Постанова

від 09.04.2024 по справі 917/1610/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1610/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Гребенюк Н.В., Терещенко О.І.)

від 15.11.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі №917/1610/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод"

про стягнення 2 842 444, 14 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут», позивач) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (далі - ТОВ «Лубенський молочний завод», відповідач) про стягнення 2 842 444,14 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2019 № 21700018 (далі - Договір).

1.2. ТОВ «Полтаваенергозбут» подало до суду також заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Лубенський молочний завод» в загальному розмірі 2 885 080,80 грн (сума позову та судовий збір), які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 в ПОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605;

- № НОМЕР_2 , відкритий в «Райффайзен Банк Аваль»;

- № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Пумб»;

- № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «А-БАНК»;

- всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених Договором, у зв`язку з чим допущено тривале прострочення зобов`язань з оплати за спожиту електричну енергію; вимоги представників позивача зі сплати боргу неодноразово пред`явлені під час усних перемовин керівництву ТОВ «Лубенський молочний завод», але залишені без відповіді.

Крім того, ТОВ «Полтаваенергозбут» зазначає, що відповідачем здійснюються дії з відчуження об`єктів нерухомого майна, а також передачі в іпотеку земельної ділянки та нежитлової будівлі, що свідчить про намір ТОВ «Лубенський молочний завод» ухилитися від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ «Полтаваенергозбут».

Також позивач стверджує, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувають справи про стягнення з ТОВ «Лубенський молочний завод» грошових коштів на загальну суму 5 691 798,03 грн, задоволення позовних вимог у яких може викликати реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду в даній справі у разі його прийняття.

2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та мотиви, з яких суди виходили при ухваленні судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 задоволено заяву ТОВ «Полтаваенергозбут» про вжиття заходів забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Лубенський молочний завод» у загальному розмірі 2 885 080,80 грн, які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605;

- № НОМЕР_2 , відкритий в "Райффайзен Банк Аваль";

- № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Пумб";

- № НОМЕР_4 , відкритий в АТ "А-БАНК";

- всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

2.1.1. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні достатньо обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем після виникнення заборгованості ТОВ «Лубенський молочний завод» за Договором, що є предметом позову в даній справі, вчиняються дії з відчуження свого майна, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором, а саме:

- згідно з договорами купівлі-продажу від 01.09.2023 № 1847, від 01.09.2023 №1848 та від 01.09.2023 № 1849 нерухоме майно ТОВ «Лубенський молочний завод» за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська (на даний час просп. Володимирський), 212, відчужене ОСОБА_1 (який є керівником та одним із учасників ТОВ) та ОСОБА_2 (учасник ТОВ "Лубенський молочний завод");

- договорами купівлі-продажу від 02.08.2023 ТОВ «Лубенський молочний завод» передало у власність ОСОБА_3 будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову. При цьому судом відзначено, що попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності майна чи грошових коштів та незмінності суб`єкта їх володіння під час вирішення спору судом, а, отже, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача, ніж для відповідача у справі.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ «Полтаваенергозбут» про забезпечення позову відмовлено.

2.2.1. Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що позивачем не надано доказів ймовірності вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). При цьому позивач лише вказував на пасивну поведінку відповідача, що свідчить про небажання погасити заборгованість, та що викликає сумніви в тому, що відповідач у разі ухвалення судового рішення про стягнення з нього коштів на користь позивача не буде вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного йому майна.

Відтак за відсутністю доказів та вказівок у заяві про забезпечення позову на обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), слід керуватися презумпцію добросовісної поведінки відповідача щодо напрямків використання наявних у нього грошових коштів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не погодився з висновком місцевого господарського суду, що заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, є адекватними та жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача з відчуження нерухомого майна спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором. При цьому судом відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оборотних коштів відповідача буде недостатньо для задоволення в майбутньому вимог позивача, у свою чергу, реалізація нерухомого майна, метою якої є поповнення обігових коштів, покращує платоспроможність боржника, а також може слугувати меті інтенсифікації виробництва товарів.

