Рішення

від 09.04.2024 по справі 922/158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/158/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транпортноекспедиторське підприємство «Алектранс», 61204, м. Харків, пр.-т. Перемоги, буд. 72-Д відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків відповідача 3 фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків простягнення 405 075,28 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Транпортно-експедиторське підприємство Алектранс, відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача 3 фізичної особи ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року у сумі 405 075,28 грн. з якої: 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом, 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 зобов`язань за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Також, позивачем у 2 пункті прохальної частини позовної заяви, заявлено клопотання про визнання справи малозначною, та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

На виконання вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України судом було здійснено запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, щодо надання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

30.01.2023 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області через канцелярію суду надійшла відповідна інформація за вх. № 2631/24 та вх. № 2735/24.

Ухвалою суду від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/158/24. Задоволено клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної зави про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи № 922/158/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачам 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачам 5-ти денний строк з дня отримання даної ухали, щодо надання заперечень щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

05.02.2024 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області через канцелярію суду надійшла відповідна інформація за вх. 3274/24.

06.02.2024 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області через канцелярію суду надійшла відповідна інформація за вх. 3321/24.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалу суду від 05.02.2024 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідачів, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка відповідала відомостям, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відомостям які надійшли на запит суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, а саме:

- на адресу відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Транпортно-експедиторське підприємство Алектранс, 61204, м. Харків, пр.-т. Перемоги, буд. 72-Д (штрих код поштового відправлення 0600247890847). Проте, ухвалу суду від 05.02.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/158/24 було повернуто поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 14.02.2024 року.

- відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, (штрих код поштового відправлення 0600247933520). Проте, ухвалу суду від 05.02.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/158/24 було повернуто поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 14.02.2024 року.

- відповідача 3 фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків, (штрих код поштового відправлення 0600247890871). Проте, ухвалу суду від 05.02.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/158/24 було повернуто поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 14.02.2024 року.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 25.05.2023 року між Акціонерним товариством Райффайзен Банк (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транпортно-експедиторське підприємство Алектранс (відповідача 1, позичальник) було укладено кредитний договір № 015/1800/1272962/1.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі не відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 376045,11 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Під «невідновлюваною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору. Ліміт в межах якого позичальник має право отримувати кредитні кошти, змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту не відновлюваної кредитної лінії (додаток № 1 до договору).

Згідно пункту 1.2. договору, кінцевий термін надання кредиту 25.06.2023 року (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту або його частини (траншу)).

Кінцевий термін погашення кредиту 31.12.2025 року, або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі) (пункт 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику на погашення заборгованості за кредитом, що виникла згідно умов договору про надання овердрафту № 015/1800/1272962 від 06.12.2021 року, укладеного між позичальником АТ «Райффайзен банк», а саме: на погашення основної заборгованості, на погашення заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками. Фактична заборгованість позичальника за кредитним договором визначається кредитором самостійно на підставі умов кредитного договору та даних обліку кредитора на дату видачі кредиту за цим договором.

Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів на рахунки, зазначені кредитором в окремому письмовому повідомленні, яке направляється позичальником в електронному вигляді електронними каналами зв`язку не пізніше другого дня після дати укладання договору (пункт 1.5. договору).

Згідно пункту 1.6. договору, грошові зобов`язання позичальника за договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-яким поточним та майбутнім грошовими зобов`язаннями позичальника якщо інше не встановлено законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1. договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно. Позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов?язаний сплатити кредитору проценти (як відповідальність за порушення грошового зобов?язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України), що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 14,45 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

2.3. Нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом (у т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту): останній день строку користування кредитом не враховується (пункт 2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладання договору, але до дня надання кредиту за договором між кредитором і поручителем (-ями) - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору.

Позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за договором (у т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штраф та інші платежі) в порядку, визначеному договором. Під поняттям «Погашення заборгованості» сторони розуміють зарахування грошових коштів на рахунки кредитора (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних із неналежним виконанням позичальником умов договору) (пункт 5.1. договору).

Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком зменшення ліміту не відновлюваної кредитної лінії (додаток № 1 до договору), що підписується сторонами у момент укладання договору (пункт 5.2. договору).

Згідно пункту 8.1. договору, у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право, на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/ договорів про зміни, вжити один або декілька таких заходів:

8.1.1. відмовити в наданні кредиту або його частини за договором;

8.1.2. скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом;

8.1.3.вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості;

8.1.4. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору, кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1. договору, та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин, які свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані.

Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме графік зниження ліміту.

Також позивач зазначає, що:

25.05.2023 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитний договір № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року між Банком та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2 було укладено договір поруки № 015/1800/1272962/1/П1;

25.05.2023 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитний договір № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року між Банком та ОСОБА_2 (поручитель, відповідач 3 було укладено договір поруки № 015/1800/1272962/1/П2.

Відповідно до пункту 1.1. договорів поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сум тощо.

Згідно пункту 1.2. договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконанням ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 2.2 договорів поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та у обсязі, зазначеному у такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підтягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 договорів поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання (пункт 6.2 договорів поруки).

Як зазначає позивач, останнім належним чином виконано свої зобов`язання за договором, та надано відповідачу 1 кредитні кошти відповідно до умов договору.

Проте, відповідачем 1 порушено умови кредитного договору, а саме в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань, внаслідок чого за відповідачем 1 виникла прострочена заборгованість, у зв`язку із чим у позивача існує право вимагати достроково повного виконання зобов`язань відповідачем 1, як позичальником, та відповідачем 2 та відповідачем 3 як поручителями, своїх зобов`язань за кредитним договором.

За розрахунком позивача, станом на 11.12.2023 року загальна сума заборгованості за договором становить 405 075,28 грн., з яких:

- 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом;

- 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками.

Також позивач зазначає, що останнім на адресу відповідача 1 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/872 від 12.12.2023 року про дострокове повне погашення заборгованості.

19.12.2023 року позивачем на адресу відповідача 2 - ОСОБА_1 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/889 від 19.12.2023 року про погашення заборгованості за кредитним договором.

19.12.2023 року позивачем на адресу відповідача 3 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/890 від 19.12.2023 року про погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте, вищевказані вимоги позивача, відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 залишені без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами кредитного договору № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року, судом встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статей 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.3. договору, сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту 31.12.205 року, або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі).

Відповідно до пункту 2.1. договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно. Позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком зменшення ліміту не відновлюваної кредитної лінії (додаток № 1 до договору), що підписується сторонами у момент укладання договору (пункт 5.2. договору).

Згідно вимог частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу 1 кредит у розмірі 376045,11 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи виписка банку.

Проте відповідачем 1 умови договору були виконані неналежним чином, та допущено прострочення строків сплати заборгованості по відсотках.

У зв`язку зі неналежним виконанням умов договору, позивачем на адресу відповідача 1 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/872 від 12.12.2023 року про дострокове повне погашення заборгованості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом про дострокове повернення кредиту, чим змінив строки повернення кредиту, а саме після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту № 188/2/872 від 12.12.2023 року, а у відповідача 1 настав строк повернення кредитних коштів (20.12.2023 року) та виник обов`язок повернути всю суму основної заборгованості за кредитом (основного боргу) та відсотків за кредитом.

З аналізу вищевикладеного, та враховуючи вимоги статті 530 Цивільного кодексу України (боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги), у відповідача 1 виникло зобов`язання перед позивачем щодо повернення кредиту, а саме з 20.12.2023 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач 1 визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунку, та встановлено що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно, заборгованість складає суму у розмірі 405 075,28 грн., з яких: 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом; 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Стаття 543 Цивільного кодексу України містить норму, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

25.05.2023 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитний договір № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року між Банком та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2 було укладено договір поруки № 015/1800/1272962/1/П1;

25.05.2023 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитний договір № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року між Банком та ОСОБА_2 (поручитель, відповідач 3 було укладено договір поруки № 015/1800/1272962/1/П2.

Відповідно до пункту 1.1. договорів поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сум тощо.

Згідно пункту 1.2. договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконанням ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 2.2 договорів поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та у обсязі, зазначеному у такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підтягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 договорів поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання (пункт 6.2 договорів поруки).

Таким чином відповідач 2 та відповідач 3 солідарно із відповідачем 1 відповідають перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем 1 за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року.

Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на адресу відповідача 2 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/889 від 19.12.2023 року про погашення заборгованості за кредитним договором, та на адресу відповідача 3 було направлено повідомлення/вимогу № 188/2/890 від 19.12.2023 року про погашення заборгованості за кредитним договором, у яких останній вимагав виконати порушене зобов`язання за договором поруки, у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати відправлення даної вимоги, а саме: погасити заборгованість за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року у сумі 405075,28 грн., з них: 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом; 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками. Вищевказані вимоги відповідачем 2 та відповідачем 3 залишені без задоволення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року, надавши відповідачу-1 кредит, проте, позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, та приймаючи до уваги, що відповідач 1 не надав суду належних доказів повного виконання зобов`язань за кредитним договором 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року у сумі 405 075,28 грн. з якої: 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом, 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 20781 від 12.01.2024 року було сплачено судовий збір у розмірі 4860,91 грн.

За розрахунком суду, судовий збір за вимогу майнового характеру 405075,28 грн. складає 6076,13 грн., та оскільки позивачем позовну заяву було подано через електронний суд, підлягає до застосування коефіцієнт 0,8, у зв`язку із чим, за розрахунком суду, судовий збір складає суму у розмірі 4860,90 грн. (6076,13 грн. * 0,8).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу вищевикладеного слідує, що при повному або частковому задоволенні позовних вимог до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Таким чином, із урахуванням вищевикладених норм вимог Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 4860,91 грн. у даній справі покладається на відповідачів, по 1620,30 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Транпортно - експедиторське підприємство Алектранс (61204, м. Харків, пр.-т. Перемоги, буд. 72-Д, ЄДРПОУ 31642282), фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , д.р.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909) суму заборгованості за кредитним договором № 015/1800/1272962/1 від 25.05.2023 року у розмірі 405 075,28 грн. з якої: 376 045,11 грн. заборгованість за кредитом, 29 030,17 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транпортно - експедиторське підприємство Алектранс (61204, м. Харків, пр.-т. Перемоги, буд. 72-Д, ЄДРПОУ 31642282) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 1620,30 грн. судового збору.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 1620,30 грн. судового збору.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , д.р.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 1620,30 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909);

відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Транпортно - експедиторське підприємство Алектранс (61204, м. Харків, пр.-т. Перемоги, буд. 72-Д, ЄДРПОУ 31642282);

відповідач 2: фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 );

відповідач 3: фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , д.р.н. 21.06.1982).

Повне рішення складено "09" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова