Рішення

від 05.04.2024 по справі 440/776/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/776/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Диканської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Диканської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати оригінал Розпорядження секретаря Диканської селищної ради №463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради;

- стягнути з Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу від дати звільнення до дати прийняття рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно звільнив її після дати, з якої позивач просила її звільнити та не перевірив дійсне волевиявлення позивача на момент звільнення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.02.2024 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність оскарженого розпорядження.

27.02.2024 судом отримано заяву відповідача про те, що виконавчий комітет Диканської селищної ради не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження секретаря Диканської селищної ради №463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді. Повідомляє, що на її посаду не було прийнято іншого працівника.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

Розпорядженням селищного голови від 31.12.2020 № 136 ОСОБА_1 призначено на посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради.

08.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до секретаря Диканської селищної ради із заявою про звільнення її з посади державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП з 22.12.2023 /а.с 17/.

25.12.2023 секретарем Диканської селищної ради винесене розпорядження №463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » 26.12.2023 /а.с. 18/.

27.12.2023 комісією Диканської селищної ради складено Акт № 1 про приймання - передавання печаток та ключа у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади, згідно якого у позивача вилучено захищений носій (ключ) та дві печатки /а.с. 21/.

29.12.2023 ОСОБА_1 зверталася до секретаря Диканської селищної ради із заявою, у якій просила надати доступ до робочого місця та повідомила про бажання продовжувати роботу.

В подальшому позивач оскаржила розпорядження про її звільнення, у зв`язку із чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законам України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закон України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 22 КЗпП України передбачені гарантії при укладенні, зміні, припиненні трудового договору.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Питання розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника врегульовано статтею 38 КЗпП, за приписами якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як вже зазначалося судом, позивач у своїй заяві від 08.12.2023 просила звільнити її з 22.12.2023.

Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами, 25.12.2023 та 26.12.2023 позивач продовжила виконувати роботу, натомість 27.12.2023 у неї було вилучено печатки та електронний ключ, що позбавило її можливості виконувати роботу в подальшому.

Отримавши розпорядження секретаря Диканської селищної ради № 463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач зазначила на бланку розпорядження, що не згодна з розпорядженням, свою заяву про звільнення вважає анульованою, оскільки фактично вона продовжувала працювати після дати, зазначеної у заяві про звільнення.

Отже, після закінчення строку попередження про звільнення ОСОБА_1 не залишила роботи, на вимагала розірвання трудового договору, а, відтак, роботодавець не вправі був її звільняти за відсутності іншого працівника, запрошеного на її місце.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що розпорядження секретаря Диканської селищної ради № 463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято всупереч приписів частини 2 статті 38 КЗпП, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивача на посаді є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження і, відповідно, підлягає задоволенню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Відповідно до довідки про доходи від 05.03.2024 № 04-39/8 середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 робочі місяці (жовтень, листопад 2023) становить 616,70 грн (12251,25 грн + 14883,74) : 44 р.дн).

Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді, тобто з 27.12.2023 по 05.04.2024, що становить 73 дні; середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 45019,10 грн (616,70 грн х 73 р. дні).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищевикладене рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає допущенню до негайного виконання.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Диканської селищної ради ( вул. Незалежності, буд. 133, смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 04383133) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Диканської селищної ради № 463-ос від 25.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради з 27.12.2023.

Стягнути з Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2023 по 05.04.2024 в розмірі 45019,10 грн, з урахуванням обов`язкових відрахувань.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя К.І. Клочко