Ухвала

від 25.03.2024 по справі 757/58947/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 25 березня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 100 доларів США, 8600 євро, 1286900 грн., які належать ОСОБА_5 , заборонено до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися вказаним майном у будь-який спосіб.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просила, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що клопотання подано з порушенням вимог, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, а слідчим суддею його розглянуто з порушенням вимог, передбачених ст. 172 КПК України.

Звертає увагу, що 15 листопада 2023 року слідчим суддею вирішувалося питання щодо накладення арешту на вказані грошові кошти, однак за результатом розгляду клопотання у його задоволенні відмовлено та зобов`язано сторону досудового розслідування повернути власнику грошові кошти.

Зауважує, що кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, а під час обшуку ОСОБА_5 зазначав, що грошові кошти є його особистими накопиченнями, що підтверджується відповідними документами.

Наголошує на тому, що ПрАТ «КЕВРЗ» не здійснює закупівлю товарів, робіт та послуг за рахунок державних коштів, а діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності.

Окрім того, в кримінальному провадженні жодній особі, в тому числі і ОСОБА_5 про підозру не повідомлено.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 листопада 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022000000001565, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що колишній заступник директора з комерційної діяльності ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ОСОБА_9 вступивши у злочинну змову з посадовими особами ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», запровадив протиправний механізм привласнення коштів зазначених державних підприємств, 100% акцій яких належить АТ «Укрзалізниця», в особливо великих розмірах.

За твердженням органу досудового розслідування до вказаних кримінальних правопорушень причетний комерційний директор ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_5

28 вересня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено в тому числі грошові кошти: 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн.

28 вересня 2023 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022000000001565.

22 грудня 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, а саме 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., які належать ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 22 січня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022000000001565 про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для часткового арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.

Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 28 вересня 2023 року визнано речовими доказами, відтак є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Посилання апелянта на те, що в кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, в тому числі і ОСОБА_5 , не заслуговують на увагу.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Твердження апелянта, що арештовані грошові кошти є особистими накопиченнями ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними документами, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді не заслуговують на увагу, колегія суддів вважає, що дозвіл на вилучення грошових коштів хоча і не надався, однак вони мають значення у кримінальному провадженні.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 757/58947/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Справа № 11сс/82/1707/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК