Постанова

від 03.04.2024 по справі 686/14718/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 686/14718/21

провадження № 61-16353св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради,

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко Оксаною Володимирівною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4473-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 25 квітня 2019 року № 22-3522-СГ).

Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 26 червня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32198755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862172168250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 липня 2019 року, індексний номер 47569228).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, серія та номер 982, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С. Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2019 року, індексний номер 48285660, номер запису про право власності 32861132.

Прокурор зазначав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4473-СГ підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18 грудня 1995 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) «Відродження» с. Колибань отримало у колективну власність 962,3 га земель, згідно з планом, на території Копистинської сільської ради Хмельницького району. Вказаний державний акт видано на підставі рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району № 3 від 22 березня 1995 року.

Надати суду оригінал Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18 грудня 1995 року неможливо, оскільки його втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, наявна лише його копія.

Правонаступниками КСП «Відродження» с. Колибань є ВСК «Відродження» с. Колибань, відповідно до протоколу № 3 загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року «Про реформування КСП в ВСК», який припинив свою діяльність 05 січня 2005 року, номер запису 16681280000000145.

Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Геокадастр» розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району від 03 листопада 2008 року затверджено. Прийнято рішення про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) провести методом жеребкування. Землі колишньої колективної власності СВК «Відродження» с. Колибань, які не увійшли в розпаювання передати у державну власність. Земельні ділянки з № 253 до 263, з 271-277, з 530-540, з 548 до 554 в жеребкування не включати, а залишити для невитребуваних паїв.

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року № 0-22-0.33-1192/116-19 та від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:1596 перебуває в межах земель колективної власності колишньої СВК «Відродження» с. Колибань Хмельницького району.

Також, згідно з інформацією Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, які є адміністраторами Державного земельного кадастру, земельна ділянка передана для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825083300:09:008:1596 накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 253, 254, 255 та 500 розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням.

Прокурор посилався на положення статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до якої право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

З огляду на викладене, вважав, що ОСОБА_1 безпідставно набула право власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в області від 18 червня 2019 року № 22-4473-СГ, яку в подальшому продала ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 21 перехідних положень ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим правочином. Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Незаконність дій ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області при прийнятті рішення, на підставі якого ОСОБА_1 безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, не може оцінюватися як воля власника спірного нерухомого майна - держави в особі Хмельницької міської ради на вибуття майна із його володіння. Тобто воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

На думку прокурора, ОСОБА_1 неправомірно набула право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України. Протиправне набуття права власності на спірну земельну ділянку грубо порушує інтереси держави в особі Хмельницької міської ради, а тому в даному разі прокурор при зверненні з даним позовом набуває статусу позивача.

Прокуратурою листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття прав власності на земельні ділянки, у тому числі з кадастровим номером 6825083300:09:008:1604 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Згідно з інформацією Хмельницької міської ради від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 заходів представницького характеру спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду не вжито.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності отримання права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, яке проведене з грубими порушенням вимог чинного законодавства.

Інтереси суспільства в частині забезпечення дотримання вимог закону при набутті права власності на спірну земельну ділянку явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 в незаконному отриманні права приватної власності на земельну ділянку.

Витребування вищевказаної земельної ділянки у ОСОБА_2 не становитиме надмірний тягар, оскільки вона може звернутись до ОСОБА_1 із позовом про відшкодування завданих збитків, які вона понесла внаслідок придбання земельної ділянки, яку ОСОБА_1 незаконно отримала та у подальшому продавла їй.

Ураховуючи наведене, керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради просив суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4473-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 25 квітня 2019 року № 22-3522-СГ), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада);

- витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада);

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури 4 540 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року у задоволенні позову керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність КСП «Відродження» земельної ділянки на праві власності, її площі та конфігурації, а питання щодо накладення земельних ділянок є похідними після наявності у КСП «Відродження» доказів належності земельної ділянки на праві власності. Висновок експерта за результатами земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження суд оцінив критично, оскільки в ньому не визначено процент накладення та площа накладення спірної земельної ділянки на землі не витребуваних паїв, крім того, такий висновок складений експертом на підставі документів, які судом визнано неналежними та недопустимими доказами.

Районний суд вважав, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року в частині відмови у витребуванні земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про те, що скасування наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-44733-СГ не є ефективним способом захисту права власника, є правильними.

Апеляційний суд вважав доводи апеляційної скарги щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади, необґрунтованими, оскільки це не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт відсутності оригіналу державного акту на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради № 3 від 22 березня 1995 року.

Існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта, урахочуючи, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.

За таких обставин наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4473-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснила відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .

Оскільки Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки, наявності неналежного здійснення міською радою своїх повноважень з цього питання, апеляційний суд вважав, що наявні підстави, визначені частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко О. В., мотивована тим, що позивачем не доведено факту порушення прав Держави в особі Хмельницької міської ради зі сторони відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що прокурором не надано суду жодного з двох оригіналів примірників державного акту серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на право колективної власності на землю КСП «Відродження», що свідчить про неналежність поданої позивачем копії документа.

При цьому факт неможливості проведення судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із відсутністю документів, необхідних для її проведення, свідчить про неможливість доведення факту накладення належної відповідачу на праві земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито належить на праві колективної власності КСП «Відродження».

Вважає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року Хмельницька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Посилається на те, що перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача порушує право власності Хмельницької міської територіальної громади, внаслідок чого вона позбавлена можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

У січні 2024 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає про законність, обґрунтованість та мотивованість оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Посилається на те, що прокурором долучено до матеріалів справі належні, достатні, допустимі докази на підтвердження існування КСП «Відродження», надання йому земельних ділянок у колективну власність. При цьому відповідачем не спростовано поданих прокурором на підтвердження позовних вимог доказів.

Вважає витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 таким, що відповідає законодавству та обставинам справи.

У лютому 2024 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав пояснення в порядку статті 43 ЦПК України.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані першим заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткового відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу відповідно до вимог статті 118, 121 ЗК України на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року № 22-3522-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 6825083300:09:008:1604, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,00 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня року № 22-4473-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 26 червня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32198755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862172168250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 липня 2019 року, індексний номер 47569228).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, серія та номер 982, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С.

Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2019 року, індексний номер 48285660, номер запису про право власності 32861132.

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, що розташовані на картографічному матеріалі проєкту землеустрою із схематичним зображенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.

Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.

Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження».

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-484/116-21 встановлено, що оригінал державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».

Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24 лютого 2021 № 892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4473-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1604 на користь Хмельницької міської ради.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21 січня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. та призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка».

За результатами розгляду наданих матеріалів експертом надано повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи через відсутність умов для зіставлення досліджуваних об`єктів в одній площині.

Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1604, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

У розпорядження експерта надано:

- проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах;

- копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші;

- оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв);- СD-R диск.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року № 22-3522-СГ, з посиланням на те, що остання набула її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23).

Надавши оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1604, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв;

- правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань;

- ВСК «Відродження» с. Колибань припинив свою діяльність 05 січня 2005 року;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року № 22-3522-СГ, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1604) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснила відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .

Правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у частині оцінки добросовісності набувача ОСОБА_2 .

Так, за обставин цієї справи, ОСОБА_1 , незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужила її ОСОБА_2 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування земельної ділянки.

Щодо доводів касаційної скарги про встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів

Оскільки КСП «Відродження» 18 грудня 1995 року отримало державний акт на право колективної власності на землю у відповідності до вимог статей 22, 23 ЗК України 1990 року, пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року N 28, у редакції, чинній на час видачі державного акта, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність оригіналу державного акта не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га.

Доводи касаційної скарги про те, що проект землеустрою, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році, не є належним доказом, оскільки його виготовлено на замовлення СТОВ «Вітава», а не особи, якій видано державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, та який ніким не погоджений і не затверджений, що є порушенням положень Закону України «Про землеустрій», спростовуються матеріалами справи, а саме: рішенням загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, який припинив свою діяльність 05 січня 2005 року, рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 03 листопада 2008 року, оформленого протоколом, яким затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток.

У свою чергу, виготовлення проекту землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій».

Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, дійшов висновку про те, що встановлення накладення земельних ділянок можливе лише за наявності відповідно земельно-кадастрової документації.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, яка була передана у власність КСП «Відродження» та земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , спростовано наданими позивачем доказами, зокрема: висновком судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, складеного експертами КНДІСЕ у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, копією державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, проектом землеустрою від 2008 року, яким суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статей 80, 95, 89 ЦПК України, надав оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про їх належність та допустимість у відповідності до вимог статей 67-68 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші)), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Встановивши, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, до якого, зокрема увійшло село Колибань, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради та врахувавши положення пункту 21 Перехідних положень ЗК України, правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності прокурором, який діяв у відповідності до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 щодо порушення прав позивача на час звернення до суду, на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22) в аналогічних правовідносинах, колегія суддів спростовує та зазначає, що встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так у справі 686/14731/21 суди встановили, що земельна ділянка, передана у колективну власність КСП «Відродження», та земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3 , мали часткове накладення. Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач довів, що накладення (нашарування) земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 , на земельну ділянку, передану у колективну власність КСП «Відродження», є повним.

Доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах, встановлені інші обставини, відмінні від обставин справи, що є предметом касаційного перегляду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Разом із цим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко Оксаною Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець