Рішення

від 05.04.2024 по справі 260/263/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/263/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, в якому просять: 1) визнати протиправною бездіяльність Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області щодо ненадання згоди ОСОБА_1 в отриманні соціальних послуг від ОСОБА_2 та внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; 2) зобов`язати Відділ соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області прийняти рішення про надання соціальних послуг та внести відомості про Ретізник Олену як отримувача соціальних послуг та про ОСОБА_2 як надавача послуг до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у зв`язку з наявністю порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, ОСОБА_1 подала до відповідача письмову заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі чоловіку її онучки ОСОБА_2 . При цьому заявниця повідомила про відсутність інших осіб, що могли б здійснювати за нею догляд, та про ступінь родинних зв`язку з позивачем 2. За результатами розгляду такої заяви відповідач у призначенні та виплаті компенсації відмовив з тих мотивів, що ОСОБА_2 не є членом її сім`ї та спільно з нею не проживає. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №260/4495/23 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття у встановленому законом порядку рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2023 про надання соціальної послуги, зобов`язано розглянути таку та прийняти за результатами її розгляду рішення у встановленому ст. 21 Закону України «Про соціальні послуги» порядку, з урахуванням висновків суду. Незважаючи на вказане рішення суду, відповідач знову повідомив про відсутність в ОСОБА_2 права на компенсацію фізичній особі, яка надає соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі, однак так і не прийнято рішення про те, чи може останній надавати відповідну соціальну послугу. Отже, порушене у заяві питання, незважаючи на рішення суду, вирішено не було.

20 березня 2024 року відповідач надіслав до суду відзив на адміністративний позов №64 від 14.03.2024, в якому провадження у справі просить закрити. Разом з тим, будь-якого нормативно-правового обґрунтування наявності підстав для закриття провадження у справі відповідач не наводить. Натомість повідомляє, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №260/4495/23 Відділом соціального захисту населення було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 26.04.2023, за результатами чого фахівцями відділу було здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, та з`ясовано, що така не потребує надання соціальних послуг з догляду. Отже, за результатами розгляду такої заяви відділом прийнято рішення про відсутність права на призначення компенсації з огляду на те, що ОСОБА_2 фактично з ОСОБА_1 не проживає та соціальні послуги не надає. При цьому відхиляє доводи позивачів щодо не вирішення відповідачем порушеного у заяві питання, оскільки Відділ соціального захисту населення уповноважений виключно призначати компенсацію з догляду на непрофесійній основі, а не визначати спроможність особи надавати такі соціальні послуги.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 квітня 2023 року ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) звернувся до Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (далі Відділ) із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. У вказаній заяві зазначив, що дає згоду на надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі ОСОБА_3 ), яка є рідною бабусею його дружини ОСОБА_4 . Зазначив, що ОСОБА_3 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, так як в неї виявлено порушення функцій організму через невиліковні хвороби, у зв`язку з чим вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, у зв`язку з чим, зобов`язується надавати їй соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі.

Окрім того, 26 квітня 2023 року ОСОБА_3 також звернулася до Відділу із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. У вказаній заяві ОСОБА_3 повідомила, що у зв`язку з наявністю порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, що підтверджується Висновком №74/13, та потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Зазначила, що перебуває по місцю проживання одна, так як її донька ОСОБА_5 разом зі своїми дітьми знаходиться на заробітках в Чеській Республіці. У зв`язку з чим повідомила про намір переїхати проживати до своєї онуки ОСОБА_4 , яка мешкає в м. Ужгороді разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , мешканцем АДРЕСА_1 та дає останньому згоду на надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Відтак, просила розглянути подану заяву про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі чоловіком її онуки ОСОБА_2 та прийняти рішення про задоволення її заяви.

Листом Відділу від 05 травня 2023 року повідомлено, що на підставі поданої заяви та документів встановлено, що ОСОБА_2 є зятем ОСОБА_6 . Враховуючи те, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї та згідно заяви спільно із заявницею не проживає йому було відмовлено у призначенні і виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Не погоджуючись із бездіяльністю Відділу щодо не надання згоди ОСОБА_3 в отриманні соціальних послуг від ОСОБА_2 , позивачі оскаржили таку в судовому порядку.

Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №260/4495/23 позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу щодо не прийняття у встановленому законом порядку рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 26 квітня 2023 про надання соціальної послуги. Зобов`язано Відділ розглянути заяву ОСОБА_3 від 26 квітня 2023 року про надання соціальної послуги та прийняти за результатами її розгляду рішення у встановленому статтею 21 Закону України «Про соціальні послуги» порядку, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що законодавчими нормами передбачено обов`язок уповноваженого органу, яким в даному випадку є Відділ, за результатами розгляду заяви особи, що потребує соціальні послуги, приймає рішення про надання чи відмову у наданні таких за рахунок бюджетних коштів. Однак в спірних правовідносинах відповідач жодного рішення не прийняв, оскільки лист-відповідь таким рішенням вважатися не може.

На виконання вказаного рішення суду 21 листопада 2023 року посадовими особами Відділу проведено обстеження сім`ї ОСОБА_2 , як особи, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та ОСОБА_3 , як особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт №89.

Так, як вбачається зі змісту такого акту, проведеним обстеженням встановлено, що особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не проживає разом із фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду. В графі для визначення частоти надання соціальних послуг зазначено, що соціальні послуги не надаються. З огляду на що рекомендовано не призначати компенсацію, оскільки заявник ОСОБА_2 фактично не проживає разом з ОСОБА_3 та соціальні послуги не надає.

Окрім того, 21 листопада 2023 року посадовими особами Відділу проведено визначення показників, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, щодо ОСОБА_3 , за результатами якого останній нараховано 68,5 балів, що відповідає ІІІ групі рухової активності згідно з Державним стандартом догляду вдома, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 №760.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, Відділом підготовлено висновок, відповідно до якого ОСОБА_3 не потребує надання соціальних послуг з догляду.

23 листопада 2023 року Відділом прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Вважаючи, що відповідач повторно не розглянув подану позивачами заяву у встановлений законодавством спосіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку при вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.

Нормами п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що отримувачами соціальних послуг є особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

При цьому складними життєвими обставинами, в розумінні положень п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону, є обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.

Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини, є: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; інвалідність; бездомність; безробіття; малозабезпеченість особи; поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків із виховання дитини; втрата соціальних зв`язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; жорстоке поводження з дитиною; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону, до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

До повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону, належать, в тому числі:

- визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів;

-здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

Нормами ст. 13 Закону регламентуються поняття, види надавачів соціальних послуг та вимоги до них.

Так, за приписами ч. 6 ст. 13 Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг, в тому числі невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, однак виключно у разі, якщо такі фізичні особи є членом сім`ї отримувача соціальних послуг, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.

Нормами ст. 20 Закону регламентовано порядок оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Так, вказаною законодавчою нормою передбачено, що оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку. Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, психологи, реабілітологи, ерготерапевти та інші фахівці. Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Згідно ч.ч. 1 3 ст. 21 Закону рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.

Порядок організації надання соціальних послуг, що визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587 (далі Порядок №587).

Відповідно до п. 25 Порядку №587, для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг, подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Згідно п. 30 Порядку №587 для отримання соціальних послуг у надавачів недержавного сектору (крім тих, що надаються за рахунок бюджетних коштів) заява подається безпосередньо такому надавачу. У разі потреби до заяви додаються необхідні для отримання соціальної послуги документи, зокрема з урахуванням вимог статутних документів закладу (установи), що її надаватиме.

Відповідно до Закону та Порядку №587, наказом Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 року №769 були затверджені форми документів, необхідних для надання соціальних послуг, серед яких форму заяви про надання соціальних послуг.

Так, в такій заяві особа, що потребує соціальні послуги, обирає із наведеного у ній переліку види соціальних послуг, отримання яких потребує, та зазначає про можливість їх оплати.

Проте як встановлено судом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із заявою про надання соціальних послуг за формою, встановленою наказом Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 року №769, не зверталися. Позивачі натомість подали до Відділу заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі довільної форми, що за своїм змістом нагадують заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджену наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2021 року №37.

Зокрема, у поданій через свого представника заяві під назвою «заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» ОСОБА_3 повідомила, що вона потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі з огляду на виявлені порушення функцій організму через невиліковні хвороби та неможливість самостійно пересуватися та самообслуговуватися, та надає згоду на надання соціальної послуги чоловіку своєї онучки ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , в свою чергу, у заяві аналогічного змісту вказані обставини підтвердив.

До вказаних заяв позивачі долучили висновок №74/13 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Рахівська районна лікарня» 10 квітня 2023 року ОСОБА_6 .

Як вбачається зі змісту такого висновку він надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Жодних відомостей щодо рекомендованих соціальних послуг у вказаному висновку не підкреслено.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 року №769 затверджено форми документів, необхідних для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Такий наказ прийнято відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Порядок №859).

Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є, в тому числі, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Відповідно до п. 6 Порядку №859, для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.

Нормами п. 7 Порядку №859 визначено, що уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров`я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

Згідно п. 14 Порядку №859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

З матеріалів справи вбачається, що Відділ розглянув подані позивачами заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у порядку, визначеному Порядком №859, за результатами чого 23 листопада 2023 року прийняв рішення про відмову у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивачі вказане рішення Відділу не оскаржують, жодних аргументів щодо його протиправності в межах даної справи не заявляють.

Одними із основних принципів адміністративного судочинства є передбачений нормами ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін та диспозитивності.

Суть такого полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, виходить із заявлених позивачами позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права.

Питання визначення предмету позову, мотивів на його обґрунтування згідно з нормами КАС України є правом саме позивача, та підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку.

Тому оскільки рішення Відділу від 23.11.2023 не є предметом даного адміністративного позову, а питання його правомірності підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку, суд правомірність такого в межах даної адміністративної справи не досліджує.

Натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оскаржують бездіяльність Відділу щодо ненадання згоди ОСОБА_3 в отриманні соціальних послуг від ОСОБА_2 та внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Оцінюючи такі мотиви позивачів з точки зору встановлених обставин справи, суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Однак за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що подані позивачами заяви були розглянуті Відділом у спосіб, встановлений Порядком №859, за результатами чого прийнято відповідне рішення.

В свою чергу, у зв`язку з неподанням позивачами заяви про надання соціальних послуг за формою, встановленою наказом Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 року №769, Відділ не міг розглянути питання призначення ОСОБА_3 соціальних послуг за відсутності належного звернення та будь-яких відомостей щодо необхідних їй видів послуг.

Стосовно оскарженої позивачами бездіяльності Відділу щодо не внесення відомостей про ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, суд зазначає наступне.

П. 32 Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року №99, передбачено, що внесення до розділу «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» реєстру відомостей про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду, забезпечує суб`єкт реєстрації на підставі звернень щодо отримання компенсацій відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. №859.

Отже суд вважає, що з огляду на відмову Відділу призначити ОСОБА_2 компенсацію, як особі, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, підстав для внесення відомостей до Реєстру про ОСОБА_2 у відповідача не було.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 114, с. Богдан, Рахівський район, Закарпатська область, 90645, код ЄДРПОУ 44555587) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін