Рішення

від 08.04.2024 по справі 922/4938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4938/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго и С", 02081, Київська обл., м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7 Д до фізичної особи ОСОБА_1 простягнення 102 799,32 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором поставки №07/02/14-96 від 07 лютого 2014 року у розмірі 102 799,32 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4938/23. Розгляд справи № 922/4938/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Вищевказану ухвалу суду було направлено на адресу Фізичної особи ОСОБА_1 - ( АДРЕСА_1 ) яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка відповідала відомостям, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до припинення останньою своєї підприємницької діяльності (25.05.2023 року).

Проте, ухвалу суду від 27.11.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/4938/23 була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 11.12.2023 року.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо Фізичної особи ОСОБА_1 .

08.03.2024 року від Міністерства соціальної політики України через канцелярію суду надійшло повідомлення (вх. № Міністерства соціальної політики України) 6451/24).

20.03.2024 року від Міністерства соціальної політики України через канцелярію суду надійшло повідомлення (вх. № Міністерства соціальної політики України) 6451/24)7668/24).

Для належного повідомлення відповідача у справі про відкриття провадження у справі, судом, та враховуючи надані Міністерством соціальної політики України відомості щодо адреси відповідача як внутрішньо переміщеної особи, судом супровідним листом вих. № 004739, трек номер поштового відправлення 0600254888564 повторно було направлено на адресу відповідача копію ухвали суду від 27.11.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/4938/23.

Проте, 25.03.2024 року поштовим відділення Укрпошта супровідний лист від 27.11.2023 року із копією ухвали про відкриття провадження у справі було повернута на адресу суду.

Також, суд намагався повідомити відповідача у справі про відкриття провадження у справі, шляхом передачі телефонограми, та як вбачається із телефонограми № 151/24 від 12.03.2024 року її було передано безпосередньо відповідачу - Фізичній особі ОСОБА_1 - 12.03.2024 року о(б) 11:03 год.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Також судом для забезпечення належного повідомлення відповідача про розгляд справи, 20 червня 2023 року було розміщено на сайті суду (https://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/povidomlennya/1440312/) повідомлення про розгляд справи № 922/1596/23.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку із чим, судом огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, та забезпечення прав позивача та відповідача у справі, судом було здійснено розгляд справи по суті поза межами строку встановленого Господарським процесуальним кодексом України, та здійснено розгляд справи у впродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 07.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" (позивач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем Камлик Людмилою Вікторівною (відповідач, покупець) було укладеного договір поставки №07/02/14-96.

Пунктом 6.1. договору. сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання грошового зобов`язання до його повного виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не виявить бажання щодо закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар (товари для дітей), в асортименті, кількості, строки, за цінами та якісними характеристиками, узгодженими сторонами, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити поставлений у його власність товар у відповідності х умовами даного договору.

Перелік товару переданого від постачальника покупцю, його ціна та кількість зазначається в видаткових накладних (пункт 1.6. договору).

Поставка товару здійснюється у відповідності з умовами EXW (м. Харків), відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010». Місце поставки узгоджується при прийманні замовлення в заявці покупця. При суперечності умовам цього договору положенням правил «Інкотермс 2010», умови даного договору мають переважне значення (пункт 3.1. договору).

Строк поставки замовленої партії товару становить 7 календарних днів з моменту погодження замовлення сторонами (пункт 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору, сторони погодили, що сума цього договору складається із сукупної суми усіх видаткових накладних на товар, узгоджених та підписаних сторонами.

Оплато за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника, у національній валюті України (гривні), на протязі 15 календарних днів з моменту реалізації товару кінцевому споживачеві (пункт 4.2. договору).

Згідно пункту 5.2. покупець зобов`язаний зокрема:

5.2.2. щомісяця, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітнім, надавати постачальнику належним чином оформлені усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством України (товарні накладні, довіреності, корегування і т.д.). Сторони щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, підписують акти звірки.

5.2.5. Один раз на 7 днів (у телефонному режимі, по ел. пошті або іншими чином, узгодженим сторонами) надавати постачальнику звіт про реалізацію товару за поточний період. У випадку ненадання звіту в визначені строки весь товар прийнятий покупцем вважається реалізованим у повному об`ємі.

Як зазначає позивач, останнім умови договору в частині поставки товару відповідачу було виконано у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, акт звірки підписаний сторонами від 22.01.2019 року, акти про перегляд цін, коригуючи товарні накладні, проте відповідач неодноразово порушував свої зобов`язання, зазначені у пункті 5.2.5. договору та надавав звіти про реалізований товар з порушеннями строків, а останнім часом взагалі перестав їх надавати.

Також за твердженнями позивача, відповідно до останнього акту звірки, підписаного сторонами, від 22.01.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 312 611,58 грн. Проте, після цього сторонами було здійснено часткову оплату, про що свідчать платіжні доручення, з яких вбачається, що остання оплата за поставлений товар надійшла від відповідача 23.12.2021 року., та за розрахунком позивача сума боргу за договором складає 102 799,32 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. № 133 від 13.10.2023 року про погашення суми боргу у розмірі 102 799,32 грн., у якій останній вимагав в семиденний строк з моменту пред`явлення претензії погасити суму боргу

Проте, вищезазначена вимога залишена буз відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем зобов`язання за договором поставки №07/02/14-96 від 07.02.2014 року було виконано належним чином, проте відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату отриманого за договором товару у повному обсязі, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача наявний боргу у розмірі 102 799,32 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спірним договором, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 102 799,32 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 102 799,32 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" (02081, Київська обл., м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7 Д, ЄДРПОУ 37670844) суму заборгованості за Договором поставки №07/02/14-96 від «07» лютого 2014 року у розмірі 102 799,32 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" (02081, Київська обл., м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7 Д, ЄДРПОУ 37670844)%

відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова