Рішення

від 08.04.2024 по справі 922/368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/368/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр-Н" (73003, м. Херсон, вул. Шенгелія, 3А, код ЄДРПОУ 37049701) до Приватного підприємства "Гранд Кристалл" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, 6, код ЄДРПОУ 37578878) про стягнення 1 140 000,00грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1 140 000,00грн передоплати. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прострочення відповідачем зобов`язання за договором № 3101-22/5 від 31.01.2022, а саме не виготовлення та не поставки товару протягом 30 календарних днів з дати його замовлення, виконання зобов`язання втратило інтерес для позивача, з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, справу № 922/368/24 визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач не виконав умови п.1.1, п.2.1.1 договору в частині зобов`язання прийняти товар у строк 30 календарних днів з моменту здійснення передплати, оскільки саме на позивача було покладено обов`язок отримати товар в місті визначеному сторонами, тобто за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 167.

Також, не погоджуючись із твердженням позивача, що договір поставки № 3101-22/5 від 31.01.2022 є розірваним, відповідач зазначає про те, що посилання позивача на лист-повідомлення про дострокове розірвання договору та повернення коштів від 14.06.2023 підписаний адвокатом Чайка О.Ю. як представником позивача, та, на думку відповідача, не може вважатися правочином, вчиненим уповноваженим представником від імені ТОВ "Торговий дім Центр-Н", оскільки відповідно до глави 17 Цивільного кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер не є самостійним документом на підставі якого адвокат має право вчиняти правочини від імені клієнта, оскільки даний документ не містить посилання на обсяг тих прав, які йому надані довірителем.

Позивач у відповіді на відзив та додаткових поясненнях проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов Міжнародних правил "Інкотермс" у редакції 2010 року саме на відповідача, окрім виготовлення товару, покладено і обов`язок здійснити належне повідомлення позивача про готовність товару (можливість його передання представникам позивача на складі відповідача за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 167). Такого повідомлення, із доказами його надіслання на адресу позивача відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не надано жодного повідомлення про виготовлення та наявність оплаченого товару на складі відповідача.

Що стосується заперечень відповідача відносно розірвання договору поставки № 3101-22/5 від 31.01.2022, позивач зазначає, що повноваження адвоката, який звернувся з листом-повідомленням до відповідача про розірвання договору, підтверджені належним чином, а саме ордером, долученим до заяви. Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, позивач вказує на те, що саме звернення з позовом до суду з повернення передоплати, в даному випадку, можна вважати належним та однозначним волевиявленням позивача щодо розірвання договору.

Будь-яких інших заяв чи пояснень по суті спору від учасників справи не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр-Н" (позивач) та Приватним підприємством "Гранд Кристалл" (відповідач) укладено договір поставки № 3101-22/5 (далі договір) та додаткову угоду № 1 до нього, відповідно до умов яких відповідач зобов`язався виготовити та передати у власність позивача скло декоративне сатин товщиною 4 мм (товар), а позивач прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.5 договору загальна сума договору становить 1 458 000,00грн.

За умовами п.1.6 договору гарантійний термін товару становить 1 рік.

Строк поставки товару сторони погодили у п.2.1.1 договору, який складає не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем передплати відповідно до підпункту 7.2.1. договору.

У п.2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього поставка товару здійснюється на умовах FCA склад постачальника за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 167. Умови поставки викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, які випливають із умов договору.

Пунктом 7.2.1 договору сторони погодили, що вартість одного квадратного метра скла складає 190 грн./м.кв, а вартість усього товару за договором становить 1 140 000,00грн, які покупець сплачує на користь постачальника передоплатою в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в українській національній валюті протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору й надання постачальником рахунку-фактури.

Доплата у розмірі 53,00грн/кв.м вартості партії товару, за умовами п.7.2.2 договору, позивач зобов`язався здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту поставки партії товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо жодна зі сторін договору за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомить іншу сторону письмово про його припинення, договір вважається пролонгованим до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах (п.11.1 договору).

Відповідно до п.11.4 договору сторона має право розірвати договір, сповістивши про це іншу сторону не менше, ніж за 30 календарних днів до строку, що передбачає розірвання.

Відповідач 31.01.2022 виставив позивачу рахунок на оплату № 31/01-07 на суму 1 458 000,00грн щодо товару: скло декоративне сатин одностор. 4 мм 3210*2250.

На виконання п.7.2.1 договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 140 000,00грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 21 від 31.01.2022 та не заперечується відповідачем.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, після отримання попередньої оплати до теперішнього часу товар позивачу не поставив.

Позивач скориставшись своїм правом, передбаченим п.11.4 договору, 14.06.2023 направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів.

Крім того, 20.11.2023 позивач направив на адресу відповідача повідомлення, зі змісту якого судом вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою визначити дату поставки та передачі товару, чого останнім зроблено не було. Також даним листом позивач повідомив відповідача про те, що представники позивача 05.12.2023 прибудуть на склад відповідача з метою отримання товару в повному обсязі. Позивач попередив відповідача, що у разі відсутності в повному обсязі товару на складі відповідача або у випадку відсутності уповноважених представників відповідача, позивач буде вважати такий факт відмовою відповідача від виконання своїх зобов`язань по поставці товару за спірним договором, внаслідок чого після 05.12.2023 виконання цього зобов`язання буде таким, що втратило інтерес для позивача, відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України.

Зазначені повідомлення залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на дату подання позовної заяви відповідачем не здійснено повернення попередньої оплати за договором та не надано позивачу відповіді щодо строків повернення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, а саме в частині зобов`язання позивача виготовити товар цей договір є договором підряду, а в частині його поставки - договором поставки.

Оскільки між сторонами відсутній спір щодо підрядних правовідносин, а спір між сторонами виник в частині повернення попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар, суд застосовує до спірних правовідносин норми права, що регулюють правовідносини з постачання.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 1 140 000,00грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 31.01.2022 № 21, наявною в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 1 140 000,00грн товар не поставив, на вимогу позивача сплачену ним попередню оплату не повернув.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

І пред`явлення відповідного позову до суду також може бути правомірним варіантом вимоги покупця до постачальника про повернення передплати за договором.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої її правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.1.1 договору строк поставки товару складає не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем передплати відповідно до підпункту 7.2.1. договору.

Як вже зазначалось вище, у п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2022 до договору поставка товару здійснюється на умовах FCA склад постачальника за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 167. Умови поставки викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, які випливають із умов договору.

Враховуючи, що передоплата товару була здійснена 31.01.2022, то кінцевий строк для поставки товару був до 02.03.2022 (включно).

Згідно із п.А.4 умов поставки FCA (франко-перевізник) Міжнародних правил Інкотермс у редакції 2010 року, продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем або обраному продавцем відповідно до статті А.3а), в названому місці у встановлену дату або обумовлений термін. Згідно із п.А.7 вказаних Правил продавець зобов`язаний сповістити покупця достатнім чином про постачання товару відповідно до ст.А.4.

Отже, суд зазначає, що саме на відповідачеві, окрім виготовлення товару, покладено і обов`язок здійснити належне повідомлення позивача про готовність товару (можливість його передання представникам позивача на складі відповідача за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 167).

Втім такого повідомлення із доказами його надіслання на адресу позивача матеріали справи не містять.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що позивач не виконав умови п.1.1 договору, а саме не прийняв товар, незважаючи на те, що сторони договору погодили період поставки (30 календарних днів) та місце поставки (м. Харків, вул. Москалівська, 167), судом не приймаються, з огляду на наступне.

З аналізу умов спірного договору судом вбачається, що п.2.1.1 договору не встановлює час отримання товару на складі або хоча б день такого отримання. Словосполучення: строк поставки товару складає не більше 30 (тридцяти) календарних днів, слід розуміти таким чином, що встановлює проміжок часу, протягом якого може бути здійснена поставка, тобто є строком, а не терміном.

Таким чином саме відповідач повинен був направити повідомлення про готовність товару та можливість його передання для отримання позивачем. Чого останнім зроблено не було.

Щодо заперечень відповідача в частині розірвання договору не у належний спосіб, оскільки повідомлення від 14.06.2023 про дострокове розірвання було зроблено адвокатом Чайкою О.Ю., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд позбавлений можливості надати оцінку такому повідомленню через відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень адвоката Чайки О.Ю. на дострокове розірвання договору.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься повідомлення за вих. №20/11 від 20.11.2023 про втрату після 05.12.2023 для позивача інтересу виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару, яке підписано особисто директором ТОВ "Торговий дім "Центр-Н" Болдирєвою Л.О.

В той же час, предметом даного позову є стягнення передплати за договором поставки саме через не поставку відповідного товару у строк, обумовлений договором. А тому, позивач отримав право вимагати повернення передплати від відповідача в силу закону, а саме, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, та незалежно від факту розірвання або не розірвання спірного договору поставки.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 та на постанову Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/620/22, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У справі № 910/16750/18 предметом позову є розірвання договору будівельного підряду ("Реконструкція мосту через Хорол, загальною довжиною 116 м. по вул. Гоголя у м. Миргород Полтавської області") та стягнення штрафних санкцій. При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що строк дії договору підряду закінчився. У зв`язку із чим, Верховний Суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору підряду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Предметом позову справі № 903/620/22 є зобов`язання виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями, а саме: видати дизельне пальне та бензин , а також змінити умови договору поставки нафтопродуктів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в отоварені карток на пальне, придбане позивачем на підставі договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями.

В той час як у даній справі предметом позову є стягнення передплати за не поставлений товар. У зв`язку з цим, посилання на постанову Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 та на постанову Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/620/22 є не релевантними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 1 140 000,00грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючисьст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивача, за його попередніми оцінками судові витрати на правову допомогу складуть 40 000,00грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач протягом встановленого законом строку із заявою про подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не звертався.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги № ВН 1323420 від 01.01.2024 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Чайка О.Ю. від 10.10.2018 № ХМ 000186.

Отже, з наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат, заява позивача про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутня, у зв`язку з чим судові витрати на професійну правничу допомогу на відповідача судом не покладаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранд Кристалл" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, 6, код ЄДРПОУ 37578878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр-Н" (73003, м. Херсон, вул. Шенгелія, 3А, код ЄДРПОУ 37049701) - 1 140 000,00грн основного боргу, 13 680,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк