовідносин наказ позивача №410 від 24.07.2023, яке долучено до матеріалів справи та прийнято судом як додаткові підстави заперечень відповідача на позовну заяву.

26.02.2024 відповідачем подано клопотання (вх. №5078) про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на один рік, яке долучено судом до матеріалів справи та вирішено при винесенні зазначеного рішення.

26.02.2024 відповідачем подано клопотання (вх. №5080) про витребування у позивача акту зовнішнього обстеження об`єкту оренди та зобов`язання позивача за участю відповідача та третьої особи здійснити обстеження спірних приміщень.

Розглянувши клопотання відповідача (вх. №5080) про витребування у позивача акту зовнішнього обстеження об`єкту оренди та зобов`язання позивача за участю відповідача та третьої особи здійснити обстеження спірних приміщень, суд відмовив в його задоволенні протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 01.04.2024, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

В обґрунтування свого клопотання, відповідач не зазначає який саме акт він просить витребувати у позивача, які саме обставини цей акт має підтвердити, не підтверджує того що відповідачем були здійснені заходи щодо самостійного отримання цього акту.

Крім того, при зверненні з цим клопотанням відповідачем не дотримано вимог ст. 80 ГПК України, згідно якої відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Що ж до зобов`язання позивача за участю відповідача та третьої особи здійснити обстеження спірних приміщень, суд зазначає, що нормами ГПК України не передбачено таких повноважень, а згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Щодо розумності строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи суду, обмеження доступу та відвідування будівлі суду з міркувань безпеки, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст. ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами .

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом було встановлено наступне.

26 березня 2003 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі «Позивач» або «Орендодавець») та Фізичною особою підприємцем Багрянцевим Вячеславом Володимировичем (далі «Відповідач» або «Орендар») був укладений Договір оренди № 1245 (далі «Договір»).

Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта прийому-передачі від 26 березня 2003 року.

15.10.2018 року сторонами було укладено Додаткову угоду №22 в якій Договір оренди № 1245 викладено в новій редакції.

Згідно нової редакції договору сторони визначили наступне:

- пункт 3.2 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17від 20.09.2017,

- пункт 3.3. Договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі,

- пункту 3.4. цього Договору, нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6,

- орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця - пункт 3.5. Договору,

- розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності - пункт 3.6. Договору.

- пункт 3.7. Договору орендна плата, перераховується на бюджетний рахунок управління державної казначейської служби

Додатковою угодою № 23 від 05.12.2019 року Договір було викладено в новій редакції, згідно якою базова орендна плата становила 1 709,37 грн. (одна тисяча сімсот дев`ять гривень 37 копійок) без ПДВ за вересень 2019 року. Ставка орендної плати 5% (п`ять відсотків), 8% (вісім відсотків).

Додатковою угодою №24 від 11.06.2020 до договору оренди №1245 сторони встановили строк дії договору до 26.08.2023.

Як зазначає позивач, відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 33 757,96 грн.

При цьому, позивачем враховано, що на 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалене Рішення від 01грудня 2023 року № 496/23 Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану, згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Відповідно до п.п. 3.3-3.4. договору оренди № 1245 від 26 березня 2003 року (надалі Договір), нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі, а припиняється з дати підписання акта приймання-передачі Майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві від 26 березня 2003 року за актом приймання-передачі відповідно.

На підставі п. 4 вищевказаного рішення, Позивачем враховано період звільнення від орендної плати Відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022 і здійснено перерахунок заборгованості та пені за Договором, відповідно до якого позивач зменшив розмір позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів, суд виходив з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17від 20.09.2017.

Додатковою угодою № 23 від 05.12.2019 року Договір було викладено в новій редакції, згідно якою базова орендна плата становила 1 709,37 грн. (одна тисяча сімсот дев`ять гривень 37 копійок) без ПДВ за вересень 2019 року. Ставка орендної плати 5% (п`ять відсотків), 8% (вісім відсотків).

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) (http://kharkiv.rocks/reestr/672946) (надалі «Методика») передбачено, що: «перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:

Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім,

де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн;

Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн;

Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового

місяця розрахунку орендної плати;

Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди».

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п. 7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор)/100

де Опл - розмір річної орендної плати, грн;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн;

Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики».

При цьому, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.п. 3.3-3.4. договору оренди № 1245 від 26 березня 2003 року (надалі Договір), нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі, а припиняється з дати підписання акта приймання-передачі Майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Відповідач не заперечує, що ним орендна плата за вказаний позивачем період не вносилась. Однак заявляє про обставини неможливості використання приміщення, знаходження відповідача на військовій службі та порушення позивачем строків позовної давності.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, суд зазначає наступне.

Як зазначає Відповідач, останній звільняється від орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 у зв`язку з тим, що Відповідач нібито призваний або прийнятий на військову службу після оголошення воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (надалі Закон) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 цієї ж статті Закону передбачено види військової служби, до якої віднесено:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У той же час, зі змісту наданого Відповідачем посвідчення не вбачається проходження останнім одного з виду військової служби, передбачених ч. 6 ст. 1 Закону, а строк дії цього посвідчення до 31.12.2023, надана копія якого не засвідчена відповідачем.

Крім того, згідно з п. 17 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Таким чином, участь Відповідача у добровольчому формуванні «Фрайкор» не тільки не підтверджує, а й спростовує факт проходження Відповідачем військової служби, як підстави для звільнення останнього від орендної плати за відповідним договором оренди.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позовну заяву, Відповідач зазначає про нібито наявність обставин, через які майно не могло бути використане останнім.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Для застосування частини ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

При цьому, саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Саме по собі посилання на обставини війни в України не є безумовною підставою для звільнення Відповідача від сплати орендної плати.

У разі наявності конкретних, реальних та фактичних обставин, за які Відповідач не відповідає, останній зобов`язаний довести такі обставини належними та допустимими доказами з метою звільнення останнього від сплати орендної плати.

При цьому, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів пошкодження майна, та, відповідно, неможливості користування, такі доводи Відповідача є виключно припущенням.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позовну заяву Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 (надалі Лист ТПП) та віднесення Харківської територіальної громади до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, як підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21.

Таким чином, посилання на Лист ТПП не є достатнім і не створює безумовних підстав для звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності, а посилання останнього на такі обставини є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо заявлення вимог за межами строків позовної давності суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено наступне:

П. 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

П. 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 757,96 грн заборгованості зі сплати орендної плати, яку було нараховано позивачем за період з вересні 2019 по жовтень 2023.

Щодо вимог позивача про звільнення та повернення нежитлових приміщень суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.14 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.

П. 10.6 Договору оренди, в редакції від 15.10.2018 встановлено, що дія Договору оренди припиняється, в тому числі, внаслідок закінчення строку на який його укладено.

Відповідно до умов додаткової угоди від 11.06.2020 до Договору оренди, сторони визначили строк його дії до 26.08.2023.

Позивач, в своїй позовній заяві зазначає про те, що договір №1245 припинив свою дію оскільки, 24.08.2023 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято Наказ №410 про припинення з 26.07.2023 строку дії договору оренди №1245 від 26.03.2003.

Дослідивши Наказ №410, копію якого надано до позовної заяви, суд встановив, що його прийнято на підставі ст. 24 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, Положенням про Управління, та Постанови КМУ №634 від 27.05.2023.

Так згідно ст. 24 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлюються умови припинення договору оренди:

1. Договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його укладено;

укладення з орендарем договору концесії такого майна;

приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);

смерті фізичної особи - орендаря;

визнання орендаря банкрутом;

знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

2. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Ст. 19 цього Закону визначені підстави для відмови у продовженні договору оренди:

1. Рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

26.07.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача лист №4029 про відмову у продовженні дії договору оренди, у зв`язку з прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців. Тобто підставою повідомлення відповідача про відмову в продовженні договору оренди зазначено саме ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

В свою чергу, відповідно до ч. 5 Постанови КМУ №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону (якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців).

Тобто, суд зазначає, що можливість припинення договору оренди з підстав відмови у його продовженні згідно ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з урахуванням приписів Постанови КМУ №634 від 27.05.2022, передбачена лише за умови коли саме балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю (яким є позивач у справі) та орендарю (яким є відповідач у справі) про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Дослідивши умови спірного договору №1245 в редакції 15.10.2018 судом встановлено, що балансоутримувачем спірного майна є КП "Жилкомсервіс", яке підпорядковано Департаменту житлового господарства Харківської міської ради.

26.07.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача лист №4029 про відмову у продовженні дії договору оренди, у зв`язку з наявною заборгованістю відповідача, однак, вказаний лист не приймається судом як доказ припинення дії договору, оскільки, його було направлено саме орендодавцем, а не балансоутримувачем.

Доказів того, що на момент направлення цього листа КП "Жилкомсервіс" не було балансоутримувачем спірних приміщень, учасниками справи до суду надано не було.

Також, суд приймає до уваги й той факт, що Положенням про Управління, затвердженим рішенням 1 сесії ХМР 8 скликання від 09.12.2020 №7/20, визначені повноваження Управління, середяких визначено підготовку пропозицій щодо управління майном, що належить територіальній громаді м. Харкова та контроль внесення зазначених питань на розгляд пленарних засідань сесії ХМР (п. 4.1.19 Положення).

Інших повноважень щодо самостійного розпорядження комунальним майном, в тому числі шляхом припинення договорів оренди, Положенням про Управління не передбачено. Наявності таких повноважень, позивачем не було надано й під час розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі «Позивач» або «Орендодавець») та Фізичною особою підприємцем Багрянцевим Вячеславом Володимировичем (далі «Відповідач» або «Орендар») № 1245 є продовженим в силу приписів ч. 5 Постанови КМУ №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача звільнити та повернути нежитлові приміщення.

В свою чергу слід зазначити, що за наявності відповідних обставин, позивач не позбавлений права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору в судовому порядку.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення 8 680,19 грн пені суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.10. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки на всій території України з 1 липня 2023 року скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд установив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.10. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає, що розмір пені становить 6 676,78 грн:

- по заборгованості з орендної плати за лютий 2022 року - 692,34 грн, нараховані за період з 21.03.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину) в сумі 972,10 грн - 279,76 грн (пеня, яка була сплачена відповідачем);

- по заборгованості з орендної плати за жовтень 2022 року - 754,13 грн, нараховані за період з 21.11.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за листопад 2022 року - 658,80 грн, нараховані за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за грудень 2022 року - 626,94 грн, нараховані за період з 21.01.2023 по 21.07.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за січень 2023 року - 621,55 грн, нараховані за період з 21.02.2023 по 21.08.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за лютий 2023 року - 621,44 грн, нараховані за період з 21.03.2023 по 21.09.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за березень 2023 року - 605,92 грн, нараховані за період з 21.04.2023 по 21.10.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за квітень 2023 року - 573,83 грн, нараховані за період з 21.05.2023 по 21.11.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за травень 2023 року - 497,93 грн, нараховані за період з 21.06.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за червень 2023 року - 398,83 грн, нараховані за період з 21.07.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за липень 2023 року - 290,78 грн, нараховані за період з 21.08.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за серпень 2023 року - 192,08 грн, нараховані за період з 21.09.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року - 107,87 грн, нараховані за період з 21.10.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за жовтень 2023 року - 34,34 грн, нараховані за період з 21.11.2023 по 05.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 6 676,78 грн.

В іншій частині стягнення пені в сумі 2 003,41 грн суд відмовляє за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Водночас, суд приймає до уваги наступні обставини.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.

Відповідач зареєстрований та здійснює свою підприємницьку діяльність в місті Харків на території якого з 24.02.2023 велися активні бойові дії та обстріли міста.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати саме штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50% від суми перерахованої судом та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 338,39 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 3 338,39 грн пені (суми на яку було зменшено пеню) суд відмовляє.

Відносно строків позовної давності, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Тобто, строки, визначені статтею 258 ЦК України, продовжуються на строк дії відповідного карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020 р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р. Надалі було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до п. 1 цієї Постанови (в актуальній редакції) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину. При цьому, додатково, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ 2023).

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з 19 грудня 2020 року має місце введення карантину, а з 24 лютого 2022 року - введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, визначеного статтею 258 ЦК України.

Тобто, позивачем не пропущено строк позовної давності ні до вимог про стягнення заборгованості з орендної плати ні до вимог про стягнення пені.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.

Суд зазначає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування виняткових обставин, які у подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі або зробити таке виконання неможливим. Також, суд приймає до уваги, що судом було вдвічі зменшено розмір штрафних санкцій, які підлягали стягненню з відповідача.

Так, відповідачем не надані документи фінансової звітності, довідки банківських установ про рух грошових коштів, як доказ підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати заборгованості та доказів перебування відповідача, на момент винесення рішення, у складі Добровольчого формування.

За таких обставин, враховуючи заперечення позивача, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі та відхилення відповідного клопотання відповідача.

Водночас, за наявності відповідних доказів, відповідач не позбавлений можливості повторного звернення до суду із відповідною заявою з дотриманням вимог чинного законодавства .

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно вимогам які визнані судом обгрунтованими.

Крім того, в позовній заяві позивач заявив, що ним понесені витрати на правничу допомогу та докази понесення таких витрат будуть надані на протязі 5 днів з дня проголошення рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Багрянцева Вячеслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) :

- 33 757,96 грн основної заборгованості за Договором оренди № 1245 від 26 березня 2003 року;

- 3 338,39 грн пені;

- 2 045,83 грн судового збору

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ФОП Багрянцева Вячеслава Володимировича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 5 341,80 грн пені.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ФОП Багрянцева Вячеслава Володимировича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №19, 20, 22-:-25, 29, 30 загальною площею 114,5 кв.м. в нежитловій будівлі, за адресою: м. Харків, вул. Саперна, буд. 10-А, літ. А-2, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Встановити позивачу 5 днів з дня прийняття рішення у справі на подання доказів понесення судових витрат.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412)

Відповідач - Фізична особа підприємець Багрянцев Вячеслав Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793).

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяС.А. Прохоров