Рішення

від 19.03.2024 по справі 753/1258/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1258/24

провадження № 2/753/3294/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У січня 2024 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дарницькому районі від 01.11.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 . Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Батьки померлого відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Під час оформлення спадщини стало відомо, що на 1/2 частину квартири постановою Державної виконавчої служби у Дарницькому районі від 01.11.2006 р. накладено арешт.

Зазначає, що їй не відомо про обставини, які стали підставою для накладення арешту на 1/2 частину квартири.

На звернення позивача до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було повідомлено, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 18.12.2023 виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виконанні у Відділі не перебувають. Ознайомитись з постановою про накладення арешту від 01.11.2006 не можливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до органу державної виконавчої служби, становить три роки.

Посилається на те, що у зв`язку із накладеним арештом, виникають труднощі під час оформлення спадщини на 1/2 частину квартири. Вона як спадкоємиця позбавлена вільно володіти та розпоряджатись нерухомим майном, у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.01.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.01.2024 р., зобов`язано Сьомукиївську державну нотаріальну надати: належним чином завірену копію спадкової справи № 486/2023, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

27.02.2024 р. від Сьомої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла копія спадкової справи №486/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

В судовому засіданні, призначеному на 19.03.2024 р., позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи третя особа повідомлялась належним чином, причини неявки не відомі.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.02.2011 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.17).

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.10.2000 р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у рівних долях (а.с.12).

06.09.2013 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.13).

21.10.2013 р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 1/2 частину квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договір дарування 1/2 частки квартири (а.с.14).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що 1/2 частина квартири належить на праві власності ОСОБА_3 , а інша 1/2 частина квартири належала на праві власності ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. (а.с.16).

Сьомою київською державною нотаріальною контрою заведено спадкову справу №486/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи батьки померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відмовились від належної частки спадщини за законом, на користь дружини померлого - ОСОБА_1 , та дитини померлого - ОСОБА_3 .

Вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є спадкоємцями ОСОБА_4 , за законом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 353289013 від 07.11.2023 р. на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дарницькому районі від 01.11.2006 р., № 713/13 накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 4038903; зареєстровано 10.11.2006 за №4038903 реєстратором Шістнадцята київська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, 7/13, 01.11.2006, Державна виконавча служба у Дарницькому районі; особа майно якої обтяжується ОСОБА_7 ) (а.с.19).

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що власником 1/2 частини вказаної квартири є саме ОСОБА_7 .

З листа-відповіді Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 18.12.2023 р. вбачається, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 18.12.2023 виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виконанні у Відділі не перебувають. Надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву в органу державної виконавчої служби, становить три роки. Запропоновано звернутись до суду для вирішення питання про зняття арешту (а.с.22).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, виходячи із наведених вище норм міжнародного та вітчизняного законодавства, суд доходить висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття арешту з такого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, виходячи із наведених вище норм міжнародного та вітчизняного законодавства, суд доходить висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття арешту з такого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що оскільки виконавчих проваджень стосовно позивача не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час, будь-яких майнових претензій з бору стягувача немає, то на даний час не доведено існування будь-яких законних підстав для обмеження позивача у розпорядженні своїм майном, а також не доведено необхідності застосування такого заходу як арешт спірного майна, а відтак суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дарницькому районі від 01.11.2006 р., № 713/13 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дарницькому районі від 01.11.2006 р., № 713/13 (тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 4038903; зареєстровано 10.11.2006 за №4038903 реєстратором Шістнадцята київська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, 7/13, 01.11.2006, Державна виконавча служба у Дарницькому районі).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА