Ухвала

від 08.04.2024 по справі 914/920/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 914/920/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації

до Сокальської міської ради Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (повний текст складено 26.02.2024) і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі № 914/920/23. Вказана касаційна скарга була подана 11.03.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

14.03.2024 від заступника керівника Львівської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі № 914/920/23, у яких заявник просить відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2024 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі № 914/920/23 було залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з незазначенням у ній відомостей щодо інших учасників справи № 914/920/23 та відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору; було надано строк для усунення недоліків до 05.04.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду ухвалу Верховного Суду від 21.03.2024 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області отримало через підсистему "Електронний суд" 22.03.2024 об 11:42 год. Повідомлення про доставку копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника отримано Судом 22.03.2024 об 11:47 год., а тому останнім днем для усунення недоліків було 01.04.2024.

01.04.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги разом із касаційною скаргою в новій редакції та доказами вартості спірної земельної ділянки. Вказані документи були подані до Верховного Суду 01.04.2024 через підсистему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.03.2024.

Перевіривши матеріали на усунення недоліків касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також заперечення заступника керівника Львівської обласної прокуратури щодо відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму становив 2 684,00 грн (станом на 01.01.2023).

Предметом позову у цій справі є витребування у власність держави земельної ділянки загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0003, що належить до земель оборони та розташована на території Сокальської територіальної громади Львівської області (реєстраційний номер 2465143646120). У заяві про усунення недоліків касаційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Львівській області зазначає, що вартість спірної земельної ділянки становить 22 224,24 грн. Як доказ щодо вартості спірної земельної ділянки скаржником до заяви про усунення недоліків був доданий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.03.2023 № НВ-9913887172023, за змістом якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:07:000:0003 визначена в розмірі 22 224,24 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн станом на 2023 рік), тому в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Звертаючись із касаційною скаргою, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не містять належного обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак вказана касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає.

При цьому незгода з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього судового рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі № 914/920/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Суд роз`яснює Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області, що воно має право на повернення судового збору, сплаченого за подання цієї касаційної скарги у порядку, визначеному пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі № 914/920/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак