Ухвала

від 08.04.2024 по справі 300/2417/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"08" квітня 2024 р. справа № 300/2417/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви приватного виробничо-комерційного підприємства "Житлобуд" в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2023 ВП № 72625736 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2024 ВП № 74419321,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ПВКП "Житлобуд" з позовом до відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання проиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2023 ВП № 72625736 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2024 ВП № 74419321.

Вказана позовна заява подана (надіслана) 01.04.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного цифрового підпису.

Приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 коментованої статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено спеціальні строки звернення до суду у справах зазначеної категорії, зокрема позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є десятиденний строк.

Як наслідок, звернувшись 01.04.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2023 ВП № 72625736 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2024 ВП № 74419321, ОСОБА_1 подано позов в інтересах ПВКП "Житлобуд" після закінчення строків, встановлених законодавством.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Одночасно у поданому позові, не оспорюючи факт звернення до суду з пропуском встановленого процесуального строку, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ПВКП "Житлобуд", просить суд поновити строк звернення до суду з підстав поважності причин його пропуску, посилаючись на юридичну необізнаність позивача та необхідність здійснення пошуку адвоката, який би міг належним чином представляти інтереси ПВКП "Житлобуд", додатково вказуючи, що вступ адвоката, що в даному випадку мало місце 01.04.2024 згідно укладеного договору про надання правової допомоги, є самостійною підставою аргументації поважності пропуску строків на звернення до суду при заявленні відповідного клопотання.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних представником позивача причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки обставини, на які він посилається у позовній заяві від 01.04.2024 не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації позивачем свого права на судовий захист з метою відновлення порушених, на його думку, прав, свобод чи законних інтересів у публічно-правових відносинах та не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а вказують лише на час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на професійну правничу допомогу і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Ці обставини стосуються організації його діяльності та не мають характеру непереборних і об`єктивних перешкод, які не залежали від волі позивача.

Так, представником позивача не наведено обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення позивача за правовою допомогою одразу після отримання спірних постанов, та подальшого звернення до суду із вищезазначеними вимогами у встановлені частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки; як і не надано доказів обмеження у праві на своєчасне отримання правової допомоги.

Водночас, на думку суду, нереалізація позивачем своїх прав, зумовлена, у тому числі, його власною пасивною поведінкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 вказала, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Суд зазначає, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд звертає увагу на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Отже, позиція представника позивача фактично зводиться до того, що лише власна бездіяльність та необґрунтовані зволікання позивача щодо захисту свого права та незнання закону призвели до наслідків, які згідно статтею 68 Конституції України, принципам змагальності та диспозитивності є виключно особистою відповідальністю позивача.

Щодо посилань представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, відповідно до яких протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу, що в цій же постанові Верховний Суд зауважив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. ОСОБА_1 , який діє в інтересах ПВКП "Житлобуд" не наведено жодних мотивів та не подано доказів на підтвердження того, що у результаті збройної агресії рф проти України, позивач не міг скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі позовної заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Так у вказаній справі Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо поновлення строку, виходив з того, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджувалось копією посвідчення та був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Таким чином, наведений представником позивача висновок, сформований у адміністративній справі за інших установлених судами фактичних обставин та є нерелевантним до цієї справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані у позовній заяві від 01.04.2024.

Позовну заяву приватного виробничо-комерційного підприємства "Житлобуд" в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2023 ВП № 72625736 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2024 ВП № 74419321 - залишити без руху.

Надати представнику позивача десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Копію цієї ухвали надіслати представнику позивача через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Матуляк Я.П.