Рішення

від 04.04.2024 по справі 140/32777/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32777/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (далі ТзОВ «Дім Кераміки ТД», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі Львівська митниця, відповідач, митний орган) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023.

В обґрунтування позову позивач вказали, що з метою митного оформлення товару (плитка керамічна глазурована чи не глазурована) декларант позивача подав до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA209230091259U1, в якій загальна митна вартість товару визначена за основним методом. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. При цьому з повідомлення митного органу не зрозумілі причини для витребування усіх підряд документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, без обґрунтування, які складові митної вартості потрібно підтвердити та в чому полягають сумніви митного органу.

Вважає, що рішення прийняте всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53 Кодексу. Вказує на те, що у рішенні відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень. Вказує, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Львівською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларації від 08.06.2023 №UА100320015722U69, де вартість подібного товару становить 0,72 дол. США за кг.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відзиву з підстав, наведених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2022 між ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією Steuler Fliesengruppe AG (Німечина) (продавець) було укладено Контракт №02/2022, згідно з умов якого продавець продає, а покупець купує керамічну плитку на умовах FCA - склад продавця згідно з Інкотермс 2010 або на умовах ЕХW - склад продавця згідно з Інкотермс 2010. Кожна окрема поставка здійснюється відповідно до умов постави, визначених в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. контракту умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в проформі - інвойс, виданому як кінцеве підтвердження замовлення для кожного окремого замовлення, зробленого покупцем. Валюта платежу - євро.

Згідно пункту 5.1. контракту визначено, що кожна проформа - інвойс і кінцевий оригінальний інвойс мають посилатись на відповідне замовлення, зроблене покупцем. У ньому також має вказуватись дата, товар, його кількість, ціна і кінцева вартість. Продавець також зобов`язаний відправити в комплекті копію експортної декларації.

Відповідно до інвойсу від 24.08.2023 №57095 загальна вартість товару становить 766,08 Євро. Умови поставки FCA Мюлаккер Інкотермс 2020.

28.08.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару: плитка керамічна глазурована чи не глазурована позивач подав до Львівської митниці МД №23UA209230091259U1. Фактурна вартість товару становить 766,08 Євро (65 264,07 грн). Митна вартість товару заявлена за основним методом з урахуванням умов поставки FCA та становить 105 264,07 грн (з урахуванням транспортних витрат).

До митної декларації додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.02.2022 №02/2022 з додатками, рахунок - проформу (інвойс) від 24.08.2023 № 57095, рахунок - фактуру (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2023 №93, автотранспортну накладну від 24.08.2023 №573192, рахунок від 28.08.2023 №93, заявку - договір від 23.08.2023 № 23/08/2023, копію митної декларації країни відправлення від 24.08.2023 №23DE585214152933Е8.

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів надіслав декларанту повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, в результаті чого встановлено наступне:

Так у гр. 31 МД зазначено: плитка керамічна глазурована чи неглазурована: другого сорту. В ТСД не вказано якісні характеристики (сортність даного товару), що впливають на митну вартість.

Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA Франко завод (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне оформлення до названого замовником місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомостей щодо згаданих складових (транспортування та страхування, тощо), таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МК України.

В CMR від 24.08.2023 № 573192 - у гр. 16 та 23 є перевізник ОСОБА_1 , проте транспортні перевізні документи надано від ФОП ОСОБА_2 , документи, які підтверджують дані відносини-відсутні; у проформі-інвойс від 24.08.2023 № 57095 зазначено замовлення, яке до митного оформлення не подавалось, проте згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору від 03.02.2022 № 02-2022 товар постачається на умовах 100%-оплати в розмірі, зазначеному в підтвердженні замовлення для кожного замовлення окремо.

Відповідно до п.3.1 вищезазначеного договору якість товару відповідає міжнародному сертифікату якості (відсутній документ); відповідно до п. 5.1 вищезазначеного зовнішньоекономічного договору кожна проформа-інвойс і оригінальний інвойс мають посилатися на замовлення, однак оригінальний інвойс до митного оформлення не подавався; даному контракті відсутня розшифровка підписів обох сторін, відсутній переклад контексту.

Таким чином, митний орган вважав, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально.

Позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу декларантом надано: рахунок на перевезення від 28.08.2023 №93, заявку - договір від 23.08.2023 №23/08/2023, проформи № 3007086, №3007087 від 17.08.2023, банківський платіжний документ - SWIFT повідомлення від 18.08.2023, яким було здійснено 100% попередню оплату вартості товару в сумі 1 599,84 євро із посиланням на контракт від 03.02.2022 №02/2022, експортну декларацію від 24.08.2023 №23DE585214152933Е8, платіжну інструкцію від 18.09.2023 № 837.

Додатково ТзОВ «Дім Кераміки ТД» у порядку ч. 8 ст. 55 МК України надало Львівській митниці додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару. Зокрема, було надано завірені копії наступних документів: акт №93 від 28.08.2023; платіжну інструкцію №837 від 18.09.2023 на підтвердження приймання - передачі та оплати послуг із перевезення вантажу, а також довідку експедитора від 24.08.2023 про залучення до надання послуг іншого перевізника, із відомостями про складові вартості перевезення вантажу, у т.ч. й про нестрахування вантажу.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість, провівши консультації з декларантом, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначила за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 08.06.2023 №UА100320015722U69, де вартість подібного товару становить 0,72 дол. США за кг.

На підставі вищенаведеного відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002225.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось на підставі МД №23UA209230091632U8 від 29.08.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Згідно з статтею 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Статтею 294 МК України визначено, що об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України

Стаття 49 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.02.2022 №02/2022 з додатками, рахунок - проформу (інвойс) від 24.08.2023 № 57095, рахунок - фактуру (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2023 №93, автотранспортну накладну від 24.08.2023 №573192, заявку - договір від 23.08.2023 № 23/08/2023, платіжну інструкцію від 18.09.2023 № 837, копію митної декларації країни відправлення від 24.08.2023 №23DE585214152933Е8, рахунок на перевезення від 28.08.2023 №93, заявку - договір від 23.08.2023 №23/08/2023, проформи № 3007086, №3007087 від 17.08.2023, банківський платіжний документ - SWIFT повідомлення від 18.08.2023, яким було здійснено 100% попередню оплату вартості товару в сумі 1 599,84 євро із посиланням на контракт від 03.02.2022 №02/2022.

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Так, контрактом від 03.02.2022 №02/2022 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 24.08.2023 № 57095 вартість товару становить на суму 766,08 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару в інвойсі від 24.08.2023 № 57095 (766,08 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA209230091259U1 від 28.08.2023 (графа 22).

На виконання вказаного контракту ТзОВ «Дім кераміки ТД» було перераховано кошти в сумі 1 599,84 євро в адресу Steuler Fliesengruppe AG, що підтверджується банківським платіжним документом - SWIFT повідомленням від 18.08.2023, яким було здійснено 100% попередню оплату вартості товару в сумі 1 599,84 євро із посиланням на контракт від 03.02.2022 №02/2022 та проформи-інвойси №57075 від 21.08.2023 та №57095 від 24.08.2023.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

В оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, відтак суд вважає, що вказані розбіжності про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

На думку суду, митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості спірної партії товарів, позаяк умови поставки товару, за наявності поданих декларантом документів, що підтверджують заявлену митну вартість за ціною договору та транспортні витрати, не можуть бути самостійною та беззаперечною підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Вказане також спростовує наведене в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023 твердження про те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомостей щодо згаданих складових, і відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023 вказано, що відповідно до вимог пункту 2.2 контракту №02-2022 від 03.02.2022 та рахунків фактур по даній зовнішньоекономічній операції передбачена 100% передплата за ввезений товар. На вимогу митного органу для підтвердження факту оплати товару, декларантом надано митному органу оплату замовлення, два підтвердження замовлення (проформи до оплати).

Як слідує з матеріалів справи, на підставі запиту №б/н від 26.09.2023 ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (ЄДРПОУ 37786217), AT «ПУМБ» підтвердив здійснення платежу в сумі 1 599,84 євро 18.08.2023 по контракту № 02-2022 від 03.02.2022 нерезиденту Steuler Fliesengrruppe AG (Німеччина).

Однак, за висновком відповідача, декларантом не підтверджено факт оплати, що є порушенням вимог пункту 2.2 зовнішньоекономічного контракту та статті 53 МК України.

Як встановлено судом, пунктом 2.2 контракту від 03.02.2022 № 02-2022 передбачено 100% передоплату в розмірі, вказаному в проформі-інвойсі.

ТзОВ «Дім Кераміки ТД» було надано як і на вимогу митному органу, так і до суду рахунки-проформи від 21.08.2023 № 57075 на суму 766,08 євро та № 57095 від 24.08.2023 на суму 8 333,23 євро, що в загальній сумі становить 1 599,84 євро. Номенклатура товару та його ціна співпадає із номенклатурою та ціною у рахунках-проформах, а тому вказані вище доводи відповідача у спірному рішенні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

На виконання вказаного контракту ТзОВ «Дім кераміки ТД» було перераховано кошти в сумі 1 599,84 євро в адресу Steuler Fliesengruppe AG, що підтверджується банківським платіжним документом - SWIFT повідомленням від 18.08.2023, яким було здійснено 100% попередню оплату вартості товару в сумі 1 599,84 євро із посиланням на контракт від 03.02.2022 №02/2022 та проформи-інвойси №57075 від 21.08.2023 та №57095 від 24.08.2023.

На підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України, які включені до митної вартості декларант до МД №23UA209230091259U1 від 28.08.2023 додав договір (контракт) про перевезення від 23.08.2023 №23/08/2023, рахунок на оплату від 28.08.2023 №93 до договору-заявки від 23.08.2023 №23/08/2023 про надання транспортно-експедиційних послуг, з якого слідує, що вартість перевезення по маршруту: Muhlacker, Німеччина митний перехід Шегині становить 40 000,00 грн.

Постачальником таких послуг відповідно до цих документів є фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_2

Додатково ТзОВ «Дім Кераміки ТД» у порядку ч. 8 ст. 55 МК України надало Львівській митниці додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару. Зокрема, було надано завірені копії наступних документів: акт №93 від 28.08.2023; платіжну інструкцію №837 від 18.09.2023 на підтвердження приймання - передачі та оплати послуг із перевезення вантажу, а також довідку експедитора від 24.08.2023 про залучення до надання послуг іншого перевізника, із відомостями про складові вартості перевезення вантажу, у т.ч. й про нестрахування вантажу.

Довідкою експедитора від 24.08.2023 підтверджено, що перевезення товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , який був залучений експедитором до перевезення вантажу на підставі окремого договору, який надати не має можливості у зв`язку із наявністю в ньому умов щодо конфіденційності; повна вартість експедиційних послуг із транспортування вантажу становила 40 000,00 грн, з яких: 35 000,00 грн перевезення вантажу за маршрутом Muhlacker, Німеччина митний перехід Шегині; 5 000,00 грн транспортно-експедиційні послуги за маршрутом митний перехід Шегині м. Луцьк; Страхування відповідно до цієї довідки не здійснювалося.

Оплата таких послуг у сумі 40 000,00 грн підтверджена платіжною інструкцією №837 від 18.09.2023.

Відтак, позивач надав митному органу достатні документи, що підтверджують вартість перевезення товару до митного кодону України, яка включена до митної вартості. Розбіжності щодо ціни таких послуг у вказаних документах відсутні. З врахуванням того, що експедитор не позбавлений можливості залучити до перевезення товару іншого суб`єкта господарювання, тому є безпідставними твердження відповідача про наявність розбіжностей між особою перевізника та експедитора, оскільки такі розбіжності не впливають на вартість перевезення товару.

Також суд зауважує, що рахунки-проформи (замовлення) остаточно не визначають ціну товару, оскільки є попередніми документами, що передують укладенню рахунків-фактур (інвойсів), які в кінцевому результаті визначають ціну товару.

Додатково на вимогу митного органу декларантом надано банківський платіжний документ - SWIFT повідомленням від 18.08.2023, яким було здійснено 100% попередню оплату вартості товару в сумі 1 599,84 євро із посиланням на контракт від 03.02.2022 №02/2022 та проформи-інвойси №57075 від 21.08.2023 та №57095 від 24.08.2023.

Крім того, на вимогу митного органу позивач надав експортну декларацію країни відправлення від 24.08.2023 №23DE585214152933Е8, зауваження відповідача щодо якої відсутні.

Отже, наданими митному органу документами чітко визначена ціна товару у сумі 766,08 євро. Розбіжності щодо ціни товару у поданих документах відсутні.

Відтак, Львівській митниці були надані достатні документи для підтвердження числових значень митної вартості, яка визначена декларантом у МД № UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023.

Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією від 08.06.2023 №UА100320015722U69, де вартість подібного товару становить 0,72 дол. США за кг, однак жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаної МД не наведено. Більш того, митна декларація від 08.06.2023 №UА100320015722U69 містить інші умови поставки (EXW ES Castellon), ніж у спірному випадку, а митна вартість визначена за шостим резервним методом, а не за ціною контракту.

Крім того, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №843 від 19.09.2024.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Також позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 18.09.2023, укладений з АО «АФК»; рахунок №18/09/23-1 від 18.09.2023; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №18/09/23-1 від 18.09.2023; платіжну інструкцію № 837 від 18.09.2023 про оплату ТзОВ «Дім Кераміки ТД» для АО «АФК» 10 000,00 грн.

Як слідує з акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №18/09/23-1 від 18.09.2023, АО «АФК» надало позивачу наступні послуги: підготовчі дії до подання, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнтів; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; виготовлення необхідної кількості копій документів, які долучаються до позову та їх засвідчення на предмет відповідності оригіналу, а також замовлення перекладу окремих документів (без вартості перекладу) 3 000,00 грн; підготовка позовної заяви для її подачі до суду 7 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 4 684,00 грн (з них: судовий збір в сумі 2 684,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100531/2 від 29.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» судові витрати у сумі 4 684,00 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 18-а; код ЄДРПОУ 37786217);

Відповідач: Львівська митниця (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич