Ухвала

від 05.04.2024 по справі 712/4291/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 1кс/712/1887/24

Справа № 712/4291/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 42024252010000026 від 12.03.2024 року, т.в.о. начальника відділення розслідування злочинів вчинених у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_6 та погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Матусів Шполянського району Черкаської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, працюючої юристом ТОВ «ЮК ПРАВОПРОСТІР», перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , невійськовозобов`язаної, інвалід 3 групи, депутатом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Т.в.о. начальника відділення розслідування злочинів вчинених у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_6 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , посилаючись на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що упровадженні слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024252010000026 від 25.10.2023 за ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану» №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, строком на 30 діб.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини 2 статті 102 пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Указ Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022 відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.

Крім цього, строк проведення загальної мобілізації продовжено 14.02.2024 Указом Президента України № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3565-ІХ від 06.02.2024 відповідно до якого загальна мобілізація продовжується протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25 - річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 2-8 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека «Шлях».

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Тобто, на усій території України, з 24.02.2022 до даного часу, під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації діє заборона на виїзд за межі державного кордону України військовозобов`язаних чоловіків громадян України, призовного віку, придатних до військової служби за винятком окремих категорій, а саме: чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; чоловіків, які здійснюють супровід осіб (дітей) з інвалідністю або осіб, які потребують постійного догляду; чоловіків-військовослужбовців, які їдуть на лікування внаслідок поранень на війні; чоловіків, які постійно проживають за кордоном; чоловіків, які мають робочу візу країни ЄС; чоловіків, які заброньовані за підприємствами; держслужбовців у зв`язку з службовим відрядженням; чоловіків-водіїв та волонтерів; народних депутатів України. При цьому на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено організацію підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Слідством установлено, що ОСОБА_9 ,будучи обізнаною про дію воєнного стану та проведення загальної мобілізації в Україні, за невстановлених у ході проведення досудового розслідування обставин, вступила у попередню злочинну змову з ОСОБА_10 , та іншими невстановленими особами щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усуненням перешкод у цьому для військовозобов`язаних чоловіків громадян України призовного віку за грошову винагороду шляхом забезпечення протиправного внесення відомостей до Єдиного комплексу інформаційних систем «Шлях».

Так, ОСОБА_9 , 07.03.2024, близько 11 години, перебуваючи в АДРЕСА_3 , під час зустрічі з ОСОБА_11 , повідомила, що має добрих знайомих у ІНФОРМАЦІЯ_2 та може сприяти у видачі висновку військово-лікарської комісії щодо непридатності та виключення з військового обліку, що дасть у подальшому змогу виїхати за межі України, зазначивши, що за виготовлення документів їй потрібно надати грошові кошти у сумі 12 000 доларів США.

У подальшому, 02.04.2024 ОСОБА_9 о 21:13 годині на месенджер «WhatsApp»з мобільного номера НОМЕР_1 надіслала повідомлення ОСОБА_11 «привіт, терміново напиши, чи є права категорії б». В ході розмови ОСОБА_9 запропонувала перетнути кордон України та призначила зустріч на 10:00 годину 03.04.2024.

03.04.2024 о 10:29 годині, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 приїхала на зустріч з ОСОБА_11 . В ході розмови ОСОБА_10 особисто роз`яснив ОСОБА_11 , процедуру виїзду за кордон, висунув вказівку надання особистих документів ОСОБА_11 і його подальших дій, зокрема повідомив, що може оформити останнього на посаду водія та організувати перетин державного кордону України, шляхом впливу на прийняття рішення посадовою особою Мінінфраструктури або обласною, Київської міської військової адміністрації щодо внесення ОСОБА_11 до інформаційної системи «Шлях» за що необхідно передати кошти у сумі 15 000 доларів США.

Того ж дня, ОСОБА_11 , о 17:18 годині на месенджер «WhatsApp» з мобільного номера НОМЕР_2 надійшли скан-копії документів, зі змісту яких вбачається, що останнього працевлаштовано на посаду водія ФОП « ОСОБА_12 » (РНОКПП НОМЕР_3 ). Зателефонувавши за вказаним номером, невідомий чоловік повідомив заявнику, що 04.04.2024 з м. Умань буде організовано виїзд до прикордонного пункту з подальшим виїздом за кордон.

Того ж дня, ОСОБА_11 , в ході телефонної розмови із ОСОБА_9 , домовилися, що 04.04.2024 о 06:00 годині останні зустрічаються у АДРЕСА_4 біля бару «Oskar», та вона разом із ОСОБА_10 відвезуть його до м. Умань.

Після цього, 04.04.2024 близько 05 години 30 хвилини ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_11 , що до нього приїде ОСОБА_10 та забере його із коштами для поїздки в м. Умань із подальшим виїздом за кордон.

04.04.2024 близько 05 години 44 хвилини ОСОБА_10 , перебуваючи в АДРЕСА_4 , діючи умисно,з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, отримав від ОСОБА_11 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, за організацію незаконного переправлення через державний кордон України, усунення перешкод у цьому для військовозобов`язаного чоловіка, громадянина України призовного віку за грошову винагороду.

Крім того, ОСОБА_10 реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, 03.04.2024, близько 10 години 29 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, в присутності ОСОБА_9 , висловив обіцянку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після одержання неправомірної вигоди в розмірі 15 000 доларів США здійснити вплив на прийняття рішення посадовою особою Мінінфраструктури або обласною, Київської міської військової адміністрації, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки дост. 369-2КК України уповноважена на виконання функцій держави, щодо внесення ОСОБА_11 до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека з метою безперешкодного виїзду за кордон.

Після чого, 04.04.2023 близько 05 години 44 хвилини ОСОБА_10 , діючи відповідно до обумовленого з ОСОБА_9 плану, перебуваючи в АДРЕСА_4 ,діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел спрямований на особисте збагачення, отримав від ОСОБА_11 ,який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, за вплив на прийняття рішення посадовою особою Мінінфраструктури або обласною, Київської міської військової адміністраціїщодо внесення ОСОБА_11 до інформаційної системи «Шлях».

04.04.2024 о 06 год. 51 хв. за адресою проживання: АДРЕСА_2 підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Черкаси, громадянку України, адреса проживання: АДРЕСА_2 , працюючу юристом ТОВ «ЮК ПРАВОПРОСТІР» (код ЄДРПОУ 36262222), раніше не судиму.

04.04.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332,ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів та пропозиції, обіцянці та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 ; показаннями свідка ОСОБА_11 від 03.04.2024, 04.04.2024; протоколами огляду та ідентифікації грошових коштів від 04.04.2024; протоколом затримання ОСОБА_9 від 04.04.2024, протоколом обшуку за адресою проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 04.04.2024; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий в клопотанні посилається на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме вчиняти нові злочини. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Орган досудового розслідування вказує, що підозрюваній ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України. Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з корисливою спрямованістю. Санкція ч. 3 ст. 332 передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Крім того, перебуваючи на волі та використовуючи свої зв`язки з працівниками у різних сферах діяльності в подальшому може безперешкодно чинити тиск на основного свідка у кримінальному провадженні - ОСОБА_11 , а також інших свідків сторони обвинувачення у провадженні. Відтак, не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, останна матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності самостійно або за допомогою третіх осіб впливати на них.

Крім того, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення пов`язане з допомогою в ухиленні від мобілізації особи в умовах повномасштабної агресії російської федерації, що на даний час викликає підвищений суспільний інтерес.

Тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вище значеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, обравши підозрюваній міру запобіжного заходу тримання під вартою з визначенням застави у 124 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (587 850 грн.).

Підозрювана в судовому засіданні проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала та просила обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Адвокат в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.п. 3 та 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

В своєму клопотанні слідчий за погодженням з прокурором вказує, що до підозрюваної ОСОБА_9 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув`язнення виявиться невиправданим.

Так, судом встановлено, що підозрювана має постійне місце проживання та роботи, має на утримання двох неповнолітніх дітей, раніше не судима, тому з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, тому за таких обставин суд вважає, що є можливість застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід, а саме - цілодобовий домашній арешт.

Керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183-184, 193 - 194, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 червня 2024 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_13 наступні обов`язки:

1) Прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

2) Не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду цілодобово, та у визначений судом час, в період військового стану на території України, дозволити підозрюваній ОСОБА_9 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування останньої в укритті;

3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання та засобів зв`язку;

4) Здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт для виїзду за кордон, інші

документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

6) Заборонити спілкування з свідками, посадовими особа які мають відношення до системи «Шлях», ІНФОРМАЦІЯ_2 , та експертами по даному кримінальному провадженні без присутності слідчого, прокурора та захисника.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Копію ухвали суду вручити підозрюваній ОСОБА_9 , слідчому та прокурору для контролю за її виконанням.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_14

Повний текст ухвали проголошено 09 квітня 2024 року о 11.00 год.