Рішення

від 08.04.2024 по справі 380/23367/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 рокусправа № 380/23367/23м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання вчинити дії, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОСКОК», яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами, із врахуванням збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення старшого інспектора прикордонної служби 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (типА) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України від 22 вересня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника НОМЕР_1 прикарпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 в частині відмови у скасуванні рішення начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 у перетині кордону від 22 вересня 2023 року;

- визнати надані ОСОБА_1 : закордонний паспорт, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, витяг про видачу ліцензії, наказ про прийняття на роботу, наказ про відрядження, подорожній лист, договір на міжнародне перевезення пасажирів (замовлення) документами які належним чином підтверджують підстави для виїзду за кордон та мету поїздки за наявності інформації про ОСОБА_1 у відповідній інформаційній системі (система «Шлях»), адміністратором якої є Укртрансбезпека;

- зобов`язати начальника НОМЕР_1 прикарпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України повторно розглянути скаргу на рішення старшого інспектора прикордонної служби 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (типА) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України від 22 вересня 2023 року з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикарпатський прикордонний загін Державної прикордонної служби України враховувати висновки суду при перетині кордону України громадянином України - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 22 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 , водій Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОСКОК» виконував поїздку на автомобілі Товариства MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повна маса 3500 кг., за маршрутом Київ-Львів-Лодзь-Київ, здійснюючи господарську діяльність за ліцензією: «міжнародні перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення», автомобіль було замовлено подати у Лодзь (Польща). Вважає дії відповідача протиправними, оскільки водій транспортного засобу, повна маса якого 3500 кг, суб`єкту господарювання (ТОВ «Доброскок»), який має ліцензію на право провадження господарської діяльності «міжнародні перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення» відповідно до п. 2-9 «Правил перетинання кордону громадянами України», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, мав право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану, більше того зазначає, що була наявна інформація у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека (активна заявка на перетин кордону в системі «Шлях»). Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10.10.2023 залишено позов без руху.

Ухвалою від 16.10.2023 звільнено позивача від сплати судового збору.

Ухвалою від 16.10.2023 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.11.2023 залучено третю особу.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Згідно частини 2 статті 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

22 вересня 2023 року ОСОБА_1 виконував поїздку за маршрутом Київ-Львів-Лодзь, здійснюючи діяльність за ліцензією: «міжнародні перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення» (таксі), автомобіль замовлено подати у Лодзь.

При перетині кордону у пункті пропуску «Краковець» позивач надав :

1. закордонний паспорт;

2. наказ про прийняття на роботу;

3. наказ про відрядження;

4. подорожній лист;

5. свідоцтво про реєстрацію автомобіля;

6. витяг про видачу ліцензії,

7. договір на міжнародне перевезення пасажирів з м. Лодзь до м. Київ (замовлення).

Рішенням НОМЕР_1 прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби України від 22.09.2023 відмовлено у перетинанні державного кордону з причин: - «відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57».

30 вересня 2023 року ТзОВ «Доброскок» подало скаргу на рішення про відмову в перетині кордону зокрема, від 22.09.2023.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 22.09.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до ст.2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Частинами 3-5 статті 2 Закону №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень уповноважених державних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.

Відповідно до ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

За правилами ч.1 ст. 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Закону №1710-VI форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюються Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон №3857-XII).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених таким Законом, та в`їхати в Україну.

На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Статтею 2 Закону №3857-XII визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Згідно зі ст.3 Закону № 3857-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону № 3857-XII та інших законів України.

На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.

Відповідно до пункту 2 вказаних Правил, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який регулярно продовжувався і діє на даний час.

Відповідно до пунктів 2-9 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону. У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Відповідачем не спростовано надання позивачем 22.09.2023 з метою підтвердження мети перетину державного кордону наступні документи:

1. закордонний паспорт;

2. наказ про прийняття на роботу;

3. наказ про відрядження;

4. подорожній лист;

5. свідоцтво про реєстрацію автомобіля;

6. витяг про видачу ліцензії,

7. договір на міжнародне перевезення пасажирів з м. Лодзь до м. Київ (замовлення).

Разом з тим, судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено : наказ про відрядження; договір на міжнародне перевезення пасажирів з м. Лодзь до м. Київ; витяг про видачу ліцензії; закордонний паспорт; свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Суд встановив, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57.

Згідно листа НОМЕР_1 прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби України від 10.10.2023, ТзОВ «Доброскок» повідомлено, що рішення про відмову у перетині державного кордону прийняте в рамках чинного законодавства, оскільки позивачем не підтверджено мету поїздки.

Суд критично оцінює таке твердження відповідача, адже зазначене твердження відповідача спростовується документами, наданими позивачем до прикордонного контролю, а також долученими до матеріалів справи, зміст яких, підтверджує як підставу, так і мету виїзду позивача за межі України.

Суд враховує, що включенням позивача до системи Шлях не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон і розгляд питань, що пов`язані із в`їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є компетенцію Державної прикордонної служби та її службових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.

Поряд з цим, Держприкордонслужба та її службові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", заява № 29979/04, від 20.10.2011.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, від 25 листопада 2008 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Також, слід відзначити, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, невиконання встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Таким чином, при виконанні своїх функціональних обов`язків службова особа відповідача, приймаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону від 22.09.2023, не могла обмежитися лише вказівкою на ненадання позивачем відповідних документів, а зобов`язана була зазначити, яких конкретно документів для перетинання державного кордону недостатньо і які, на думку відповідача, позивач повинен був надати для прикордонного контролю, чим допустив порушення принципу належного урядування.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 22.09.2023, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені чинним законодавством, таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання начальника НОМЕР_1 прикарпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України повторно розглянути скаргу на рішення старшого інспектора прикордонної служби 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (типА) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України від 22 вересня 2023 р. з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 30 вересня 2023 року ТзОВ «Доброскок» подало скаргу на рішення про відмову в перетині кордону зокрема від 22.09.2023, а не позивачем, водієм ОСОБА_1 , відтак позовні вимоги у даній частині не підлягають задоволенню як такі, що не можуть порушувати права, свободи та інтереси позивача у межах даної справи.

Щодо позовних вимог про визнання надані ОСОБА_1 : закордонний паспорт, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, витяг про видачу ліцензії, наказ про прийняття на роботу, наказ про відрядження, подорожній лист, договір на міжнародне перевезення пасажирів (замовлення) документами які належним чином підтверджують підстави для виїзду за кордон та мету поїздки за наявності інформації про ОСОБА_1 у відповідній інформаційній системі (система «Шлях»), адміністратором якої є Укртрансбезпека, такі задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Додатково суд зазначає, що оспорюване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред`явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, таке рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на це законних підстав.

Зважаючи на висновок суду, дана позовна вимога також не підлягає до задоволення.

Разом з тим, позовна вимога щодо зобов`язання НОМЕР_1 прикарпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України враховувати висновки суду при перетині кордону України громадянином України - ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає як передчасна.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України від 22 вересня 2023

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.04.2024.

СуддяКоморний Олександр Ігорович