Рішення

від 04.04.2024 по справі 545/4652/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4652/23

Провадження № 2/545/677/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Синегуб Д.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні судув м.Полтава впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовується тим, що виконавчим написом приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 14.05.2021, зареєстрованим у реєстрі за №8882, звернено стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором №987618-А від 11.08.2020 за період з 15.10.2020 по 16.04.2021 в сумі 22 950 грн 00 коп. У зв`язку з тим, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, встановлення безспірності заборгованості, яке призвело до незаконного відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення суми заборгованості, просила збільшені позовні вимоги задовольнити, визнати вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню; витрати на професійну правничу допомогу та по сплаті судового збору - покласти на відповідача.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, попередньо представник позивача надала заяву про розгляд справи без їхньої участі, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав. За таких обставин, за згодою позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Третя особа приватний нотаріусКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкО.В.у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі не надала.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що виконавчим написом приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 14.05.2021, який зареєстровано в реєстрі за №8882, звернено стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінфорс» заборгованості за договором №987618-А від 11.08.2020; строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів за період з 15.10.2020 по 16.04.2021; сума заборгованості становить 22950 грн 00 коп ( сума кредиту 10000грн, відсотки за користування кредиту 12950грн); загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника складає 22 950,00 грн( а.с.31).

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської областіГречин Н.В. від 06.10.2021 відкрито виконавче провадження №67067358 на підставі вищезазначеного виконавчого напису (а.с.43); постановою приватного виконавця від 27.10.2021 звернуто стягнення з боржника на заробітну плату, пнесію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.44-45).

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.87Закону України"Пронотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такі ж норми містять п. п. 282, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно п. 3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012№ 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріус у виконавчому написі зазначив, що строк платежу за кредитним договором настав, при цьому не зазначив за якими конкретними зобов`язаннями, коли даний строк настав, коли були отримані кошти та коли настав строк вимоги, оскільки строк позовної давності спливає за кожним платежем окремо.

Згідно із відомостями, що зазначені у виконавчому написі, ОСОБА_2 має прострочену заборгованість по кредиту 10000грн, та відсотки за користування кредиту 12950грн, проте позивач у позовній заяві не погоджується із зазначеною сумою заборгованості.

Вищевикладене свідчить про те, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив нормист. 88 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 п. 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Як вбачається з матеріалів справи приватним нотаріусом було вчинено оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, та не забезпечений іпотекою, тобто з фактичним порушенням переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їїпогашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно вищевказаних вимог Закону виконавчий напис нотаріуса вчиняється на оригіналах документів (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлюють заборгованість, але оспорюваний виконавчий напис вчинено на окрему бланку нотаріальних дій.

Крім цього, у спірному виконавчому написі нотаріуса зазначено, що правонаступником ТОВ «Фінфорс», якому ТОВ «СС Лоун» відступлено право вимоги за кредитним договором №987618-А від 11.08.2020.

Проте будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», суду не надано.

У правовій позиції Верховного суду України викладеної в постанові від 5 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 зазначено, що з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 07.11.2023 між адвокатом Цокало Т.М. та ОСОБА_2 укладений договір №756/07-11-2023 про надання правової допомоги (а.с.24-27).

Відповідно до договору та акту прийняття-передачі надання правової допомоги №1 до договору №756/07-11-2023 від 07.11.2023, адвокатом Цокало Т.М. станом на 11.12.2023 виконано ряд послуг за даним договором, на суму в розмірі 10 500 грн. (а.с.46-49).

ОСОБА_2 сплачений гонорар адвокату за правову допомогу в розмірі 10 500 грн., що підтверджується квитанцією №756 від 01.12.2023 та детальним описом робіт (а.с.47-48).

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 07.11.2023, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.

Так, актом прийняття-передачі виконаних робіт від 07.11.2023 встановлено, що правнича допомога адвоката полягала у наданні усної консультації, повторної усної консультації, підготовки та написання позовної заяви, підготовки та напис написання заяви про забезпечення позову . Також суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб, які у судове засідання не з`явилися та надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та вважає за необхідне стягнути їх у розмірі 3000 грн.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.

Отже, відповідно до положень п.1 ч.2ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що пов`язані з подачею позову та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 1610,40грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Всилівною від 14.05.2021, який зареєстровано в реєстрі за №8882, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором №987618-А від 11.08.2020 за період з 15.10.2020 по 16.04.2021 в сумі 22 950 грн 010 коп таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ: 41717584) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 4610,40 грн, що складаються з: витрат на сплату судового збору 1610,40грн; витрат на професійну правничу допомогу - 3000грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк