Рішення

від 08.04.2024 по справі 400/797/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 р. № 400/797/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДепартаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що був поданий представником ОСОБА_2 . ОСОБА_3 і містив вимоги:

«Визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради … що мало прояв в відмові в реєстрації місця проживання ОСОБА_4 … та зобов`язати Департамент … прийняти рішення про реєстрацію місця проживання/зареєструвати місце проживання ОСОБА_4 … за адресою АДРЕСА_2 згідно із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 04.09.2023, підписаною ОСОБА_3 … на підставі довіреності від 20.06.2003 …».

Згідно з викладеним у позові, ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_1 і її представник) 04.09.2023 звернувся до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Департамент або відповідач) із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). До заяви ОСОБА_3 додав документи, що передбачені затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування)» (далі - Порядок). Відповідач безпідставно, за твердженнями позивача відмовив у задоволенні заяви, що стало причиною для звернення до суду.

Департамент позов не визнав, у відзиві вказав, що вимоги Порядку щодо документів не були дотримані, тому відмова у задоволенні заяви була правомірною.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалася.

Як встановлено судом, 04.09.2023 ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 .

Згідно з «Описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги» (доданий до відзиву), до заяви ОСОБА_3 додав:

квитанцію про сплату адміністративного збору - на 1 арк.,

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами) в оригіналі - 1 копія,

свідоцтво про народження - сканкопія,

довіреність від 12.06.2023 в оригіналі - 1 копія,

згода на подання заяви про реєстрацію місця проживання та реєстрацію місця проживання від 03.07.2023 в оригіналі - 1 копія.

Державний реєстратор відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації Департаменту 05.09.2023 відмовив у реєстрації місця проживання (текст відмови викладено у заяві) з посиланням на підпункт 3 пункту 87 Порядку, оскільки не був поданий оригінал свідоцтва про народження, а довіреність ОСОБА_1 та згода батька дитини ОСОБА_6 не були посвідчені в установленому законом порядку.

У позові доводи твердження Департаменту про неналежне посвідчення документів не спростовані (вказано лише про те, що довіреність та згода батька були подані з нотаріально засвідченим перекладом), а щодо необхідності подання оригіналу свідоцтва про народження висловлено сумніви: «… на думку посадових осіб відповідача законодавством нібито передбачено подання оригіналу свідоцтва про народження дитини …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 6 Порядку (норма, на яку послався відповідач), видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для реєстрації місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

На підтвердження представництва ОСОБА_3 подав до Департаменту складену українською мовою довіреність ОСОБА_1 . Підпис ОСОБА_1 засвідчив нотаріус д-р Себастьян Льоффлер, м. Нюрнберг (ФРН). На довіреності був проставлений апостиль (на підтвердження справжності підпису нотаріуса та автентичності відбитку його печатки). До довіреності були додані переклади нотаріального засвідчення та апостиля, справжність підпису перекладача засвідчив нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

Також ОСОБА_3 подав до Департаменту складену українською мовою згоду ОСОБА_6 (батька дитини) на подання заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 . Підпис ОСОБА_6 засвідчив нотаріус д-р Себастьян Льоффлер, м. Нюрнберг (ФРН). На згоді був проставлений апостиль (на підтвердження справдності підпису нотаруса та автентичності відбитку його печатки). До згоди були додані переклади нотаріального засвідчення та апостиля, справжність підпису перекладача засвідчив нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

Відповідно до пункту 6 Порядку (норма, на яку послався відповідач), видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для реєстрації місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

На думку Департамента, оскільки нотаруіс д-р Себастьян Льоффлер не володіє українською мовою, відповідно, не ознайомлений зі змістом документів, таке засвідчення не є належним, а юридична сила довіреності та згоди батька є сумнівною.

Суд визнав ці доводи безпідставними.

Відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), нотаріальні засвідчення підписів належать до офіційних документів (стаття 1).

Згідно зі статтями 2 та 3 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на їх території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій цей документ був складений.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення (стаття 5 Конвенції).

Суд встановив, що нотаріальне засвідчення довіреності та згоди, наявність апостиля, перекладу (з нотаріальним засвідченням підпису перекладача) нотаріального засвідчення та апостиля доводять юридичну силу цих документів, тому у відповідача не було підстав для їх відхилення (невизнання).

Пунктом 27 Порядку встановлено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

Відповідно до пункту 40 Порядку, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування), про що робиться відповідний запис у заяві.

У пункті 35 Порядку вказано, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Підпунктом 3 пункту 87 Порядку встановлено, що орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Факт неподання ОСОБА_3 оригіналу свідоцтва про народження дитини позивача не спростований.

З урахуванням наведеного суд встановив, що відповідач правомірно відмовив у реєстрації місця проживання, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Датою складення повного судового рішення є дата його ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна