Рішення

від 05.04.2024 по справі 280/262/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2024 року Справа № 280/262/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» (код ЄДРПОУ 41281708, 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2)

до:Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166)

про:визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

05.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн.;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801 на загальну суду 1043015,73 грн. була сформована відповідачем виключно на підставі інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, у той час як відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, другою обов`язковою підставою для формування вимоги є факт проведення перевірки. Однак, жодної документальної перевірки з питань своєчасності та повноти нарахування і сплати ним єдиного внеску, як вказує позивач, відповідачем не проводилось. Також позивач зауважив, що за наявності заборгованості у платника єдиного внеску на кінець місяця контролюючий орган має сформувати та направити відповідну вимогу про сплату боргу (недоїмки), і має робити це кожного місяця у разі наявної заборгованості. У свою чергу, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801 на загальну суду 1043015,73 грн. свідчить про її формування за тривалий період, а не за один місяць, що також свідчить про її протиправність. Окремо позивачем у позовній заяві наголошено на порушенні відповідачем порядку та строків направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки). З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.01.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№ 4577 від 29.01.2024), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач, як роботодавець у розумінні Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з 13.04.2017 по теперішній час є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з відомостями, відображеними в інтегрованій картці платника податків по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороду за договорами цивільно-правового характеру, допомогу по тимчасовій непрацездатності) станом на 30.11.2023 обліковувалась заборгованість у сумі 1043015,73 грн. Отже, як зазначає відповідач, сума боргу у розмірі 1043015,73 грн., вказана у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801, складається із самостійно задекларованих позивачем сум єдиного внеску, відображених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 02.05.2022 № 9049414685, від 06.08.2022 № 9150273863, від 08.11.2022 №9233671284, від 15.02.2023 № 9307764547, від 09.05.2023 № 9106633384, від 14.09.2023 №9237260555, від 06.11.2023 № 9296895554. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801 була направлена позивачу 20.12.2023 та отримана останнім 27.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до п. 3 Розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: 1) дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; 2) платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; 3) платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Отже, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу, за позицією відповідача, здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи податкового органу, які, у свою чергу, є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що 06.11.2023 позивачем до контролюючого органу був поданий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 9296895554, згідно з яким позивач самостійно задекларував єдиний внесок за ІІІ квартал 2023 року у сумі 23800,44 грн., термін сплати якого припадав на 09.11.2023. Однак, у вказаний строк зазначена сума єдиного внеску позивачем не була сплачена, у зв`язку з чим у листопаді 2023 року у позивача зросла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. Як наслідок, 18.12.2023, тобто у межах законодавчо визначених строків, відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801 на суму 1043015,73 грн., яка є більшою, ніж сума недоїмки, визначена у попередніх сформованих та направлених позивачу вимогах про сплату боргу (недоїмки). Окремо відповідачем акцентовано увагу на тому, що затвердженою формою вимоги про сплату боргу (недоїмки) не передбачено полів для зазначення інформації про конкретну посаду, яку обіймає у податковому органі особа, яка підписала таку вимогу, натомість передбачені лише поля для зазначення службового становища такої особи, тобто ким вона є, а також поле для зазначення найменування податкового органу. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

21.02.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх.№ 8488 від 21.02.2024), вякій позивач зауважив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано твердження про те, що, виходячи з імперативних приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, контролюючий орган, за умови наявності заборгованості у платника єдиного внеску на кінець місяця, має сформувати та направити відповідну вимогу, і має це робити кожного місяця у разі наявності заборгованості. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним на адресу позивача направлялись вимоги про сплату боргу за попередній період. Отже, на думку позивача, відповідач не виконав свого обов`язку із щомісячного надсилання платнику вимоги про сплату боргу, через що єдина надіслана вимога за весь період заборгованості є протиправною. На підтвердження власної правової позиції позивач послався на позитивну правозастосовну практику, а саме на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 826/25425/15. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 09.04.2024.

04.03.2024 судом отримано заперечення (вх.№10637 від 04.03.2024), вяких відповідач вказав, що Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, не містить жодних норм, якими б передбачався обов`язок податкового органу, у випадку наявності у платника податків заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, кожного місяця формувати та направляти такому платнику податків вимогу про сплату бору (недоїмки). На підставі аналізу положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та вказаної вище Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідач зазначив, що нова вимога про сплату боргу (недоїмки) з тим самим порядковим номером, але вже від нової дати та з іншою сумою (збільшеною або зменшеною), визначеною у ній, формується у разі зростання або часткового зменшення у платника недоїмки, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, в якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки.

Додатково у запереченнях відповідачем зазначено, що 06.11.2023 позивач подав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 9296895554, згідно з яким позивач самостійно задекларував єдиний внесок за ІІІ квартал 2023 року у сумі 23800,44 грн., термін сплати якого припадав на 09.11.2023. У зв`язку з несплатою у визначений строк суми єдиного внеску у листопаді 2023 року у позивача зросла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. У межах законодавчо визначених строків, а саме 18.12.2023, відповідач сформував відносно позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801 на суму 1043015,73 грн., яка є більшою, ніж сума недоїмки, визначена у попередніх сформованих та направлених позивачу вимогах про сплату боргу (недоїмки), зокрема вимозі від 03.10.2023 № Ю-3043-0801 на суму 1019215,29 грн. Окремо відповідач акцентував увагу суду на нерелевантності постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №826/25425/15, на яку позивач посилався при обґрунтуванні власної правової позиції, оскільки жодного твердження про обов`язок контролюючого органу щомісячно надсилати платнику вимоги про сплату боргу вказане судове рішення не містить. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В ході підготовчого засідання, яке проводилось 01.02.2024, 22.02.2024, 05.03.2024, судом було остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, з`ясовано заперечення проти позовних вимог, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, встановлено порядок з`ясування обставин, на які посилаються сторони, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 26.03.2024.

20.03.2024 судом отримана заява представника позивача про розгляд справи без його участі. Також у вказаній заяві представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

21.03.2024 судом отримана заява представника відповідача про розгляд справи без його участі. Також у вказаній заяві представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, суд на підставі ч. 4 ст.229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши пояснення представників позивача та відповідача, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 13.04.2017 (а.с.10). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу філію Державної податкової служби України 30.09.2020 (а.с.42).

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: інші будівельно-монтажні роботи (43.29); виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (25.11); виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (25.93); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); інші роботи із завершення будівництва (43.39); інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99); оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (46.32); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99); вантажний автомобільний транспорт (49.41); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); надання в оренду будівельних машин і устаткування (77.32); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. (77.39) (а.с.10-20).

Позивач з 13.04.2017 як роботодавець у розумінні Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI) є платником єдиного внеску.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності у загальному розмірі 1043015,73 грн. (а.с.38-39), яка виникла внаслідок несплати позивачем самостійно задекларованих сум єдиного внеску в поданих ним податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Так, станом на 30.04.2022 за позивачем в інтегрованій картці платника податків обліковувалась переплата по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового договору, допомоги по тимчасовій непрацездатності) у сумі 547668,96 грн.

10.05.2022 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 02.05.2022 № 9049414685 відповідач нарахував йому за І квартал 2022 року єдиний внесок у розмірі 1074623,43 грн. (січень 2022 року 510233,88 грн., лютий 2022 року 343553,01 грн., березень 2022 року 220836,54 грн.).

09.08.2022 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 06.08.2022 № 9150273863 відповідач нарахував йому за ІІ квартал 2022 року єдиний внесок у розмірі 120902,14 грн. (квітень 2022 року 32299,39 грн., травень 2022 року 27425,72 грн., червень 2022 року 61177,03 грн.).

09.11.2022 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 08.11.2022 №9233671284 відповідач нарахував йому за ІІІ квартал 2022 року єдиний внесок у розмірі 98969,14 грн. (липень 2022 року 26700,96 грн., серпень 2022 року 49487,10 грн., вересень 2022 року 22781,08 грн.).

У період з 30.04.2022 по 31.12.2022 позивач самостійно сплатив єдиний внесок у розмірі 9432,00грн.

Отже, станом на 31.12.2022 сума облікованої за позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності становила 737393,75 грн.

09.02.2023 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 15.02.2023 №9307764547 відповідач нарахував йому за ІV квартал 2022 року єдиний внесок у розмірі 129779,30 грн. (жовтень 2022 року 29924,27 грн., листопад 2022 року 59013,79 грн., грудень 2022 року 40841,24 грн.).

10.05.2023 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 09.05.2023 №9106633384 відповідач нарахував йому за І квартал 2023 року єдиний внесок у розмірі 69379,84 грн. (січень 2023 року 7176,17 грн., лютий 2023 року 49026,85 грн., березень 2023 року 13176,82 грн.).

14.09.2023 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 14.09.2023 №9237260555 відповідач нарахував йому за ІІ квартал 2023 року єдиний внесок у розмірі 89462,40 грн. (квітень 2023 року 7325,16 грн., травень 2023 року 14297,74 грн., червень 2023 року 67839,50 грн.).

09.11.2023 за результатами подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 06.11.2023 №9296895554 відповідач нарахував йому за ІІІ квартал 2023 року єдиний внесок у розмірі 23800,44 грн. (липень 2023 року 5643,00 грн., серпень 2023 року 5643,00 грн., вересень 2023 року 12514,44 грн.).

У період з 01.01.2023 по 30.11.2023 позивач самостійно сплатив єдиний внесок у розмірі 6800,00грн. (а.с.38-39).

Таким чином, загальна сума облікованої за позивачем суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності складає 1043015,73 грн. (1074623,43 грн. (сума єдиного внеску за І квартал 2022 року) + 120902,14 грн. (сума єдиного внеску за ІІ квартал 2022 року) + 98969,14 грн. (сума єдиного внеску за ІІІ квартал 2022 року) + 129779,30 грн. (сума єдиного внеску за IV квартал 2022 року) + 69379,84 грн. (сума єдиного внеску за I квартал 2023 року) + 89462,40 грн. (сума єдиного внеску за IІ квартал 2023 року) + 23800,44 грн. (сума єдиного внеску за IІІ квартал 2023 року) 547668,96грн. (сума облікованої за позивачем переплати станом на 30.04.2022) 9432,00грн. (добровільно сплачена позивачем сума єдиного внеску у період з 30.04.2022 по 31.12.2022) 6800,00грн. (добровільно сплачена позивачем сума єдиного внеску у період з 01.01.2023 по 30.11.2023) = 1043015,73 грн.). (а.с.41).

18.12.2023 відповідач на підставі інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №3043-0801, якою зобов`язав позивача сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн. (а.с.21).

Згідно з наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення оскаржувана вимога відповідача від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн., була направлена позивачу 20.12.2023 та отримана останнім 27.12.2023 (а.с.40).

Оцінюючи правомірність вимоги відповідача від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн., суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.19-3.1.2 п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Слід зазначити, що Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пп.1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абз.7), ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п.п.4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п.4,5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у п.п.4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, вбачається, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Так, судом встановлено, що позивач з 13.04.2017 є платником єдиного внеску. Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності у загальному розмірі 1043015,73 грн. (а.с.38-39), що виникла внаслідок несплати позивачем самостійно задекларованих сум єдиного внеску в поданих ним податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Зокрема, на підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 02.05.2022 № 9049414685 відповідач 10.05.2022 нарахував позивачу єдиний внесок за І квартал 2022 року у розмірі 1074623,43 грн. (січень 2022 року 510233,88 грн., лютий 2022 року 343553,01 грн., березень 2022 року 220836,54 грн.). На підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 06.08.2022 № 9150273863 відповідач 09.08.2022 нарахував позивачу єдиний внесок за ІІ квартал 2022 року у розмірі 120902,14 грн. На підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 08.11.2022 №9233671284 відповідач 09.11.2022 нарахував позивачу єдиний внесок за ІІІ квартал 2022 року у розмірі 98969,14 грн.

Також суд встановив, що станом на 30.04.2022 за позивачем обліковувалась переплата по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового договору, допомоги по тимчасовій непрацездатності) у сумі 547668,96 грн. У період з 30.04.2022 по 31.12.2022 позивач самостійно сплатив єдиний внесок у розмірі 9432,00грн.

Крім того, на підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 15.02.2023 №9307764547 відповідач 09.02.2023 нарахував позивачу єдиний внесок за ІV квартал 2022 року у розмірі 129779,30 грн. На підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 09.05.2023 №9106633384 відповідач 10.05.2023 нарахував позивачу єдиний внесок за І квартал 2023 року у розмірі 69379,84 грн. На підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 14.09.2023 №9237260555 відповідач 14.09.2023 нарахував позивачу єдиний внесок за ІІ квартал 2023 року у розмірі 89462,40 грн. На підставі поданого позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 06.11.2023 №9296895554 відповідач 09.11.2023 нарахував позивачу єдиний внесок за ІІІ квартал 2023 року у розмірі 23800,44 грн. Судом з`ясовано, що у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 позивачем було самостійно сплачено єдиний внесок у розмірі 6800,00грн. (а.с.38-39).

Отже, загальна сума несплаченого позивачем у період з квітня 2022 року по листопад 2023 року єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності складає 1043015,73 грн.

Також судом встановлено, що оскільки у листопаді 2023 сума облікованої за позивачем заборгованості по сплаті єдиного внеску зросла, відповідач на підставі інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801, якою зобов`язав позивача сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн. (а.с.21). Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 №3043-0801 була направлена відповідачем на адресу позивача у визначений п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі Інструкція № 449) строк, а саме 21.12.2023 (а.с.23).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. При цьому, положеннями законодавства у сфері адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено такої обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) як проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.

Відповідний правозастосовний підхід сформульований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76518273), від 10.12.2019 у справі № 826/25425/15 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 86274760), від 03.12.2020 у справі № 440/1256/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 93301935), від 25.03.2021 у справі № 807/921/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 95780715) від 10.12.2021 у справі № 640/7479/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 101808748).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки позивачем у законодавчо визначені строки сума самостійно задекларованого у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 06.11.2023 №9296895554 за ІІІ квартал 2023 року не була сплачена, внаслідок чого у листопаді зросла загальна сума облікованої за ним заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд вважає, що відповідач обґрунтовано, на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801, якою зобов`язав позивача сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн. Належних та достатніх доказів зворотнього позивачем не надано.

Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем порядку та строків формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801, оскільки за наявності у платника єдиного внеску заборгованості на кінець місяця контролюючий орган мав сформувати та направити відповідну вимогу про сплату боргу (недоїмки), і мав робити це кожного місяця у разі наявної заборгованості, однак не вчинював відповідних дій, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим п.3 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у п. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Згідно з абз.7 п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За приписами абз.7 п. 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У досліджуваному аспекті суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що 06.11.2023 позивач подав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 9296895554, та, відповідно, задекларував єдиний внесок за ІІІ квартал 2023 року у сумі 23800,44 грн. Граничний термін сплати суми єдиного внеску припадав на 09.11.2023. Оскільки у вказаний строк зазначена сума єдиного внеску позивачем не була сплачена, наявна у нього сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у листопаді 2023 року зросла. 18.12.2023, тобто у межах строків, визначених п. 3 Розділу VI Інструкції № 449, відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 3043-0801, якою зобов`язав позивача сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн.

Додатково суд з`ясував, що у жовтні 2023 року відповідачем на підставі інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС також виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2023 № Ю-3043-0801, якою позивача було зобов`язано сплатити суму недоїмки по єдиному внеску у розмірі 1019215,29 грн. (а.с.73).

Крім того, за усталеною правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі №817/1061/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76271930), від 11.02.2021 у справі №160/4023/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 94840221), прийняття контролюючим органом вимоги з порушенням відповідного строку не звільняє платника від обов`язку сплатити борг з єдиного внеску. Тобто, ці доводи не утворюють підстав для визнання протиправним спірного акту індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем порядку та строків формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801 на суму 1043015,73 грн. суд оцінює як неспроможні.

Відносно доводів позивача про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801 на суму 1043015,73 грн. не відповідає імперативним приписами п. 4 Розділу VI Інструкції № 449 в частині її змісту, суд зауважує, що вона була оформлена відповідачем у відповідності до форми, затвердженої Інструкцією № 449.

При цьому, форма Додатку 6 до Інструкції № 449 не передбачає полів для зазначення періодів, за який платнику нарахована сума заборгованості, визначена у такій вимозі, та полів для зазначення інформації про конкретну посаду, яку обіймає у податковому органі особа, яка підписала таку вимогу. Крім того, як вірно зазначив відповідач, ані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI, ані Інструкцією № 449 не регламентований обов`язок податкового органу разом із вимогою про сплату боргу (недоїмки) надсилати платнику будь-які додатки з додатковою інформацією, зокрема, інформацією про періоди, за які платнику нарахована сума заборгованості, визначені у такій вимозі.

За таких обставин, суд оцінює вимогу відповідача від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн., як правомірну.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, на переконання суду, обґрунтовано, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн., правомірно була сформована на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС. Строки винесення оскаржуваної вимоги, а також її змістовне наповнення, за позицією суду, відповідають вимогам Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI і Інструкції № 449.

У свою чергу, суд вважає, що позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2023 № 3043-0801, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 1043015,73 грн.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 10, 14, 90, 241 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» (код ЄДРПОУ 41281708, 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166) про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 5 квітня 2024 року.

Суддя О.В. Прудивус