Рішення

від 27.03.2024 по справі 360/48/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/48/23

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ірметової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Попової Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника Міністерства

юстиції України (відповідача 1) Ладан Є.В.

представника Східного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м.Харків)

(відповідача 2) та представника

третьої особи Панасенка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), третя особа, яка не заявляє самостійцних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2023 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі відповідач 2 або Східне МРУ м. Харків), третя особа Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі третя особа або Східне МРУ ), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 30.12.2022;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з 30 грудня 2022 року;

- стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 року по день постановлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.12.2019 №3669/к позивач призначена з 16.12.2019 на посаду начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», наказу Міністерства юстиції №4011/5 від 22.09.2022 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

16 листопада 2022 року на електронну адресу позивача листом №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022 за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової О. направлено попередження про звільнення. Серед іншого в зазначеному листі запропоновано переведення на рівнозначну на думку державного секретаря Мін`юсту посаду державної служби категорії Б підкатегорії Б1 регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. При цьому також зазначено, що у разі її згоди на переведення, вона має подати відповідну заяву про призначення на ім`я начальника Східного МРУ, з чого нею було зроблено висновок, що зазначена посада віднесена до номенклатури начальника Східного МРУ, тож відповідно суб`єктом призначення та керівником державної служби для неї також є начальник Східного МРУ.

Крім того, оскільки у вказаному попередженні не було зазначено основних моментів, які має врахувати державний службовець при прийнятті рішення щодо зайняття відповідної посади державної служби, 18.11.2022 позивачем було направлено запит до Східного МРУ з проханням надати копію посадової інструкції регіонального координатора та інформацію щодо місця розташування робочого місця.

У відповідь на зазначену заяву прозивач 09.12.2022 отримала відповідь Східного МРУ №14151/12788-24-22 від 01.12.2022 з якої встановлено, що їй запропонована посада регіонального координатора по Луганській області з визначенням робочого місця у місті Полтава.

Одночасно, вбачаючи неправомірність попередження про звільнення, позивач звернулась до державного секретаря листом від 13.12.2022, в якому виклала свою позицію щодо неможливості надання відмови або згоди на переведення на запропоновану їй посаду.

21 грудня 2022 року в усній розмові з представником Управління персоналу Мін`юсту України стало відомо, що їй готують відповідь на заяву та повторно запропонують таку ж саму посаду для переведення. Вказане знайшло своє підтвердження в листі Міністерства юстиції України від 23.12.2022 за №122111/154808-31-22/14.3.

Враховуючи відсутність конструктивного діалогу та імітацію дотримання вимог законодавства з боку відповідача щодо подальшого працевлаштування, 22.12.2022 позивач подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновану посаду регіонального координатора.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 позивача звільнено 30 грудня 2022 року з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Позивач вважає наказ про звільнення незаконним у зв`язку з тим, що згідно із п. 3 Порядку №1074 у разі реорганізації органу виконавчої влади пропозиція щодо утворення, реорганізації має містити обґрунтування щодо неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань та функцій таким органом, визначення шляху реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також відповідні фінансово-економічні розрахунки. Пояснювальна записка Міністерства юстиції України від 11.08.2022 №67328/7.1.2/4-22 щодо проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», підготовлена останнім з власної ініціативи, не містить жодної підстави для визнання неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків).

Зазначила, що в якості підстави прийняття наказу №5826/5 зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», попередження про звільнення від 16 листопада 2022 року № 107945/14.3/31-22 з пропозицією рівнозначної посади державної служби, заява ОСОБА_1 про відмову від переведення на запропоновану посаду.

Проте постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» не містить жодної інформації щодо чисельності реорганізованої установи, з тексту постанови не вбачається чи відбуватиметься скорочення граничної чисельності працівників.

На виконання Постанови №912 відповідачем виданий наказ від 22.09.2022 №4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції».

У пункті 3 наказу №4011/5 передбачено - реорганізувати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) шляхом його приєднання до Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

В свою чергу наказ №4011/5 не містить інформації щодо штатної чисельності та відповідно інформації щодо вивільнення працівників у зв`язку із реорганізацією та скороченням.

За приписами частини 3 статті 87 Закону №889-VIII само по собі попередження про звільнення від 16 листопада 2022 року №107945/14.3/31-22 не може слугувати підставою для звільнення оскільки є лише процедурним документом. Отже, у відповідача не було визначених Законом або прийнятими на його виконання актами підстав для видання наказу №5826/5 про її звільнення.

Щодо суб`єкта, уповноваженого на попередження про звільнення та пропонування посади для переведення позивач зазначила, що стаття 87 Закону №889-VIII покладає обов`язок попередження про наступне звільнення та пропонування посади для переведення на суб`єкта призначення. Жодним чином редакція статті Закону не пов`язує обов`язок пропонування посади у новостворюваному в ході реорганізації органі. Диспозиція статті визначає лише одне обов`язок суб`єкта призначення попередити про звільнення та його правоздатність перевести працівника за заявою останнього на іншу посаду і не передбачає участі в цьому процесі будь-якої третьої особи, на ім`я якої було запропоновано позивачу написати заяву про переведення. Ця третя особа жодною нормою діючого законодавства не пов`язана обов`язком працевлаштування.

Що стосується осіб, призначених на посади державним секретарем Міністерства юстиції, зазначила, що для ряду працівників Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) керівників Управлінь забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій, Луганській та Харківській областях та їх заступників, державний секретар свій прямий обов`язок виконав в повній мірі, оскільки ці особи впродовж грудня 2022 року були переведені на рівнозначні посади до Східного МРУ наказами саме Міністерства юстиції.

Згідно із пунктами 12-1, 12-2 Положення №228 повноваження керівника державної служби у Мін`юсті здійснює державний секретар Мін`юсту, який у тому числі (…) призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін`юсту та їх заступників, заступників керівників територіальних органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.

Також Положення №228 передбачає, що на час відсутності державного секретаря Мін`юсту чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин, його обов`язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мін`юсту відповідно до наказу державного секретаря Мін`юсту.

Таким чином, Положення №228 не передбачає делегування повноважень державного секретаря Мін`юсту іншій особі, крім випадків виконання його обов`язків у разі на час відсутності державного секретаря Мін`юсту чи неможливості здійснення ним своїх повноважень.

Отже, державний секретар не мав повноважень перекладати свій прямий обов`язок щодо працевлаштування позивача на начальника Східного МРУ, відповідно останній не має будь-яких зобов`язань та повноважень щодо працевлаштування позивача.

Разом з тим, відносно позивача Міністерством юстиції України було прийнято неправомірне рішення запропонував їй для переведення посади з нею суб`єкта призначення, а саме з державного секретаря Міністерства юстиції на начальника міжрегіонального управління. Тобто повноваження на призначення та звільненні начальників міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції покладено на державного секретаря Мін`юсту і відповідні повноваження щодо призначення регіональних координаторів у нього відсутні.

Зазначила, що станом на дату звільнення позивач не отримувала від начальника Східного МРУ будь-яких листів з пропозицією переведення на посаду регіонального координатора. Що дає підстави вважати про відсутність такого волевиявлення з боку цього суб`єкта, а отже ставить під сумнів зазначену у листі державного секретаря можливість її працевлаштування на вказану посаду. Отже, при виданні наказу про її звільнення державним секретарем Міністерства юстиції України не дотримані норми статті 87 Закону України «Про державну службу» в частині виконання суб`єктом призначення своїх обов`язків щодо подальшого працевлаштування.

Крім того, вважає, що посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) та регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мають різний порядок призначення, отже не є рівнозначними, виходячи з диспозиції статті 6 Закону України «Про державну службу», а посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) та регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є рівнозначними.

Вважає, що запропонована їй для переведення посада регіонального координатора не враховує її рівня професійної підготовки та професійних компетентностей та відповідач 1 не забезпечив дотримання норм законодавства щодо переважного права на залишення позивача на роботі.

Додатково вказала, що штатним розписом Східного міжрегіонального управління передбачено посади 5 регіональних координаторів по Донецькій, Луганській, Полтавській, Чернігівській та Харківській областях. Зазначений штатний розпис був затверджений державним секретарем Мін`юсту 13.10.2022. Враховуючи кваліфікацію позивач з 2003 року не працювала на посадах нижче заступника керівника територіального органу Мін`юсту, а з 2016 року лише керівником таких органів, продуктивність праці, виконуваний нею обсяг роботи, а також те, що її робоче місце як начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) розташовувалося у місті Харкові, а місто Сєвєродонецьк, в якому мала реєстрацію та постійно проживала у вихідні та святкові дні, перебуває в окупації рф, є вимушено переміщеною особою, зареєстрованою у місті Харкові, має тут на праві власності нерухомість, очікуваним було б пропонування їй посади регіонального координатора по Харківській області. Крім того, робочим місцем для регіонального координатора по Луганській області визначено місто Полтава. Зміна місця проживання з міста Сєвєродонецька на місто Кропивницький, з міста Кропивницький на місто Харків ще на місто Полтава - це абсолютне знущання з патріотично налаштованих громадян, які вдруге за 8 років втрачають своє житло у зв`язку з військовими діями, в екстремальних умовах налагоджують свій побут, встановлюють соціальні зв`язки для своїх неповнолітніх дітей.

На підставі вищезазначеного, вважає що Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 не відповідає абзацу 2 частини 3 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074). А саме Постанова КМУ №912, передбачаючи реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції, не містить обґрунтування неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань та функцій міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції. Іншими словами положення Постанови №912 свавільно змінюють територіальну юрисдикцію органів юстиції, жодним чином це не обґрунтовує і не дбає про виконання відповідних функцій держави на цій території, бо більше не піклуючись про професійні кадри і людські долі, яких у воєнний час однозначно потребує держава і має їх берегти.

31 січня 2023 року від представника третьої особи - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

В якому зазначив, що на виконання норм законодавства, листом від 16.11.2022 №107945/14.3/31-22 Міністерством юстиції України на адресу позивача було направлено попередження про звільнення, в якому останній запропоновано для переведення рівнозначну посаду державної служби категорії Б, підкатегорії Б1 посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Крім того, листом Міністерства юстиції України від 23.12.2022 №122111/154808-31-22/14.3 ОСОБА_1 повторно запропоновано вакантну посаду для переведення.

У разі відмови від переведення на запропоновану посаду державному службовцю роз`яснено порядок звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Зазначив, що частина друга статті 41 Закону передбачає, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

20 грудня 2022 року позивач подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновану посаду регіонального координатора. Жодних заяв про надання згоди на призначення координатором Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ім`я начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свистун І.П. від ОСОБА_1 не надходило.

З огляду на відсутність згоди на переведення на запропоновану посаду та наявності письмової відмови позивач від запропонованої посади, як вже було зазначено, наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 ОСОБА_1 звільнено 30 грудня 2022 року з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до роз`яснення НАДС від 15.03.2021 №132-р/з «Щодо окремих питань процедури звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення» саме на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладається обов`язок пропонування іншої рівнозначної посади. 16.11.2022, в межах встановленого законодавством строку на попередження, листом №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022 (за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було направлено попередження про звільнення позивача, яке також містило пропозицію про переведення на рівнозначну посаду державної служби категорії Б регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Отже, державним секретарем Міністерства юстиції України у повному обсязі виконано його обов`язок, як суб`єкта призначення стосовно пропозиції рівнозначної посади.

06 лютого 2023 року від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи в якій зазначила, що зі змісту попередження про звільнення від 16.11.2022 №107945/14.3/31-22 на її ім`я та листа Мін`юсту від 23.12.2022 №122111/154808-31-22/14.3 можна дійти висновку, що оскільки Мін`юст пропонує їй писати 2 заяви на ім`я різних суб`єктів призначення, то він таким чином презюмує факт її переведення згідно з пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону, визначаючи потенційним роботодавцем Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, тобто переведення в інший державний орган.

Отже, суб`єкт призначення має бути уповноважений на звільнення державного службовця та на його призначення на ту посаду, яку він пропонує для переведення.

Представник першого відповідача Міністерство юстиції України позов не визнав, 09.02.2023 через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що ОСОБА_1 у період з 16.12.2019 по 30.12.2022, перебувала на державній службі на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції № 4011/5 від 22.09.2022 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Листом №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022 за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України О.Богачової позивачу направлено попередження про звільнення, яке також містило пропозицію про переведення на рівнозначну посаду державної служби категорії Б регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Листом №122111/154808-31-22/14.3 від 23.12.2022 позивачці повторно надіслано пропозицію про переведення на рівнозначну посаду державної служби. Проте, 22.12.2022 ОСОБА_1 подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновану рівнозначну посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Факт отримання листа №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022 позивачем не заперечується. Крім того, підтверджується запитом до Східного МРУ від 18.11.2022. Отже, державним секретарем Міністерства юстиції України у повному обсязі виконано його обов`язок, як суб`єкта призначення стосовно пропозиції рівнозначної посади.

Разом з цим, отримавши разом з попередженням про звільнення пропозицію щодо зайняття вакантної посади регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 заявою від 22.12.2022 відмовилась від запропонованої посади.

З огляду на відсутність згоди на переведення на запропоновану посаду та наявності письмової відмови позивач від запропонованої посади, наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 ОСОБА_1 звільнено 30 грудня 2022 року з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до роз`яснення НАДС від 15.03.2021 №132-р/з «Щодо окремих питань процедури звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення» саме на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладається обов`язок пропонування іншої рівнозначної посади. 16.11.2022 листом №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022 за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України О.Богачової було направлено попередження про звільнення позивача, яке також містило (як це вимагає чинне законодавство стаття 87 Закону України «Про державну службу») пропозицію про переведення на рівнозначну посаду державної служби категорії Б регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач у позовній заяві безпідставно стверджує, що при виданні наказу про її звільнення державним секретарем Міністерства юстиції України не дотримані норми статті 87 Закону України «Про державну службу» в частині виконання суб`єктом призначення своїх обов`язків щодо її подальшого працевлаштування.

Також ОСОБА_1 висловлено суб`єктивну думку, що посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мають різний порядок призначення, отже не є рівнозначними, виходячи з диспозиції статті 6 Закону України «Про державну службу».

Вважає, що така позиція позивачки є безпідставною, нічим не обґрунтованою та являється вільним тлумаченням норм законодавства самою позивачкою, а також суб`єктивним поглядом на норми Закону України «Про державну службу».

В разі скорочення в державному органі конкретної посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності державних службовців, роботодавець пропонує державному службовцю не будь-яку рівнозначну посаду, а лише ту, яка є вакантною.

Таким чином, посада керівника територіального органу міністерства (начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) категорії Б, підкатегорії Б1) та посада регіонального координатора територіального органу міністерства (Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) категорії Б, підкатегорії Б1) є рівнозначною. Враховуючи те, що на момент надання пропозиції у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції була наявна одна вакантна посада державної служби відповідної категорії та підкатегорії, що є рівнозначною до посади, яку обіймала ОСОБА_1 посада регіонального координатора, то ця посада і була запропонована позивачці та від якої остання двічі відмовилася.

Додатково зазначив, що на виконання доручення державного секретаря Міністерства юстиції України від 09.11.2022 № 388/1.3/48-22 листом керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2022 № 13029/12216-1-22 було внесено пропозицію щодо пропонування ОСОБА_1 рівнозначної вакантної посади у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції як правонаступнику Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), що припиняється внаслідок реорганізації.

Таким чином, згода Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на зайняття ОСОБА_1 посади регіонального координатора була надана у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2022 №13029/12216-1-22.

Щодо помилкових посилань позивача на нерівнозначність посад у зв`язку з різними, на її думку, суб`єктами призначення та врахування переважного права залишення на роботі зазначив, що актом Кабінету Міністрів України Схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (зі змінами), визначено належність до підкатегорії Б1 обох посад керівника територіального органу міністерства та регіонального координатора територіального органу міністерства.

На момент внесення ОСОБА_1 попередження про звільнення у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції була наявна одна вакансія посади державної служби підкатегорії Б1, що є рівнозначною до посади, яку ОСОБА_1 обіймала, посада регіонального координатора. позивачці одночасно з попередженням про звільнення від 16.11.2022 № 107945/14.3/31-22 було внесено пропозицію щодо зайняття посади регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка сформована на підставі інформації про рівнозначні вакантні посади, наданої у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2022 № 13029/12216-1-22 на виконання доручення державного секретаря Міністерства юстиції України від 09.11.2022 № 388/1.3/48-22. Зазначена посада регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції іншим особам не пропонувалася, отже позивачу було надано переважне право на її зайняття. Зазначив, що аналогічна правова позиція щодо рівнозначності посад з огляду на аналіз постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 відповідно була викладена Верховним Судом у постанові від 05.01.2023 у справі № 340/2871/21.

З набранням чинності Законом 378-ІХ (02.02.2020) та Законом 440-ІХ (13.02.2020) у разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі для таких працівників не враховується, а суб`єкт призначення або керівник державної служби може, але не зобов`язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про порушення відповідачем 1 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо обов`язку суб`єкта призначення при пропонуванні посад для переведення враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, не базується на приписах чинного законодавства.

Визначення робочого місця запропонованої рівнозначної посади вважає, що суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець може переводитися до іншої місцевості (в інший населений пункт), як це передбачає пункт 2 частині 1 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Щодо необґрунтованості посилання ОСОБА_1 на неправомірність постанови Кабінету Міністрів України № 912 від 16.08.2022 як на підставу оскарження наказу від 26.12.2022 №5826/5 про звільнення зазначив, що посилання позивача на неправомірність діючої, не скасованої у судовому порядку постанови Уряду як на підставу свого звільнення є лише вільним тлумаченням нею вказаної постанови, а також Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (Порядок №1074, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011).

Щодо відсутності у постанові Кабінету Міністрів України №912 штатної чисельності територіальних органів зазначив, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо затвердження граничної чисельності працівників органів виконавчої влади, утворення як юридичних осіб публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідації, реорганізації територіальних органів міністерства та не наділений повноваженнями визначати чисельність кожного окремого територіального органу.

З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

09 лютого 2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від другого відповідача - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), який за своїм змістом є аналогічним з відзивом першого відповідача. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13 лютого 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, відповідача 2 - в яких, зокрема, зазначила, що позовні вимоги до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) полягають лише у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідно до листа Мінсоцполітики України від 07.08.2007 №205/06/187-07 вказує, що поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка, відповідно до цього рішення, визнається недійсною. Вважає, що дата поновлення на посаді дата звільнення є початком вимушеного прогулу. Додатково зазначила, що її звернення на ім`я Державного секретаря Мін`юсту від 13.12.2022 взагалі не може сприйматися як відмова, оскільки по тексту заяви було зазначено: «…у відповідь на Ваше попередження про звільнення, оформлене листом №107945/14.3/31-22 від 16.11.2022, повідомляю, що не можу у встановлений законодавством спосіб відреагувати своєю згодою або відмовою на запропоноване мені переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки вказане звернення має виключне одне змістовне наповнення, намагання у досудовий спосіб врегулювати завідомо спірну ситуацію».

В жодній заяві як від 13.12.2022, так і від 22.12.2022 позивачем не застосувався вислів «рівнозначна посада», оскільки саме не визнання нею посади регіонального координатора посадою, рівнозначною посаді начальника міжрегіонального управління, і є основною причиною, на підставі якої вона відмовилася від запропонованого їй переведення, що стало основною підставою для звернення до суду. Зазначила, що постанова Верховного Суду від 05.01.2023 у справі №340/2871/21, яка абсолютно правомірно може бути покладена судом в обґрунтування рішення, винесеного на її користь. Оскільки, пропозиція посади здійснювалася позивачу по справі №340/2871/21 тим же суб`єктом призначення, уповноважена на звільнення особи була уповноважена і на його призначення на ту посаду, яка була запропонована для переведення.

Вважає, що Міністерство юстиції не врахувало факт, яким Уряд, передбачаючи на державній службі посаду координатора, мав на увазі запровадження певної посади з високим рівнем відповідальності (визначивши для неї відповідну підкатегорію «Б1» посад державної служби), з суб`єктом призначення, аналогічним тому суб`єкту, який власне і призначає того посадовця, до посади якого прирівнюється посада регіонального координатора (і це в повній мірі б відповідало статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»), в даному випадку до посади начальника МРУ та відповідними повноваженнями.

Також заначила, якщо проаналізувати норму частини 2 абзацу 6 статті 49-2 КЗпП України, яку в обґрунтування своєї позиції покладає відповідач 2 у розділі V свого відзиву, а саме: «у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті» вважає, що її звільнення здійснювалося з посиланням на норми Закону України «Про державну службу», а не п.1.ч.1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим обґрунтування позиції Відповідача 2 в цій частині є таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

17 лютого 2023 року від третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли заперечення на відповідь на відзив, який за своїм змістом є аналогічним з відзивом від 09.02.2023. Також додатково зазначив, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , Мін`юстом було спростовано всі аргументи позивача стосовно предмету позову. Разом з цим, наголосив про те, що чинним законодавством України чітко врегульовано процедуру вивільнення державних службовців; дану процедуру Міністерством юстиції України було повністю дотримано. Позивача було звільнено лише після отримання її письмової відмови від запропонованої рівнозначної посади, належних та доцільних доказів власної позиції позивач не надала.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у постанові зазначив, що суди залишили без уваги ту обставину, що в попередженні про наступне звільнення від 16.11.2022 ОСОБА_1 було запропоновано лише одну посаду державної служби регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка згідно з листом начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2022 №13029/12216-1-22 була вакантною в цьому управлінні та належала до підкатегорії Б1 категорії Б державної служби (п. 36 постанови).

Водночас суди не дослідили штатний розпис Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на 2022 рік, не порівняли його зі штатними розписами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) і Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та не з`ясували, чи відбулося скорочення чисельності або штату державних службовців Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) і Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внаслідок їхньої реорганізації, які посади державної служби, рівнозначні посаді начальника міжрегіонального управління, були передбачені новим штатним розписом, коли та кому з працівників управлінь, що реорганізовувалися, ці посади були запропоновані та ким із них зайняті, чи проводив суб`єкт призначення порівняльний аналіз працівників та чи встановлював, хто з них має переважне право на залишення на роботі, яке відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних показниках з урахуванням інших умов, визначених у частині другій цієї статті, зокрема, безперервного стажу роботи в установі (п. 37 постанови).

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до розгляду за правилами загально позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про проведення підготовчого засідання за участю сторін у режимі відеоконференції - повернути заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про проведення підготовчого засідання за участю сторін у режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року заяви Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 360/48/23 - задоволені.

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року заяву Міністерства юстиції України про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 360/48/23 - задоволено.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відкладення підготовчого засідання задоволено.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідача у справі залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано у Міністерства юстиції України належним чином засвідчені докази:

- повний перелік осіб, які зайняли вакантні посади в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції, рівнозначні посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) або посаді категорії Б, суб`єктом призначення для яких є державний секретар Міністерства юстиції України та 5 (п`яти) посад регіональних координаторів, суб`єктом призначення для яких є начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та є рівнозначними посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), із зазначенням дати призначення на посаду та наданням копій відповідних наказів;

- інформацію про усі вакантні посади, які з часу затвердження нового штатного розпису Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції могли бути запропоновані ОСОБА_1 з урахуванням її професійної підготовки та професійних компетентностей.

У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 360/48/23 - задоволено.

Ухвалою суду від 02 лютого 2024 року Заяву представника Міністерства юстиції України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 360/48/23 - задоволено.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_1 про продовження підготовчого засідання - задоволено. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 20 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у адміністративним справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 360/48/23 -задоволено.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено судове засідання по справі.

Заслухав пояснення позивача, представників відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом дійшов висновку часткової обґрунтованості позовних вимог з оглядну на таке.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини справи.

ОСОБА_1 проходила державну службу в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) як переможець конкурсу в порядку переведення, із збереженням 5 рангу державного службовця в межах категорії Б посад державної служби та встановленням випробування строком шість місяців, про що свідчать наказ Міністерства юстиції Міністерства юстиції (м.Харкі) від 16.12.2019 №1/к в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції прийнято рішення про реорганізацію Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Встановлено, що здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції.

На виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України 22.09.2022 Міністерством юстиції України видано наказ № 4011/5 Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, яким, зокрема, наказано реорганізувати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Встановлено, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються. Утворено комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначено голів цих комісій, на яких між іншого покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України Про державну службу (підпункт 6 пункту 8 наказу).

13 жовтня 2022 року Державним секретарем Міністерства юстиції України затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також затверджено штатний розпис на 2022 рік Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

16 листопада 2022 року листом №107945/14.3/31-22 за підписом Державного секретаря Міністерства юстиції України Олени Богачової на електрону пошту позивача ОСОБА_1 направлено попередження про звільнення, мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Одночасно з попередженням про звільнення позивачу запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби категорії Б підкатегорії Б1 регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявну з урахуванням листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 листопада 2022 року № 13029/12216-1-22.

18 листопада 2022 року позивачем направлено запит до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням надати копію посадової інструкції регіонального координатора та інформацію щодо місця розташування його робочого місця.

Листом від 01.12.2022 №14151/12788-24-22 позивачу надана відповідь начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій зазначено, що інформація про місцезнаходження робочого місця за вакантною посадою регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначена у пункті 6 посадової інструкції, яка надається позивачу (зазначенням на території міста Полтава; короткострокові відрядження в межах України).

13 грудня 2022 року позивач звернулась до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачовій О. з листом, в якому зазначила, що не може у встановлений законодавством спосіб відреагувати своєю згодою або відмовою на запропоноване їй переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

22 грудня 2022 року позивач подала до Державного секретаря Міністерства юстиції України у відповідь на попередження про її звільнення від 16.11.2022 повідомлення про свою відмову від запропонованого їй переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

23 грудня 2022 року Міністерства юстиції України, у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачу повторно запропоновано переведення на рівнозначну посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2022 № 5826/5 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 30 грудня 2022 року відповідно до пункту l частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Позивача ознайомлено з наказом від 26.12.2022 та надано відповідну копію, про що свідчить її особистий підпис від 26.12.2022.

Вирішуючи адміністративний позов щодо визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, статтею 43 Закону України Про державну службу визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Застосування положень статті 43 Закону № 889-VIII передбачає виконання наступних суттєвих вимог (частина четверта статті 43 Закону):

- про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати;

- у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби;

- якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку, що зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов`язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади). У разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов, то державна служба припиняється на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України Про державну службу.

У той же час, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

За вимогами абз. 3 частини 3 статті 87 Закону №889-VIII державний службовець звільняється на підставіпункту 1частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/9066/21, від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі № 120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року у справі №640/15737/22 та інших.

Насамперед принагідно зазначити, що відповідно до частини першоїстатті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Пунктом 2 частини 2 статті 6 статті 6 Закону № 889-VІІІ визначено, що до категорії "Б" віднесені наступні посади:

керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів;

За наведеним у пункті 6 частини першоїстатті 2 цього Законувизначенням рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Ліквідація або реорганізація державного органу, відбувається виключно на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про центральні органи виконавчої влади територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 7 частини другої статті 8 Закону України Про центральні органи виконавчої влади Міністр вносить Кабінету Міністрів України подання про утворення в межах граничної чисельності державних службовців та працівників апарату міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідацію, реорганізацію територіальних органів міністерства як юридичних осіб публічного права, затверджує положення про них.

Відповідно до статті 13 Закону України Про центральні органи виконавчої влади структуру територіальних органів міністерства затверджує міністр; штатний розпис та кошторис територіальних органів міністерства затверджує державний секретар міністерства.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції та наказу Міністерства юстиції № 4011/5 від 22.09.2022 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

З огляду на зазначене, відбулася реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка вимагала проведення комплексу організаційно-розпорядчих дій, в тому числі - кадрових.

У пункті 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу визначено, що підставою для припинення державної служби є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Застосування положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу передбачає виконання наступних вимог.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю (абзац другий частини третьої статті 87 Закону).

Відповідно державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду (абзац третій частини третьої статті 87 Закону).

Так, аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що в разі вивільнення державного службовця у зв`язку із реорганізацією державного органу роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. І лише, якщо він відмовляється від такого переведення, роботодавець звільняє такого державного службовця.

Тобто, виключними та вичерпними підставами звільнення з причин скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу є, в тому числі, відмова від такого переведення.

Суд зазначає, що приписи частини третьої статті 87Закону № 889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.

Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений устатті 4 Закону № 889-VIII.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а.

Суд зауважує, щоКЗпП України, як іЗакон № 889-VIII не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, проте це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17.

Так, у згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд у цьому зв`язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положеньКЗпП України(стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87Закону № 889-VIII.

Верховний Суд, зокрема, зазначив: « при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положеньстатті 42 КЗпП Українищодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другійстатті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.».

Поряд із цим, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпні. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об`єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідач Міністерство юстиції України від 16 листопада 2022 року та від 23 грудня 2022 року за підписом Державного секретаря ОСОБА_2 запропонувала позивачу ОСОБА_1 переведення на посаду державної служби категорії Б підкатегорії Б1 регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявну з урахуванням листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 листопада 2022 року № 13029/12216-1-22.

Дана посада в розумінні Закону України Про державну службу є рівнозначною, як така, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу щодо правової політики по Луганській області.

Однак, суд зазначає, посада регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції входить до номенклатури призначення начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що не заперечували сторони під час судового засідання.

Натомість, суб`єктом призначення для посади, яку обіймала ОСОБА_1 , є Державний секретар Міністерства юстиції України.

Під час судового засідання представник Міністерства юстиції України не заперечував того факту, що не проводили аналізу продуктивності праці та кваліфікації державних службовців категорії «Б», які підлягали вивільненню у зв`язку з реорганізацією, у тому числі щодо позивача.

Суд зазначає, що на день попередження позивача про наступне вивільнення рівнозначні посади категорії «Б» під категорії «Б 1», на які позивач мав право на призначення, не були вільними.

Відповідачем 1 на вимогу суду надано таблицю посад державної служби категорії «Б» підкатегорії Б1, Б2, Б3, суб`єктом призначень яких є Державний секретар Міністерства юстиції України.

З наданого вбачається, що на день попередження позивача про наступне вивільнення є вакантні посади державного службовця категорії «Б», але нижчої підкатегорії ніж Б1, яку обіймала ОСОБА_1 .

Отже, ураховуючи вимоги абз 2 ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, який встановлює, як виняток пропонування нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей державному службовцю, суб`єкт призначення Відповідач 1, у разі відсутності вакантної рівнозначної посади державної служби, насамперед повинен був запропонувати ОСОБА_1 наявну вакантну нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що суб`єктом призначення під час розгляду питання про вивільнення ОСОБА_1 не дотримано вимоги ст. 87 Закону України «Про державну службу» та відповідних положеньКЗпП України(стаття 42), що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 30.12.2022 та поновлення її на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Щодо часу поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді, суд ураховує абз. 2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, яким визначено, що останнім днем роботи вважається день звільнення.

Враховуючи положення абзацу другого п.2.27 вказаної Інструкції, суд дійшов висновку, що позивача належить поновити на посаді, з якої його було звільнено з 02.01.2023 року, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 останнім днем його роботи було 30 грудня 2022 року.

Крім того, у відповідності до положень ч.2ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп.зп.1 розділу І, п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(даліПорядок №100), основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до абзацу четвертого п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи ОСОБА_1 , складеної з дотриманням вимог Порядку № 100.

Зі змісту довідки вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача станом на день звільнення становить 3742,90 грн.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 02.01.2023 по 28.03.2024 та розрахунок норм тривалості робочого часу на 2023-2024 роки. Така кількість днів становить 328.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню,дорівнює 1227671 грн. 20 коп. (3742,90 грн (середньоденний розмір заробітної плати) * 328 (кількість днів вимушеного прогулу), з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 82343,80 грн (вісімдесят дві тисячі триста сорок три гривні 90 копійок) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів, слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1ст.371 КАС України.

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд наголошує, що за вимогами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою у розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а тому не підлягає оплаті судовим збором.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Суд звертає увагу, що позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77,90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2022 №5826/5 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 30.12.2022.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з 02 січня 2023 року.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року по 27 березня 2024 року у розмірі 1227671,20 грн (один мільйон двісті двадцять сім тисяч шістсот сімдесят одна гривень 20 копійок) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

В решті позовних вимог відмовити.

Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) допустити до негайного виконання.

Судове рішення в частині позовних вимог стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 82343,80 грн (вісімдесят дві тисячі триста сорок три гривні 90 копійок) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 квітня 2024 року.

Суддя О.В. Ірметова