Окрім зазначеного, суд попередньої інстанції вказав і на те, що накладення арешту на грошові кошти в сумі 42 636,66 грн, що є сумою судового збору, є неправомірним та неспівмірним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ «Полтаваенергозбут» просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 залишити без змін.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - статті 136, 137, 236, 281, 282 ГПК України.

Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (правовідносини в яких є подібними даній справі), у постановах Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 08.10.2018 у справі №913/257/18.

3.2. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 у справі №917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ «Полтаваенергозбут» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 у справі №917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 справу №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 справу № 917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2024 для розгляду справи № 917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 прийнято до розгляду справу №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення при розгляді заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

5.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів за неналежне виконання умов Договору.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

5.4. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Підсумовуючи вищенаведене, Суд відзначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

5.5. Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник послався на те, що у відповідача протягом тривалого часу існує заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію, при цьому відповідачем здійснюються дії з відчуження об`єктів нерухомого майна та передачі в іпотеку земельної ділянки та нежитлової будівлі, що свідчить про намір ТОВ «Лубенський молочний завод» ухилитися від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ «Полтаваенергозбут». Також позивач відзначив, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувають інші справи про стягнення з ТОВ «Лубенський молочний завод» грошових коштів на загальну суму 5 691 798,03 грн, задоволення позовних вимог у яких може викликати реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду в даній справі у разі його прийняття.

5.6. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). При цьому судом було враховано, що відповідачем після виникнення заборгованості ТОВ «Лубенський молочний завод» за Договором, що є предметом позову в даній справі, вчиняються дії з відчуження свого майна, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовляючи у задоволенні такої заяви відповідно, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення. У заяві про забезпечення позову відсутні будь-які докази та вказівки на обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку). При цьому відчуження відповідачем деяких об`єктів нерухомого майна не може автоматично кореспондуватись з ухиленням відповідача від виконання зобов`язань за спірним Договором.

5.7. Верховний Суд, оцінюючи доводи та мотиви судів попередніх інстанцій, відзначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У свою чергу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність існування достатньо обґрунтованого припущення про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, у випадку, якщо позов буде задоволений, можливе утруднення виконання рішення суду у зв`язку з можливим ухиленням відповідача від виконання такого, що призведе до порушення прав позивача. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідачем вчиняються дії з відчуження свого майна, які можуть свідчити, зокрема і про ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором.

На противагу наведеного, Суд ураховує, що відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність товариства та відповідно порушує права третіх осіб (споживачів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах предмета позову є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими позивачем вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.

При цьому Суд відзначає, що позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача 2 842 444,14 грн за спожиту електричну енергію. Вказана сума є ціною позову та входить в предмет доказування у даній справі. Натомість 42 636,66 грн є сумою судового збору, яка у силу статті 123 ГПК України входить до складу судових витрат, та відповідно не належить до ціни позову.

Відтак необґрунтованим є накладення судом першої інстанції арешту на грошові кошти відповідача поза межами предмета спору, а саме в частині стягнення суми судового збору, а тому в цій частині судове рішення не узгоджується з вимогами статей 136, 137 ГПК України.

5.8. Оцінюючи вищенаведене у контексті мотивів оскаржуваного рішення, Суд вважає, що здійснене судом першої інстанції правозастосування статей 136, 137 ГПК України в межах предмета позову засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду, що є сталими та послідовними у застосування статей 136, 137 ГПК України. Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції є такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Обґрунтованим є посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову. При цьому колегія суддів відзначає, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 5 цієї постанови.

6.2. Згідно зі статтею 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції зміні, шляхом викладення її резолютивної частини у новій редакції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 змінити, виклавши пункти перший та другий її резолютивної частини у такій редакції:

" 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» б/н від 05.10.2023, вх. № 12695 від 06.10.2023 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» у межах ціни позову у розмірі 2 842 444,14 грн, які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 в ПОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605;

- № НОМЕР_2 , відкритий в «Райффайзен Банк Аваль»;

- № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Пумб»;

- № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «А-БАНК»;

- всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України».

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко