Ухвала

від 08.04.2024 по справі 903/563/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/563/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглядаючи касаційну скаргу Качули Володимира Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 (суддя Кравчук А. М.)

за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради та Західного офісу Держаудитслужби

до: 1) Управління гуманітарної політики Любешівської сільської ради;

2) Качули Володимира Миколайовича ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради (далі - Рада) та Західного офісу Держаудитслужби до Управління гуманітарної політики Ради (далі - Управління, відповідач-1) та Качули Володимира Миколайовича (далі - Качула В. М. , відповідач-2), у якому просив: визнати недійсним рішення тендерного комітету Управління, оформлене протоколом засідання від 29.11.2018 про визначення підприємця Качули В. М. переможцем конкурсної процедури закупівлі UA-2018-11-01-001222-а та акцепт його пропозиції (намір укласти договір про закупівлю із переможцем відкритих торгів); визнати недійсним договір про закупівлю товарів від 11.12.2018 № 12, укладений між Управлінням та підприємцем Качулою В. М. (далі - Договір); стягнути з Качули В. М. на користь Управління 984 000 грн, а з Управління одержані ним за рішенням суду коши в сумі 984 000 грн в дохід держави.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, проведених відповідачем-1 із закупівлі товару - комплекту меблів для закладів загальної середньої освіти (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-11-01-001222-а ), у зв`язку з чим рішення тендерного комітету, оформлене протоколом засідання від 29.11.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що, в свою чергу, свідчить про незаконність Договору, укладеного за підсумками проведення спірної закупівлі. Водночас прокурор, посилаючись на частину 3 статті 228 ЦК України, зазначив про необхідність повернення відповідачем-2 одержаних ним коштів у розмірі 984 000 грн відповідачу-1 за вказаним правочином, а отримані Управлінням за рішенням суду кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, позов задоволено частково: визнано недійсним Договір; стягнуто з Качули В. М. на користь Управління 984 000 грн, а з Управління одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 984 000 грн стягнуто в дохід держави. У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що в діях підприємця Качули В. М. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. За висновком судів попередніх інстанцій, кошти в розмірі 984 000 грн, які одержані відповідачем-2 внаслідок умисних дій, що суперечать інтересам держави і суспільства, підлягають стягненню з Качули В. М. на користь Управління та в подальшому з останнього у дохід держави.

У касаційній скарзі Качула В. М. просить скасувати зазначені рішення та постанову і ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Скаржник у касаційній скарзі, з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на відсутність сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 203, частини 3 статті 228 та частини 1 статті 216 ЦК України, частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Качули В. М. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 з підстави неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду колегією суддів з`ясовано, що ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 918/1043/21 за касаційною скаргою приватного підприємства «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн.

Позов у справі № 918/1043/21 обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману відповідачем. Зважаючи на те, що позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, позивач просив визнати його недійсним на підставі статей 203, 215, частини 3 статті 228, частини 1 статті ЦК України та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС, зокрема, вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина 3 статті 216 ЦК України).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи підстави подання позову та касаційного оскарження, доводи відповідача-2 щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з метою єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 903/563/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 903/563/23 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач