Ухвала

від 08.04.2024 по справі 127/21006/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/21006/19

Провадження № 4-с/127/14/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Шмигори О.В.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

суб`єкта оскарження ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенка С.М.,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко С.М.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що Третім ВДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №60732032 боржником якого є ОСОБА_3 . Ознайомившись з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по вказаному виконавчому провадженню за період з 01.02.2023 року по 31.10.2023 року заявник подав до ДВС заяву про зменшення розміру заборгованості, оскільки з його рахунку 19.07.2023 року було списано кошти за виконавчим провадженням в розмірі 9510,12 грн., проте ця сума не була відображена в розрахунку. Також ОСОБА_3 в результаті карантину, а потім і воєнного стану було важко знайти роботу на постійній основі та багато роботодавців відмовлялися офіційно його працевлаштовувати. Тому доходи заявника є мінливими та не постійними. Проте на даний час заява залишилась без розгляду та відповіді.

Заявник вважає, що державний виконавець неправильно обрав базу нарахування аліментів з грудня 2019 року, а саме не фактично отриманий ним дохід, а середню заробітну плату по регіону. Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/21006/19 від 03.10.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. З огляду на викладене ОСОБА_3 звернувся до суду з цією скаргою та просив:

- визнати неправомірним рішення державного виконавця Дзюбенком С.М. про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів у виконавчому провадженні №60732032;

- зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ним аліментів у виконавчому провадженні №60732032 з урахуванням фактичного доходу боржника, а не середньої заробітної плати по місцевості, та фактично сплачених ним сум на користь стягувача ОСОБА_4 , а також із вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину.

В судовому засіданні представник заявника вимоги скарги підтримав та просви суд її задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі.

Суб`єкт оскарження головний державний виконавець Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко С.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги з підстав викладених у письмовому запереченні, з якого вбачається, що в провадженні вказаного відділу державної виконавчої служби, а саме у суб`єкта оскарження, з 28.11.2019 року по теперішній час перебуває ВП 60732032 з виконання виконавчого листа №127/21006/19 від 19.11.2019 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 31.07.2019 року. Рішення суду набрало законної сили 05.11.2019 року.

28.11.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження». В процесі виконання вказаного виконавчого документа державним виконавцем періодично робилися запити до ПФУ, ДПС, МВС для отримання інформації щордо працевлаштування та отримання будь-яких доходів боржником ОСОБА_3 з отриманих відомостей на запити було встановлено, що ОСОБА_3 офіційно не був працевлаштований, інформації щодо його доходів в органах ДПС немає. Боржником жодного разу не були самостійно сплачені аліменти, за весь час перебування на виконанні вказаного виконавчого листа. Лише в липні 2023 рокуц в примусовому порядку з арештованих рахунків боржника було списано кошти в сумі 10610,49 грн., які в подальшому перераховані стягувачу в якості погашення аліментів.

Виконавцем періодично робились довідки розрахунки щодо заборгованості зі сплати аліментів, копії яких стягувач отримувала особисто, відповідно до письмових заяв, а також деякі копії разом із викликами державного виконавця надсилалися боржнику ОСОБА_3 на адресу проживання та його реєстрації зазначену у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 . З невідомих причин вся поштова кореспонденція, яка направлялася ОСОБА_3 на його адресу, поверталася назад до відділу ДВС з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Державний виконавець вважає, що ОСОБА_3 навмисно ігнорує всю поштову кореспонденцію та не отримує на поштовому відділенні листи, які йому не вигідно отримувати та на які він не очікує.

На виконання заяви ОСОБА_3 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, 17.07.2023 року державним виконавцем винесено відповідну постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, копії якої направлено до банківської установи для виконання та ОСОБА_3 на його адресу для відома.

Після надсилання фотокопії довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.11.2023 року та виклику для явки до відділу ДВС на месенджер «Вайбер» боржника ОСОБА_3 , а також після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зняття необхідних копій представником ОСОБА_3 адвокатом Шевчуком В.О., до відділу ДВС 11.12.2023 року надійшла заява ОСОБА_3 про зменшення розміру заборгованості. В заяві боржник просив переглянути розмір заборгованості зі сплати аліментів, оскільки, на його думку, державний виконавець за наявності обставин зазначених у заяві (відсутність роботи, працевлаштування в період дії карантину COVID-19, а потім дії військового стану) при нарахуванні не повинен був брати за основу данні середньомісячної заробітної плати по м.Вінниця, а нараховувати мінімально встановлений законодавством розмір аліментів для дітей, а саме 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також врахувати примусово стягнуту (списану) суму коштів державним виконавцем з рахунку боржника в липні 2023 року в розмірі 9510,12 грн., яка не була врахована при здійсненні довідки-розрахунку від 03.11.2023 року.

Державним виконавцем було розглянуто заяву боржника та зроблено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 12.12.2023 року в якій було враховано стягнуту суму коштів в розмірі 9510,12 грн., а також надано письмову відповідь на вказану заяву боржника, в якій роз`яснено порядок визначеннЯ та нарахування розміру аліментів, що прописано п. 2 ст. 195 СК України. Відповідь разом з довідкою-розрахунком від 12.12.2023 року направлено ОСОБА_3 на адресу його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Проте, 29.12.2023 року поштова кореспонденція з відповіддю та довідкою-розрахунком повернулися до відділу ДВС.

В процесі виконання рішення суду, державним виконавцем вживалися та проводилися інші виконавчі дії спрямовані на стягнення аліментів та погашення заборгованості, а також у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за шість місяців, складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 183-1 КУпАП, та направлено його до Вінницького міського суду для розгляду та прийняття відповідного рішення, а також направлено боржнику для відома. Вказаний протокол судом було розглянуто 07.12.2023 року та винесено постанову, якою до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт. У зв`язку з неявкою ОСОБА_3 до ВМВ ДУ «Центр пробації» на теперішній час постанова суду ним не виконана, години суспільно корисних робіт не відпрацьовані.

Стягувач та її представник в судове засідання не з`явились та про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв та клопотань до суду не подавали.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши поясненняпредставника заявниката суб`єктаоскарження - головного державноговиконавця Третьоговідділу державноївиконавчої службиу м.Вінниці Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)Дзюбенка С.М., дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №127/21006/19 та матеріали виконавчого провадження №72372289, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2019 року у справі №127/21006/19 позов ОСОБА_4 було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

За вказаним вище судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 19.11.2019 року було видано виконавчий лист №127/21006/19 та 28.11.2019 року відкрито виконавче провадження (а.с. 18).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем Дзюбенком С.М., по виконавчому провадженню №60732032 з примусового виконання виконавчого листа №127/21006/19 від 19.11.2019 року, за період з 01.02.2023 року по 31.10.2023 року наявна заборгованість у розмірі 162664,81 грн. (131481,18 грн. заборгованість станом на 31.01.2023 року + 31183,63 грн.). Державний виконавець при виконанні вказаного Розрахунку керувався вимогами п. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195 СК України, відповідно до вимог виконавчого документа, з урахуванням відомостей про фактичні доходи боржника та квитанції про сплату аліментів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження (а.с. 8).

З інформації про рух коштів вбачається, що з рахунку ОСОБА_3 відкритого у АТ «ПУМБ» 19.07.2023 року було списано кошти в розмірі 9510,12 грн. на підставі виконавчого провадження №60732032 з виконання виконавчого листа №127/21006/19 (а.с. 26-27).

06.12.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Третього відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зменшення розміру заборгованості, яка отримана була 11.12.2023 року, мотивуючи тим, що з його рахунку було списано суму 9510,12 грн. яка не відображена в цьому розрахунку. Через дію карантину та воєнного стану він не може знайти роботу на постійній основі, тому його доходи є мінливими та не постійними. Просив розрахунок заборгованості проводити не з суми середньої заробітної плати даної місцевості, а з 50% прожиткового мінімуму на 1 дитину віком від 6 до 18 років згідно з розміром, що зазначений в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2019 року (а.с. 12-14).

Державним виконавцем було розглянуто заяву боржника та зроблено довідку розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП 60732032 від 12.12.2023 року в якій було враховано стягнуту суму коштів в розмірі 9510,12 грн., а також надано письмову відповідь (від 19.12.2023 року №97862/23.31-29) на вказану заяву боржника, в якій роз`яснено порядок визначення та нарахування розміру аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України. Відповідь разом з довідкою-розрахунком від 12.12.2023 року направлено ОСОБА_3 на адресу його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Проте, 26.12.2023 року поштова кореспонденція з відповіддю та довідкою-розрахунком повернулися до відділу ДВС.

Боржником не було надано ні суду, ні державному виконавцю належні письмові докази щодо фактичного отримання ним доходу за період виникнення заборгованості зі сплати аліментів. При цьому, ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи довідку з Пенсійного фонду про відсутність відомостей в реєстрі застрахованих осіб (а.с. 9) та Форму ОК-5 (а.с. 10), які підтверджують його непрацевлаштування та наявність підстав для визначення розміру аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 81 СК України).

За загальним правилом, передбаченим статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (згідно із частиною першою статті 192 СК України).

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (частина перша статті 195 СК України).

Відповідно до частини другої статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Тобто, мова йде про мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а не про порядок розрахунку аліментів у період, коли боржник не працював. Вказаний порядок розрахунку аліментів встановлено спеціальною статтею 195 СК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 133/203/20 (провадження № 61-8232св20).

Таким чином, нарахування розміру аліментів, виходячи лише з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суперечить частині другій статті 195 СК України та є наслідком власного неправильного тлумачення боржником норм законодавства.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що боржник ОСОБА_3 не працевлаштований, тому розмір щомісячного платежу за аліментними зобов`язаннями повинен був бути нарахований, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України. Тобто дії державного виконавця під час проведення розрахунку є правомірними.

Доводи ОСОБА_3 про те, що він не працює, тому аліменти слід нараховувати з фактично отриманих ним доходів, є неприйнятними, оскільки ця обставина не виключає застосування порядку розрахунку заборгованості з аліментів, визначеного у статті 195 СК України.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в актуальній редакції далі - Закон про виконавче провадження).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 752/20152/16-ц (провадження № 61-19405сво21) зазначено про те, що «виконанням певного виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив період нарахування та стягнення аліментів з боржника на користь стягувача, визначивши подію, з якою пов`язується припинення сплати таких аліментів, виконавець не вправі змінювати рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем».

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Також ч. 3 ст. 56 вказаного вище Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенком С.М. не було порушено вимог чинного законодавства при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №60732032.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенка С.М. - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складений 09.04.2024 року.

Суддя: