Постанова

від 27.03.2024 по справі 925/1031/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1031/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Шапка І.М.,

позивача 1- не з`явився,

позивача 2- не з`явився,

відповідача 1- не з`явився,

відповідача 2 - Шимановський А.В. (адвокат), Тищенко Ю.П. (адвокат),

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.)

за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Будищенської сільської ради,

2. Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

до:

1. Черкаської районної державної адміністрації,

2. Обслуговуючого кооперативу "Дачний-2016"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:

1. Державна екологічна інспекція Центрального округу,

2. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації (далі - Відповідач 1, Черкаська РДА) та Обслуговуючого кооперативу "Дачний-2016" (далі - Відповідач 2, ОК "Дачний-2016") у якому, з урахуванням заяв про зміну предмету позову та про збільшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №182 від 07.06.2017 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі Обслуговуючому кооперативу "Дачний-2016" земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

- визнати недійсним договір оренди землі від 19.08.2017, укладений терміном на 10 років між Черкаською районною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом "Дачний-2016";

- скасувати державну реєстрацію права оренди №22169091 від 31.08.2017 з одночасним припиненням відповідного речового права Обслуговуючого кооперативу "Дачний 2016" на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, передану йому в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

- скасувати державну реєстрацію права власності №22168651 від 31.08.2017 з одночасним припиненням відповідного речового права Черкаської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04061317) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що:

1) при передачі спірної земельної ділянки без дотримання визначеного законодавства порядку було змінено її цільове призначення з земель водного фонду (штучні водосховища) на землі рекреаційного призначення (будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення);

2) Черкаська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою як такою, що містить у своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища);

3) спірна земельна ділянка перебуває в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свиридівської захисної дамби, а передачею її Відповідачу 2 порушено право власності держави на захисту гідроспоруду - частину Будище-Свиридівської захисної дамби;

4) спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища;

5) землю було відведено для містобудівних потреб без наявності розробленої та затвердженою містобудівної документації, та за відсутності погодження проекту землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №182 від 07.06.2017 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі Обслуговуючому кооперативу "Дачний-2016" земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту; визнано недійсним на майбутнє, з моменту набрання рішенням законної сили, договір оренди землі від 19.08.2017, що був укладений терміном на 10 років між Черкаською районною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом "Дачний-2016"; скасовано державну реєстрацію права оренди №22169091 від 31.08.2017 з одночасним припиненням відповідного речового права Обслуговуючого кооперативу "Дачний 2016" на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, передану йому в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.01.2021 задоволено додаткову позовну вимогу та скасовано державну реєстрацію права власності №22168651 від 31.08.2017 з одночасним припиненням відповідного речового права Черкаської районної державної адміністрації на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

2.3. Місцевий господарський суд, задовольняючи позов виснував, що Черкаською РДА затвердженням проекту землеустрою та передачею в користування земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 для потреб будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, було порушено порядок визначення, встановлення та зміни її цільового призначення. При цьому проектів землеустрою зі зміни цільового призначення ділянки не замовлялось, не виготовлялось та не затверджувалось. Спірна земельна ділянка обтяжена гідротехнічною захисною спорудою.

2.4. Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту відповідно до розпорядження Черкаської РДА №182 від 07.06.2017 включала землі водного фонду (штучні водосховища), а проектна документація щодо передачі у користування обслуговуючому кооперативу "Дачний 2016" - не погоджувалась.

2.5. В порушення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин з боку Відповідача було підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, укладений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2021 скасовані та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.7. 25.05.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 скасовано, а справу №925/1031/20 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2021 скасовані та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

2.9. Прокурором ніяким чином не доведено той факт, що станом на 2015 рік землі, які у подальшому були передані ОК "Дачний-2016", нібито мали іншого землекористувача та визначене цільове призначення як землі водного фонду. Будь-які підтверджуючі даний факт матеріали у справі відсутні. Таким чином, спірна земельна ділянка на час передачі її в користування ОК "Дачний - 2016" не була віднесена до жодної категорії земель та належала до земель загального користування.

2.10. Також, не є доведеними твердження Прокурора про те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби. З аналізу повноважень Прокурора та з виконання покладених на нього функцій, вбачається, що останній не може надавати висновків щодо питань, які стосуються визначення цільового призначення земельних ділянок, віднесення земельних ділянок до певної категорії земель, в тому числі, висновків щодо розташування окремо взятих земельних ділянок, а відтак, Прокурор не може беззаперечно стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, та входить до меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

2.11. За висновком експерта від 25.03.2022 за результатами проведення земельно-технічної експертизи визначено, що вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

2.12. Таким чином, порушення процедури надання ОК "Дачний-2016", у оренду земельної ділянки, які були допущені саме державними органами, які полягали у наданні земельної ділянки не уповноваженим органом, не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними відповідного розпорядження на підставі якого Відповідачеві 2 було передано у користування земельну ділянку, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.

2.13. Оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції від 22.01.2021 у цій справі також підлягає скасуванню, як невід`ємна частина оскаржуваного рішення, що нерозривно пов`язано з результатом вирішення спору по суті.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №925/1031/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2021 у справі №925/1031/20.

3.2. Скаржник вказує на те, що у порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №925/764/21, від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, від 14.06.2023 у справі №707/1923/20, від 04.10.2023 у справі №707/1922/20, від 10.05.2023 у справі №707/1919/20, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 20.05.2020 у справі №359/278/18-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц щодо застосування положень статей 18, 19, 20, 21, 58, 61, 62 Земельного кодексу України, статей 1, З, 4, 85, 88, 89, 90 Водного кодексу України, статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та правового режиму її використання.

3.3. Також Касатор вказує на те, що після повернення Верховним Судом справи на новий розгляд суд апеляційної інстанції в порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України не врахував вказівки Верховного Суду у даній справі та не дослідив зібрані докази, які підтверджують віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та необхідність у такому разі отримання відповідного погодження на її передачу в оренду від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

3.4. Окрім того, Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки листам Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 13.09.2020 та від 24.09.2021 згідно яких спірна земельна ділянка знаходиться на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища та перебуває в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився лист Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 24.09.2021, згідно якого Будище-Свидівоцька захисна дамба як об`єкт нерухомості знаходиться в державній власності та перебуває на балансі та оперативному віданні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, яке є її обслуговуючою організацією. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки акту перевірки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.07.2020, який є доказом наявності у складі спірної земельної ділянки земель водного фонду - штучних водосховищ.

3.5. Також, Касатор у скарзі посилається на те, що відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 16.06.2020 проектна документація щодо передачі у користування ОК "Дачний-2016" спірної земельної ділянки не погоджувалась. В матеріалах справи відсутні також погодження проекту землеустрою органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим, вказаним обставинам судом першої інстанції надано відповідну оцінку та враховано їх при прийнятті рішення про задоволення позову Прокурора.

3.6. ОК "Дачний - 2016" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволені касаційної скарги відмовити повністю.

3.7. Інші учасники справи правом на подачу до суду касаційної інстанції відзиву та пояснень не скористались.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2024 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.03.2024.

4.2. 18.03.2024 Верховним Судом було винесено ухвалу, якою було задоволено заяву заступника Черкаської окружної прокуратури про забезпечення позову, якою вирішено накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок. Заборонити вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини та дії Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальними органами, зокрема Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок. Заборонити обслуговуючому кооперативу "Дачний-2016" (юридична адреса: вул. Луначарського, буд. 17/1, кв. 301, м. Черкаси, 18006, ЄДРПОУ 40215330, тел. 047254-02-27, інші засоби зв`язку невідомі) чи будь-яким третім особам здійснювати будь-які підготовчі, земельні чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованій в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням Черкаської РДА "Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки" від 04.08.2015 №222 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, земельну ділянку площею 4,3148 га віднесено до земель запасу, вид угідь піски.

5.2. Розпорядженням Черкаської РДА "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" від 21.03.2016 № 66 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 3,0 га (землі загального користування) Відповідачу 2 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою обслуговування потреб жителів територіальної громади, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

5.3. Розпорядженням Черкаської РДА "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки" від 07.06.2017 № 182 (далі - Розпорядження) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,7607 га в оренду терміном на 10 років відповідачу-2 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту та передано Відповідачу 2 земельну ділянку площею 2,7607 га (кадастровий номер 7124986000:01:001:0043) в оренду терміном на 10 років для обслуговування потреб територіальної громади, в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

5.4. 18.08.2017 Черкаська РДА, як орендодавець, та Відповідач 2, як орендар, уклали договір оренди землі (далі - Договір), у п. 1.1 якого сторони погодили, що орендодавець на підставі розпорядження надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою обслуговування жителів територіальної громади в адміністративних межах Свідівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

5.5. Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7607 га (землі рекреаційного призначення), що знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

5.6. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строк дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

5.7. Відповідно до п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. За функціональним призначенням - рекреаційного призначення.

5.8. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 (дата реєстрації в ДЗК 04.05.2017), що розташована в адміністративних межах Свідівоцької сільської ради за межами населеного пункту, станом на 01.01.2015 обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь-штучні водосховища), станом на 31.12.2015 обліковувалась як землі запасу (в розрізі угідь піски) на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 04.08.2015 №222.

5.9. Прокуратура звернулась з запитом №161-7802 вих-20 від 07.07.2020 до Черкаської РДА про надання інформації щодо наявності (відсутності) розробленої, погодженої та затвердженої містобудівної документації, яка б надавала можливість Черкаській РДА на передачу Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га , що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту - для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

5.10. Черкаська РДА у відповіді на вказаний запит зазначила, що містобудівна документація не затверджувалась (лист № 01-23/2161/01-39/1503 від 20.07.2020).

5.11. Відповідно до листа-відповіді на запит прокуратури Департамент будівництва ЧОДА повідомив, що належним чином розроблена, погоджена та затверджена містобудівна документація, яка б надавала можливість Черкаській райдержадміністрації на передачу Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га відсутня (лист № 561/06.01-07 від 15.07.2020).

5.12. Відповідно до листа Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 406/13 від 13.07.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га ОК "Дачний-2016" знаходиться на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища.

5.13. Відповідно листа Державної екологічної інспекція центрального округу №03.1-18/2977 від 07.08.2020 спеціалістами Державної екологічної інспекції центрального округу проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері ресурсів ОК "Дачний -2016" та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га знаходиться в користуванні ОК "Дачний -2016" відповідно до договору. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га частково вкрита водно-болотною рослинністю та водою, знаходиться в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

5.14. Факт розташування спірної земельної ділянки у межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища також встановлений і висновком експерта № 833/21/350-367/22-23 від 25.03.2022 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у господарській справі №925/1031/20.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом спору в цій справі є порушення порядку визначення, встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та, як наслідок, затвердження та передача Черкаською РДА в користування ОК "Дачний-2016" земельної ділянки водного фонду для потреб будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

6.3. До правовідносин, які склались між сторонами застосовуються, зокрема, положення норм Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

6.4. Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

6.5. Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66 Конституції України).

6.6. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.7. Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України).

6.8. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що спірна земельна ділянка на час передачі її в оренду не належала до жодної категорії земель, помилково не врахував положень статті 19 діючого Земельного кодексу України, оскільки на відміну від положень Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 01.01.1992) землі запасу не є окремою категорією земель, а віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу не змінює її первинне цільове призначення, яке обумовлено, насамперед, її просторово-територіальним розташуванням та відповідною приналежністю, як і встановлено судом першої інстанції, до категорії земель водного фонду.

6.9. За змістом статей 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

6.10. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (підпункт "д" частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

6.11. Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

6.12. Так, до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 Земельного кодексу України та стаття 4 Водного кодексу України).

6.13. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частини перша, третя статті 60 Земельного кодексу України).

6.14. Відповідно до частини п`ятої статті 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

6.15. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 Земельного кодексу України, частина перша статті 89 Водного кодексу України).

6.16. Частина друга статті 59 Земельного кодексу України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

6.17. Окрім того, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати громадянам та юридичним особам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 Земельного кодексу України).

6.18. Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

6.19. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

6.20. Згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

6.21. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення та підлягає погодженню (стаття 186-1 Земельного кодексу України).

6.22. Згідно з пунктами "а", "б" частини першої статті 21 Земельного кодексу України правовим наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Усі подальші дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі щодо реєстрації прав на неї, теж мають бути визнані судом недійсними.

6.23. Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

6.24. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 Цивільного кодексу України).

6.25. Згідно статті 58 Водного кодексу України землі зайняті водосховищами, є землями водного фонду та не можуть бути забудовані.

6.26. У свою чергу, Черкаською РДА затвердженням проекту землеустрою та передачею в користування земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 для потреб будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, було порушено порядок визначення, встановлення та зміни її цільового призначення. При цьому проектів землеустрою зі зміни цільового призначення ділянки не замовлялось, не виготовлялось та не затверджувалось. Окрім того, спірна земельна ділянка обтяжена гідротехнічною захисною спорудою.

6.27. За змістом статті 122 Земельного кодексу України (яка визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями Глава 3 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №911/543/22 від 14.06.2023.

6.28. Земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043, що передана в оренду ОК "Дачний2016", перебуває в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби, що підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленої ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а також паспортом Кременчуцького водосховища.

6.29. Тобто, за сумою наведених ідентифікаційних ознак, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що Черкаська РДА не мала прав та повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду, яка додатково ще була обтяжена захисною гідротехнічною спорудою.

6.30. Частинами другою та третьою статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з у рахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюється на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

6.31. Згідно частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі відсутності детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичними та юридичними особами для містобудівних потреб забороняється.

6.32. Проект землеустрою про відведення земельної ділянки у межах населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури (частина друга статті 186-1 Земельного кодексу України).

6.33. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

6.34. У свою чергу, колегія суддів, звертає увагу на те, що хоча у справах №469/1393/16-ц та №925/1031/20 правовідносини не є тотожними (оскільки у даній справі мали місце правовідносини щодо оренди спірної земельної ділянки), однак у них є спільне правове регулювання за їхнім змістом - щодо того, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону, відтак колегія суддів застосовує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц до правовідносин у справі, що розглядається.

6.35. При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21.05.2014 у справі №6-16цс14, від 19.11.2014 у справі №6-175цс14 і від 24.12.2014 у справі №6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України).

6.36. Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки.

6.37. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (п. 44), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п. 53), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п. 63.2), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (п. 41)). Ця судова практика є сталою, оскільки відповідне правове регулювання було і є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для інших осіб.

6.38. Окрім того, факт розташування спірної земельної ділянки у межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища також встановлений і висновком експерта № 833/21/350-367/22-23 від 25.03.2022 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у господарській справі №925/1031/20.

6.39. У свою чергу, як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту відповідно до розпорядження Черкаської РДА №182 від 07.06.2017 включала землі водного фонду штучні водосховища, а проектна документація щодо передачі у користування обслуговуючому кооперативу "Дачний 2016" - не погоджувалась.

6.40. Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

6.41. Між Черкаською РДА та ОК "Дачний-2016" було укладено договір оренди землі від 19.08.2017 терміном на 10 років.

6.42. На посвідчення відповідного речового права державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Гриценко М.О., на підставі рішення №3610391 від 05.09.2017 зареєстровано за ОК "Дачний-2016" речове право (право оренди) за №22169091 від 31.08.2017 (а.с.48), що є сумнівним з огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки та дійсні обставини.

6.43. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

6.44. Стаття 203 Цивільного кодексу України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

6.45. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (стаття 215 Цивільного кодексу України).

6.46. Зі змісту статті 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема, дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а і заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Таким чином, оскільки при укладенні договору оренди земельної ділянки наведені вище вимоги Земельного, Водного кодексів України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не дотримані, розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки є незаконним, то наявні визначені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання укладеного на підставі такого розпорядження договору оренди землі недійсним.

6.47. Оскільки колегією суддів встановлено, що Договір оренди землі від 19.08.2017, що був укладений терміном на 10 років між Черкаською РДА та обслуговуючим кооперативом "Дачний - 2016", суперечить актам законодавства, зокрема в частині відсутності повноважень у Черкаської РДА на передачу спірної земельної ділянки в оренду, отже вказаний вище Договір підлягає визнанню недійсним.

6.48. Враховуючи положення статті 34 Закону України "Про оренду землі" вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Передача об`єкта договору оренди землі, відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі", здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди землі, то згідно зі статті 34 Закону України "Про оренду землі" відповідач зобов`язаний повернути Позивачеві об`єкт оренди: земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га.

6.49. Щодо дотримання принципів правомірного втручання в право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

6.50. Оскільки, як Відповідачу 1 так і Відповідачу 2 під час укладення спірного Договору повинні були відомі і зрозумілі норми статей 19, 20, 21, 59, 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України та статей 19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів критично оцінює посилання Відповідача 2 на принципи "належного урядування", "правомірного очікування", та доходить висновку, що втручання в право мирного володіння спірною земельною ділянкою Відповідача 2 є правомірним та обґрунтованим, а отже не порушує прав останнього.

6.51. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

7.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2021 у справі №925/1031/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко