Рішення

від 09.04.2024 по справі 340/418/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/418/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ Плюс" до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ Плюс" через свого представника адвоката Гуру Костянтина Вікторовича, звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000187/1 від 08.11.2023;

- визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2023/000333;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000186/1 від 08.11.2023;

- визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2023/000332.

В обґрунтування вимог представник підприємства зазначив, що під час митного оформлення придбаного товару для визначення його митної вартості застосовано основний метод, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та відповідачу було подано всі необхідні документи, проте митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості. Митний орган витребував документи, що не передбачені Митним Кодексом України, відсутністю яких, обґрунтовує застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару.

Рух справи:

Ухвалою судді від 30.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Сторонам встановлений процесуальний строк на подання заяв по суті справи.

Кропивницька митниця (надалі відповідач) до суду подано відзив на позовну заяву, якою заперечуються позовні вимоги, з огляду на те, що при проведенні митного оформлення товариством не було надані сертифікат походження та експертна декларація. Крім того, вказано на розбіжність у документах щодо транспортних витрат. Оскільки декларантом не було надано вказаних документів, тому спірні рішення винесені у межах повноважень, а у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ "Енергобуд-СПМ Плюс" (покупець) та ТОВ ''Реком Італія'' (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №20230407-001 від 07.04.2023 року, предметом якого є сонячній фотогальванічні модулі RCM-660-SDMT2 (А.С.13-17).

Згідно умов п. 3 даного контракту поставка товару здійснюється на умовах EXW митний склад Пірей Порт Греції INCOTERMS 2020 для морських перевезень. Покупець повинен провести оплату за товар шляхом зарахування коштів на банківський рахунок продавця 36386,06 Є (20%) передплата, 45544,26 Є оплата залишку за 2 тижні до доставки.

У пункті 4 контракту зазначено, що разом із товаром продавець повинен передати покупцю оригінали таких документів і направити копії цих документів покупцю по факсу або електронною поштою: інвойс із зазначенням країни походження; пакувальний лист; сертифікат походження; сертифікат TUV (скан-копія); експортна декларація (скан-копія); ТІ декларація (скан-копія).

Позивачем проведено передоплату 11.04.2023 року в сумі 36386,06 Є (а.с.21).

Додатковою угодою №1 від 02.10.2023 року до Контракту №20230407-001 якою сторони погодили, змінити пункт 3.11 та визначили, що остаточна оплата за товар у розмірі 145544,26 Є (80%) буде проведена через два тижні після доставки товару (а.с.22).

05.05.2023 року складені INV23-012 на суму 90956,16 Є та INV23-013 на суму 90956,16.

Доставка товару відбувалась двома окремими поставками.

Перша поставка.

Товар доставлений до України та декларантом ФОП ОСОБА_1 подана до митного органу митна декларація UA901020009194UO, митна вартість товару визначена за 1 методом за ціною договору (а.с.100).

Для визначення митної вартості товару, до фактурної вартості товару 90965,16 Є, позивач додав витрати по доставці товару в сумі 103000 грн (99000 + 4000). Таким чином, митна вартість товару (з урахуванням транспортних витрат по доставці товару до кордону України) склала 3603703,22 грн.

Вказаний метод визначений статтею 58 Митного кодексу України (далі за текстом МКУ).

Здійснюючи перевірку поданих документів, митний орган направив повідомлення №1 декларанту проте, що декларантом не долучено сертифікат походження, експортна декларація, зазначено про виключення вартості транспортно-експедиторських послуг по маршруту Aspropeyrgos п/п Дяков, однак в довідці про транспортно експедиційні витрати від 02.11.2023 №193 ''вартість вантажних робіт, яка включена у вартість доставки від місця завантаження Aspropeyrgos до державного кордону Порубне становить 4000''. Вказує про можливий ризик незаявлення вартості транспортних витрат у повному обсязі, відсутність до Висновку ДП Держзовнішінформ від 07.11.2023 №13/825 щодо оцінки не надано документів, а йде лише посилання на Інтернет ресурси (а.с.98).

На вказане повідомлення декларант надав пояснення 08.11.2023 року.

В подальшому відповідачем складено повідомлення №2 до поданої митної декларації, у якому зокрема вказано про проведення консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Цінова інформація щодо вартості ідентичних та подібних товарів в розумінні стст.59,60,61 МК України у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін у митниці не виявлено. Для визначення митної вартості товару за методами на основі віднімання та додавання вартості згідно ст.ст. 62,63 МК України необхідна інформація у митниці відсутня (а.с.99).

Кропивницька митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2023/000333, у якій повідомила позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за електронною митною декларацією №23UА901020009194U0 (надалі спірне рішення 1, а.с.58).

Кропивницька митниця 08.11.2023 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000187/1, яким митну вартість придбаного позивачем товару визначено за резервним (6) методом (надалі спірне рішення 2, а.с.97).

Друга поставка.

Товар доставлений до України та декларантом ФОП ОСОБА_1 подана до митного органу митна декларація UA901020009195UO, митна вартість товару визначена за 1 методом за ціною договору (а.с.95).

Для визначення митної вартості товару, до фактурної вартості товару 90965,16 Є, позивач додав витрати по доставці товару в сумі 103000 грн (99000 + 4000). Таким чином, митна вартість товару (з урахуванням транспортних витрат по доставці товару до кордону України) склала 3603703,22 грн.

Вказаний метод визначений статтею 58 Митного кодексу України (далі за текстом МКУ).

Здійснюючи перевірку поданих документів, митний орган направив повідомлення №1 декларанту проте, що декларантом не долучено сертифікат походження, експортна декларація, зазначено про виключення вартості транспортно-експедиторських послуг по маршруту Aspropeyrgos п/п Дяков, однак в довідці про транспортно експедиційні витрати від 02.11.2023 №193 ''вартість вантажних робіт, яка включена у вартість доставки від місця завантаження Aspropeyrgos до державного кордону Порубне становить 4000''. Вказує про можливий ризик незаявлення вартості транспортних витрат у повному обсязі, відсутність до Висновку ДП Держзовнішінформ від 07.11.2023 №13/825 щодо оцінки не надано документів, а йде лише посилання на Інтернет ресурси (а.с.93).

На вказане повідомлення декларант надав пояснення 08.11.2023 року.

В подальшому відповідачем складено повідомлення №2 до поданої митної декларації, у якому зокрема вказано про проведення консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Цінова інформація щодо вартості ідентичних та подібних товарів в розумінні стст.59,60,61 МК України у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін у митниці не виявлено. Для визначення митної вартості товару за методами на основі віднімання та додавання вартості згідно ст.ст. 62,63 МК України необхідна інформація у митниці відсутня (а.с.94).

Кропивницька митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2023/000332, у якій повідомила позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за електронною митною декларацією №23UА901020009195U0 (надалі спірне рішення 3, а.с.72).

Кропивницька митниця 08.11.2023 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000186/1, яким митну вартість придбаного позивачем товару визначено за резервним (6) методом (надалі спірне рішення 4, а.с.71).

Отже, правомірність та законність винесення спірних рішень про коригування митної вартості та карток відмови за двома поставками є предметом даного спору, вирішення якого передано до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митних деклараціях №23UA901020009195UО від 08.11.2023 та №23UA901020009194UО від 08.11.2023, визначено за основним методом, а до самих митних декларацій декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідач, приймаючи спірні картки відмови та рішення про коригування митної вартості вказав, що згідно подані до митного оформлення документи, перелік яких вказаний у договорі (специфікація та сертифікат), та розбіжностей щодо транспортних витрат ціни.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, як безпідставні. Як на думку суду, надані відповідачем доводи не ґрунтуються на нормах митного законодавства, з огляду на те, що подані документи у повній мірі потверджували заявлену митну вартість.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Натомість, відповідач фактично використав резервний метод визначення митної вартості без належного обґрунтування, що призвело до розмитнення ввезеного товару згідно інформації іншої митної декларації, за відсутності правових підстав.

Отже, застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості було проведено без дотримання вимог Митного законодавства.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Аналізуючи вказану норму, суд доходить висновку, що позивачем при проведенні розмитнення були подані усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість, а тому у відповідача не було правових підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

Разом з тим, частиною 7 статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, вказаними нормами права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, а також ненадання декларантом витребуваних додаткових документів.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, суд дійшов висновку, що такі доводи є безпідставними.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем спірних рішень, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Отже, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи наявна платіжна інструкція по сплаті судового збору від 05.01.2024 року на суму 6056 грн, а тому вказана сума має бути повернута позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби України.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ Плюс" (вул. Заміська, 2А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014; код ЄДРПОУ 42139215) до Кропивницької митниці (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030; код ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000187/1 від 08.11.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2023/000333.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000186/1 від 08.11.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2023/000332.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ Плюс" понесені судові витрати (судовий збір) у сумі 6056,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК